Süddeutsche Zeitung, NDR і WDR повідомили 6 серпня з посиланням на конфіденційний поліцейський документ, що вантажний Ан-124 авіакомпанії Antonov Airlines, поруч з яким у ніч проти 5 серпня знайшли дрон із вибухівкою в аеропорту Лейпциг/Галле, був завантажений військовими боєприпасами, доставленими незадовго до того з Франції. Того ж дня оператор аеропорту і федеральне міністерство внутрішніх справ заявили протилежне: обидва літаки стояли порожні.
- Дрон, що завис між двома літаками
- Боєприпаси з Франції: три версії одного вантажу
- Чому шість «Русланів» базуються в Саксонії
- Від чотирьох посилок 2024 року до 1 289 прольотів
- Що з цього вдалося довести в судах
- Закон, ухвалений за пів року до Лейпцига
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Дрон, що завис між двома літаками
Апарат помітив працівник аеропорту близько 23:40 у вівторок, 4 серпня, у зоні південної злітно-посадкової смуги. За описом, який німецькі агенції відтворюють з посиланням на поліцію Саксонії, дрон завис між двома припаркованими машинами Antonov Airlines і опустився на бетон після контакту зі співробітником. На землі він уже не рухався.
Далі працювали сапери федеральної поліції. Апарат просвітили мобільним рентгеном, зафіксували детонатор і заряд, зняли детонатор окремо, а решту знищили контрольованим підривом. Вибуху не сталося через те, що детонатор був несправний або відірвався від заряду — обидві версії присутні в німецьких повідомленнях, і жодну поліція публічно не підтвердила як остаточну.
Тип вибухівки станом на вечір 6 серпня офіційно не названо. Федеральна поліція і земельне управління кримінальної поліції Саксонії повідомили, що аналіз триває. Агенція dpa з посиланням на власні джерела писала про семтекс; Leipziger Volkszeitung називала масу приблизно у 800 грамів. Жодну з цих цифр слідство не підтвердило, і в матеріалі вони наводяться саме як повідомлення преси, а не як встановлений факт.
Північну смугу відкрили о 01:55, південна залишалася закритою довше — частково через планові роботи, які збіглися з інцидентом. Скільки рейсів було скасовано чи відправлено на запасні аеродроми, офіційна статистика не наводить. Відомий один конкретний випадок: рейс DI6777 авіакомпанії Marabu з Пальма-де-Мальорки сів у Нюрнберзі.
Тієї ж ночі стався другий епізод. Вантажний літак, який через закриття смуги перервав захід на посадку, зіткнувся з невстановленим об’єктом приблизно за 6 кілометрів від аеропорту на висоті близько 400 метрів. Пошкодження носової частини описують як незначні, машина сіла в Ганновері. Видання AeroTime ідентифікувало борт як Airbus A300 компанії European Air Transport Leipzig, що виконує рейси для DHL. Другий об’єкт не знайдено — і саме тому в німецьких матеріалах він фігурує як «ймовірно, ще один дрон», без підтвердження.
Справу передали Центральному відділу з протидії екстремізму Саксонії при Генеральній прокуратурі Дрездена і антитерористичному підрозділу земельної кримінальної поліції. Це процесуальна ознака того, що подію кваліфікують не як хуліганство з дроном, а як можливий злочин проти державної безпеки.
Боєприпаси з Франції: три версії одного вантажу
Головне, що змінилося 6 серпня, стосується не самого дрона, а того, біля чого він лежав.
Süddeutsche Zeitung, NDR і WDR того дня оприлюднили зміст конфіденційного поліцейського документа, за яким один із двох «Русланів» був завантажений військовими боєприпасами, привезеними з Франції та призначеними для подальшого перевезення. Якщо це так, інцидент перестає бути диверсією проти аеропорту взагалі й стає спробою підриву конкретного борту з конкретним вантажем.
Реакція надійшла того ж дня і з двох напрямків одразу.
«Відповідні літаки Antonov на момент інциденту були порожні й, отже, без вантажу.»
Марет Монтавон, керівниця комунікацій Mitteldeutsche Flughafen AG, цитата наведена t-online, 6 серпня 2026 року
Монтавон додала, що ця інформація збігається з даними Antonov Logistics SALIS — компанії, яка обслуговує в Лейпцигу натовську програму стратегічних перевезень. Тобто заперечення надійшло не лише від аеропорту, а й від самого оператора літаків.
Паралельно федеральне міністерство внутрішніх справ спростувало поліцейський документ на закритій зустрічі кураторів комітетів Бундестагу з внутрішніх справ і оборони. За переказом цієї зустрічі, у міністерстві заявили, що жодних боєприпасів у відповідній машині не було, а останній транспортний рейс такого типу відбувся 29 липня — за шість днів до інциденту.
Отже, станом на вечір 6 серпня існують три несумісні між собою твердження: поліцейський документ каже, що боєприпаси були; аеропорт і оператор кажуть, що літаки стояли порожні; федеральне МВС каже, що боєприпасів не було, а останній такий вантаж пройшов тижнем раніше. Компетентні органи публічно вміст вантажу не підтвердили в жодному з варіантів.
Розбіжність має практичне значення, і не лише репутаційне. Від того, чи був на борту військовий вантаж, залежить кваліфікація події, коло потенційних замовників і те, наскільки глибоко зловмисник знав графік перевезень. Дрон, наведений на випадковий літак у зоні перону, і дрон, наведений на конкретний борт із боєприпасами, — це два різні рівні розвідувальної підготовки. Німецька практика останніх років показує, що такі суперечності між відомчим документом і публічною позицією міністерства зазвичай не розв’язуються швидко: у справі про підрив газопроводів Nord Stream слідство йшло до першої публічної версії подій понад два роки.
Офіційної атрибуції немає. Німецькі відомства не назвали ні підозрюваного, ні держави. Найпряміше висловився посол України в Німеччині Олексій Макеєв.
«Хто ще це міг бути, крім Росії?»
Олексій Макеєв, посол України в Німеччині, 5 серпня 2026 року
Доказів на підтвердження посол не наводив, і це варто фіксувати окремо: заява дипломата зацікавленої сторони не є встановленням авторства. Федеральний міністр внутрішніх справ Александер Добріндт формулював обережніше — він говорив про «гібридний сценарій нападу» і «нову якість загрози», уникаючи назви держави.
«Усе це не вказує на дилетантські дії. Ми говоримо тут про професійну гібридну загрозу, з якою нам доведеться мати справу й надалі.»
Александер Добріндт, федеральний міністр внутрішніх справ ФРН, 5 серпня 2026 року
Чому шість «Русланів» базуються в Саксонії
Присутність українських важких транспортників у Лейпцигу — наслідок лютого 2022 року, і ми докладно розбирали цю логістику в матеріалах про українські сюжети в Європі.
До вторгнення Antonov Airlines мала сім Ан-124 і єдиний у світі Ан-225 «Мрія». «Мрію» знищили в Гостомелі наприкінці лютого 2022 року — літак не встигли евакуювати, бо один із двигунів був знятий на обслуговування. Частину флоту вдалося вивести за кордон, і машини зосередили в Лейпцигу/Галле, який став основною базою компанії поза Україною. Шосту машину, борт UR-82073, перегнали туди 11 липня 2025 року: вона стояла недобудованою на заводському аеродромі під Києвом, і при добудові російські комплектуючі замінили на українські та західні.
Замінити ці літаки нічим. Ан-124 бере до 150 тонн вантажу проти приблизно 77 тонн у американського C-17 і близько 37 тонн у європейського A400M, і головне — приймає негабарит, який фізично не входить у вантажні відсіки західних машин. На цьому тримається натовська програма SALIS: у 2021 році Агентство НАТО з підтримки та закупівель підписало п’ятирічний контракт із Antonov Logistics SALIS, і доступ до цих бортів мають дев’ять країн Альянсу, зокрема Німеччина, Франція, Польща, Чехія та Норвегія. Німеччина виділила на свою частку 206 млн євро — рішення провели через профільні комітети Бундестагу в липні 2021 року.
Конфігурація склалася ще до війни. До 2018 року партнером НАТО в цій програмі поряд з українцями була російська Volga-Dnepr, яка тоді сама подала повідомлення про вихід з контракту на перевезення Ан-124 — з комерційних причин, без політичного підтексту. Після лютого 2022 року санкції зробили це рішення остаточним, і Antonov Airlines залишилася фактично єдиним оператором цього класу, доступним західним замовникам. Компанія державна: вона входить до «Української оборонної промисловості» — акціонерного товариства, у яке 2023 року реорганізували «Укроборонпром». Приблизно половина її рейсів виконується за програмою SALIS.
«Ставки перевезень за програмою SALIS нижчі за ринкові, але вони дають стабільний дохід.»
Antonov Airlines, коментар «Українській правді», вересень 2024 року
Сам аеропорт — один з найбільших вантажних вузлів Європи: приблизно 2 500 тонн вантажу на добу і близько 23 600 вантажних рейсів на рік. Тут розташований найбільший авіахаб DHL Express. Сюди ж від 2022 року йде значна частина логістики західної військової допомоги Україні — включно з тією, що фінансується німецьким пакетом на €4 млрд, підписаним Мерцом і Зеленським. Формального урядового документа, який називав би Лейпциг «хабом допомоги Україні», немає — це опис фактичного стану, а не офіційний статус.
Ще одна деталь, яку рідко згадують: у Лейпцигу від 2022 року стоять арештованими три Ан-124 російської Volga-Dnepr, яка після санкцій втратила доступ до західного ринку негабаритних перевезень. Тобто на одному аеродромі опинилися і українські борти, що возять допомогу, і російські, що не літають.
Від чотирьох посилок 2024 року до 1 289 прольотів
Лейпциг уже був місцем події, дуже схожої за задумом.
19 липня 2024 року з Вільнюса відправили чотири посилки із запалювальними пристроями, схованими у масажних подушках. 20 липня одна з них загорілася в сортувальному центрі DHL у Лейпцигу — за розкладом вона мала бути завантажена у вантажний літак. 21 липня друга спрацювала у вантажівці DPD у Польщі, 22 липня третя — на складі в Бірмінгемі. Четверта не спрацювала. Слідчі встановили, що суміш була на основі магнію і горіла за температури понад 2 500 градусів.
«Ця посилка могла спричинити авіакатастрофу.»
Томас Гальденванг, тодішній президент Федерального відомства з охорони конституції ФРН
Спільне розслідування Німеччини, Польщі, Литви, Нідерландів і Британії ідентифікувало 22 підозрюваних у Литві та Польщі й пов’язало операцію з російським ГРУ. У Вільнюсі 17 квітня 2026 року почався процес над п’ятьма чоловіками, яким інкримінують тероризм і які ризикують отримати до десяти років. У Польщі 9 липня 2026 року районний суд Сосновця засудив росіянина Ігоря Рогова до семи років за шпигунство на ФСБ і участь у схемі з посилками, а його дружину Ірину — до трьох років за пособництво. Вироки не остаточні, захист заявив про апеляцію.
Паралельно росла статистика прольотів. Федеральна кримінальна поліція зафіксувала за 2025 рік близько 1 289 випадків підозрілих прольотів дронів, під час яких спостерігали 2 310 апаратів. Німецька служба аеронавігації DFS порахувала 225 збоїв авіаруху через дрони у 2025 році проти 161 роком раніше. Ще у 2023 році, коли масштаб був іншим, на всі німецькі аеропорти припадало 151 інцидент — і Франкфурт із Лейпцигом ділили перше місце, по 21 випадку кожен.
Восени 2025 року це вже зупиняло цивільну авіацію. Мюнхенський аеропорт закривався двічі за добу 2–3 жовтня; за перший раз скасували або перенаправили понад 30 рейсів. Копенгаген 22 вересня 2025 року стояв близько чотирьох годин: понад 50 рейсів перенаправлено, понад 100 скасовано. Це той самий клас подій, що й систематичне глушіння GPS над Балтикою та пошкодження підводних кабелів, — дешеві дії з високим ефектом і майже недоказовим авторством.
Військові об’єкти фіксували те саме. Над полігоном Швезінг біля Гузума, де німці навчають розрахунки Patriot і де проходили підготовку українські зенітники, невідомі дрони з’являлися шість разів між 9 і 29 січня 2025 року; засоби радіоелектронного подавлення не змусили їх сісти й не дали встановити операторів. Над промисловим майданчиком у Брунсбюттелі — хімічний парк, зупинена АЕС і майданчик під термінал зрідженого газу — прольоти почалися 8 серпня 2024 року, і прокуратура Фленсбурга відкрила провадження за статтею про агентурну діяльність з метою диверсії. Заступник керівника військової контррозвідки BAMAD Торстен Акманн говорив про рекордну хвилю восени 2025 року і зміщення інтересу до військово-морських об’єктів, насамперед Вільгельмсгафена.
Загальний німецький підрахунок за 2025 рік — 321 підозра на диверсію проти критичної інфраструктури, з них 30 у Саксонії. Цифра походить з урядової відповіді на депутатський запит у Бундестазі й охоплює залізницю, енергетику, об’єкти Бундесверу та оборонні підприємства. Ширший контекст дає Центр стратегічних і міжнародних досліджень: за його підрахунками, кількість пов’язаних з Росією атак у Європі майже потроїлася між 2023 і 2024 роками, при цьому близько 28% цілей — транспорт.
Що з цього вдалося довести в судах
Питання, яке зараз стоїть перед прокуратурою Дрездена, європейські слідчі за останні два роки вирішували кілька разів — з дуже різним результатом.
Найчіткіший результат дала Британія. У жовтні 2025 року в Олд-Бейлі винесли вироки у справі про підпал складу в лондонському Лейтоні 20 березня 2024 року — склад постачав гуманітарну допомогу Україні та обладнання Starlink, збитки оцінили приблизно в мільйон фунтів. Організатор Ділан Ерл отримав 17 років, Джейк Рівз — 12. Це були перші вироки за законом про національну безпеку 2023 року.
«Ця справа — про зусилля Російської Федерації здобути згубний глобальний вплив, використовуючи соціальні мережі для вербування диверсантів на величезній відстані від Москви.»
Суддя Ліндсі Чіма-Ґрабб, Центральний кримінальний суд Лондона, жовтень 2025 року
Польща пройшла довший шлях. Пожежа в торговому центрі «Маривільська 44» у Варшаві 12 травня 2024 року знищила близько 90% приміщень і майно приблизно 1 400 підприємців, здебільшого вихідців із В’єтнаму. Рівно через рік прем’єр Дональд Туск заявив, що підпал було замовлено російськими спецслужбами; за версією обвинувачення, виконавцю 2006 року народження ставили завдання зняти пожежу на відео у визначений час. У листопаді 2025 року на лінії Варшава — Люблін, якою йдуть вантажі до України, спрацював заряд військової вибухівки C4; підозрюваних оголосили в розшук через Інтерпол, вони встигли перетнути кордон з Білоруссю.
А ось балтійський епізод показав межу правових інструментів. Танкер Eagle S під прапором Островів Кука 25 грудня 2024 року протягнув якір десятками кілометрів дном Фінської затоки і пошкодив п’ять кабелів, включно з енергетичним з’єднанням Estlink 2; ремонт завершили лише на початку серпня 2025 року. У жовтні 2025 року окружний суд Гельсінкі визнав, що офіцери справді завдали тяжкої шкоди, — але постановив, що Фінляндія не має юрисдикції їх судити, бо судно ходить під іноземним прапором, а подія сталася у виключній економічній зоні. Державу зобов’язали компенсувати захисту близько 195 тисяч євро судових витрат. Прокуратура подала апеляцію.
Є і зворотні приклади, де гучна версія не витримала перевірки. Пожежу на заводі Diehl Metall у Берліні в травні 2024 року — підприємство виробляє компоненти для систем IRIS-T, які Німеччина передає Україні — західна преса з посиланням на джерела в безпекових колах описувала як російську диверсію. Німецькі прокуратури публічно заявили, що доказів підпалу не знайшли й імовірнішою вважають нещасний випадок. Ця справа лишається неузгодженою донині.
Закон, ухвалений за пів року до Лейпцига
Німеччина встигла змінити правила якраз перед цим інцидентом.
Бундестаг ухвалив поправки до закону про безпеку повітряного руху 26 лютого 2026 року голосами ХДС/ХСС, СДПН та АдН, проти були «Зелені» і Ліві. Поправки дали поліції право збивати дрони, а в окремих випадках дозволили залучати Бундесвер для захисту критичної інфраструктури на запит земельної поліції — суттєвий крок для країни, де внутрішнє застосування армії конституційно обмежене. Несанкціоноване проникнення у зону аеродрому тепер карається позбавленням волі до п’яти років.
У грудні 2025 року Добріндт відкрив у Берліні спільний центр протидії дронам, який зводить докупи федеральну і земельну поліцію, БКА та Бундесвер, і одночасно ввів у дію окремий підрозділ федеральної поліції з протидії безпілотникам. Міністр оборони Борис Пісторіус анонсував близько €16 млрд інвестицій у цей напрям до кінця десятиліття.
Лейпциг показав межу цієї архітектури. Усі нові повноваження описують сценарій, у якому дрон летить і його треба зупинити в повітрі. Апарат, який знайшли 4 серпня, до моменту виявлення вже стояв на землі у зоні безпеки поруч із літаком — тобто пройшов усю дистанцію непоміченим. Добріндт публічно припустив, що зловмисники модифікували апарат так, щоб обійти системи захисту. Для порівняння: український і європейський ринок бойових безпілотників за той самий час залучив мільярдні раунди, а засоби протидії на цивільних об’єктах лишилися на крок позаду.
Наша оцінка: найважливіше в цій історії — не сам дрон, а те, що три німецькі інстанції за один день дали три різні відповіді на елементарне питання про вміст вантажу. Це або свідчить про справжній хаос в обміні даними між земельною поліцією та федеральним міністерством, або про свідоме приховування факту військового транзиту — і обидва варіанти гірші за сам інцидент, бо руйнують здатність держави достовірно описати те, що з нею відбувається.
Другий об’єкт, з яким за 6 кілометрів від смуги зіткнувся вантажний літак, не знайдено. Тип вибухівки лабораторія станом на вечір 6 серпня не назвала, підозрюваних у справі немає. Antonov Airlines від коментарів утрималася.
Джерела: t-online, «Drohne in Leipzig: Ukrainisches Flugzeug trug wohl militärische Munition» · Euronews, «Explosive drone: Why Leipzig/Halle airport keeps becoming a target for sabotage» · The War Zone, «Explosive Drone Found Next To Ukrainian An-124 In Germany Signals A New Threat Reality» · Medienservice Sachsen, повідомлення Генеральної прокуратури Дрездена
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
