ТЦК: прайс-лист від $300 до $50 000 — і золоті злитки у деклараціях

Уявіть прайс-лист. Не в супермаркеті — у державі, яка веде війну. Зняти себе з розшуку ТЦК на Сумщині — 300 доларів. Отримати відстрочку через підроблене рішення суду про опіку над «немічним» родичем — 7 тисяч. Виключитися з військового обліку в Києві через адвоката — 25 тисяч. Оформити фіктивну інвалідність із правом виїзду за кордон — 50 тисяч доларів. Ціна свободи в Україні 2026 року має цифри, юрисдикції та валюту. І майже завжди — тверду, зелену.

Поки одні платять, інших забирають. 26 червня працівники ТЦК зайшли на льодову арену в Кременчуці під час тренування місцевого хокейного клубу й вивели чотирьох гравців — серед них воротаря, який захищав ворота збірної України. Двох мобілізували після затримання. Це і є та сама країна, той самий тиждень, та сама війна. Одна її версія купує собі паспорт непридатності за п’ятизначну суму. Інша — не встигає перевзутися після тренування.

Прайс-лист держави: від 300 до 50 000 доларів

Розслідування українських медіа — від «Економічної правди» до регіональних видань Бессарабії — склали з розрізнених кримінальних проваджень те, що влада ніколи не наважиться назвати вголос: тарифну сітку. Вона різна по областях, бо ринок локальний, а корупційні мережі — регіональні. Але логіка всюди одна: чим ближче ти до фронту в документах, тим дорожче коштує з нього зникнути.

На Сумщині у 2026 році діяли, мабуть, найдемократичніші ціни. Зняття з розшуку — 300 доларів. Відстрочка через підроблене судове рішення про опіку — 7 тисяч. На Волині за те саме зняття з розшуку правили вже 1 500–2 500 доларів. На Житомирщині зняття з обліку за станом здоров’я коштувало 3 тисячі. Тернопіль пропонував вихід за кордон без ВЛК і повістки за 5 тисяч. В Одеській області, де корупційні схеми навколо мобілізації працюють ще з 2024-го, «незастосування» повістки оцінювали в 4 тисячі, недоставлення до ТЦК силами трьох працівників — у 6 тисяч, а робоче місце на «критичній інфраструктурі», що дає бронь, — теж у 6 тисяч.

А далі починається преміум-сегмент. У Кропивницькому офіцер обласного ТЦК, за даними ДБР, продавав бронь за 20 тисяч доларів і брав по 6 тисяч за зняття з розшуку та звільнення після примусової доставки. У Києві виключення з військового обліку «під ключ» через адвоката коштувало 25 тисяч. Фіктивна інвалідність із правом виїзду — 50 тисяч доларів.

Окремі схеми продавалися як турпакети. «Фіктивна непридатність» будувалася навколо готової медичної легенди — найчастіше аутоімунний тиреоїдит з ускладненнями. У пакет входили аналізи, УЗД, висновок ендокринолога, довідка про інвалідність і, найголовніше, оновлення статусу в державному реєстрі «Оберіг». Ціна — від 9 до 25 тисяч доларів. «Спецборт» — це реанімобіль з іноземними номерами, «пацієнт» лежить у кисневій масці, маршрут завершується в лікарні Бухареста з оплаченим проживанням. 10 тисяч. «Зелений коридор» через Молдову, Румунію, Польщу чи Угорщину — 12 тисяч.

Скільки заробляє ця індустрія загалом — не знає ніхто, бо офіційної методології не існує. Публічні оцінки ринку ухилення коливаються в діапазоні від 800 мільйонів до 2,1 мільярда євро на рік. Навіть якщо взяти нижню межу — це співмірно з окремими статтями оборонного бюджету, які збирають усією країною.

Операція «Опікун»: цифри, які влада озвучує сама

Найцинічніше тут те, що масштаб схеми задокументувала не опозиція і не «російська пропаганда». Його оприлюднює сама Нацполіція — у звітах про власну спецоперацію під назвою «Опікун». Назва промовиста: у центрі більшості схем стоїть саме фіктивна опіка над нібито немічними родичами, яка дає законну відстрочку.

Операція стартувала в травні 2025 року. До кінця березня 2026-го поліція відзвітувала про 325 фігурантів і 115 обвинувальних актів. Але машина не зупинилася. Восьмий етап, який проходив з 18 по 26 червня 2026 року, дав ще 65 обшуків і 82 нові підозри у 24 областях — фактично по всій підконтрольній території. Сумарно з початку операції підозри отримали 407 фігурантів, а 173 обвинувальні акти щодо організаторів тіньових механізмів уже скеровано до суду.

Формулювання поліції суху статистику не пом’якшує.

«Комплексна і довгострокова ініціатива спрямована на викриття схем ухилення від мобілізації і незаконного звільнення з військової служби».

Національна поліція України, опис операції «Опікун», червень 2026

Кваліфікації, за якими йдуть справи, читаються як зміст підручника з організованої злочинності: шахрайство, підроблення документів, незаконне переправлення осіб через державний кордон, ухилення від призову, зловживання впливом. Головна документально підтверджена схема — надання до ТЦК і військових частин повністю сфальсифікованої медичної документації. Слідчі перевіряли просте: чи зверталися взагалі «хворі» чоловіки до лікарень. Виявлялося, що ні — або що лікування за їхніми діагнозами отримували зовсім інші люди.

Це не поодинокі «перегини на місцях». 407 підозр за рік — це вже не аномалія, а робочий режим системи. І 407 — лише ті, кого встигли зловити.

Золоті злитки у деклараціях: хто справді збагатився

Абстрактні мільярди легко пропустити повз вуха. Тому корисно спуститися до конкретних прізвищ і рядків у деклараціях — там, де тарифна сітка перетворюється на нерухомість, золото й готівку.

Олег Коломієць, військовослужбовець Бучанського ТЦК на Київщині, у декларації за 2025 рік вказав золоті злитки на 7,7 мільйона гривень і 43 500 доларів готівкою. Його офіційний річний дохід — 366 тисяч гривень. Тобто самих лише злитків у нього більше, ніж двадцять його річних зарплат. Пояснити цей розрив легально майже неможливо — і саме такі декларації стають відправною точкою для проваджень про незаконне збагачення.

Євген Борисов, одеський військком, став символом ще у 2023 році, коли журналісти виявили, що його родина володіє елітною нерухомістю в Іспанії на 4,5 мільйона євро. Іспанія, а не Одеса. Це деталь, яку варто тримати в голові, коли наступного разу почуєте, що корупційні гроші «залишаються в економіці».

Але найгучніша справа — не в самому ТЦК, а в суміжній ланці, без якої вся схема непридатності не працює: медико-соціальній експертизі. Тетяна Крупа, колишня очільниця Хмельницької обласної МСЕК, під час обшуків восени 2024-го віддала слідчим цифри, від яких перехоплює подих. За різними даними ДБР — від 5,2 до 6 мільйонів доларів готівкою, близько 300 тисяч євро, мільйони гривень, годинники Rolex, коштовності Dior. Усе це — у структурі, яка офіційно вирішує, хто в країні хворий, а хто здоровий і придатний воювати.

А тепер деталь, від якої найважче стримати сарказм. Крупа під заставою з 4 вересня 2025 року — спершу її звільнили, потім Вищий антикорупційний суд зменшив заставу до 20 мільйонів гривень. У деклараціях за 2024 і 2025 роки вона вказала, що частину активів у неї вилучили. І якщо суд врешті не винесе обвинувального вироку — Rolex, Dior і десятки тисяч у валюті їй цілком законно повернуть. Це не гіпотеза журналістів. Це прямо передбачений законом сценарій.

У січні 2026-го Офіс генпрокурора повідомив ще про один епізод: голову ВЛК Дніпропетровської області підозрюють у 20 епізодах продажу «непридатності» на загальну суму близько 300 тисяч доларів. Двадцять чоловіків. Двадцять діагнозів на продаж. Один підпис.

«Мобілізація для бідних»: хто платить справжню ціну

Ось де закінчується кримінальна хроніка й починається те, заради чого ця тема взагалі важлива. Корупція в ТЦК — це не «просто хабарі». Це механізм соціального сортування під час війни. Держава де-факто ввела майновий ценз на життя.

Логіка проста і страшна. Хто має 25–50 тисяч доларів — купує собі виключення з обліку, інвалідність або «зелений коридор». Хто має 300–1 500 — принаймні знімає себе з розшуку й виграє час. А хто не має нічого — того забирають з вулиці, з магазину, з тренування, з-під церкви. Українські правозахисники давно назвали це явище точно: мобілізація для бідних. Багатий відкуповується, бідний іде в піхоту. Війна, яку подають як спільну справу нації, на практиці лягає на плечі тих, у кого немає зайвих тисяч доларів на адвоката, що «вирішує питання».

Історія з хокеїстами «Кременчука» — ідеальна ілюстрація несправедливості цієї системи навіть у деталях. Забрали не тих, хто ховається, а тих, хто відкрито тренувався на публічній арені. Бо їх легко знайти. Легка мішень завжди дешевша для системи, ніж той, хто заплатив за невидимість. Ефективність ТЦК вимірюється не тим, кого треба, а тим, кого простіше.

Ми вже детально писали про іншу сторону цієї машини — бусифікацію, смерті під час затримань і 6127 офіційних скарг на дії ТЦК. Економічний зріз лише доповнює цю картину. Одна й та сама система однією рукою ловить людей на вулицях, а другою — продає звільнення тим, хто може заплатити. Це не два різні ТЦК. Це один.

І тут доречно назвати речі своїми іменами. Насильницьке затримання людини на вулиці, у лікарні чи під час похорону — це не «захист країни». Це порушення базових прав. А коли поруч із цим працює прайс-лист на звільнення для заможних — це вже не оборона, а сегрегація за гаманцем, замаскована під патріотизм.

Чому схема не зникає: це система, а не «окремі негідники»

Влада любить пояснювати корупцію в ТЦК через «окремих недоброчесних осіб». 407 підозр за рік ставлять на цій версії жирний хрест. Коли зловживання фіксують у 24 областях, коли схеми повторюються від Сум до Одеси майже дослівно, коли поруч працює корумпована МСЕК — це не збіг характерів. Це архітектура.

Схема тримається на трьох опорах. Перша — монополія ТЦК і ВЛК на рішення про життя і смерть конкретного чоловіка, за майже відсутнього незалежного контролю. Друга — реєстр «Оберіг», куди можна «занести» потрібний статус, якщо маєш вихід на потрібну людину. Третя — суди, які то знижують застави, то повертають вилучені активи, і тим сигналізують: ризик несумісний із прибутком лише на папері.

Реакція держави здебільшого зводиться до косметики. Наприкінці червня 2026-го з’явилися повідомлення, що команда міністра цифрової трансформації Михайла Федорова готує «перезапуск» мобілізації та зміни в роботі ТЦК і ВЛК, які планують запустити в липні. Формулювання правильні — цифровізація, прозорість, менше живого контакту з інспектором. Але жоден «перезапуск» не поверне тих, кого вже поховали після затримань, і не скасує самого принципу: поки одна процедура вирішує, кому жити, а кому воювати, навколо неї завжди виросте ринок.

Ще один симптом — тиша навколо великих імен. Про рядового офіцера ТЦК зі злитками пишуть охоче. Про те, хто саме кришує регіональні мережі й куди йдуть гроші вгору по вертикалі, — майже ніхто. Це не випадковість. Незалежних медіа, які могли б це розкопати, в Україні стає дедалі менше — ми докладно розбирали хроніку зачистки незалежної преси у 2019–2026 роках. Менше журналістів — менше запитань. Менше запитань — довше живе схема.

І це та сама владна вертикаль, чиї корупційні звички ми фіксували не раз. Достатньо згадати операцію «Мідас» довкола «Енергоатому», Міндіча й найближчого кола Зеленського та справу «Династія» проти Андрія Єрмака на 10,5 мільйона доларів. Корупція на мобілізації — не виняток у чесній системі. Це та сама система, тільки на рівні райвійськкомату.

Що це означає для української діаспори

Для наших читачів у Німеччині, Польщі, Австрії й США це не абстрактна українська хроніка. Це питання, яке стоїть перед конкретними родинами прямо зараз: повертатися чи ні, відпускати чоловіка на батьківщину чи ні, вірити офіційним обіцянкам «нової прозорої мобілізації» чи ні.

Європа, до речі, теж не стоїть осторонь. Ми писали, як Брюссель і Київ узгоджують виведення чоловіків призовного віку 23–60 років з-під тимчасового захисту — щоб зробити повернення менш добровільним. Складіть це докупи з прайс-листом ТЦК — і отримаєте ясну картину. Того, хто повернеться без грошей на «вирішення питання», система розглядатиме як ресурс. Того, хто має капітал, — як клієнта.

Це не заклик не повертатися й не виправдання ухилення. Росія — держава-агресор, і оборона від неї — питання виживання нації, тут двох думок бути не може. Але саме тому корупція на мобілізації — злочин подвійний. Вона краде не лише гроші. Вона краде довіру, без якої жодна армія не тримається. Коли солдат у окопі знає, що хтось за 50 тисяч доларів купив собі діагноз і виїхав до Бухареста, — руйнується єдине, що робить мобілізацію моральною: відчуття спільної жертви.

Ми, як українці, говоримо це не проти України. А тому, що правда про власну владу — теж форма патріотизму. Мовчати про прайс-лист на життя означало б стати його співучасником.

407 підозр, 173 справи в суді, злитки на мільйони, повернуті застави. Влада показує ці цифри як доказ, що «система працює». Але спитайте себе інакше: якщо за рік лише в одній операції спіймали чотири сотні людей — скільки ж їх не спіймали? І головне — хто виписав цей прайс-лист, за яким життя бідного коштує рівно стільки, скільки багатий не захотів платити?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon