Glencore: $1,5 млрд штрафів за хабарі і маніпуляцію нафтою

Швейцарський сировинний трейдер Glencore 24 травня 2022 року визнав провину за федеральним судом Південного округу Нью-Йорка й окружним судом Коннектикуту у підкупі чиновників семи країн і багаторічній маніпуляції нафтовими цінами, погодившись сплатити американським відомствам понад $1,1 млрд. За чотири роки після цієї угоди жоден із керівників, які санкціонували виплати, не постав перед судом — процес проти колишніх топ-менеджерів оборонного напряму призначено на жовтень 2027 року в Лондоні.

Загальна сума покарань, накладених у США, Британії, Швейцарії та Бразилії, перевищила $1,5 млрд і стала однією з найбільших у світі за корпоративну корупцію. Але цифри штрафів і питання про особисту відповідальність рухаються у різних площинах: компанія сплатила, окремі люди — поки що ні.

Table of Contents

Що визнав трейдер
Готівка у літаках: механіка підкупу в Західній Африці
Конго, Гертлер і мідні шахти
Маніпуляція ринком нафти
Рахунок для видобувних країн
Компанія, заснована втікачем
Хто заплатив і хто ні
Більше матеріалів
Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца

Що визнав трейдер

За матеріалами Мін’юсту США, поданими до суду Південного округу Нью-Йорка, Glencore протягом більш ніж десяти років виплатив понад $100 млн посередникам, розуміючи, що значна частина цих грошей піде на хабарі чиновникам у Нігерії, Камеруні, Кот-д’Івуарі, Екваторіальній Гвінеї, Бразилії, Венесуелі та Демократичній Республіці Конго. Виплати маскували під «сервісні збори», «підписні бонуси» та «премії за успіх».

Компанія уклала дві окремі угоди про визнання провини в один день. Glencore International A.G. визнала одну змову з порушення антихабарного положення Закону про корупційні дії за кордоном (FCPA) у Нью-Йорку. Дочірня Glencore Ltd. окремо визнала змову з маніпуляції товарними цінами в окружному суді Коннектикуту. За FCPA-угодою компанія погодилася на кримінальний штраф понад $428 млн і конфіскацію та вилучення прибутку понад $272 млн.

Латиноамериканська частина схеми стосувалася не африканської нафти, а державних енергокомпаній регіону. За матеріалами Мін’юсту, Glencore спрямовувала виплати посередникам, розуміючи, що частина піде на хабарі посадовцям бразильської Petrobras і венесуельської PDVSA заради вигідніших умов торгівлі нафтопродуктами. Бразильське розслідування завершилося окремою угодою: у травні 2022 року Glencore погодилася сплатити близько $40 млн федеральній прокуратурі Бразилії (MPF), що вело справу паралельно з американським.

Помічник генерального прокурора США Кеннет Політ, оголошуючи угоду, звів мотив до однієї фрази.

«Корпоративна жадібність рухала цим повсюдним порушенням.»
Кеннет Політ, помічник генерального прокурора Мін’юсту США, 24 травня 2022

Мін’юст встановив у компанії двох незалежних наглядачів за комплаєнсом на три роки для перевірки внутрішнього контролю. Це той самий інструмент, який американські прокурори застосовували до Siemens після справи про хабарі 2008 року та до Airbus у 2020-му. Механіка та сама: компанія сплачує, реформує процедури й уникає повного судового процесу, який міг би розкрити ім’я кожного учасника ланцюга.

Готівка у літаках: механіка підкупу в Західній Африці

Британська Служба боротьби з тяжкими шахрайствами (SFO) провела власне трирічне розслідування й довела Glencore Energy UK до суду. 3 листопада 2022 року Саутваркський суд корони засудив компанію за п’ятьма пунктами хабарництва і двома пунктами непопередження хабарництва, пов’язаними зі змовою заради доступу до нафти в Камеруні, Екваторіальній Гвінеї, Кот-д’Івуарі, Нігерії та Південному Судані. Це стало першим у Британії засудженням корпорації за основним складом хабарництва за розділом 1 Bribery Act.

Розслідування SFO встановило, що між 2011 і 2016 роками агенти й керівники Glencore заплатили $29 млн хабарів за преференційний доступ до нафти в п’яти африканських країнах. Частину грошей возили готівкою на приватних літаках. Суддя Пітер Фрейзер, оголошуючи вирок, описав корпоративну культуру західноафриканського відділу без евфемізмів.

«Хабарництво сприймалося як частина звичного способу ведення справ відділу Західної Африки й було ендемічним серед трейдерів.»
Пітер Фрейзер, суддя Саутваркського суду корони, 3 листопада 2022

Антихабарні заходи компанії суддя назвав «дещо неефективними й кволими», а всю систему контролю — «явно відкритою до зловживань» і такою, що «не могла вважатися хоч скільки-небудь дієвою у запобіганні корупції». Деталі, зафіксовані у вироку, ілюстрували масштаб готівкового обігу.

Між 2012 і 2015 роками трейдер Glencore разом із нігерійським агентом зняли загалом $13,7 млн готівкою зі швейцарської каси компанії. Гроші перевезли приватним літаком до Камеруну для підкупу посадовців національних нафтогазових компаній. Окремо, у серпні 2011 року двоє керівників Glencore перевезли $800 000 готівкою приватним джетом зі Швейцарії до Південного Судану; суму записали як витрату на відкриття офісу в країні. За даними SFO, у Південному Судані між 2012 і 2015 роками через уряд провели $8,2 млн, списаних як «офісні витрати».

Британський штраф склав £280 965 092,95 — на той момент найбільша сукупна сума за корпоративне кримінальне засудження в історії країни. Вона включала £182,9 млн власне штрафу, £93,5 млн конфіскації та £4,3 млн судових витрат. Директорка SFO Ліза Особскі підкреслила географію постраждалих.

«Роками й по всьому світу Glencore гналася за прибутком на шкоду національним урядам одних із найбідніших країн світу.»
Ліза Особскі, директорка SFO, 3 листопада 2022

Конго, Гертлер і мідні шахти

Окрема гілка справи стосувалася не нафти, а міді й кобальту Демократичної Республіки Конго — країни, що постачає більшість світового кобальту для акумуляторів. У 2007 році Glencore зайшла у конголезькі активи разом з ізраїльським бізнесменом Даном Гертлером, торговцем діамантами, відомим тісними зв’язками з тодішнім президентом Жозефом Кабілою. За визнанням компанії у справі FCPA, Glencore змовилася й корупційно запропонувала та сплатила близько $27,5 млн третім сторонам, розуміючи, що частина піде на хабарі конголезьким чиновникам.

Гертлер до співпраці з Glencore уже був фігурантом уваги американських санкційних органів. 21 грудня 2017 року Мінфін США вніс його до списку за Глобальним законом Магнітського, назвавши бізнесменом, який «нажив статок на сотнях мільйонів доларів непрозорих і корупційних угод у гірничодобувній та нафтовій сферах ДРК». За оцінкою Мінфіну, лише між 2010 і 2012 роками ДРК втратила понад $1,36 млрд доходів через заниження вартості гірничих активів, проданих офшорам, пов’язаним з Гертлером.

15 січня 2021 року, в останні дні адміністрації Дональда Трампа, OFAC видала Гертлеру ліцензію, яка дозволяла йому відновити операції з американськими особами й розморожувала його активи. Рішення ухвалили непрозоро й поспіхом; групи громадянського суспільства й сенатор Бен Кардін виступили проти. 8 березня 2021 року Мінфін адміністрації Джо Байдена відкликав ліцензію, назвавши її «несумісною з рішучими зовнішньополітичними інтересами США у боротьбі з корупцією». Гертлер провини не визнавав.

Швейцарське розслідування конкретизувало адресатів. Генеральна прокуратура Швейцарії (OAG) встановила, що близько $26 млн зі швейцарських рахунків спрямували закордонному бізнесмену, близькому до уряду ДРК, з яких близько $10 млн доставили готівкою безпосередньо найближчому раднику Кабіли з питань гірничодобутку. Гроші оплатили придбання міноритарних часток у державній гірничій компанії за ціною, нижчою за їхню вартість.

5 серпня 2024 року OAG видала спрощений каральний ордер, визнавши Glencore винною у нездатності вжити всіх розумних і організаційних заходів, аби запобігти підкупу конголезького посадовця бізнес-партнером у 2011 році. Це стало першим корпоративним засудженням такого роду у практиці швейцарського прокурора щодо сировинного трейдера. Компанію зобов’язали сплатити штраф 2 млн швейцарських франків і компенсацію $150 млн. Glencore заявила, що не оскаржуватиме ордер, зробивши рішення остаточним.

