Паризький апеляційний суд 24 березня 2026 року постановив, що є підстави відкрити судове розслідування проти Фабріса Леджері — колишнього виконавчого директора Frontex, а нині депутата Європарламенту від «Національного об’єднання» — за підозрою у співучасті у злочинах проти людяності через перехоплення човнів з мігрантами в Егейському та Середземному морях. Скаргу подала французька Ліга прав людини (LDH) ще у 2024 році, стверджуючи, що Леджері заохочував підлеглих сприяти перехопленню суден грецькою та лівійською владою.
Це рішення замикає коло, яке почало розгортатися за вісім років до того, коли прикордонна агенція Європейського Союзу з бюджетом у кілька мільйонів євро перетворилася на найбільшу силову структуру Брюсселя з власним озброєним персоналом, флотом, дронами та правом діяти за межами ЄС. Історія Frontex — це історія того, як «управління кордонами» стало окремою владою, підзвітність якої так і не наздогнала її повноважень.
- Агенція, яку створили після 11 вересня, і бюджет, що виріс у сто разів
- 957 людей і графа «запобігання виходу»
- Літак, який відкликали «щоб не бути свідком»
- Сіра зона відповідальності: держави, агенція і ніхто
- Крісло в Європарламенті і слідство в Парижі
- Омбудсман, «Адріана» і смерті, які ніхто не рахує
- Тридцять тисяч прикордонників і повернення на аутсорс
- Post List
- Frontex і пушбеки в Егейському морі: справа дійшла до суду
- Симанду запрацював через 15 років після хабарів Штайнмеца
- Трамп зумовив ядерну угоду з Ер-Ріядом визнанням Ізраїлю
- Фенек постав перед судом за вбивство Каруани Ґаліції
- Theranos через десять років: Голмс у в’язниці до 2031-го
- Proxima Fusion залучила €411 млн на термоядерний стеларатор
Агенція, яку створили після 11 вересня, і бюджет, що виріс у сто разів
Рада ЄС ухвалила регламент про створення Frontex 26 жовтня 2004 року — у політичній атмосфері після терактів 11 вересня та розширення Шенгену на схід. Повна назва — Європейська агенція з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів. Штаб-квартиру розмістили у Варшаві, і 3 жовтня 2005 року агенція почала роботу з річним бюджетом близько 6 мільйонів євро та кількома десятками відряджених офіцерів.
За два десятиліття ця цифра змінила порядок. У 2025 році річний бюджет Frontex уперше перевищив 1 мільярд євро. За підрахунками дослідницької організації Statewatch, лише прямих грантів державам-членам агенція виплатила близько 2 мільярдів євро у період з 2008 по 2024 рік. Найбільшими одержувачами стали не найбідніші прикордонні країни, а Німеччина — 370 мільйонів євро, Італія — 314 мільйонів, Іспанія — 188 мільйонів, Греція — 148 мільйонів і Португалія — 126 мільйонів.
Переломним став 2016 рік. На тлі міграційної кризи 2015-го, коли до ЄС прибуло понад мільйон людей, Брюссель переписав мандат агенції та перейменував її на Європейську агенцію прикордонної та берегової охорони. Frontex отримала право закуповувати власне обладнання, формувати постійний корпус і координувати депортації. Юридично вона залишалася «допоміжною» структурою, що діє на запрошення держав. На практиці саме її літаки, судна й бази даних визначали, що відбувається на морському кордоні Європи.
Регламент 2019 року пішов ще далі: він закріпив постійний корпус як першу в історії ЄС уніформовану озброєну службу під прапором Союзу і санкціонував озброєння офіцерів. Разом із повноваженнями мала зростати й підзвітність, але вона відставала. У 2021 році комітет Європарламенту з громадянських свобод (LIBE) створив окрему робочу групу з нагляду за Frontex — Frontex Scrutiny Working Group. Її підсумковий звіт у липні 2021 року визнав, що агенція не запобігала і належно не документувала порушення фундаментальних прав, попри те, що керівництво знало про сигнали. Це був перший офіційний парламентський докір — але без наслідків для мандата.
| Дата | Подія | Джерело |
|---|---|---|
| 26 жовтня 2004 | Рада ЄС ухвалює регламент про створення Frontex | Regulation 2007/2004 |
| 3 жовтня 2005 | Агенція починає роботу у Варшаві, бюджет ~€6 млн | Frontex |
| січень 2015 | Фабріс Леджері стає виконавчим директором | Frontex |
| 2016 | Мандат розширено, агенцію перейменовано на European Border and Coast Guard | Regulation 2016/1624 |
| березень 2020 – вересень 2021 | Щонайменше 957 шукачів притулку в 22 задокументованих пушбеках | Lighthouse Reports, Der Spiegel, Le Monde |
| 5 серпня 2020 | Грецька берегова охорона буксирує човен з 30 людьми до Туреччини; знято літаком Frontex | OLAF / Euronews |
| лютий 2022 | OLAF завершує розслідування щодо Frontex | OLAF |
| 28 квітня 2022 | Леджері подає у відставку | Al Jazeera |
| березень 2023 | Ганс Лейтенс стає новим директором | Frontex |
| червень 2023 | Катастрофа судна «Адріана» біля Пілоса, понад 600 загиблих | European Ombudsman |
| червень 2024 | Леджері обраний євродепутатом від «Національного об’єднання» | BBC |
| 2025 | Бюджет уперше перевищує €1 млрд; 63 493 депортованих за участі Frontex | Frontex / Monroy |
| 24 березня 2026 | Паризький суд відкриває шлях до розслідування проти Леджері | France 24 |
957 людей і графа «запобігання виходу»
Слово «пушбек» описує практику, заборонену міжнародним правом: людей, які вже досягли територіальних вод або суходолу держави, силою повертають назад без можливості подати заяву про притулок. У квітні 2022 року консорціум журналістів Lighthouse Reports, німецький Der Spiegel, швейцарські SRF Rundschau і Republik, французький Le Monde та британський The Guardian опублікували результати спільного розслідування, яке пов’язало Frontex щонайменше з 957 шукачами притулку, повернутими в Егейському морі між березнем 2020 і вереснем 2021 року.
Механіка приховування трималася на одній графі внутрішньої бази даних. Інциденти, які за визначенням були колективними висиланнями, реєструвалися в системі Frontex під назвою JORA як «запобігання виходу» (prevention of departure) — тобто нібито превентивна дія на боці Туреччини, а не повернення людей, що вже перебували у грецьких водах. Журналісти звірили записи JORA з іншими базами, супутниковими знімками й відео і підтвердили причетність Frontex до 22 пушбеків, які торкнулися 957 осіб.
Особливо жорстокою була форма, яку правозахисники назвали «drift-backs». Людей, що вже висадилися на грецьких островах або перебували у грецьких водах, саджали на рятувальні плоти без двигуна і залишали дрейфувати в бік Туреччини. Legal Centre Lesvos, який задокументував десятки таких випадків, описував систематичні напади грецької берегової охорони на мігрантів у морі протягом понад двох років. Frontex у цих епізодах виступала не виконавцем, а свідком і співфінансистом, чиї активи фіксували те, що офіційно не мало відбуватися. Саме ця роль — не безпосереднього кривдника, а структури, що знала і мовчала — і лягла в основу пізніших юридичних претензій.
«Замість того, щоб запобігати цим пушбекам, колишній керівник Фабріс Леджері та його підлеглі приховували їх. Вони брехали Європейському парламенту і ховали той факт, що агенція підтримувала деякі пушбеки грошима європейських платників податків.»
Спільне розслідування Le Monde, Lighthouse Reports і Der Spiegel, липень 2022
Пізніший аналіз незалежного офісу з фундаментальних прав самої агенції дійшов висновку, що ці випадки не були поодинокими ексцесами окремих екіпажів. Порушення, за формулюванням офісу, були «скоординованими, забезпеченими ресурсами і, схоже, здійснювалися систематично». Це те саме, про що роками говорили правозахисники в Егейському морі — але вперше це визнав внутрішній наглядовий орган Frontex.
Літак, який відкликали «щоб не бути свідком»
Паралельно з журналістами працювало Європейське бюро боротьби з шахрайством — OLAF. Його розслідування щодо Frontex тривало близько року і завершилося у лютому 2022-го. Повний текст звіту офіційно не оприлюднювали, але його зміст витік у пресу через Le Monde, Lighthouse Reports і Der Spiegel у липні 2022 року. Саме цей документ став причиною відставки Леджері, хоча формально агенція про це не повідомляла.
Один із найтемніших епізодів звіту стосувався не бездіяльності, а свідомого приховування. Слідчі OLAF виявили внутрішню нотатку про відкликання патрульного літака — за формулюванням документа, «щоб не бути свідком». Тобто повітряне спостереження, яке фінансувалося з бюджету ЄС, прибирали саме тоді, коли на морі відбувалося те, що агенція не хотіла фіксувати офіційно.
Звіт задокументував і конкретику. Щонайменше шість грецьких суден, співфінансованих Frontex, брали участь у понад десятку пушбеків між квітнем і груднем 2020 року. 5 серпня 2020 року грецька берегова охорона відбуксирувала надувний човен з приблизно 30 мігрантами назад до турецьких вод — а не до Греції — і цю сцену зафіксував літак Frontex. Після цього епізоду агенція припинила повітряне патрулювання над цією частиною Егейського моря. У травні 2022 року Європейський парламент відмовився затвердити бюджетне звільнення Frontex за 2020 рік — рідкісний жест недовіри до агенції ЄС.
Показово, що інституційно з цього майже нічого не випливло. Тимчасовою директоркою стала Айя Калная, а сама конструкція, яка робила пушбеки можливими — залежність від національних берегових охорон, розмите розмежування відповідальності, база даних із зручними графами — залишилася на місці. Механізм, який в інших сферах Європа називає цифровим наглядом і жорстко регулює, на кордоні працював без подібного контролю. Ми докладно розбирали, як ЄС будує архітектуру цифрового нагляду всередині своїх кордонів — на зовнішньому периметрі підзвітності виявилося значно менше.
Сіра зона відповідальності: держави, агенція і ніхто
У захисту Frontex є свій аргумент, і його не варто відкидати. Агенція не має власної юрисдикції над територіальними водами: рятувати чи перехоплювати людей у морі за законом зобов’язані національні берегові охорони — грецька, італійська, іспанська. Frontex лише координує, надає літаки, судна й гроші на запрошення держави. З цієї логіки випливає, що коли грецький екіпаж буксирує човен назад до Туреччини, юридичну відповідальність несе Афіни, а не Варшава. Керівництво агенції роками повторювало, що не може контролювати дії суверенних держав на їхніх кордонах, і що вимога «піти» з Греції означала б залишити кордон ЄС без спостереження взагалі.
Проблема цього аргументу в тому, що він створює зону, де відповідальні всі — і тому ніхто. Держава посилається на європейський мандат, агенція — на національний суверенітет, а людина на плоту опиняється поза юрисдикцією обох. Регламент Frontex містить статтю 46, яка прямо зобов’язує директора призупинити або припинити операцію в разі серйозних порушень фундаментальних прав. За весь час існування агенції цю статтю жодного разу не застосували до Греції, попри звіт OLAF, висновки власного офісу з прав людини і рішення парламенту. Саме цей розрив між писаним обов’язком і реальною бездіяльністю робить справу Леджері юридично цікавою: французький суд уперше перевіряє, чи перетворюється «координація» на співучасть, коли координатор знає про злочин і продовжує фінансувати його інструменти.
Крісло в Європарламенті і слідство в Парижі
Фабріс Леджері очолював Frontex із січня 2015 по квітень 2022 року — сім років, на які припали і криза 2015-го, і розширення мандата, і задокументовані пушбеки. Французький високопосадовець, він будував агенцію як інструмент стримування міграції і публічно відкидав звинувачення у сприянні незаконним поверненням, називаючи їх тиском лівих неурядових організацій.
Після відставки Леджері не пішов з публічної сфери. У червні 2024 року він був обраний до Європейського парламенту за списком «Національного об’єднання» Марін Ле Пен — партії, яка зробила боротьбу з міграцією центром програми. Колишній головний прикордонник ЄС став однією з упізнаваних постатей французьких праворадикалів, а його біографія — символом того, як жорстка політика на кордоні перетікає у велику політику. Про те, як зовнішні гравці підживлюють праві сили в Європі, ми писали в матеріалі про гранти Держдепу США правим силам.
Депутатський мандат не убезпечив його від суду. 24 березня 2026 року Паризький апеляційний суд постановив, що є підстави для судового розслідування за скаргою Ліги прав людини та кількох організацій, які представляють мігрантів. Формулювання — співучасть у злочинах проти людяності. За даними France 24, це вперше французькі слідчі оцінюватимуть особисту кримінальну відповідальність керівника прикордонної агенції ЄС за політику, яку правозахисники пов’язують із тисячами смертей на морі.
«Є підстави розпочати судове розслідування щодо фактів, викладених у скарзі Ліги прав людини.»
Ухвала Паризького апеляційного суду, 24 березня 2026
Леджері та його прибічники подають справу як політично вмотивовану атаку неурядових організацій напередодні виборів. Скаржники наполягають, що йдеться про конкретні рішення й конкретні смерті, а не про політику. Розслідування лише почалося, і від його результату залежить, чи стане підзвітність за пушбеки юридичною реальністю, а не риторикою резолюцій.
Омбудсман, «Адріана» і смерті, які ніхто не рахує
Питання про Frontex ніколи не зводилося до одного директора. У червні 2023 року біля грецького міста Пілос затонуло рибальське судно «Адріана», перевантажене мігрантами. Загинуло понад 600 людей — одна з найбільших морських катастроф в історії Середземномор’я. Це сталося вже після відставки Леджері, за нового директора Ганса Лейтенса, який очолив агенцію в березні 2023 року й обіцяв «культуру фундаментальних прав».
Європейська омбудсменка Емілі О’Райлі відкрила після «Адріани» окреме розслідування ролі Frontex у пошуково-рятувальних операціях. У лютому 2024 року вона попередила, що ЄС ризикує стати «співучасником» смертей мігрантів, якщо агенція продовжуватиме працювати у зв’язці з країнами, які не рятують людей на морі або порушують їхні права.
«Якщо Frontex не вийде з країн, які не рятують мігрантів у морі або порушують фундаментальні права, ЄС ризикує стати співучасником цих смертей.»
Емілі О’Райлі, Європейська омбудсменка, лютий 2024
Цифри дають масштаб. За даними Міжнародної організації з міграції, кількість загиблих і зниклих безвісти у Середземному морі зростала щороку: 2 048 у 2021-му, 2 411 у 2022-му і 3 041 до кінця 2023 року. Офіс з фундаментальних прав Frontex, який очолює швед Йонас Грімхеден із червня 2021 року, у 2024 році провів майже 2 000 днів моніторингу в понад 20 країнах, ініціював близько 50 звітів про серйозні інциденти і опрацював майже 100 скарг. Окреме розслідування Statewatch у 2024 році показало, що наглядова рада агенції знала про «системний» характер порушень на грецькому кордоні.
Наглядова машинерія існує — офіцери з прав людини, звіти, скарги, парламентські слухання. Проблема в тому, що вона не має важелів зупинити операцію. Рекомендації офісу фундаментальних прав не є обов’язковими, а рішення про присутність Frontex у тій чи іншій країні ухвалюють дипломати й політики. У цьому сенсі агенція нагадує інші європейські системи контролю, де-факто вибудувані без запобіжників — від сканування приватних чатів у межах Chat Control до єдиного цифрового гаманця eIDAS.
Тридцять тисяч прикордонників і повернення на аутсорс
Поки тривають розслідування, Frontex не зменшується, а зростає. Постійний корпус агенції — власні озброєні прикордонники — за планом мав досягти 10 000 осіб до 2027 року. Станом на вересень 2023 року корпус налічував близько 6 800 офіцерів чотирьох категорій — від штатних працівників зі штаб-квартири до резерву швидкого реагування. У 2026 році Брюссель уже обговорює наступний поріг: розширення до 30 000 осіб.
Змінюється й характер роботи. За даними дослідника Маттіаса Монроя, у 2025 році за участі Frontex було вислано 63 493 особи, понад третину — примусово. Агенція розбудовує Європейський центр повернення у Варшаві на чолі із заступником директора Ларсом Гердесом, колишнім інструктором німецької федеральної поліції. На дрони заплановано близько 250 мільйонів євро, ще стільки ж — на нову штаб-квартиру. Замість неактивного резерву створюють Сили швидкого реагування, здатні розгортатися під час прикордонних криз або великих міжнародних подій.
Депортація давно стала окремим напрямом бюджету. Frontex організовує чартерні рейси, якими держави-члени висилають людей із відмовленим притулком, і оплачує їх зі спільної каси ЄС. За два десятиліття агенція профінансувала тисячі таких рейсів — від перших поодиноких операцій у 2006 році до індустріальних масштабів кінця 2010-х. Нова роль, яку закладають у регламент 2026 року, — координація так званих «хабів повернення» за межами ЄС, куди пропонують вивозити людей ще до остаточного рішення у їхній справі. Правозахисники попереджають, що це зміщує депортацію в юрисдикції, де європейські гарантії не діють, а моніторинг практично неможливий.
Найпринциповіша зміна — вихід за межі ЄС. Frontex уже має угоди про статус із шістьма балканськими і сусідніми країнами — Албанією, Північною Македонією, Чорногорією, Сербією, Молдовою і Боснією та Герцеговиною, — а Україна веде переговори про власну угоду. У листопаді 2025 року агенція вперше розгорнулася в Африці, на Кабо-Верде, для морського спостереження. Восени 2026 року Європейська комісія планує представити новий регламент, який закріпить розширені операції в третіх країнах, депортації всередині Шенгену та зміни у статусі персоналу. У бюджетному циклі 2028–2034 для агенції пропонують 11,2 мільярда євро.
Ця експансія відтворює логіку, знайому за іншими сюжетами: інструмент, створений під конкретну загрозу, поступово стає постійною інфраструктурою, яку майже неможливо демонтувати. Так само технології, продані як засіб безпеки, опинялися в руках спецслужб — як показала історія шпигунського софту Pegasus, а вимоги ідентифікації «заради захисту» перетворювалися на інфраструктуру цифрового ID. Кордон — лише ще один майданчик, де безпека і контроль зливаються в одне.
Для української діаспори в Німеччині, Польщі чи Австрії Frontex — не абстракція. Це та сама агенція, чиї офіцери стоятимуть на кордонах, через які проходять родини втікачів від війни, і чия угода з Києвом визначатиме, як виглядатиме східний кордон ЄС у найближче десятиліття. Справа Леджері важлива саме тому, що вперше ставить питання інакше: не чи потрібен Європі захищений кордон, а чи має хтось персонально відповідати, коли захист кордону обертається смертями і брехнею парламенту. Двадцять років агенція нарощувала повноваження швидше, ніж будь-хто встигав вибудувати контроль над нею — і суд у Парижі є першою спробою вирівняти цей розрив.
Розслідування проти Фабріса Леджері лише розпочалося, і дати судового процесу поки не призначено. Восени 2026 року Європейська комісія має представити новий регламент, який ще розширить повноваження Frontex — на тлі бюджетної пропозиції у 11,2 мільярда євро на 2028–2034 роки. З понад 600 людей, які загинули біля Пілоса у червні 2023-го, жоден випадок досі не завершився вироком.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
