FIFA 1974–2026: $150 млн хабарів, Катар і безкарність

27 травня 2015 року, шоста ранку. У вестибюль п’ятизіркового готелю Baur au Lac на березі Цюрихського озера заходять швейцарські поліцейські в цивільному. Зброю не дістають. Працівники готелю виносять білі простирадла — щоб функціонери FIFA, яких ведуть через службовий вихід, могли сховати обличчя від камер. За кілька годин у штаб-квартирі на пагорбі Цюрихберг мав початися черговий конгрес, де Зеппа Блаттера переобрали б на п’ятий термін. Його переобрали. А через чотири дні він пішов.

Того ранку завершилася найдовша у спорті ілюзія — що організація, яка володіє правами на найпопулярнішу гру планети, грає за правилами. Міністерство юстиції США оприлюднило обвинувальний акт на 164 сторінки і 47 пунктів. Чотирнадцятьом особам інкримінували рекет, шахрайство і відмивання грошей. Сума, що проходила через схему понад два десятиліття, — 150 мільйонів доларів хабарів. Не за один турнір. За ціле покоління футбольних чиновників, які перетворили світовий футбол на приватну касу.

Ця стаття — хроніка того, як це працювало. Хто брав, скільки, за що. І чому через одинадцять років після рейду в Цюриху двоє найвпливовіших людей цієї історії — виправдані, третій спокійно живе на Карибах, а наступний чемпіонат світу вже продано Саудівській Аравії.

Машина, яку збудував бразилець

Щоб зрозуміти 2015 рік, треба повернутися в 1974-й. Того року президентом FIFA став бразилець Жоао Авеланж — перша не-європейська людина на цій посаді за 70 років. Він керував 24 роки, до 1998-го. І саме він перетворив скромну спортивну федерацію на фінансову імперію.

Формула була проста. FIFA продавала телевізійні та маркетингові права на чемпіонати світу одній посередницькій компанії, а та перепродавала їх мовникам і спонсорам по всьому світу. Посередником стала швейцарська фірма ISL (International Sport and Leisure), заснована Хорстом Дасслером — спадкоємцем Adidas. ISL роками тримала ексклюзив на турніри FIFA та Олімпійські ігри. У 2001 році вона збанкрутувала з боргами близько 300 мільйонів доларів. І тоді відкрилося, навіщо їй був потрібен той ексклюзив.

ISL платила хабарі. Загалом — близько 100 мільйонів доларів футбольним функціонерам за те, щоб контракти діставалися саме їй. Швейцарське розслідування встановило, що сам Авеланж отримав щонайменше 1,5 мільйона швейцарських франків. Його колишній зять Рікарду Тейшейра, який очолював бразильську футбольну конфедерацію, — щонайменше 12,4 мільйона франків. За даними швейцарського суду, на рахунки, пов’язані з двома бразильцями, з 1992 по 2000 рік надійшло майже 22 мільйони доларів.

Авеланжа не судили. У 2013 році, у віці 97 років, він тихо склав повноваження почесного президента FIFA — після того, як внутрішнє розслідування визнало, що він і Тейшейра отримували «комісійні». Слово «хабар» офіційні документи обходили. Це і є перша частина схеми, яку варто запам’ятати: гроші називали як завгодно, тільки не своїм ім’ям.

Чоловік, який носив диктофон у брелоку

Справа 2015 року почалася не в Цюриху і не в Бразилії. Вона почалася в Нью-Йорку — з товстого американця на ім’я Чак Блейзер.

Блейзер двадцять років був генеральним секретарем CONCACAF — конфедерації, що відповідає за футбол Північної та Центральної Америки і Карибів. Він жив на широку ногу. Орендував два помешкання у Trump Tower на Мангеттені: одне для себе — приблизно за 18 тисяч доларів на місяць, друге, окреме, — для своїх котів. Пересувався Нью-Йорком на скутері через зайву вагу. І роками не платив податків.