Окремо у грудні 2022 року компанія уклала угоду з урядом ДРК про врегулювання претензій щодо минулої поведінки на суму до $180 млн. Швейцарська НУО Public Eye, яка й подала первісну кримінальну скаргу, а також коаліція «Конго не продається» (Congo n’est pas à vendre) поставили під сумнів, чи дійдуть ці кошти до постраждалого населення. Деталі угоди з ДРК не оприлюднювалися.

Transparency International разом із британським наглядачем RAID і конголезьким центром правової допомоги CAJJ подали до Мін’юсту США офіційне звернення з вимогою спрямувати частину американських штрафів безпосередньо конголезьким жертвам корупції. Ця схема — коли частину корпоративного штрафу повертають країні, чиї ресурси розкрадали, — досі майже не застосовується. Ті самі питання лишилися невирішеними після справи Odebrecht у Латинській Америці та прихованих боргів Мозамбіку.

Маніпуляція ринком нафти

Другий блок обвинувачень не мав стосунку до Африки. Glencore Ltd. визнала багаторічну схему маніпуляції цінами на паливний мазут у двох найзавантаженіших комерційних портах США. За версією слідства, з початку 2007 і щонайменше до 2018 року компанія намагалася збільшити прибуток від фізичної та деривативної торгівлі нафтопродуктами, впливаючи на американські цінові бенчмарки паливного мазуту й пов’язані ф’ючерси та свопи на користь власних торгових позицій.

Комісія з торгівлі товарними ф’ючерсами США (CFTC) 24 травня 2022 року зобов’язала Glencore сплатити $1,186 млрд — найбільший на той час цивільний штраф і найбільше вилучення прибутку в історії відомства. Сума складалася з $865 630 784 штрафу і $320 715 066 вилучення. За окремою угодою з Мін’юстом у справі про маніпуляцію Glencore Ltd. сплачувала кримінальний штраф $341 221 682 і конфіскацію $144 417 203, тобто $485 млн, при цьому понад $242 млн платежів компанії до CFTC зараховувалися у рахунок цієї суми.

Взаємне зарахування платежів між відомствами — типова риса таких мегаугод: одна й та сама реальна сума фігурує у кількох прес-релізах під різними цифрами, що завищує враження від сукупного покарання. Чиста нова сума, яку Glencore фактично внесла до бюджетів США, за різними підрахунками, склала близько $1,1 млрд, а глобально — приблизно $1,5 млрд з урахуванням Британії та Бразилії ($40 млн бразильським прокурорам).

Механіка була вбудована у спосіб, у який формуються нафтові ціни. Ключові бенчмарки для фізичних партій паливного мазуту визначають цінові агентства на основі реальних угод у певні вікна торгового дня. За версією CFTC, трейдери Glencore навмисно виставляли й закривали угоди у ці вікна так, щоб зрушити опубліковану оцінку в потрібний бік, а потім заробляли на власних деривативних позиціях, прив’язаних до того ж бенчмарку. Схема давала прибуток одразу з двох боків: на фізичному ринку й на пов’язаних свопах і ф’ючерсах.

Для порівняння масштабу: у 2010–2018 роках, коли тривала маніпуляція, Glencore була публічною компанією з річним оборотом понад $200 млрд і входила у трійку найбільших незалежних сировинних трейдерів світу поряд з Trafigura та Vitol. На тлі цих обертів навіть рекордні штрафи лишалися часткою прибутку, знятого з тих самих ринків.

Рахунок для видобувних країн

Штрафи виплатили відомствам США, Британії та Швейцарії — тобто бюджетам країн, чиї чиновники хабарів не брали. Держави, де відбувалося саме розкрадання, у прямому фінансовому виграші не опинилися. ДРК постачає близько 70% світового кобальту й значну частку міді, критичних для акумуляторів електромобілів і смартфонів; активи, за доступ до яких Glencore платила Гертлеру, — це шахти Mutanda і Katanga, одні з найбільших у світі. Заниження їхньої вартості під час продажу означало прямі втрати для конголезького бюджету в роки, коли країна залишалася серед найбідніших на планеті.

У Нігерії й Південному Судані хабарі стосувалися доступу до державної нафти — ресурсу, доходи від якого мали б наповнювати бюджети, а не швейцарські каси посередників. Британський вирок зафіксував, що preferential-доступ, куплений за $29 млн готівки, приносив Glencore значно більший прибуток на перепродажу партій. Різниця між ціною хабара й вигодою від угоди і є мірою того, скільки недоотримали держави-експортери. Ті самі диспропорції фіксували розслідування корупції у спортивних федераціях та енергетичних контрактах по всьому глобальному Півдню.

Компанія, заснована втікачем

Історія Glencore пояснює, чому підкуп чиновників у сировинних країнах був не збоєм, а робочим методом. Компанію заснував 1974 року Марк Річ — американський трейдер, який винайшов сучасну модель спотової торгівлі нафтою поза межами великих концернів. У 1983 році федеральна прокуратура Нью-Йорка висунула йому 51 пункт обвинувачення: ухилення від сплати понад $48 млн податків, рекет і торгівля іранською нафтою під час кризи із заручниками 1979–1980 років, коли Тегеран утримував американських дипломатів.

Річ утік до Швейцарії й роками фігурував у списку розшукуваних ФБР. У 1993–1994 роках менеджмент викупив у нього частку й перейменував Marc Rich + Co AG на Glencore. 20 січня 2001 року, за кілька годин до завершення повноважень, президент Білл Клінтон помилував Річа — рішення, яке досі вважається одним із найскандальніших президентських помилувань в історії США; колишня дружина Річа була великою доноркою Демократичної партії. Річ так і не постав перед американським судом і помер у Швейцарії 2013 року.

Модель, закладена засновником, — працювати там, де інші не можуть, і платити за доступ — пережила зміну назви. Через чотири десятиліття після заснування ту саму логіку суддя Фрейзер описав словом «ендемічна». Компанія вийшла на Лондонську біржу у 2011 році з оцінкою близько $60 млрд, але культура нафтового відділу, за матеріалами SFO, лишалася тією самою, що й за часів Річа.

Хто заплатив і хто ні

Угоди 2022 року закрили питання до юридичної особи, але не до людей. У серпні 2024 року SFO висунула звинувачення шістьом колишнім співробітникам Glencore, серед яких — Александр Бірд, мільярдер і колишній керівник нафтового підрозділу компанії, а також Ендрю Гібсон, Пол Гопкірк, Рамон Лабіага та Мартін Вейкфілд. Їх звинуватили у змові з метою здійснення корупційних виплат чиновникам у період, який слідство відносить до 2007–2014 років.

10 листопада 2025 року четверо фігурантів постали перед Саутваркським судом корони на слуханні щодо визнання провини й заявили про невинуватість за всіма пунктами. Мартін Вейкфілд не визнав трьох пунктів змови з корупційних виплат чиновникам у Нігерії, Камеруні та Кот-д’Івуарі. Девід Перес заперечив два пункти щодо Камеруну й Кот-д’Івуару. Пол Гопкірк і Рамон Лабіага відкинули по одному пункту, пов’язаному з операціями в Нігерії. Сам процес призначено на жовтень 2027 року, і за оцінкою суду він може тривати до шести місяців.

Часовий розрив показовий: між першими хабарами (2007) і початком суду над людьми (2027) минуло двадцять років. За цей час компанія встигла сплатити штрафи, змінити керівництво, пройти трирічний наглядовий цикл і фактично закрити тему для інвесторів. У січні 2026 року Bloomberg повідомив, що прокурори, які вели справу проти екскерівників Glencore, готуються залишити SFO — відомство, хронічно недофінансоване й перевантажене, ризикує втратити інституційну пам’ять напередодні найскладнішої частини процесу.

Пом’якшити суму штрафу компанії допомогла співпраця зі слідством. Glencore після зміни керівництва найняла зовнішніх юристів, передала прокурорам внутрішні документи й отримала знижку до базового розміру покарання за FCPA — стандартний обмін, за яким корпорація віддає слідству готові докази проти власних співробітників в обмін на м’якший фінансовий вирок для себе. Саме ці передані матеріали лягли в основу пізніших звинувачень SFO проти конкретних людей у 2024 році. Компанія фінансувала розслідування, наслідки якого тепер відчують її колишні менеджери, а не вона сама.

Ця асиметрія — не випадковість конкретної справи, а конструкція самої системи корпоративних угод. Держава отримує гроші швидко й без ризику програти суд присяжних; компанія купує закриття теми фіксованою сумою, яку закладає у витрати; а встановлення особистої вини окремих людей відкладається на роки й нерідко закінчується виправданням через складність доказування намиру через десятиліття. Штраф стає ціною ведення бізнесу, а не покаранням.

Суд над Александром Бірдом та іншими фігурантами розпочнеться у Саутварку в жовтні 2027 року. Долю $150 млн швейцарської компенсації й угоди з ДРК на $180 млн офіційно не розкрито, а звернення Transparency International до Мін’юсту США про повернення частини штрафів конголезьким постраждалим залишається без відповіді.

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon