Президент Володимир Зеленський 15 липня звільнив міністра оборони Михайла Федорова після шести місяців на посаді, пояснивши рішення конфліктом між міністром і головнокомандувачем Олександром Сирським, — і вже наступного дня понад тисяча людей вийшли на площу Івана Франка в центрі Києва зі скандуванням «Ганьба» та плакатами «Росіяни святкують». Це перші помітні вуличні протести проти кадрового рішення влади від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Акції пройшли не лише в столиці. За даними Al Jazeera від 16 липня, люди вийшли також у Львові, Одесі та Дніпрі. У Києві протестувальники несли українські прапори та прапори Європейського Союзу, а частина плакатів вимагала «Поверніть Федорова». Організатором виступив ветеран війни Дмитро Козятинський, який закликав зібратися на площі о 9:01 ранку — одразу після щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими.
Що встановлено: як зникла ціла посада
Федорову 35 років. Він очолив Міністерство оборони на початку 2026 року, перейшовши туди з посади віцепрем’єра з цифрової трансформації — того самого чиновника, який із 2019 року будував Міністерство цифрової трансформації та державний застосунок «Дія». На момент першого призначення 2019-го він був наймолодшим членом уряду. «Дія» перетворила паспорт, водійські права й десятки держпослуг на смартфонний застосунок і стала експортним брендом української цифрової держави, який вивчали уряди від Естонії до країн Африки. У Міноборони він приніс ту саму логіку — оцифрувати призов, закупівлі та облік військовозобов’язаних.
За офіційною версією, його відставка — частина ширшої урядової перетасовки, а не окреме рішення. Ланцюг подій розпочався 14 липня, коли про відставку оголосила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко. Це стало найбільшою урядовою перестановкою від початку повномасштабної війни: за українською конституційною процедурою відставка глави уряду обнуляє весь Кабінет Міністрів, і кожен міністр має бути звільнений і перепризначений заново. Саме ця механіка дала змогу провести звільнення Федорова не як окремий акт, а як рядок у загальному списку.
Її відхід за українською процедурою потягнув за собою формальне звільнення й повторне призначення всього складу Кабінету Міністрів. 12 липня Зеленський публічно висунув кандидатуру Сергія Корецького — колишнього гендиректора державної «Нафтогаз України» — на посаду прем’єра. «Пріоритети зрозумілі — підготовка до зими», — заявив Зеленський, представляючи Корецького, і додав, що той «безумовно, найбільш підготовлений кандидат на посаду прем’єр-міністра України». Верховна Рада затвердила Корецького главою уряду.
Під прикриттям цієї загальної процедури зникла й посада Федорова. У прощальному дописі в соцмережах він написав: «Це була велика честь — служити українському народові на посаді міністра оборони». Серед своїх здобутків він назвав, зокрема, відключення російських військ від супутникового зв’язку Starlink. Депутати повідомили, що новим міністром оборони стане Ігор Клименко — очільник МВС із 2023 року, кадровий поліцейський без досвіду керування армією.
Хронологія стиснулася в кілька днів. 12 липня Зеленський оголосив про перезавантаження уряду й висунув Корецького; 14 липня офіційно подала у відставку Свириденко, запустивши обнулення Кабміну; 15 липня Федоров опублікував прощальний допис і відмовився від посади радника; 16 липня в Києві, Львові, Одесі та Дніпрі відбулися протести. Тобто від публічного анонсу реформи до вуличної реакції минуло менше тижня — рідкісний темп для рішень такого масштабу у воюючій країні, де кадрова політика зазвичай не виноситься на публіку.
Перестановка торкнулася не лише оборони. За словами Зеленського, уряд переформатували під зовнішньополітичні та безпекові пріоритети: «Кожен пріоритетний напрям зовнішньої політики курируватиме конкретна людина зі значним досвідом, здатна виконати домовленості, досягнуті на рівні лідерів». Новий прем’єр Корецький прийшов із «Нафтогазу», де відповідав за проходження опалювальних сезонів під російськими ударами по енергетиці, — звідси і його теза про «підготовку до зими» як головний пріоритет. Оборонний портфель, за повідомленнями депутатів, передають чинному главі МВС Ігорю Клименку.
Ключова деталь, яку зафіксували західні кореспонденти: перестановка сталася в момент, коли українські війська, за оцінками самих оглядачів, уперше за багато місяців нав’язали тиск російській армії — значною мірою завдяки дроновій програмі, яку курирував саме Федоров. Разом із міністром пішов і його радник з питань дронової війни Сергій Стерненко. Тобто відомство втратило не одну людину, а частину керівної команди, яка вибудовувала технічний напрям.
Послужний список: чому Федорова вважали реформатором
Аргумент протестувальників тримається на конкретиці, а не на симпатіях. За півроку Федоров, за даними DefenseNews від 15 липня, уклав десятки міжнародних угод на постачання дронів, провів реформу структури та бюджету відомства, обмежив доступ російських сил до Starlink, змінив правила призову й грошового забезпечення військових і запустив антибалістичні ініціативи.
Kyiv Independent перелічує технічний доробок міністерства ще детальніше: уніфікація наземних станцій керування для дронів на оптоволокні, цифрові платформи «Резерв+» і «Армія+», а також аудит закупівель, який знизив ціни на 16–20%. Саме «Резерв+» став одночасно інструментом мобілізації та об’єктом критики — цю систему ми докладно розбирали раніше, коли йшлося про штрафи та реєстр військовозобов’язаних.
Цей контекст важливий і для читача за межами України. Українські дрони на оптоволокні, які не глушаться радіоелектронною боротьбою, стали предметом уваги армій ЄС; німецькі та польські оборонні відомства вивчають український досвід масового виробництва FPV-апаратів, а частина цих напрацювань лягає в основу спільних європейських оборонних програм. Людина, яка вибудувала цю систему закупівель, зникла з уряду за одну процедурну ніч.
Окремо варто зважити на платформи «Резерв+» і «Армія+», які Федоров запустив у логіці «Дії». «Резерв+» дав змогу мільйонам військовозобов’язаних оновлювати дані онлайн, без черг у територіальних центрах комплектування, а «Армія+» перевела в цифровий формат рапорти й кадрові процедури для самих військових. Ці ж системи стали й інструментом тиску держави на громадян — через них накладають штрафи за невзяття на облік і формують реєстри для мобілізації. Оцінка залежить від того, з якого боку дивитися: для командування це порядок в обліку, для тисяч чоловіків призовного віку — цифровий периметр, вийти за який дедалі важче.
Оцінки колег були різкими. «Михайло Федоров — найкращий міністр оборони за всю нашу історію», — написав Стерненко, додавши: «Прикро, що сьогодні наша держава стала значно далі від перемоги». Ветеранка, співзасновниця ініціативи Victory Drones Марія Берлінська назвала звільнення однією з «найбільших помилок» Зеленського. «Ціною стануть життя і здоров’я сотень тисяч людей», — заявила вона.
Конфлікт із Сирським
Офіційна причина відставки — не претензії до роботи міністра, а особистий конфлікт. За версією Зеленського, у центрі рішення був розкол між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ генералом Олександром Сирським. «Я лише показую, що якщо сторони не можуть вирішити питання, я буду змушений вирішити його сам», — сказав Зеленський журналістам.
Сам Федоров цю рамку не прийняв. Він відмовився від запропонованої йому Зеленським посади радника й, за повідомленнями, звинуватив Сирського в блокуванні ініціатив міністерства та небажанні напряму вирішувати проблеми. Президент публічно виставив ситуацію як суперечку двох рівних, у якій він змушений розсудити, — тоді як звільнений бік стверджує, що конфлікт створювала саме військова верхівка, а розплатився за нього цивільний реформатор.
Розподіл повноважень тут не формальність. За українською моделлю міністр оборони — цивільна посада, що відповідає за політику, бюджет і закупівлі, тоді як головнокомандувач керує безпосередньо військовими операціями. Конфлікт між цими двома центрами — типова проблема воюючих держав, і зазвичай її розв’язують арбітражем на рівні глави держави без публічних звільнень. Те, що Зеленський обрав саме усунення цивільного міністра, а не пошук балансу, і стало для критиків головним сигналом: у зіткненні реформатора з генералом президент став на бік військової вертикалі.
Реакція всередині армії була показовою. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров подав рапорт про відставку на знак протесту вже в четвер. «Вважаю, що усунення М. Федорова — велике зло для обороноздатності країни», — написав він. Коли офіцер такого рівня йде у відставку через кадрове рішення президента посеред війни, це вже не апаратна дрібниця, а сигнал про глибину розколу.
«Міністра оборони прибирають посеред ефективних — нарешті ефективних! — реформ.»
Дмитро Козятинський, ветеран війни, організатор протесту, Kyiv Independent, 16 липня 2026
Патерн Залужного: спільний знаменник — Сирський
Історія з Федоровим має точний прецедент, і в ньому фігурує та сама людина. 8 лютого 2024 року Зеленський звільнив головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного — найпопулярнішого військового країни — і призначив на його місце Олександра Сирського. За опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, довіра до Залужного тоді сягала 92%; 72% українців не схвалювали його заміни. Після відставки рейтинг довіри до самого Зеленського, за даними того ж КМІС від 15 лютого 2024 року, впав на п’ять відсоткових пунктів.
Залужного не відправили у відставку в буквальному сенсі — його прибрали з військового командування й згодом призначили послом України у Великій Британії. Формула повторюється: популярну фігуру, чий авторитет виходить за межі підпорядкування президентові, виводять із критичної для війни ролі й пропонують почесне, але безвладне місце. Федорову запропонували крісло радника; він відмовився.
Спільний знаменник обох епізодів — генерал Сирський. У 2024 році він став тим, хто виграв від усунення Залужного. У 2026-му саме конфлікт із Сирським Зеленський назвав причиною усунення Федорова. Два найпопулярніші оборонні керівники країни за три роки війни залишили посади, і в обох випадках поруч опинявся один і той самий чинний головнокомандувач, який, за характеристикою західних аналітиків після призначення 2024 року, «не є медійною фігурою» і не має в армії тієї популярності, якою користувався його попередник.
Ця послідовність і живить головну підозру протестувальників: що критерієм кадрових рішень стає не результативність, а лояльність і керованість. Залужний вигравав оборону Києва 2022 року й харківський контрнаступ, але мав власну політичну вагу. Федоров за півроку збив ціни закупівель на 16–20% і розгорнув дронову програму, але теж перетворився на самостійну постать із власним авторитетом серед військових і волонтерів.
Що на кону для дронової війни
Претензії протестувальників стосуються не абстрактної справедливості, а конкретного фронту. Дрони на оптоволокні, уніфікація наземних станцій керування, масові контракти на FPV-апарати — усе це напрями, за якими українська армія отримала тактичну перевагу на окремих ділянках у 2026 році. Волонтерська спільнота, яка постачає ці апарати, роками працювала в парі з міністерством Федорова; для неї зміна керівництва означає перезапуск усталених каналів у момент, коли рахунок іде на тижні.
Саме тому найрізкіші оцінки прозвучали від людей із дронової індустрії, а не від політиків. Марія Берлінська, співзасновниця Victory Drones, попередила про «життя і здоров’я сотень тисяч людей» як ціну рішення. Сергій Стерненко, який консультував міністерство з питань дронової війни, назвав Федорова «найкращим міністром оборони за всю нашу історію». Ці формулювання можна списати на емоції союзників звільненого міністра, але вони збігаються з фактичною картиною: відомство втрачає керівну команду напряму, що дає результат на полі бою.
Новий міністр Ігор Клименко — професійний поліцейський, який очолював МВС і Національну поліцію. Управління озброєннями, оборонними закупівлями й технологічними програмами — не його профіль. Наскільки швидко він увійде в матерію дронових контрактів і чи збереже команду Федорова, залишається відкритим питанням, від якого напряму залежить темп постачань на фронт.
Протест і межа терпіння
Протести проти влади під час воєнного стану — рідкість, і не лише через ризик. Мітинги великих груп формально обмежені, а критику верховного головнокомандувача в умовах війни частина суспільства сприймає як удар у спину. Тому вихід понад тисячі людей на площу Івана Франка став демонстративним переступом цієї межі.
Козятинський сформулював претензію ширше за одну відставку. «Ми ніколи не переможемо Росію, доки в нашій армії панують той самий тотальний застій і корупція», — заявив він. Сержант 104-ї бригади територіальної оборони Павло Казарін наголосив на процедурному боці: «Якби протягом каденції Федорова були скарги на його роботу та ефективність міністерства, ця перестановка була б зрозумілою».
Найгостріше сформулювала Дарія Каленюк із Центру протидії корупції. «Уся відставка уряду була задумана Зеленським виключно для того, щоб прибрати Федорова», — сказала вона, фактично звинувативши президента в тому, що масштабна процедура стала ширмою для одного конкретного звільнення. Плакати «Росіяни святкують» вкладали в акцію ще один зміст: протестувальники подавали рішення не як внутрішню кадрову справу, а як подарунок противнику.
Символіка часу мала значення. Козятинський свідомо призначив збір на 9:01 — на хвилину після загальнонаціональної хвилини мовчання, яку в Україні щодня о 9:00 оголошують за загиблими. Тим самим організатори відмежували протест від будь-якого звинувачення в неповазі до полеглих: спершу країна вшановує загиблих, і лише потім лунає критика влади. Це тонка, але промовиста деталь для суспільства, у якому будь-яка публічна незгода з керівництвом під час війни балансує на межі звинувачення в підриві єдності.
Для української діаспори в Німеччині, Польщі та США ця історія має і практичний вимір. Саме громади за кордоном три роки лобіювали військову допомогу Києву в парламентах ЄС і в Конгресі США, спираючись на образ України як країни, що реформується й воює ефективніше за корумпованого агресора. Кадрова чистка, яка прибирає найвідоміше обличчя цих реформ, б’є по цьому образу — і аргументувати нові пакети допомоги діаспорним активістам стає складніше саме тоді, коли постачання ППО й далі критичні.
Реакція за кордоном була співмірною. Washington Post, CBS News, HuffPost і RFE/RL винесли історію в заголовки, наголошуючи, що президент воюючої країни усунув популярного й результативного міністра саме тоді, коли його відомство показувало результат. BBC у заголовку від 16 липня прямо пов’язала рішення з «розколом між Федоровим і головнокомандувачем Сирським». Для іміджу Києва в столицях ЄС і США, де вирішується доля постачань зброї та ППО, така картинка коштує дорого: партнери фінансують армію, керівництво якої посеред бойових дій перетасовують через апаратний конфлікт.
Важливий і момент часу. Протест відбувся під час серії російських ударів по чорноморських портах і по Одесі, а також на тлі повідомлень про власні українські балістичні розробки й дефіцит систем Patriot. Тобто люди вийшли на площу не в затишші, а в розпал бойових дій — що робить сам факт виходу вагомішим за кількість учасників. Три роки суспільство утримувалося від публічної критики верховного головнокомандувача заради єдності; цей бар’єр уперше публічно похитнувся.
Ширша картина: концентрація влади під час війни
Ця відставка лягає в довший ряд рішень, які звужують поле незалежних гравців навколо президента. Вибори 2024 року скасовані з посиланням на воєнний стан — Зеленський керує країною з мандатом, термін якого юридично сплив. Виїзд чоловіків призовного віку за кордон обмежений; про масштаб і людські наслідки цих обмежень ми вели окремий реєстр.
Мобілізація через територіальні центри комплектування супроводжується сотнями задокументованих скарг на насильницькі затримання на вулицях — цю практику ми фіксували в матеріалі про «бусифікацію» 2022–2026 років. Паралельно корупційні розслідування підбираються до найближчого оточення президента: справу «Мідас» довкола «Енергоатому» та фігур із кола Зеленського ми розбирали окремо, як і схему на Ташлицькій ГАЕС.
Показова й фігура нового прем’єра. Сергій Корецький прийшов у політику з «Нафтогазу» — державного енергогіганта, навколо якого обертається значна частка воєнних фінансових потоків і корупційних сюжетів. Кадрова логіка перестановки віддає перевагу людям із держкомпаній і силового блоку над технократами-реформаторами: місце цифровіка Федорова в обороні займає поліцейський Клименко, а уряд очолює менеджер енергетичної монополії.
Тло цих рішень — тривала концентрація повноважень в Офісі президента. Ключові кадрові та безпекові рішення роками ухвалюються вузьким колом навколо Зеленського, а не в публічних інституціях, і антикорупційні розслідування, як-от справа «Мідас», уже підбираються до цього кола. У такій конфігурації відставка сильного, самостійного міністра читається не як технічна ротація, а як черговий крок до того, щоб критичні для країни функції залишалися під прямим контролем президента й людей, особисто йому зобов’язаних.
Тут потрібна тверезість щодо меж відомого. Версію про «конфлікт із Сирським» озвучив сам Зеленський, і незалежного підтвердження її змісту немає — як немає й задокументованих доказів протилежної версії про навмисне усунення реформатора. За даними офіційного Києва, ідеться про наведення порядку в управлінні обороною; за словами протестувальників і частини депутатів — про усунення незручної, але результативної фігури. Обидві сторони апелюють до війни як до головного аргументу.
Наша оцінка вузька і спирається на факти цього тижня: звільнення популярного міністра посеред помітних для фронту реформ, без публічно пред’явлених претензій до його роботи, подане під виглядом технічної перетасовки уряду, — це рішення про особистий контроль, а не про обороноздатність. Воно вивело на вулиці тих самих людей, які три роки утримувалися від будь-якої публічної критики влади заради єдності фронту.
Верховна Рада має проголосувати за призначення Ігоря Клименка міністром оборони найближчими днями. Михайло Федоров відмовився від посади радника й станом на 16 липня не отримав нового призначення в уряді. Посада, яку він обіймав, залишається вакантною в розпал бойових дій.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
3 thoughts on “Зеленський звільнив міністра оборони Федорова, у Києві протести”
Comments are closed.