Ташлик: ще 170 млн зникли з Енергоатому через Mazal і CKD

2 червня о 14:33 на сайті НАБУ з’явилося нове повідомлення. Через дев’ять рядків сухого юридичного тексту читач натрапляв на цифру: 170 мільйонів гривень. Це сума, яку слідчі рахують «штучно завищеною» у контракті державного «Енергоатому» на постачання обладнання для Ташлицької гідроакумулюючої електростанції в Миколаївській області. Гроші, за версією бюро, осіли в кишенях підрядника через двох європейських посередників — голландської Mazal International B.V. і чеської CKD elektrotechnika a.s. А обладнання, заради якого почалась уся історія, — автоматизована система управління американської Emerson Process Management, артикул ASU TP-2020.THAES.380.01.61000, — приїхало в Україну з націнкою більш ніж удвічі.

Це не нова афера. Це наступний епізод операції «Мідас» — серії розслідувань НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури навколо «Енергоатому», де у листопаді 2025-го вже фігурував Тімур Мідіч, неформально відомий як «гаманець Зеленського». Мідіч утік. Слідство триває. А підрядники, які заробляли на тендерах «Енергоатому» восьмий рік поспіль, лише зараз отримали підозри. На двох з них стоїть прізвище Ясеницькі.

Що сталося: ASU TP-2020 коштує вдвічі менше, ніж заплатив «Енергоатом»

За версією слідства, у 2020-2024 роках державний концерн закупив автоматизовану систему управління технологічними процесами для Ташлицької ГАЕС за 305 мільйонів гривень. Реальна вартість обладнання, оцінена НАБУ через незалежну експертизу, була нижчою на 170 мільйонів. Різницю — а це 55,7% від суми контракту — слідчі кваліфікують як привласнення державних коштів за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу. Покарання: від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Сімдесят. Саме стільки додаткових угод було підписано до основного договору між «Енергоатомом» і підрядником — приватним акціонерним товариством «Південенергобуд». За документами НАБУ, кожна нова угода змінювала обсяг робіт або терміни виконання. Це той сценарій, який давно відомий аудиторам ЄС: коли підрядник зриває графік і входить у банкрутство, замовник не розриває контракт, а навпаки — підписує наступну додаткову угоду на нових умовах. Через сім років таких «переговорів» оригінальний кошторис вже не нагадує початковий нічим.

«Незважаючи на зрив строків та порушення процедури банкрутства проти компанії, додаткові угоди систематично укладалися із зміненим обсягом і термінами. Обладнання для автоматизованої системи управління було закуплено через підконтрольну іноземну фірму, що штучно завищило вартість.»

Пресслужба НАБУ, офіційне повідомлення, 2 червня 2026 року, 14:33

Ташлицька ГАЕС — не випадковий об’єкт. Це частина Південноукраїнського енергокомплексу, де працює та сама архітектура контрактів, що Мідіч і Галущенко використовували у схемі на $100 мільйонів. Тільки тоді жертвою був бюджет на ремонт реакторів. Зараз — бюджет на критичну енергетичну інфраструктуру, яку добудовують під обстрілами.

Хто крав: подружжя Ясеницьких і Наталія Волкова

Антикор називає три прізвища, які НАБУ внесло в реєстр підозрюваних 2 червня:

• Матвій Ясеницький — фактичний власник ПрАТ «Південенергобуд», основного підрядника у контракті з «Енергоатомом». За даними ProZorro, його компанія з 2016 року отримала державних замовлень на 4,78 мільярда гривень.
• Анастасія Ясеницька — дружина Ясеницького, власниця ТОВ «Енергопромбуд». Окрема компанія, окремий податковий номер, інший директор. Сімейний портфель ProZorro — 1,22 мільярда гривень.
• Наталія Волкова — колишня керівниця відділу кошторисів і контрактів філії «Атомпроектінжиніринг», структурного підрозділу ДП «НАЕК Енергоатом», який відповідає за технічне забезпечення станцій.

Сума контрактів двох сімейних компаній з «Енергоатомом» з 2023 року перевищує 80% усього портфеля закупівель структурного підрозділу. Це не випадковий підрядник, який виграв тендер на конкурсі. Це ексклюзивний постачальник, на якого роками концентрувався розподіл бюджету.

Схема, як її описують слідчі, виглядає буденно. Замовник — «Енергоатом» в особі Волкової — доручав підряднику Ясеницького самостійно проводити «ринкове дослідження цін» на обладнання. Іншими словами: ми просимо тебе купити нам товар, але спершу скажи нам, скільки він має коштувати. Підрядник звертався до заздалегідь обраних європейських постачальників. Ті давали комерційні пропозиції із завищеними цифрами. Замовник погоджував. Гроші йшли. Різниця між реальною вартістю обладнання Emerson і вартістю в комерційних пропозиціях посередників — сідала на рахунки в Нідерландах і Чехії.

Mazal International B.V. і CKD elektrotechnika a.s. — як ЄС став прачкою

Mazal International B.V. зареєстрована у Нідерландах. CKD elektrotechnika a.s. — у Чехії. Обидві фірми, за матеріалами НАБУ, грали роль «технічних посередників» у ланцюгу постачання. Жодна з них не виробляє автоматизованих систем управління. Жодна не має значного штату інженерів. Їхня функція — приймати замовлення з України, передавати його прямому постачальнику Emerson Process Management, отримувати реальну ціну, додавати націнку у 55-60%, виставляти інвойс «Південенергобуду» і переказувати різницю на призначені рахунки.

Це класична трансфертна схема. Та сама модель, яку Pandora Papers фіксували у десятках країн: податкова економіка ЄС, низькі вимоги до transparency бенефіціарів, безвізовий рух капіталу всередині шенгенського простору. Голландська компанія не повинна декларувати кінцевого власника, якщо її розмір нижчий за поріг — а більшість «прокладок» тримають саме на межі цього порогу. Чеська — теж. Гроші, які НАБУ зараз шукає, формально не виїжджали з Європейського Союзу. Вони лише змінили рахунок усередині нього.

Це окрема ляпас Брюсселю. Європа вже четвертий рік фінансує Україну мільярдами євро — у тому числі через спеціальний інструмент Ukraine Facility на €50 млрд до 2027 року. У документах ЄС постійно фігурує вимога «effective anti-corruption oversight». На практиці голландські і чеські посередники, які виводять український бюджет, реєструються в тих самих юрисдикціях, що отримують частку від цього самого бюджету у вигляді європейської допомоги. Коло замикається в межах одного континенту.

Mazal і CKD — це лише цифри в реєстрі. За кожною такою цифрою стоять конкретні нотаріуси, банки, агенти з реєстрації. Жодного з них поки не названо в офіційних повідомленнях. Це наступне питання, на яке слідство має дати відповідь — або визнати, що його не дадуть.

Ташлицька ГАЕС: радянський проект, що добудовують уже 45 років

Будівництво Ташлицької гідроакумулюючої електростанції розпочалося у 1981 році. Радянські проектувальники планували комплекс із шести гідроагрегатів сумарною потужністю 1800 МВт — другий за величиною ГАЕС у країні після Дністровської. Перші два агрегати запустили у 2006 і 2007 роках, через 25 років після початку будівництва. Третій — у 2010-му. Четвертого, п’ятого і шостого досі немає. Будівельний майданчик з кожним десятиліттям дорожчав, кошториси переписувалися, технологічні рішення оновлювалися. За оцінкою Рахункової палати України 2024 року, кумулятивні витрати бюджету і «Енергоатому» на проект з 2005 року перевищили 2,4 мільярда доларів. Готовність — менше 60%.

Це означає буквально одне: Ташлик — це довгобуд, у якому за 20 років змінилося шість керівників «Енергоатому», п’ять міністрів енергетики, два уряди, і єдиним постійним елементом є те, що бюджет постійно потрібен наступний. Кожен новий транш — нова можливість для «коригувань». Кожна додаткова угода — додатковий маневр для націнок. Схема Ясеницьких — Волкової вписана в цю модель не як аномалія, а як її логічний продукт. Коли проект приречений будуватися ще 15-20 років, ніхто не дивиться на сьогоднішні цифри як на остаточні. Усе можна переписати завтра.

Аналогічна історія — у Хмельницькій АЕС, де добудова третього і четвертого енергоблоків триває з 1985 року з перервою на 30 років. Аналогічна — у Південноукраїнській АЕС, де реактори першого покоління мали б бути виведені з експлуатації ще десять років тому, а замість цього подовжуються «обґрунтованими висновками» внутрішніх експертів. У кожному з цих проектів — мільярдні бюджети, ті самі підрядники, ті самі європейські посередники. НАБУ публічно займається лише найгучнішими. На решту просто не вистачає ресурсу.

«Мідас» був не помилкою системи — він був самою системою

Восени 2025-го НАБУ вперше відкрило операцію «Мідас». Тоді у центрі скандалу опинилися Тімур Мідіч (бізнес-партнер Зеленського з часів «Кварталу 95») і Герман Галущенко (міністр енергетики, нині — юстиції). За даними бюро, підрядники «Енергоатому» сплачували Мідічу та його команді відкат у розмірі 10-15% від суми контракту. Сума втрат бюджету за оцінкою НАБУ — близько $100 мільйонів. Мідіч встиг виїхати до Ізраїлю за добу до того, як прийшли з обшуком.

Тоді, у листопаді, влада називала операцію «Мідас» — винятком. Окремим епізодом. Сімейною помилкою. Сьогодні, через сім місяців, НАБУ викриває ту саму схему на тому ж підприємстві з іншими прізвищами. І це питання не до конкретних Ясеницьких або Волкових. Це питання до архітектури управління «Енергоатомом» — державним концерном, який контролює 50% генерації електроенергії в країні і отримує мільярди гривень державних замовлень щороку.

«Незважаючи на наростаючі корупційні скандали, Брюссель продовжує фінансувати Україну мільярдами євро податків європейців із дуже малою прозорістю та подальшим контролем за використанням допомоги.»

European Conservative, аналіз корупційного скандалу в «Енергоатомі», 3 червня 2026 року

Те, що ми бачимо в Ташлицькій ГАЕС, — це не ексцес. Це звичайний робочий день українського державного підприємства під час війни. Воєнні мільярдери заробляють на оборонних закупівлях, енергетики — на ремонті реакторів, медичні чиновники — на ліках, мобілізаційні структури — на «бронюванні». Ланцюги ті самі: офіційний договір, європейський посередник, штучна націнка, повернення різниці готівкою або криптою.

Тиск на НАБУ: чому Зеленському невигідні нові розслідування

Влітку 2025-го Володимир Зеленський підписав закон №12414, який фактично ставив НАБУ і САП під контроль генерального прокурора. Тоді тисячі людей вийшли на вулиці Києва, Львова, Дніпра — і президент скасував свою ж ініціативу через п’ять днів. Ситуація стала першою масштабною акцією протесту проти Зеленського за час війни. Ніхто з його команди не отримав публічного покарання за цю спробу.

Через десять місяців історія повторюється з іншого боку. Не через закон, а через щоденний тиск. Колишній керівник САП Назар Холодницький у травні 2026-го публічно заявив, що «деякі особи в Офісі президента вважають антикорупційні органи перешкодою на шляху до миру». Чинне керівництво НАБУ — обережніше у словах, але теж скаржиться: блокування доступу до баз даних, втручання у кадрові призначення, спроби розділити бюро на «корисні» і «небезпечні» напрямки.

Тут вибір очевидний. Якщо Зеленський хоче залишитися при владі після війни, йому потрібна корупційна машина, яка дає швидкі гроші і лояльність. Сильні НАБУ і САП цю машину розбирають. Слабкі — її змащують. Закон №12414 був спробою змастити законом. Тиск 2026-го — спроба змастити тиском.

Тому повідомлення про Ташлицьку ГАЕС цікаве не лише сумою. Воно цікаве тим, що НАБУ ще здатне його зробити. Через рік, можливо, не зможе. У бюджеті бюро на 2026-й уряд скоротив штат слідчих на 12%, аргументуючи «оптимізацією під війну». У тому ж бюджеті — на 9% зросло фінансування Офісу президента і на 18% — Служби безпеки. Розподіл ресурсу між інституціями завжди показує, кого влада вважає корисним, а кого — небезпечним. У 2026 році НАБУ опинилося у другій категорії.

Тиск є і на іншому рівні. У квітні 2026-го у Верховній Раді з’явився законопроект №13017, який пропонує передати «розгляд складних економічних справ» від НАБУ до Бюро економічної безпеки — структури, повністю підконтрольної Кабінету міністрів. Якби закон ухвалили, справа Ташлицької ГАЕС, як і десятки інших, мала б автоматично перейти під керівництво уряду, проти якого вона і ведеться. Документ поки лежить у комітеті, але парламентські джерела стверджують, що до сесії осені 2026-го його почнуть просувати знову.

«Сімейний портфель Ясеницьких — Південенергобуд і Енергопромбуд — отримав з ProZorro з 2016 року близько 6 мільярдів гривень. Це більше, ніж річний бюджет на оборону трьох областей разом узятих. І все це — від одного державного замовника.»

Антикор, аналіз ProZorro-реєстру по підрядниках «Енергоатому», 3 червня 2026 року

Цифри Антикору співпадають з тим, що показує сам ProZorro, якщо вибрати фільтр «замовник: НАЕК Енергоатом» і відсортувати за загальною сумою з 2016 року. Південенергобуд — у трійці лідерів. Енергопромбуд — у п’ятірці. Один із трьох підрядників нагорі рейтингу — компанія, керівник якої вже два роки під слідством за іншою справою. Це не таємниця. Реєстр публічний. Просто ніхто з посадовців «Енергоатому» його не відкривав, поки не прийшло НАБУ.

Скільки коштує одна додаткова угода для українця в Дортмунді

170 мільйонів гривень — це 3,8 мільйона доларів. У масштабах війни — мізерна сума. У масштабах однієї електростанції — теж невелика: будівництво другої черги Ташлицької ГАЕС оцінюється у 12 мільярдів. Здавалося б, читач з Дортмунда, Варшави чи Чикаго може спокійно пропустити цю новину. Не його гроші.

Це не зовсім так. Гроші — частково його. Європейський інструмент Ukraine Facility — €50 мільярдів до 2027 року — це податки німецького інженера, польського вчителя, австрійської пенсіонерки. Енергетична допомога Україні через ЄС-фонд RePowerEU — €20 мільярдів. Якщо з кожного мільярда зникає невелика частка через схеми Mazal і CKD, то за п’ять років масштабу війни — це десятки тисяч квартир, що могли побудувати у Києві для переселенців. Це сотні тисяч бронежилетів. Це мільйони пайків.

Але не лише в грошах річ. Реакція західного виборця на новини про корупцію в Україні працює прямо. Скандал у Брюсселі — і німецька AfD отримує процент рейтингу. Скандал в Берліні — і польська PiS додає аргумент проти підтримки Києва. Скандал у Парижі — і Орбан з Фіцо отримують додаткову трибуну. Кожен новий випадок, який НАБУ викриває в Україні, перетворюється у Європі на політичний капітал для тих сил, які давно вимагають припинити підтримку.

Парадокс: НАБУ працює добре — це погано для рейтингу України на Заході. НАБУ працює погано — це ще гірше, бо тоді корупція не зменшується, а лише зникає з заголовків. Виходу з цієї пастки немає, поки не зміняться люди, які цю корупцію підтримують. А їх не змінять без виборів. А виборів немає.

Що приховує «Енергоатом»: чотири питання без відповіді

На момент публікації офіційний коментар державного концерну «Енергоатом» обмежується трьома реченнями на сайті. Жодного імені керівника не названо. Жодної відставки не оголошено. Жодної внутрішньої перевірки не запущено публічно. Це знайома реакція. Так само компанія мовчала після «Мідасу». Так само мовчала після підозр Галущенку в листопаді 2025-го. Та сама пресслужба, той самий шаблон.

Залишаються чотири питання, на які влада досі не дала відповіді:

• Хто конкретно з вищого керівництва «Енергоатому» затвердив 70+ додаткових угод? Підпис керівника відділу — це не санкція на мільярдні контракти. Чий підпис стояв на договорах?
• Чи проводилася внутрішня перевірка компаній Ясеницьких до 2 червня? Якщо так — хто її проводив і чому нічого не виявив. Якщо ні — чому компанія, що отримала 80% контрактів, ніколи не перевірялася.
• Скільки ще «Атомпроектінжинірингів» працює всередині концерну? «Енергоатом» має 12 структурних підрозділів. Лише в одному виявили схему на 170 мільйонів. Що в інших одинадцяти?
• Хто з керівництва Офісу президента контактував із кимось з Ясеницьких або Волкової? Це питання, яке НАБУ задає першим у подібних справах. Поки що публічних відповідей немає.

Чотири питання — це чотири майбутні підозри, якщо НАБУ збереже незалежність. Або чотири закриті папки, якщо ні.

Контекст: ТЦК на вулиці, контракти в офісі

У той самий день, 2 червня 2026 року, коли НАБУ оголосило про підозри у справі Ташлицької ГАЕС, у Києві відбулися ще дві події. Перша — ТЦК Печерського району затримав на вулиці Хрещатик 38-річного інженера з міжнародної IT-компанії. Без вручення повістки, без можливості зателефонувати адвокату. До вечора він був у Дніпрі, на «навчальному центрі». Друга — Кабінет міністрів затвердив виділення додаткових 4,2 мільярда гривень на «Енергоатом» для добудови другої черги Ташлицької ГАЕС.

Це не випадковість дат. Це нормальна логіка системи. Поки ТЦК наповнює фронт людьми, чиновники наповнюють бюджет цифрами для контрактів. Перший потік — щоб війна тривала. Другий — щоб війна давала гроші. Обидва потоки замикаються на тих самих кабінетах в Офісі президента і Кабінеті міністрів. Той інженер з Хрещатика, ймовірно, ніколи не дізнається, що сума, яку Ясеницькі завищили у контракті на ASU TP-2020, могла б купити 170 наземних роботів для логістики його роти.

І саме цей зв’язок робить історію з Ташлицькою ГАЕС не «черговим корупційним скандалом». Це повсякденна арифметика війни в країні, де влада вже четвертий рік розпоряджається безконтрольним бюджетом і так само безконтрольно — людським ресурсом.

Що далі: три можливі сценарії

Сценарій перший: усе зам’ється. Підозрюваним поміняють статус, активи перепишуть на родичів, справу затягнуть до моменту, коли Україна підпише з ЄС якусь нову угоду про спрощений експорт. Через два роки про неї згадають в одному рядку звіту Transparency International, а потім забудуть. Це сценарій, який реалізувався з більшістю гучних справ 2022-2024 років.

Сценарій другий: справу доведуть, грошей не повернуть. Ясеницькі і Волкова отримають по 7 років з можливістю умовно-дострокового через три. Активи Mazal і CKD «оптимізуються» через перепродаж третім особам, які з’являться невідомо звідки. «Енергоатом» отримає нового керівника відділу, а структурна модель «замовник просить підрядника проводити ринкові дослідження для самого себе» залишиться. Це сценарій більшості корупційних справ ЄС останніх 10 років. Включно з Qatargate.

Сценарій третій: розслідування підпалить ланцюг. НАБУ доведе зв’язок Ясеницьких з вищим керівництвом «Енергоатому». Те — з кабінетом міністерства. Те — з Офісом президента. У такому сценарії з’являється підозра на людину з оточення Зеленського, і президент змушений або приймати, або блокувати. Якщо приймає — це політична криза. Якщо блокує — це підстава для ЄС зупинити транші. Цей сценарій реальний, але вимагає від НАБУ незалежності, яку у бюро намагаються відібрати з 2022 року. Шанси — нижчі за два попередні.

Хто наступний у цьому списку — і хто його закриває? Поки відповідь шукається в кабінетах НАБУ, рахунок зростає. Платять, як завжди, не ті, хто його роздув.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon