Драпатий наказав перевірити 225-й полк після репортажу про «ями»

Воєнна кореспондентка Анна Калюжна опублікувала 30 липня у Texty.org.ua розслідування про грубі порушення прав бійців 225-го окремого штурмового полку (ОШП), зокрема про незаконне утримання у «ямах», прив’язування до «дерева правди» і аудіозапис, де голос, схожий на голос командира, наказує відкривати вогонь по тих, хто відступає без дозволу, — матеріал збирали впродовж шести місяців. Головнокомандувач ЗСУ генерал-майор Михайло Драпатий 4 серпня доручив Військовій службі правопорядку перевірити, чи мали місце злочинні накази і насильство у підрозділі.

Станом на 7 серпня кримінального провадження жодне правоохоронне відомство не відкрило. Матеріал Texty отримав широке поширення у соцмережах і був процитований у Верховній Раді депутатом від «Голосу» Ярославом Железняком, який вимагав офіційних пояснень від Міністерства оборони. Міноборони не відповіло публічно. Захисник 225-го ОШП адвокат Максим Тимченко 6 серпня заявив, що командування полку готове до будь-якої офіційної перевірки і вважає звинувачення у катуваннях безпідставними.

«Ніяких своїх не існує»: що задокументувало розслідування

Текст розслідування Калюжної базується на свідченнях десятків людей: бійців 225-го ОШП — як тих, хто досі служить, так і тих, хто переховується від переслідувань, — а також військових суміжних і прикомандированих підрозділів і родичів зниклих безвісти. Крім усних свідчень, журналістка зібрала аудіо- і відеодокументацію. За її словами, матеріал збирали пів року — значна частина свідків погоджувалася говорити лише за умови анонімності, побоюючись репресій з боку командування.

Ключовим артефактом стало аудіо. На записі людина, чий голос схожий на голос командира полку — майора Олега Ширяєва, Героя України, — говорить по рації підлеглим командирам:

«Командири, увага. По “своїм” нагадую — ніяких своїх не існує. Існує саме по рації запит — “дозвіл на рух”. Решта — це противник. Все, що рухається, — це противник. Всі, хто біжить із позицій, дезертири — це теж противник. Дотримуйтесь цього правила. По своїх, по тих, хто несанкціоновано тікає… і, сука, утримуйте рубежі, бо так можна до Києва відступати.»

Аудіозапис, опублікований Анною Калюжною в Texty.org.ua 30 липня 2026 року

Запис зроблено у форматі радіопереговорів — тобто він адресований не одному офіцеру, а кільком командирам одночасно. Цей факт важливий: якщо наказ озвучений у ефірі і адресований множині підлеглих, він перестає бути приватним висловом і набуває характеристик наказу по підрозділу.

Крім аудіо, свідки описують дві усталені практики фізичного покарання. «Яма» — буквально: вирита в землі заглибина, куди поміщали бійців на кілька діб без формального обвинувачення, без протоколу ВСП і без судового рішення. Умови утримання — відсутність нормального харчування і доступу до туалету, відкритий простір незалежно від погоди — залежали від конкретного командира, але в усіх свідченнях відсутній один ключовий елемент будь-якого законного покарання: рішення уповноваженого органу, оскарження, адвокат. Кілька очевидців описують такі випадки у 2025–2026 роках у районах бойових дій, де дислокувався полк.

«Дерево правди» — практика, яку свідки описують так: бійців прив’язували до дерева і після тривалого стояння, якщо вони не «визнавали» провину у формі, яка влаштовувала командира, їх били. Свідки описують цей інструмент не як разовий інцидент, а як повторювану практику — один зі способів підтримання «дисципліни» у підрозділі. Назва виникла з припущення, що після тривалого перебування прив’язаним людина «говорить правду» — тобто підписує будь-які показання або виконує будь-які вимоги командирів.

Окремий вимір звинувачень — пряма погроза вогнем. За свідченнями, бійцям, які намагалися покинути позиції або здійснювали несанкціонований відхід, погрожували розстрілом. Кілька джерел описують, як збройні люди стояли позаду бойових позицій і виконували функцію примусового утримання — те, що у теорії і практиці військової юстиції позначають терміном «загороджувальний загін». При цьому йдеться не про охорону периметру від противника, а про контроль за власними бійцями.

Важливо розуміти, чим ці практики відрізняються від законних заходів забезпечення дисципліни. Статут ЗСУ дозволяє командирові затримати бійця, який залишив позицію без наказу, і передати його ВСП. Але утримання в ямі, прив’язування і побиття — це не затримання за статутом, а позасудове покарання. Різниця юридично і фактично принципова.

Калюжна заявила, що готова передати правоохоронцям контакти тих свідків, які дали згоду давати показання, — за умови відкриття офіційного кримінального провадження. Практика, коли держава не реагує на задокументовані свідчення про насильство у власних силових структурах, і журналісти стають єдиним механізмом виявлення порушень, є системною проблемою, яку фіксують дослідники в багатьох країнах.

Не менш важливий методологічний аспект: матеріал зібраний до виходу статті, свідки надали показання анонімно, а сам факт публікації журналістом — у виданні з доброю репутацією, зі звуковим і відеодоказом — в будь-якій державі НАТО був би мінімальним порогом для відкриття кримінального провадження. Не кінцевою крапкою, але початком слідства. В Україні за цим пішла внутрішня ВСП-перевірка. Сигнал про інституційні пріоритети зрозумілий і без коментарів.

Гуляйпільський епізод: 781 боєць ТрО і три несумісні версії

Найбільш конкретно задокументований інцидент стосується Гуляйполя на Запоріжжі, де 225-й ОШП з кінця 2025 року утримує позиції. За добу до публікації розслідування, 29 липня, командування полку випустило власну заяву — рідкісний крок, що свідчить про усвідомлення неминучого виходу матеріалу.

За версією 225-го ОШП, підрозділ перекинули під Гуляйпілля восени 2025 року, щоб стабілізувати ситуацію після втрати управління підрозділами тероборони, що утримували ділянку. «Піхота ТрО залишилася на позиціях без зв’язку, без розуміння обстановки і без управління», — йдеться у заяві. «Фактично 781 військовослужбовець ТрО самовільно залишив позиції», — уточнює командування. Цифра конкретна і, мабуть, точна — саме полк і передає її до ВСП.

Далі полк стверджує: діяли строго за статутом. Спочатку — голосова команда зупинитися, потім — попереджувальні постріли в повітря, після чого — роззброєння і передача ВСП для ідентифікації. «Жоден військовослужбовець ТрО не постраждав внаслідок так званого friendly fire. Тому будь-які заяви щодо загороджувальних загонів не відповідають дійсності», — підкреслює заява командування.

Свідки у розслідуванні Texty описують події суттєво інакше: збройне блокування без ВСП-протоколу на місці, примусове затримання, погрози. Частина з них відмовилася від публічних показань, посилаючись на страх переслідувань усередині структури. Розбіжність між двома версіями є не деталлю, а суттю: одна версія описує законне затримання за статутом, інша — позасудове насильство.

Третю, незалежну версію подав колишній командир батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» Олександр Ширшин. Після виходу матеріалу Texty він написав у соціальних мережах, що у квітні 2025 року командири 225-го, за його відомостями, нанесли навмисне артилерійське ураження по позиціях, де перебували військові «Магури» та самого 225-го ОШП, — ті загинули. Ширшин наголосив, що йдеться не про помилку координат, а про навмисну дію, і пообіцяв надати підтверджуючі документи.

Сам Ширяєв щодо аудіозапису пояснив: слова стосувалися правил розпізнавання, оскільки росіяни практикують маскування під українську форму. «Ніяких своїх не існує» — це не дозвіл стріляти по своїх бійцях, а наказ не пропускати нікого без підтвердження по рації, незалежно від зовнішнього вигляду. Щодо побиття командир підтвердив один задокументований факт і зазначив, що причетних відсторонили і передали до ВСП.

Три паралельні версії — командування полку, свідків Texty і Ширшина з «Магури» — мають спільну рису: жодна з них не була перевірена незалежним слідством. Немає ні протоколів допитів, ні криміналістичної ідентифікації голосу на аудіо, ні документованого огляду місць утримання. Все, що є, — це заяви і контрзаяви в медіа.

Щодо версії самого 225-го варто відзначити внутрішню суперечність. Якщо полк дійсно лише роззброїв 781 бійця ТрО і передав їх ВСП, це мусить бути задокументовано: ВСП веде протоколи затримань і передач. Ці протоколи — відомчі документи ЗСУ, і вони або існують, або їх немає. Поки що ні командування, ні ВСП не підтвердили публічно, що відповідні документи є і що правова процедура була дотримана повністю. Відсутність такого підтвердження — у ситуації, коли є пряме звинувачення — не менш красномовна, ніж саме звинувачення.

225-й ОШП: бойовий шлях і зв’язок з полками Сирського

225-й окремий штурмовий полк сформований на базі 127-ї харківської бригади тероборони — з ініціативи й за підтримки тодішнього Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Штурмові полки Сухопутних військ, які Сирський почав ініціювати у 2023–2024 роках, мали отримувати пріоритет у постачанні і кадрах, а також приймали у підпорядкування інші підрозділи. Ця структурна особливість пояснює, чому і 225-й, і пов’язані з ним підрозділи мали більший оперативний вплив, ніж їхній формальний склад могло б забезпечити.

Бойовий шлях 225-го охоплює більшість найгарячіших напрямків: Харків, Бахмут, Авдіївка, Часовий Яр. З серпня 2024 року полк брав участь у Курській операції як підрозділ прориву. Після завершення Курської кампанії — наступ на Бєлгородщину. Нині утримує позиції в районі Гуляйполя на Запоріжжі.

Публікація Texty з’явилась приблизно через місяць після гучного матеріалу «Бабеля» про 425-й ОШП «Скеля». Обвинувачення в двох матеріалах структурно схожі: жорсткі методи дисциплінування, погрози зброєю, насильство. Обидва полки — штурмові, обидва сформовані у тій самій логіці за часів Сирського, обидва входили до числа підрозділів, що отримували пріоритетне забезпечення.

Радіо Свобода, що опублікувало власний матеріал з новими деталями справи 1 серпня, поставило пряме запитання: чому ці практики виявили журналісти, а не Військова служба правопорядку і ДБР? ВСП — постійна, фінансована структура, яка існує саме для виявлення і документування порушень у ЗСУ. Те, що вона не провела розслідування ні по 225-му, ні по 425-му до виходу публікацій, — само по собі питання, яке вимагає відповіді від командування.

Для розуміння системного контексту важливо і те, як армії формують або приховують облік власних втрат і інцидентів. Відсутність публічної бази даних скарг по підрозділах ЗСУ означає, що медіа і громадськість не мають можливості перевірити, чи є 225-й і 425-й ОШП двома задокументованими проявами ширшого явища, чи винятками. В умовах закритої статистики обидві відповіді виглядають рівно обґрунтованими — і обидві залишаються недоведеними.

Реакція держави: перевірка замість провадження

4 серпня Головне управління комунікацій ЗСУ направило Калюжній відповідь. Лист підписав заступник начальника управління Андрій Дида:

«По кожному питанню, яке ви ставите, здійснюється детальний аналіз фактів і документів. Недоторканних бути не повинно. У разі підтвердження фактів незаконних дій винні відповідатимуть згідно із чинним законодавством.»

Андрій Дида, заступник начальника Головного управління комунікацій ЗСУ, листовна відповідь на запит Анни Калюжної, 4 серпня 2026 року

Калюжна підкреслила: це єдина офіційна реакція держави на розслідування. Жодне правоохоронне відомство — ані Державне бюро розслідувань, ані прокуратура — не повідомило про відкриття кримінального провадження. Видання «Детектор медіа» заявило, що направить запит до ДБР.

Різниця між ВСП-перевіркою і кримінальним провадженням принципова. ВСП — внутрішня структура ЗСУ. Вона може встановити факти дисциплінарних порушень і передати матеріали до прокуратури, але сама не веде досудове розслідування у кримінально-процесуальному сенсі: немає права затримувати фігурантів, призначати судово-медичну експертизу голосу на аудіо, примусово забезпечувати явку свідків, вилучати засоби зв’язку і документи. Кримінальне провадження, яке відкривають ДБР або прокуратура, — інший рівень: слідчі дії, СІЗО, судовий контроль.

У більшості держав НАТО розслідування звинувачень у катуваннях і застосуванні зброї проти власних бійців покладається на незалежний цивільний або парламентський орган, а не на внутрішні структури того самого командування. Перевірка органом, що підпорядкований тому самому командуванню, яке перевіряється, ставить питання конфлікту інтересів, яке системою не знімається.

Контекст важливий. У серпні 2026 офіс генерального прокурора закрив публічний доступ до статистики справ про самовільне залишення частини — за цією статтею КК в Україні відкрито понад 311 тисяч справ. Закриття статистики унеможливлює незалежну оцінку масштабів явища і, відповідно, масштабів практик, які заміняють системне вирішення проблеми дезертирства і самовільних відходів.

Слід зазначити: Калюжна у своєму запиті до Генштабу прямо запитала, чи мали командири ЗСУ накази роззброювати або відкривати вогонь по своїх у разі відступу. Відповідь Генштабу не містила ні «так», ні «ні» — замість цього повідомлення про «аналіз фактів і документів». Для журналістки — і для читача — це рівноцінно відсутності заперечення.

Правовий вимір: чи є «загороджувальні загони» злочином за українським законом

Термін «загороджувальний загін» несе пряму конотацію радянської практики. Сталінський наказ № 227 від 28 липня 1942 року — відомий як «Ні кроку назад!» — легітимізував розташування збройних підрозділів НКВС позаду фронтових частин з правом застосовувати зброю проти тих, хто відступав без наказу. Офіційно загороджувальні загони ліквідовані в СРСР у 1944 році, проте документальні свідчення їх функціонування значно пізніше — відомі. Нюрнберзький процес і подальший розвиток міжнародного гуманітарного права зробили цю практику в її радянській формі юридично неприйнятною: Женевська конвенція 1949 року і Додатковий протокол I забороняють застосування насильства проти комбатантів власної сторони як метод підтримання дисципліни.

Для України конкретні правові рамки такі. Стаття 432 Кримінального кодексу («Насильство стосовно підлеглого») передбачає покарання від двох до десяти років позбавлення волі залежно від наслідків. Статті 373 і 374 КК стосуються незаконного затримання і примусу до показань — що описує практику утримання в «ямах» без ВСП-протоколу. Якщо погроза вогнем підтверджується, — застосовні стаття 129 («Погроза вбивством») і, при певному трактуванні, стаття 438 («Порушення законів та звичаїв війни»), яка передбачає до п’ятнадцяти років.

Окремо — правовий статус аудіозапису. Сам по собі він не є автоматичним доказом злочину: голос «схожий на», а не ідентифікований криміналістично. Але він є підставою для слідчих дій. Голосова експертиза, ситуативний аналіз запису, свідчення тих, хто отримував цю передачу по рації і виконував або не виконував наказ, — усе це матеріал для слідчих ДБР, а не для дисциплінарної комісії всередині ЗСУ.

Варто також зазначити, що Україна з лютого 2022 року підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в частині злочинів на її території — і МКС розслідує не лише злочини росіян, але потенційно й усі відповідні злочини, вчинені в Україні з усіх сторін. Питання про те, чи може практика «загороджувальних загонів» стати предметом міжнародного розгляду, публічно не поставлено — але, за великим рахунком, це лише питання часу і наявності документації. Розслідування Texty і подальші публікації «Бабеля» про 425-й полк вже є задокументованими матеріалами у публічному доступі — рівно тими, на яких будуються майбутні кримінальні справи.

Для порівняння: у справі NYPD про стеження за мирними протестувальниками, яку ми аналізували нещодавно, реакція на медіапублікації надійшла через відомчий аудит. Відмінність — американський аудит, на відміну від ВСП-перевірки, передбачає незалежного уповноваженого, обов’язкове оприлюднення результатів і право вимагати кримінального переслідування за межами відомства. В Україні такого механізму не існує — і це не упущення одного законопроєкту, а відсутність відповідної інституції взагалі.

Окремим питанням залишається правовий статус наказу Драпатого від 4 серпня. Головнокомандувач доручив ВСП провести перевірку — але ВСП є відомчою структурою ЗСУ. Вона не має права порушувати кримінальне провадження: ця компетенція належить ДБР (щодо військових злочинів) і прокуратурі. ВСП може лише зафіксувати дисциплінарні порушення і передати матеріали — якщо визнає їх достатніми — до органів досудового розслідування. Юристи, опитані Радіо Свобода 5 серпня, зазначили: таких передач від ВСП до ДБР у справах щодо командирів полкового рівня публічно задокументовано одиниці. Тобто навіть коли ВСП «знаходить порушення», це рідко переростає у кримінальне переслідування конкретних осіб. Це системна проблема архітектури відомчого контролю — і вона зафіксована в матеріалах Venice Commission 2024 року щодо реформи військової юстиції в Україні.

Наші розслідування підзвітності державних інституцій фіксують: системна відсутність кримінального переслідування у справах про насильство всередині державних структур є закономірністю, а не винятком. Питання відповідальності за злочини у ЗСУ до публікації Texty і «Бабеля» практично не існувало у публічному полі — незважаючи на те, що ВСП, ДБР і прокуратура функціонують.

Розслідування Калюжної — перший публічний матеріал із кількома десятками документованих свідчень, що фіксує у ЗСУ практику, яку у Другій світовій називали загороджувальними загонами. Те, що єдиною реакцією держави стала внутрішня ВСП-перевірка, а не кримінальне провадження, — у ситуації з такими звинуваченнями це не процедурна деталь, а вибір, який демонструє, кого і від чого захищає система відомчого розслідування.

Калюжна заявила, що готова надати слідчим контакти тих свідків, які погодилися давати показання за умови офіційного провадження. ВСП не оголосила строків завершення перевірки. ДБР станом на 7 серпня не підтвердило і не заперечило відкриття провадження. Паралельно стало відомо, що журналісти «Бабеля» аналізують схожий масив свідчень уже з двох інших полків, що може перетворити справу 225-го з поодинокого скандалу на системну документацію практики загороджувальних дій у ЗСУ загалом.

Джерела: Texty.org.ua, розслідування Анни Калюжної «Никаких своих не существует», 30 липня 2026 · Гордон, 4 серпня 2026 · Укрінформ, 4 серпня 2026 · Радіо Свобода / Донбас Реалії, 1 серпня 2026 · Zaxid.net, 4 серпня 2026

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon