
11 травня 2022 року єврокомісарка зі справ внутрішніх Ільва Йоганссон вийшла до журналістів у Брюсселі й представила документ із сухою назвою COM(2022) 209. За канцелярською мовою ховалася ідея, яка не снилася навіть авторам антиутопій: зобов’язати кожен месенджер у Європі — WhatsApp, Signal, Telegram, електронну пошту — автоматично переглядати приватне листування понад 450 мільйонів людей. Привід шляхетний. Захист дітей від сексуального насильства. Механізм — тотальний.
Чотири роки потому, 4 квітня 2026-го, навіть тимчасова версія цього закону померла. Не тому, що Брюссель раптом полюбив приватність. А тому, що німецький уряд в останній момент висмикнув стілець з-під голосування — і вся конструкція завалилася. Це історія про те, як одна голлівудська зірка, одна комісарка та мережа НУО мало не переписали правила приватності для цілого континенту. І чому ця історія ще не закінчена.
- Що таке Chat Control насправді
- Голлівудська зірка в коридорах Брюсселя
- Технічна брехня: чому сканування не працює
- Хроніка опору: чотири роки боїв
- Задні двері: «добровільність» і вікова верифікація
- Apple вже спробувала — і відступила
- Чому це стосується вас — навіть за межами Брюсселя
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
Що таке Chat Control насправді
Назва «Chat Control» — не офіційна. Її придумали критики, і вона прижилася навіть у заголовках серйозних видань. Офіційно це Регламент про запобігання та боротьбу із сексуальним насильством над дітьми (CSAR). Суть — у трьох літерах, які ховають фокус: CSS, client-side scanning. Сканування на боці клієнта.
Принцип простий і саме тому небезпечний. Шифрування «з кінця в кінець» означає, що повідомлення зашифроване на вашому телефоні й розшифровується лише на телефоні співрозмовника. Ні провайдер, ні держава, ні сам месенджер не бачать змісту. Chat Control обходить це елегантно: він не ламає шифр. Він читає повідомлення до того, як воно зашифрується — прямо на вашому пристрої. Алгоритм сканує фото, відео, текст, посилання, порівнює з базою «відомого» матеріалу й нібито «підозрілі» речі позначає та надсилає кудись далі.
Іншими словами, у кожному смартфоні з’являється вбудований інформатор. Він працює завжди. Він не питає дозволу. І хоча в 2022-му йшлося про дитяче порно, технологія за своєю природою байдужа до того, що саме шукати. Сьогодні — зображення насильства. Завтра — «екстремістський контент». Післязавтра — мем про чиновника. База, за якою звіряють, непрозора, і ніхто з користувачів не має до неї доступу.
Патрік Бреєр, колишній депутат Європарламенту від Піратської партії та головний публічний опонент закону, назвав це прямо.
«Це означало б кінець приватного листування й цифрової таємниці кореспонденції. Жоден лист, жодне повідомлення більше не залишалися б конфіденційними.»
Патрік Бреєр, колишній депутат Європарламенту (Піратська партія), 2024
Архітектура нагляду, яку пропонував Брюссель, за логікою нічим не відрізняється від того, що ми вже розбирали в матеріалі про архітектуру CBDC і Банк міжнародних розрахунків: технічна інфраструктура спершу будується «для добра», а потім використовується для контролю. Хто контролює базу — контролює, що вважається злочином.
Голлівудська зірка в коридорах Брюсселя
Найдивніша частина цієї історії — хто стояв за ідеєю. У вересні 2023-го консорціум європейських видань — Balkan Insight (BIRN), французька Le Monde, іспанська elDiario.es та німецьке суспільне телебачення — опублікував розслідування під назвою «Who Benefits?». «Кому це вигідно?» Відповідь виявилася незручною.
Центральною фігурою лобі-кампанії була організація Thorn. Заснована голлівудським актором Ештоном Кутчером та Демі Мур як благодійний фонд боротьби з дитячою експлуатацією. Звучить бездоганно. Проблема в одній деталі: Thorn не лише агітує за закони — вона продає програмне забезпечення для сканування. Її продукт називається Safer. І чим більше держав зобов’язані сканувати чати, тим більший ринок для Safer.
Розслідування BIRN показало, що Thorn — попри статус «благодійності» в лобі-реєстрі ЄС — продавала свої інструменти за гроші. Лише Міністерство внутрішньої безпеки США з 2018 року купило ліцензій Thorn на 4,3 мільйона доларів. Організація, яка офіційно захищає дітей, мала прямий комерційний інтерес у тому, щоб закон ухвалили.
А далі — листування, яке оприлюднили журналісти. Комісарка Йоганссон писала виконавчій директорці Thorn Джулі Кордуа у тоні, який важко назвати дистанцією регулятора від лобіста.
«Ми пройшли разом багато моментів на шляху до цієї пропозиції… допоможіть переконатися, що цей запуск буде успішним.»
Ільва Йоганссон, єврокомісарка, у листі до Джулі Кордуа (Thorn), цитовано BIRN, 2023
«Допоможіть зробити запуск успішним.» Це пише не лобіст комісарці. Це пише комісарка лобісту — про власний законопроєкт. Документи показали, що Єврокомісія неодноразово відкривала Thorn двері на закриті зустрічі з міністрами та представниками країн-членів. За даними EDRi, лише у 2021 році Thorn провела зустрічі з понад 20 законодавцями ЄС, а сам Кутчер записав відеорозмову з головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн — її виклали у твіттер ще наприкінці 2020-го.
Тут спливає ще одна деталь, яку ми розбирали в досьє про Young Global Leaders і мережу Шваба: брюссельська політика рідко робиться на пленумах. Вона робиться на вечерях, відеодзвінках і в листуванні, до якого громадськість не має доступу. Розслідування «Who Benefits?» лише прочинило двері в кімнату, де все вирішується.
Окрема пляма — таргетована реклама. Восени 2023-го з’ясувалося, що структури, пов’язані з просуванням закону, запускали мікротаргетовану політичну рекламу в соцмережі X, націлену на користувачів у країнах, чиї уряди вагалися. Реклама нав’язувала думку, що 80% громадян підтримують сканування. Іронія смертельна: щоб провести закон проти приватності, його промоутери використовували саме ту технологію стеження за вподобаннями, проти якої цей закон нібито мав захищати. Європейський наглядач за захистом даних згодом вказав, що така практика порушує правила ЄС.
Технічна брехня: чому сканування не працює
Припустимо на хвилину, що наміри щирі. Що закон справді про дітей. Чи спрацював би він технічно? Дані кажуть: ні. І це не думка активістів, а цифри правоохоронців.
Поліція Ірландії, аналізуючи звіти, отримані за схожою системою, виявила, що реальним матеріалом про насильство над дітьми були лише 20,3% сигналів. Понад 11% позначок виявилися чистими хибними спрацюваннями — невинні сімейні фото, медичні знімки, відпустка на пляжі. Помножте це на мільярди повідомлень щодня. Ви отримаєте не порятунок дітей, а гори невинного приватного контенту, який алгоритм відправив на перевірку чужим людям.
Дослідження Європарламенту дійшло висновку прямого й нищівного.
«Наразі не існує технологічних рішень, здатних надійно виявляти матеріали про сексуальне насильство над дітьми без неприйнятно високого рівня помилок.»
Дослідження Європейського парламенту щодо CSAR
У лютому 2024-го втрутився Європейський суд з прав людини. У рішенні щодо іншої справи про шифрування суд постановив: послаблення наскрізного шифрування «не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві». Юридична служба самої Ради ЄС у внутрішньому висновку попереджала, що масове сканування ймовірно порушує Хартію основоположних прав. Європейський наглядач і Рада із захисту даних видали спільну заяву, де прямо назвали ідею «генералізованим та невибірковим скануванням».
Підсумок виходить абсурдний. Закон, який не працює технічно, порушує конституційні права, дає 80% хибних спрацювань — просувається з наполегливістю, яку важко пояснити турботою про дітей. Зате легко пояснити інтересами тих, хто продає сканери. Це не вперше, коли «безпека» стає товаром: ми бачили той самий механізм у досьє про Palantir і архітектуру тотального стеження, де технологія нагляду продається державам під будь-яким зручним приводом.
Хроніка опору: чотири роки боїв
Те, що Chat Control досі не став обов’язковим законом, — заслуга не інституцій, а тиску. Громадянського, журналістського, технічного. Хроніка варта того, щоб її зафіксувати.
Листопад 2023. Комітет Європарламенту з громадянських свобод (LIBE) проголосував за вилучення невибіркового сканування з тексту. Депутати наполягли: стеження може бути лише цільовим, за рішенням суду, проти конкретних підозрюваних — а не суцільним. Шифрування захистити.
Травень — червень 2024. Бреєр викрив спробу повернути масове сканування під новим ярликом — «модерація завантажень» (upload moderation). Та сама ідея, інша обгортка. 20 червня 2024-го Рада ЄС у останній момент зняла голосування з порядку денного: потрібної більшості не набралося. Це повторюватиметься ще не раз.
Липень 2025. Головування в Раді ЄС перейшло до Данії. Копенгаген оголосив CSAR пріоритетом і призначив рішуче голосування на 14 жовтня. На якусь мить здалося, що цього разу пройде.
Жовтень 2025. І тут зламалася Німеччина. 7 жовтня міністерка юстиції ФРН Стефані Губіг зробила заяву, яка вбила потрібну більшість.
«Безпідставний моніторинг чатів має бути табу в правовій державі. Навіть найтяжчі злочини не виправдовують відмови від основоположних громадянських прав.»
Стефані Губіг, міністерка юстиції Німеччини, 7 жовтня 2025
Без Берліна блокувальна меншість у Раді склалася миттєво. Голосування 14 жовтня не відбулося. 31 жовтня данський міністр юстиції Петер Гуммельгор оголосив: обов’язкові ордери на виявлення матеріалу більше не переслідуються. Данія відступила.
26 листопада 2025. Рада ЄС ухвалила перероблений текст. Обов’язкове сканування зникло. Натомість з’явилося «добровільне» — і саме тут починаються нові питання, до яких ми ще повернемося.
26 березня 2026. Кульмінація. Європарламент голосував, чи продовжувати тимчасову «Chat Control 1.0» — стару добровільну деривацію від ePrivacy, що дозволяла платформам сканувати з 2021 року. Результат — трилер. 311 проти 228, 92 утрималися. Парламент відмовився продовжувати. Чинна правова база припинила дію 4 квітня 2026 року.
Уперше за п’ять років у Європі не стало жодної дозвільної норми для масового сканування приватних повідомлень. Перемога? Тимчасова. І крихка.
Задні двері: «добровільність» і вікова верифікація
Той, хто святкує остаточну перемогу над Chat Control, погано знає Брюссель. Закон не помер. Він мутував.
Постійний регламент CSAR — «Chat Control 2.0» — досі на столі. Трилоги, тристоронні переговори між Радою, Парламентом і Комісією, стартували 9 грудня 2025-го. Політичні раунди заплановані на 26 лютого, 4 травня й 29 червня 2026 року. Поки ви це читаєте, текст узгоджують за зачиненими дверима.
Бреєр попереджав про головну пастку ще в листопаді 2025-го.
«Після гучних публічних протестів кілька країн-членів сказали “ні” невибірковому Chat Control. Тепер воно повертається через задні двері — замасковане.»
Патрік Бреєр, листопад 2025
«Добровільне» сканування звучить безпечно. Та на практиці воно означає, що великі платформи й далі можуть переглядати ваші повідомлення — формально за власним рішенням, фактично під політичним тиском. А поруч виросла нова голова гідри: вікова верифікація. Щоб «захистити дітей», від користувачів вимагають доводити свій вік — а отже, прив’язувати реальну особу до акаунта. Кінець анонімності в інтернеті заходить не через парадні двері заборони шифрування, а через бічний вхід «підтвердіть, що вам є 18».
Ця логіка ідеально лягає в загальноєвропейський тренд цифрової ідентифікації — той самий, що ми описували у матеріалах про Frontex і біометричний контроль кордонів. Спершу вас просять довести вік. Потім — прив’язати документ. Потім система вже знає про вас усе, і відмовитися неможливо, бо без цифрового ID не працює ні банк, ні месенджер, ні держпослуга.
Технологія масового профілювання не нова. Ми вже бачили, як вона працює, у досьє про Cambridge Analytica — там персональні дані перетворили на зброю впливу на вибори. Різниця лише в тому, що тоді це робила приватна компанія потайки. Тепер це пропонують узаконити на рівні цілого континенту.
Apple вже спробувала — і відступила
Найкращий аргумент проти Chat Control дала не активістська НУО, а корпорація вартістю в трильйони доларів. У серпні 2021-го Apple оголосила систему під назвою NeuralHash — те саме сканування на боці клієнта, що мало шукати дитяче порно у фото перед завантаженням в iCloud. Реакція була миттєвою й жорсткою.
Дослідники безпеки за лічені тижні зламали логіку системи. Вони згенерували «колізії» — різні зображення з однаковим хешем, тобто змусили алгоритм бачити збіг там, де його не було. Стало очевидно: будь-кому можна підкинути невинне фото, яке система позначить як злочинне. Понад 90 правозахисних організацій світу підписали відкритий лист проти. У вересні 2021-го Apple призупинила проєкт, а в грудні 2022-го тихо поховала його остаточно.
Компанія, яка контролює власне залізо, софт і має армію найкращих інженерів планети, дійшла висновку: безпечно сканувати на пристрої неможливо. Не «дорого», не «складно» — неможливо без створення вразливості, яку рано чи пізно використають проти користувача. І ось через рік після капітуляції Apple Брюссель пропонує зробити обов’язковим те, від чого відмовилася навіть Купертіно.
Месенджери із серйозним підходом до приватності зайняли категоричну позицію. Signal вустами президентки Мередіт Віттакер заявила, що радше піде з європейського ринку, ніж зламає власне шифрування.
«Ми можемо назвати це бекдором, парадними дверима чи “сканом на боці клієнта”. Але хоч як назви — кожне з цих рішень створює вразливість, яку зможе використати той, хто полює за вашими даними.»
Мередіт Віттакер, президентка Signal Foundation
Це не порожня погроза. Signal — некомерційний фонд, він не залежить від реклами й не торгує даними. Йому нічого втрачати, окрім репутації, побудованої саме на тому, що ніхто не читає ваших повідомлень. Якби CSAR ухвалили в жорсткому варіанті, мільйони європейців прокинулися б без найбезпечнішого месенджера — а злочинці, заради яких усе затівалося, просто перейшли б на інструменти поза юрисдикцією ЄС. Постраждали б, як завжди, законослухняні.
Чому це стосується вас — навіть за межами Брюсселя
Велика частина наших читачів живе в Німеччині, Польщі, США — у країнах, де приватне листування досі вважається базовим правом. Спокуса відмахнутися: «це десь у Брюсселі, мене не торкнеться». Торкнеться.
По-перше, регламент ЄС діє прямо в усіх країнах-членах без потреби в національному законі. Якщо CSAR ухвалять, він автоматично запрацює від Лісабона до Гельсінкі. WhatsApp, яким ви пишете рідним в Україну, потрапляє під цю юрисдикцію, бо його європейський офіс — у Дубліні. Те саме стосується Instagram, Facebook Messenger, навіть робочої електронної пошти на серверах європейських провайдерів. Географія вашого телефона тут ні до чого — значення має, де зареєстрований сервіс.
По-друге, прецедент заразний. Коли найбільший демократичний блок планети легітимізує сканування приватних повідомлень «заради дітей», кожен авторитарний режим отримує готову методичку. Москва, Пекін, Тегеран не вигадуватимуть виправдань — вони цитуватимуть Брюссель. Інструмент, створений демократією, працює в руках диктатури так само ефективно. Ба краще.
По-третє — і це головне для українців. Ми краще за інших знаємо, що буває, коли держава отримує право читати все. Стеження за журналістами, переслідування критиків, «поширення паніки» як стаття. Ми вже бачимо, як цифровий контроль звужує простір свободи вдома. Брюссельський Chat Control — це та сама логіка, лише з кращим PR. Захист дітей як обгортка для архітектури, яку потім ніхто не демонтує.
Журналістка, що спілкується з джерелом. Адвокат, що пише клієнту. Лікар із діагнозом пацієнта. Подружжя в особистій розмові. Усі вони стають об’єктами автоматичного перегляду — не тому, що когось підозрюють, а тому, що так влаштована система. Презумпція невинуватості перевертається: тепер ви апріорі під підозрою, доки алгоритм не вирішить інакше.
Є й суто практичний бік, про який забувають у дебатах про права. Будь-яка база сигналів — це сама по собі ціль для злому. Уявіть централізоване сховище, куди стікаються мільйони «підозрілих» приватних фото європейців: інтимні знімки, медичні документи, дитячі фотографії з сімейних архівів. Це найласіший шматок для хакерів, шантажистів і ворожих розвідок, який лише можна вигадати. Ми вже бачили, як приватні розвідструктури полюють за компроматом — про це наше досьє про Black Cube та ринок приватного шпигунства. Chat Control збудував би для них готовий супермаркет.
Захиститися важче, ніж здається. Перехід на Signal допомагає лише доти, доки сканування не вбудоване в саму операційну систему телефона — а саме там його й хочуть розмістити. VPN не рятує від алгоритму, що працює на пристрої ще до шифрування. Єдиний реальний захист — політичний: тиснути на власних депутатів, стежити за трилогами, не дати «добровільному» варіанту тихо стати обов’язковим. Свобода листування зникає не одним указом, а серією дрібних «розумних компромісів», кожен з яких окремо звучить розважливо.
І коли подібну архітектуру нагляду будують люди, чиї фінансові інтереси збігаються з її впровадженням — як це сталося з Thorn, — питання про щирість намірів стає риторичним. Та сама модель приватної вигоди на держконтракті, яку ми розбирали в досьє про Стівена Міллера та індустрію депортацій: спершу страх, потім «рішення», потім рахунок платнику податків і прибуток підряднику.
Chat Control програв три голосування за чотири роки. Але він жодного разу не зник остаточно — щоразу повертався під новою назвою. «Виявлення». «Модерація завантажень». «Добровільне сканування». «Вікова верифікація». Назви змінюються, мета залишається. І поки на іншому кінці є ті, кому вигідно продавати сканери, наступна спроба — лише питання головування в Раді. Хто читатиме ваші повідомлення наступним — і під яким приводом цього разу?
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon








1 thought on “Chat Control 2022–2026: як ЄС хотів читати всі чати”
Comments are closed.