Саме податки його і зламали. У грудні 2010 року агенти ФБР і податкової служби США підійшли до Блейзера й поставили вибір: співпраця або в’язниця. Він обрав співпрацю. На зустрічі під час Олімпіади-2012 у Лондоні Блейзер записував розмови з колегами на диктофон, схований у брелоку для ключів. У 2013-му він визнав провину за десятьма пунктами, включно з рекетом. Помер у липні 2017 року, так і не діставшись до суду. Але саме його записи дали ФБР карту всієї мережі.

Це другий важливий момент. Систему здав не журналіст і не аудитор. Її здав інсайдер, якого притисли податкові борги. Корпоративна непрозорість FIFA трималася доти, доки одному з її бенефіціарів не стало вигідніше говорити, ніж мовчати.

Рейд: сім імен, простирадла і слово «рекет»

У готелі Baur au Lac того ранку взяли сімох. Серед них — віцепрезиденти FIFA Джеффрі Вебб (Кайманові острови, очільник CONCACAF після Блейзера) та Еухеніо Фігередо, а також Едуардо Лі, Хуліо Роча, Костас Таккас, Рафаель Есківель і Жозе Марія Марін, колишній президент бразильської конфедерації. Усього в першому акті обвинуватили чотирнадцятьох — функціонерів і спортивних маркетологів, чиї злочини, за версією США, тяглися ще з 1991 року.

Юридична конструкція була та сама, якою американські прокурори валили мафіозні родини, — RICO, закон проти організованої злочинності. FIFA в обвинуваченні постала не як федерація, а як «корумпована організація», де «два покоління футбольних чиновників» зробили хабарі нормою ведення справ.

«Вони корумпували бізнес світового футболу, щоб служити власним інтересам і збагачуватися. Це йшло, як ми стверджуємо, понад два десятиліття.»

Лоретта Лінч, генеральна прокурорка США, прес-конференція DOJ, 27 травня 2015

Преса процитувала з обвинувального акта три слова, що стали вироком цілій епосі: корупція «всепроникна, системна і глибоко вкорінена». Не випадковий чиновник. Не одна слабка ланка. Сама конструкція.

Цікаво інше. Сам Блаттер у тому травневому рейді не фігурував. Президента FIFA з 1998 року не заарештували й особисто в хабарництві не звинуватили. 29 травня його переобрали на новий термін. А 2 червня 2015-го він вийшов до журналістів і зробив те, чого від нього ніхто не чекав.

«У мене є мандат від членів FIFA, але я не відчуваю, що маю мандат від усього світу футболу.»

Зепп Блаттер, заява про відставку, Цюрих, 2 червня 2015

Сімнадцять років на чолі організації закінчилися за чотири дні. Формально — добровільно.

2 грудня 2010 року: день, коли продали два чемпіонати

Найбільша суперечка в історії FIFA стосується не грошей із 1990-х, а одного голосування. 2 грудня 2010 року виконавчий комітет FIFA зібрався в Цюриху і за один день вирішив долю двох чемпіонатів світу одразу: 2018 рік віддали Росії, 2022-й — Катару.

Катар. Держава завбільшки з невелику область, де влітку температура сягає 50 градусів, без футбольної традиції, без стадіонів, без інфраструктури. Турнір довелося вперше в історії перенести з літа на листопад–грудень. Питання «як таке могло статися» висіло над FIFA з першої секунди.

FIFA найняла для розслідування американця Майкла Гарсію — колишнього федерального прокурора. Два роки він збирав свідчення. У вересні 2014-го подав звіт на 430 сторінок. А далі сталося те, що остаточно поховало довіру до внутрішніх механізмів FIFA.

Замість повного звіту FIFA опублікувала 42-сторінкове резюме, написане німецьким суддею Гансом-Йоахімом Екертом. Воно фактично знімало з Росії та Катару серйозні звинувачення. Гарсія відреагував того ж дня.

Резюме містить «численні матеріально неповні та помилкові викладення фактів і висновків».

Майкл Гарсія, етичний слідчий FIFA, заява, листопад 2014

За кілька тижнів Гарсія подав у відставку — на знак протесту проти того, як з його роботою обійшлися. Повний звіт FIFA опублікувала аж у червні 2017 року, коли скандал уже неможливо було стримувати. Людина, якій доручили розслідувати корупцію, пішла, бо її розслідування переписали. Прочитайте це речення ще раз.

Друге обвинувачення: хабарі за самі голоси

Довгі роки не вистачало прямого доказу, що голоси за Росію і Катар саме купили. Він з’явився у квітні 2020 року, коли прокуратура Брукліна розпечатала нове, доповнене обвинувачення на 69 сторінок.

Документ уперше прямо стверджував: члени виконкому FIFA отримували хабарі за те, як голосували 2 грудня 2010 року. Джеку Ворнеру з Тринідаду, за версією слідства, пообіцяли й виплатили 5 мільйонів доларів за голос на користь Росії-2018. Рафаелю Сальгеро — мільйон. Трьом південноамериканським членам виконкому, серед яких Ніколас Леос і той самий Рікарду Тейшейра, інкримінували хабарі за Катар.

І Росія, і Катар звинувачення відкинули. Москва назвала їх безпідставними, Доха заявила, що провела «чесну та прозору» кампанію. Жодного офіційного перегляду результатів голосування так і не відбулося. Турніри відбулися за планом — спершу в Росії 2018-го, потім у Катарі 2022-го.

Тут варто зробити паузу і подивитися на справжню ціну. Бо вона вимірюється не в доларах.

Справжній рахунок Катару

У лютому 2021 року британська The Guardian опублікувала розслідування, яке стало однією з найважчих цифр в історії спорту. За даними посольств і офіційної статистики країн походження, з моменту присудження турніру в 2010-му до кінця 2020 року в Катарі померли щонайменше 6500 трудових мігрантів — з Індії, Пакистану, Непалу, Бангладеш і Шрі-Ланки. Це люди, які будували стадіони, дороги, готелі, метро, аеропорт — усе, без чого чемпіонат був неможливий.

Організатори турніру цю цифру оскаржували. Голова оргкомітету Хассан аль-Тавади дав інтерв’ю CNN наприкінці листопада 2022 року, напередодні відкриття.

«Загалом, кількість смертей серед працівників на проєктах, пов’язаних із чемпіонатом, становить від 400 до 500. Точної цифри в мене зараз немає, це предмет обговорення.»

Хассан аль-Тавади, голова оргкомітету ЧС-2022, інтерв’ю CNN, 29 листопада 2022

Від 6500 до 400 — діапазон, у якому ховається ціла методологічна війна про те, кого рахувати «загиблим на будівництві чемпіонату». Офіційна Доха визнавала лише три смерті, безпосередньо пов’язані з роботами на стадіонах, і ще 37 — з інших причин. Решту списували на «природні причини» в країні, де тисячі молодих чоловіків працювали на сорокаградусній спеці. У листопаді 2024 року сама FIFA опублікувала звіт про порушення прав робітників у Катарі — заднім числом, коли турнір давно завершився, а права на наступні вже роздавали далі.

Ось у чому суть. Хабарі в конвертах ділили чиновники. Рахунок за рішення, ухвалене 2 грудня 2010 року, оплатили інші люди — ті, чиїх імен немає в жодному обвинувальному акті.

Шпигунство за прокурором: коли стежать за тими, хто розслідує

Найдивніша частина цієї історії довго лишалася в тіні. Вона стосується не футболістів і навіть не функціонерів, а людини, яка мала їх розслідувати, — генерального прокурора Швейцарії Міхаеля Лаубера.

Прокуратура Лаубера вела масштабне провадження про корупцію у світовому футболі, зокрема про обставини голосування за Катар. І ось у 2017 році Лаубер тричі таємно зустрівся з новим президентом FIFA Джанні Інфантіно — у тому числі в розкішному готелі в Берні. Зустрічі не протоколювали. Коли про них стало відомо, вибухнув скандал: прокурор, який розслідує організацію, проводить закриті перемовини з її очільником. У 2020 році Лаубер був змушений піти у відставку.

А далі — деталь, через яку ця історія потрапляє в нашу постійну рубрику про стеження. За даними швейцарського видання NZZ am Sonntag, Катар із допомогою колишніх агентів ЦРУ організував прослуховування тієї самої зустрічі Лаубера й Інфантіно — побоюючись, що розслідування може коштувати йому чемпіонату. Видання посилалося на «офіційні секретні документи» про прослушку готельного номера. Держава, яка купувала право на турнір, наймала приватну розвідку, щоб стежити за прокурором, який цей турнір розслідував.

Цей метод — наймати екс-офіцерів спецслужб для приватного стеження за незручними людьми — ми вже детально розбирали на прикладі ізраїльської фірми Black Cube. У світі великих грошей розвідка давно стала послугою, яку можна купити. FIFA лише вкотре це підтвердила.

Блаттер і Платіні: дві судові поразки держави

Тепер найважче для розуміння. Після всього цього — рейдів, обвинувачень, відставок — двоє людей, які десятиліттями стояли на вершині світового футболу, юридично чисті.

Йдеться про Блаттера й Мішеля Платіні — легендарного французького футболіста, потім президента UEFA, який мав усі шанси успадкувати трон FIFA. У центрі справи — платіж на 2 мільйони швейцарських франків, який Блаттер санкціонував Платіні в 2011 році. Офіційно — як гонорар за консультаційну роботу 1998–2002 років, яку нібито відклали, бо FIFA тоді бракувало коштів. Швейцарська прокуратура вбачала в цьому шахрайство: вісім років по виконанні роботи, без письмового договору, акурат коли Платіні був потрібен Блаттеру політично.

Скандал спалахнув у 2015 році, обох усунули від футболу, і саме він поховав президентські амбіції Платіні. Але суд — інша річ. У 2022 році нижчий швейцарський суд виправдав обох. Прокуратура оскаржила. У березні 2025 року Надзвичайна апеляційна палата Федерального кримінального суду під Базелем виправдала Блаттера й Платіні вдруге.

Два суди, два виправдання. Юридично питання закрите. І це підводить до незручного висновку, який варто сказати прямо: система впала на середній і нижній ланках — десятки функціонерів CONCACAF і CONMEBOL визнали провину або були засуджені в США, — але двоє людей на самій вершині вийшли чистими. Так виглядає вибіркова безкарність на практиці. Не теорія змови, а судова статистика.

Та сама закономірність, яку ми бачили в історіях про швейцарський банк Credit Suisse і витік Suisse Secrets та про роль Goldman Sachs у схемі 1MDB: штрафи платять корпорації, дрібні фігури сідають, а ті, хто ухвалював рішення нагорі, майже завжди уникають вироку.

Джек Ворнер: людина, яку США не дістали

Окрема історія — Джек Ворнер. Колишній віцепрезидент FIFA і багаторічний господар карибського футболу, фігурант обох обвинувачень, людина, якій інкримінували 5 мільйонів доларів за російський голос. США десять років домагалися його екстрадиції з Тринідаду і Тобаго.

У вересні 2025 року Високий суд Тринідаду остаточно зупинив екстрадицію. Суддя Карен Рейд постановила, що процедура була юридично хибною — через відсутність належної угоди про екстрадицію між країнами. Ворнеру 82 роки. Формально він вільний.

Тільки ця свобода має межі — буквально державні кордони Тринідаду. Варто Ворнеру ступити за межі острова, і ризик арешту чекає його практично будь-де у світі: американський ордер нікуди не зник. Людина, яку звинувачують у мільйонних хабарах за чемпіонат світу, доживає віку на одному острові, з якого не може виїхати. Своєрідне покарання без вироку.

Інфантіно і нові покупці

Після Блаттера FIFA очолив Джанні Інфантіно — той самий, чиї таємні зустрічі з прокурором коштували Лауберу посади. Він обіцяв реформи, прозорість, нову епоху. На практиці головне рішення його каденції виглядає як точна копія 2010 року.

У грудні 2024 року FIFA присудила чемпіонат світу 2034 року Саудівській Аравії — країні, яку правозахисні організації регулярно критикують за умови праці мігрантів, придушення свобод і використання спорту для відбілювання репутації. Заявка була фактично безальтернативною. Той самий сценарій: нафтова монархія, мільярдні інвестиції, тривога правозахисників — і голосування, у якому результат відомий заздалегідь. Про роль саудівського капіталу та фонду PIF у глобальній скупівлі впливу ми писали в матеріалі про імперію Мухаммеда бен Салмана.

Чемпіонат 2026 року — уже зовсім близько, його приймуть США, Канада і Мексика, уперше за участю 48 збірних. Більше команд, більше матчів, більше прав на продаж. FIFA знову заробить рекордні мільярди. Питання, яке поставив рейд 2015 року, — чи можна довіряти організації самій себе контролювати, — так і лишилося без відповіді.

Масштаб у цифрах: 50 обвинувачених, 27 визнань провини

За десятиліття, що минуло від рейду в Цюриху, американське провадження розрослося до однієї з найбільших антикорупційних справ у спорті взагалі. За даними Міністерства юстиції США, обвинувачення висунули понад 50 фізичних і корпоративних відповідачам із більш ніж 20 країн. Двадцять сім осіб визнали провину, ще чотири компанії — теж. Це не випадкові імена з однієї конфедерації. Це географія від Кайманів до Бразилії, від Тринідаду до Швейцарії.

Гроші теж рахували. У серпні 2021 року DOJ визнало збитки в межах справи на суму до 201 мільйона доларів і почало повертати конфісковані кошти «жертвам» — тобто самим футбольним організаціям, CONCACAF і CONMEBOL, які прокурори офіційно визнали постраждалою стороною. Частину грошей — десятки мільйонів — спрямували в новостворений World Football Remission Fund, фонд під егідою FIFA Foundation для жіночого футболу, дитячих і освітніх програм. У наступні роки додавали нові транші — ще близько 92 мільйонів.

Парадокс лежить на поверхні. Організація, чиї керівники десятиліттями розкрадали її доходи, за документами DOJ перетворилася на потерпілого, якому повертають вилучені хабарі. FIFA одночасно — і місце злочину, і офіційна жертва. Юридично бездоганно. По суті — ідеальна ілюстрація того, як інституція переживає всіх своїх корумпованих функціонерів і виходить із кризи з поповненим рахунком.

Що з цього всього варто винести

Історія FIFA — це не історія про футбол. Це інструкція з того, як працює влада без зовнішнього контролю. Монополія на бажаний усіма продукт. Закрита система, де ті самі люди ухвалюють рішення, перевіряють самих себе і пишуть собі правила. Посередник, через якого течуть гроші. І готовність найняти приватну розвідку проти кожного, хто намагається зазирнути всередину.

Закономірності тут ті самі, що й у наших розслідуваннях про закриті елітні структури — від Більдерберзького клубу до офшорних мереж із Pandora Papers та інституційної безкарності Банку Ватикану. Скрізь одна механіка: гроші, секретність і впевненість, що відповідати не доведеться.

Одинадцять років минуло від простирадл у Baur au Lac. Десятки людей визнали провину. Чак Блейзер помер, не дочекавшись суду. Блаттер і Платіні виправдані двічі. Ворнер вільний у межах свого острова. А наступні два чемпіонати вже продано тим, у кого найбільше грошей.

То кого, власне, покарали? І хто підпише наступний контракт, поки ми дивитимемося фінал?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon