Український фонд Resist.UA, зареєстрований в Естонії, оголосив 21 липня про запуск другого інвестиційного механізму з цільовим капіталом €50 млн для оборонних і подвійного призначення стартапів, повідомило видання Tech.eu. Фонд робитиме внески на стадіях pre-seed і seed, а повертати капітал планує через реінвестування — модель, яку його засновники описують як гібрид венчурного й приватного капіталу.
Оголошення закрило перше півріччя, у якому український оборонний технологічний сектор остаточно перестав бути волонтерською нішею й перетворився на окремий інвестиційний клас із власними фондами, тикетами та трекерами угод. За два роки приватні вкладення в українську бойову технологію перевищили пів мільярда доларів, і темп цих вкладень уже перевищив здатність аналітиків їх повністю відстежувати.
- Крива, що йшла вгору під обстрілами
- Хто пише чеки
- Що купують інвестори
- Чому за сектором стежать світові гіганти
- Держава як майданчик угод
- Ризики, яких немає в пітч-деках
- Post List
- Resist.UA запустила фонд на €50 млн для оборонтеху України
- Frontex і пушбеки в Егейському морі: справа дійшла до суду
- Симанду запрацював через 15 років після хабарів Штайнмеца
- Трамп зумовив ядерну угоду з Ер-Ріядом визнанням Ізраїлю
- Фенек постав перед судом за вбивство Каруани Ґаліції
- Theranos через десять років: Голмс у в’язниці до 2031-го
Крива, що йшла вгору під обстрілами
За три роки повномасштабної війни приватні вкладення в українську оборонну технологію зросли на два порядки. У 2023-му їх оцінювали приблизно в $5 млн — переважно ангельські чеки й перероблені гранти. Через рік цифра піднялася до діапазону $40–59 млн: розбіжність між підрахунками Resilience Media та United24 Media залежить від того, які раунди трекер зараховує до суто «оборонних», а які до ширшої категорії «подвійного призначення».
За 2025 рік понад 50 українських defensetech-компаній залучили щонайменше $105 млн приватного капіталу — цю оцінку дають і Resilience Media, і United24 Media. Окремий «дилбук» видання The Defender нарахував понад $129 млн: ширша методика включає угоди, які вужчий підрахунок лишає за дужками. Обидві цифри збігаються в головному — за рік вкладення в український оборонтех зросли приблизно вдвічі, попри те що країна воює.
Сектор став непропорційно великим для держави у стані війни. За оцінками галузевих трекерів, на українські оборонні стартапи припала близько третини всіх ранньостадійних інвестицій у європейський defensetech за 2025 рік, який у сумі становив приблизно $200 млн. Іншими словами, кожен третій євро pre-seed і seed, вкладений у європейську оборонну технологію, дійшов до команди, що працює за 30 кілометрів від фронту.
Тло цього буму — різке зростання оборонних бюджетів Європи. Європейські оборонні та резильєнс-стартапи у 2025 році залучили загалом близько $8,7 млрд, підрахувало видання Vestbee, і український сегмент, попри скромні абсолютні цифри, ріс швидше за ринок у відносному вимірі. Для континенту, який десятиліттями недоінвестовував в оборону, українські команди стали найдешевшим способом купити компетенцію, якої бракує власним арміям.
«Це не пожертви й не допомога. Це інвестиції — реальний капітал від людей, які вірять, що український оборонтех стане світовим лідером».
Артем Мороз, керівник напряму інвестицій кластера Brave1, United24 Media, грудень 2025
Мороз додає, що технології дозріли до комерційного експорту: за його словами, з’явилися компанії, які вже продають тестові партії Армії США. Це якісна зміна — донедавна український дрон означав виріб для власного фронту, а не товар для іноземного оборонного бюджету.
Масштаб оборонного сегмента краще видно на тлі всього українського венчуру. У доповіді Global Startup Ecosystem Report 2026 автори називають Україну «однією з найнеймовірніших інноваційних потуг світу» — країною, що нарощує технологічний експорт під бомбардуваннями. Оборонна технологія стала локомотивом цього руху: якщо цивільні раунди в Україні здебільшого просіли через ризики війни, то саме defensetech відтягнув на себе основну увагу закордонних вкладників, для яких «випробувано на фронті» звучить переконливіше за будь-який слайд із метриками.
Загальний венчурний ринок України у 2026-му теж ожив: за даними видання AIN, у першому кварталі місцеві стартапи різних галузей залучили десятки мільйонів доларів, і помітну частку цієї суми забезпечив саме оборонний сегмент. Це відрізняє Україну від решти Європи, де оборонні й цивільні технології зазвичай живуть у різних інвестиційних всесвітах.
Траєкторія 2026 року поки що підтверджує тренд. Сектор поповнюється новими фондами — Resist.UA з його €50 млн лише завершив цей ряд, — а окремі угоди, як-от липневий вхід Angel One у стартап Vigilant Works, показують, що потік не висихає навіть у міжсезоння між великими раундами.
Хто пише чеки
Новий фонд Resist.UA — це друга ітерація механізму, який заснував Роман Сульжик, партнер із понад двадцятирічним досвідом на міжнародних ринках капіталу і колишніми посадами в J.P. Morgan та Deutsche Bank у Нью-Йорку й Лондоні. Разом із партнером Олексієм Комліченком він вибудовує структуру в Естонії — юрисдикції, зрозумілій європейським інституційним вкладникам, які не готові заходити напряму в українську компанію під час війни.
Перший фонд Resist.UA переглянув понад 600 проєктів і працював зі понад сотнею українських команд; його портфель наразі оцінюють у понад $10 млн, серед відомих активів — Farsight Vision і M-FLY, тоді як частину компаній не розкривають з міркувань безпеки. Модель другого фонду — реінвестиційна: прибуток спрямовують на масштабування наступних компаній, а не на швидкий вихід.
«Україна має винятковий людський капітал. Наша мета — допомогти цим компаніям масштабуватися і зробити Україну привабливою для міжнародних інвестицій».
Роман Сульжик, засновник-партнер Resist.UA, Tech.eu, 21 липня 2026
Другий за активністю потік капіталу постачає Швеція. Фонд Front Ventures у травні закрив оверсабскрайб на €5 млн — заявок надійшло на 278% від пропозиції. Тикет фонду становить від €200 тис. до €2,5 млн, а інвестує він у компанії з робочими прототипами, які вже пройшли фронт. Front Ventures заснували ще 2012 року для вкладень у фінтех, корпоративний софт і блокчейн, а перед пивотом на оборонну технологію фонд став схваленим інвестором державної платформи Brave1.
«Ми бачимо покоління оборонних компаній, які фактично пропустили лабораторну фазу, бо їхні продукти вже випробувані в бойових умовах».
Йонас Мальмгрен, генеральний директор Front Ventures, Tech.eu, 8 травня 2026
Американський капітал заходить через спеціалізовані фонди. Green Flag Ventures вклався в розробника контрдронових систем MaXon і в стартап Falcons; активні також MITS Capital і Angel One — останній 15 липня зайшов у компанію Vigilant Works. До цього переліку додаються Freedom Fund VC, D3 Venture Capital, Varangians, Defender та UA1, а з Європи — німецька Verne Capital і нідерландська NUNC. Над сектором висить і державний ресурс альянсу: NATO Innovation Fund — венчурний механізм на €1 млрд, орієнтований на deep tech і подвійне призначення. Ще торік цей ринок вимірювали радше одиничними Series A на цивільних умовах; тепер оборонні раунди формують окрему криву.
«Інтерес є. Насправді інтересу навіть більше».
Дебора Фейрлемб, засновниця-партнерка Green Flag Ventures, про український оборонний сектор, United24 Media
Спільна риса нових фондів — вони збирають гроші переважно в Європі та серед української діаспори, а не в самій Україні. Естонська прописка Resist.UA, шведське коріння Front Ventures, американські управителі Green Flag — усе це способи дати західному вкладникові знайому юрисдикцію й прозору звітність. Для діаспорних інвесторів у Німеччині, Польщі чи США оборонний стартап став ще й формою участі у війні, яка обіцяє не лише моральну, а й фінансову віддачу.
Змінюється й сама механіка угод. У 2023–2024 роках майже кожен раунд заганяли в іноземну структуру — американську C-corp або естонську холдингову компанію, — бо інвестор не хотів тримати частку безпосередньо у воюючій країні. У 2026-му, за оцінками галузевих юристів, дедалі більше pre-seed і seed угод закривають прямо за українським правом, зокрема через режим Дія.City. Це здешевлює вхід для місцевих фондів, але не знімає головного питання іноземців — як вивести гроші й технологію, якщо ситуація на фронті різко зміниться.
Що купують інвестори
Найбільший розголос дістав раунд Buntar Aerospace. Київську компанію 2023 року заснували Богдан Сас та Іван Каунов, а в березні 2026-го вона закрила $10,4 млн під проводом американського технологічного гіганта Axon Enterprise — виробника електрошокерів Taser і поліцейських камер; до угоди приєднався норвезький інвестиційний консорціум Munkene AS. Головний продукт Buntar — розвідувальний БПЛА вертикального зльоту Buntar-3, здатний триматися в повітрі до чотирьох годин, плюс програмний «пілот-помічник» Buntar Copilot. Axon і Buntar паралельно домовилися про технологічне партнерство, орієнтоване на ринок розвідки й спостереження за межами України.
Решта угод менші, але щільні. Стартап Swarmer, що розробляє програмне керування роєм дронів під єдиним оператором, залучив $15 млн — найбільший приватний раунд сектору за підрахунком United24 Media. Tencore закрив $3,74 млн, Dropla — $2,75 млн, а Teletactica, M-fly та Norda Dynamics — по $1–1,5 млн кожен. Ці цифри мізерні за мірками Кремнієвої долини, але для галузі, яка два роки тому жила виключно на донатах, вони означають появу справжнього ринку капіталу.
Шведський Front Ventures тримає в портфелі SkyHunter (розподіл цілей для дронів), виробника дронових двигунів Aeromotors і київську Black Forest Systems, яка робить піхотну дронову систему SHADOX і підняла $400 тис. Іноземні оборонні концерни заходять напряму, а не лише через фонди: німецька Quantum Systems викупила частку в українській Frontline, а Boeing розширив операції в країні.
За гучними назвами стоять різні технологічні ставки. Swarmer робить софт, що дозволяє одному операторові керувати роєм ударних і розвідувальних дронів як єдиним організмом. MaXon будує наскрізну автономну систему протидії безпілотникам — від виявлення до перехоплення. Norda Dynamics і Aeromotors працюють у менш видимому, але критичному сегменті — навігація без GPS і власне виробництво двигунів, без якого будь-який дрон лишається залежним від імпортних комплектуючих. Спільне в цих ставках те, що всі вони закривають прогалини, які виявила саме війна, а не абстрактне технологічне прогнозування.
Логіка цих вкладень нагадує великі європейські deep-tech-раунди, як-от €411 млн, які зібрав німецький термоядерний стартап Proxima Fusion: інвестор платить за технологію, перевірену в екстремальних умовах, і за команду, здатну відтворити її під тиском. Частину таких угод дедалі частіше структурують через траншеве ескроу з прив’язкою до мильстоунів, коли капітал розблоковується поетапно в міру досягнення цілей, а не переказується однією сумою наперед.
Чому за сектором стежать світові гіганти
Присутність Axon Enterprise, Boeing і Quantum Systems у переліку інвесторів — не благодійність. Для західних оборонних і безпекових корпорацій український ринок дає доступ до технологій, які пройшли реальну війну проти армії, співмірної за розміром із власною. Жоден полігон у Європі чи США не генерує такого обсягу бойових даних, як українське небо, де щодня злітають і гинуть тисячі дронів.
Логіка Axon показова. Компанія, що заробляє на поліцейських камерах і електрошокерах, заходить у Buntar не заради українського фронту, а заради технології розвідки й обробки даних, яку потім можна інтегрувати у власні продукти для правоохоронців і прикордонних служб на інших ринках. Boeing і німецька Quantum Systems діють за схожою логікою: купуючи частку або відкриваючи операції в Україні, вони отримують доступ до інженерів, які вміють робити дешево, швидко й під вогнем.
Для українських засновників це двосічний меч. Стратегічний інвестор дає гроші, канали збуту й вихід на ринки НАТО, але водночас отримує контроль над інтелектуальною власністю, створеною коштом української крові й бюджету. Кожна частка, яку західний концерн купує в українській компанії, прив’язує її до конкретного блоку і робить менш доступною для інших. Український оборонний стартап дедалі рідше лишається повністю українським до моменту, коли починає приносити гроші.
Держава як майданчик угод
Особливість українського ринку в тому, що держава працює не лише регулятором, а й учасником угод. Урядовий кластер Brave1 доводить прототипи до бойового стану через фінансування, тестування й експертизу. У квітні 2025-го він запустив Brave1 Market — платформу, яку самі військові називають «Amazon для війни»: підрозділи замовляють дрони й техніку напряму у виробників, а виробник отримує зворотний зв’язок і замовлення без посередників.
Паралельно працює програма Test in Ukraine — реальний полігон, де іноземні розробники перевіряють вироби в бойових умовах. А 25 листопада 2025-го Україна й НАТО оголосили спільну ініціативу UNITE – Brave NATO зі спільними грантами на €10 млн для команд союзників і українських компаній, розподіленими порівну між альянсом і Києвом. Для інвестора це сигнал: доступ до процедур закупівель НАТО перестає бути абстракцією.
Держава також розігріває конкуренцію грантами. У травні 2026-го Brave1 оголосив конкурс Battle Proven для стартапів у межах підготовки до саміту Defense Tech Valley, а разом із НАТО запустив окреме змагання на €10 млн для розробників контрдронових технологій. Такі механізми виконують подвійну функцію: відбирають перспективні команди для приватних фондів і водночас формують державне замовлення, під яке інвестору легше рахувати окупність.
Попри інституційну інфраструктуру, значна частина діл-флоу досі рухається приватними каналами — закритими чатами, референсами й прямими знайомствами між фаундерами та вкладниками. Поряд із державними реєстрами з’являються й відкриті федеративні майданчики, де підприємці та інвестори знаходять одне одного, а стрічка проєктів працює за логікою, близькою до протоколу ActivityPub, який зшиває незалежні спільноти без єдиного корпоративного власника. Для сектору, де частину угод свідомо не афішують, цінність має саме контрольований, але відкритий для перевірки простір комунікації.
Ризики, яких немає в пітч-деках
За інвестиційною кривою ховається те, чого не пишуть у презентаціях. «Бойова випробуваність», яку інвестори підносять як головну конкурентну перевагу, означає, що продукт довели до розуму ціною людських втрат на фронті — і що попит на нього прив’язаний до тривання війни. Ринок, який росте на війні, зустрічає власну межу того дня, коли війна закінчується.
Ціна «бойової випробуваності» вимірюється не лише грошима. За кожним рекламним відео, де дрон уражає ціль, стоять екіпажі, які загинули, поки систему доводили до робочого стану. Інвестиційна презентація перетворює цей досвід на рядок про «перевагу на ринку» — і в цьому етичний дискомфорт, який супроводжує весь сектор.
Найдалекоглядніші засновники вже готують цивільний пивот. Розвідувальні дрони переобладнують під моніторинг критичної інфраструктури, сільське господарство й прикордонний контроль; софт керування роєм пробують на логістиці. Це страховка на випадок миру: технологія, придатна лише для війни, після її завершення втратить і ринок, і оцінку. Саме здатність продукту жити поза фронтом дедалі частіше стає критерієм, за яким фонд вирішує, підписувати чек чи ні.
Юридичний бар’єр лишається головним гальмом. Іноземні вкладники не розуміють українського права й вимагають знайомих договірних конструкцій.
«Інвестори з-за кордону не розуміють українського законодавства. Вони розуміють ASA».
Тарас Семенюк, генеральний директор HULESS, United24 Media
Непрозорість — друга ціна. Частину портфелів фонди не розкривають «з міркувань безпеки», що ускладнює незалежну перевірку і того, куди йдуть гроші, і того, наскільки чесно розподіляють контракти. Досвід показує, що оборонні закупівлі в Україні лишаються вразливими до зловживань: СБУ виявила в контракті оборонзамовлення гранатомети 1980-х років, а система управління сектором пережила гучну відставку міністра оборони Федорова й вуличні протести. Приватний капітал заходить у середовище, де межа між ефективним стартапом і освоєнням бюджету не завжди очевидна.
Варто тримати пропорцію. $105 млн за рік — це менше, ніж один середній американський оборонний контракт, і в рази менше за бюджети профільних підрозділів Lockheed Martin чи RTX. Український оборонтех виграє не грошима, а швидкістю ітерацій і ціною: там, де західний концерн витрачає роки й мільярди, українська команда викочує нову версію дрона за тижні. Саме цей розрив у темпі, а не обсяг капіталу, робить сектор привабливим для стратегів.
Є й регуляторний вузол, який поки ніхто не розв’язав. Україна обмежує експорт озброєнь під час війни, залишаючи вироблене для власного фронту, тож монетизувати доступ до ринків НАТО більшість компаній зможе лише після зняття цих обмежень. Інвестор фактично купує опціон на майбутнє, дата виконання якого невідома нікому.
Сам Сульжик оцінює нинішню вартість українського оборонно-технологічного сектору в $1–2 млрд, а післявоєнний потенціал — у $5–10 млрд. Це оптимістична вилка, і вона тримається на двох припущеннях, жодне з яких поки не гарантоване.
Приплив понад $100 млн приватних грошей у сектор, який ще торік жив переважно на грантах, — це не так історія тріумфу венчуру, як ставка на два взаємопов’язані сценарії: що війна триватиме достатньо довго, аби окупити раунди, і що після неї українські компанії втримають доступ до ринків НАТО в конкуренції з американськими та європейськими виробниками. Якщо хоча б одне з цих припущень не справдиться, оцінки в $5–10 млрд перетворяться на списання — і саме тут, а не в розмірі чеків, лежить справжній ризик вкладника.
Наступна велика звірка ринку відбудеться у вересні. Саміт Defense Tech Valley заплановано на 16–17 вересня у Львові; організатори очікують понад 7000 учасників із 50 країн, зокрема профільних інвесторів і представників урядів. Resist.UA має до того часу почати розгортати свій €50-мільйонний фонд, а перші угоди нового циклу покажуть, чи витримає темп капітал, який зайшов у сектор на хвилі 2025 року. До того часу стане видно, скільки з оголошених фондів справді розкриють гаманці, а скільки лишиться на рівні прес-релізів.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
