Гульнара Каримова і узбецький телеком-скандал: $2,6 млрд

Швейцарський федеральний кримінальний суд у Беллінцоні 28 квітня 2026 року закрив провадження про відмивання грошей проти Гульнари Каримової, доньки покійного президента Узбекистану Іслама Карімова, пославшись на неможливість її участі в процесі після того, як Ташкент у січні 2026-го остаточно відмовився етапувати ув’язнену до Швейцарії. Рішення підсумовує одне з найбільших транснаціональних корупційних розслідувань останнього десятиліття, у якому три телеком-оператори — шведський Telia, нідерландсько-російський VimpelCom і російський МТС — визнали виплату понад 2,6 млрд доларів штрафів у США за хабарі, сплачені за вхід на узбецький ринок мобільного зв’язку.

Захисник Каримової Ґреґуар Манже назвав закриття справи фактичним виправданням. Прокуратура натомість наполягає, що питання конфіскації сотень мільйонів доларів, заморожених на швейцарських рахунках, лишається відкритим і розглядатиметься в межах окремого процесу проти банку Lombard Odier. За вісім років ця історія перетворилася з корпоративної махінації трьох операторів на юридичний вузол, що зачепив прокурорів чотирьох країн, і жодного разу не привів до вироку самій центральній фігурі поза межами Узбекистану.

Table of Contents

Як розкрилася схема
,6 млрд штрафів у трьох юрисдикціях
«Офіс»: як працювала машина Каримової
Вирок у Ташкенті й повернення активів
Прецедент, який цитують юристи
Що залишилося невирішеним
Більше матеріалів
Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца

Як розкрилася схема

Першим на слід вийшло не слідство, а телебачення. У вересні 2012 року шведська програма розслідувань Uppdrag granskning державного мовника SVT показала, що найбільший скандинавський телеком-концерн TeliaSonera заплатив близько 320 млн доларів зареєстрованій у Гібралтарі компанії Takilant за ліцензії та радіочастоти в Узбекистані. Формально Takilant була анонімним посередником. Фактично її єдиною власницею й директоркою значилася Гаяне Авакян — на той момент двадцятитрирічна помічниця Гульнари Каримової.

Каримова була не просто донькою президента. Вона керувала благодійними фондами, володіла модним брендом Guli, записувала поп-музику під псевдонімом GooGoosha, обіймала посаду посла Узбекистану при ООН у Женеві та вважалася ймовірною спадкоємицею батька, що правив країною з 1989 року. Через її оточення проходив доступ до кожної значущої угоди в державі — і телеком не був винятком. Щоб отримати або зберегти ліцензію GSM, іноземний оператор мусив «поділитися» з людьми Каримової.

Контраст із реальним станом країни був різким. Узбекистан Іслама Карімова вважався однією з найзакритіших держав пострадянського простору: придушення протесту в Андижані у травні 2005 року, за різними оцінками, забрало сотні життів, а щоосені міжнародні організації документували примусову працю на бавовняних полях, зокрема дитячу. Поки західні й російські оператори перераховували сотні мільйонів за право продавати SIM-картки, більшість населення жила за межею бідності. Гроші, що йшли на «консультаційні» рахунки Takilant, за походженням були платою за доступ до 30-мільйонного ринку, який жорстко контролювала одна родина.

Механіка була однаковою для всіх трьох компаній. Оператор укладав із Takilant або схожою структурою фіктивний договір — про «консультації», «партнерство» чи викуп міноритарної частки за завищеною ціною. Гроші осідали на рахунках у Швеції, Латвії, Швейцарії, Гонконгу та на Британських Віргінських островах, а натомість регулятор Узбекистану видавав частоти, номерну ємність і 3G-ліцензії. Слідчі SVT показали, що TeliaSonera намагалася вести переговори безпосередньо з Каримовою, а не з формальним держпідприємством. Схема відмивання нагадувала конструкції, знайомі за пральнями брудних грошей через банки ЄС: анонімний посередник, ланцюг рахунків, юрисдикції з мінімальним контролем.

Публікація коштувала посади гендиректору TeliaSonera. Ларс Ніберг пішов у відставку в лютому 2014 року після того, як зовнішнє юридичне розслідування концерну зафіксувало серйозні провали в перевірці контрагента. Уряд Норвегії згодом вимагав відставки й голови ради директорів Telenor Свейна Аасера — норвезька держава була співвласницею VimpelCom через частку компанії Telenor.

$2,6 млрд штрафів у трьох юрисдикціях

Розслідування SVT відкрило шлюзи для державних прокуратур. Оскільки компанії використовували доларову банківську систему США й котирувалися на американських біржах, юрисдикцію отримало Міністерство юстиції США за Законом про корупцію за кордоном (FCPA). Далі підключилися прокуратури Нідерландів, Швеції та Швейцарії. Протягом трьох років три оператори по черзі уклали угоди — за схемою, яку до них уже пройшли Siemens та Airbus: багатомільярдний штраф в обмін на закриття справи проти корпорації.

Першою в лютому 2016 року капітулювала VimpelCom Limited (пізніше перейменована на Veon) разом з узбецькою «дочкою» Unitel. Глобальне врегулювання з Мін’юстом, Комісією з цінних паперів США та нідерландською прокуратурою склало 795 млн доларів. За даними слідства, компанія переказала структурам Каримової щонайменше 114 млн доларів, зокрема 25 млн у 2007-му та 30 млн у 2011 році, замаскувавши частину виплат під прибуток від партнерської угоди.

21 вересня 2017 року дійшла черга до Telia Company. Концерн та його узбецька структура Coscom погодилися сплатити 965 млн доларів за трьома окремими угодами — з Мін’юстом США, SEC і прокуратурою Нідерландів. Це стало на той момент однією з найбільших антикорупційних резолюцій в історії FCPA. За версією слідства, Telia заплатила понад 331 млн доларів хабарів, щоб зайти й закріпитися на узбецькому ринку.

Останнім, 6–7 березня 2019 року, розрахувався російський оператор «Мобільні ТелеСистеми» (МТС). Разом з узбецькою «дочкою» Uzdunrobita компанія уклала угоди на 850 млн доларів. Одночасно Мін’юст висунув індивідуальні звинувачення — і вперше офіційно назвав Каримову як фігурантку кримінальної справи в США.

«Гульнара Каримова обвинувачується в тому, що використовувала своє офіційне становище, аби вимагати й отримувати понад 865 мільйонів доларів хабарів від трьох публічних телеком-компаній, а потім відмивати ці кошти через фінансову систему Сполучених Штатів.»
Браян Бенчковський, помічник генпрокурора США, кримінальний відділ Мін’юсту, 7 березня 2019

Разом із VimpelCom та Telia резолюція з МТС довела сукупний обсяг штрафів, конфіскацій і вилученого прибутку, накладених американськими органами на платників хабарів у цій справі, до понад 2,6 млрд доларів. Це рідкісний випадок, коли за один корупційний епізод розплатилися три конкуренти з трьох різних країн.

За штрафами стояли реальні бізнеси. Telia продавала зв’язок під брендом Ucell, VimpelCom — під Beeline, МТС працювала через Uzdunrobita. У 2012 році, коли розгорнувся скандал, узбецька влада відкликала ліцензію МТС і фактично експропріювала мережу оператора, після чого абонентам довелося масово міняти оператора. Telia після врегулювання оголосила про повний вихід із регіону Євразії та поступово розпродала активи в Центральній Азії. Іноземні компанії, які прийшли на ринок через хабарі, залишали його з мільярдними збитками — і без жодної гарантії, що заплачене посередникам колись повернеться.

Юрисдикція США трималася на технічній, але вирішальній деталі. Жодна з трьох компаній не була американською — Telia шведсько-фінська, VimpelCom зареєстрована в Нідерландах з російським корінням, МТС російська. Проте всі вони проводили доларові транзакції через кореспондентські рахунки в Нью-Йорку та розміщували цінні папери на американському ринку, що підпадає під FCPA. Саме доларова система, а не місце реєстрації, дала Мін’юсту США важіль, якого не мали ані Ташкент, ані навіть європейські прокуратури.

«Офіс»: як працювала машина Каримової

Разом із Каримовою Мін’юст США звинуватив Бехзода Ахмедова — колишнього гендиректора узбецької «дочки» МТС, який після початку скандалу втік із країни. За версією обвинувачення, Ахмедов роками був посередником між оператором і оточенням президентської доньки та допомагав організувати виплату понад 865 млн доларів. Йому інкримінували змову з метою відмивання грошей.

Швейцарські прокурори, які вели паралельне провадження, назвали структуру Каримової «Офісом» (The Office). За їхньою реконструкцією, це була кримінальна мережа з кількох десятків людей і низки компаній, що діяла приблизно з 2005 по 2013 рік — весь пізній період правління Іслама Карімова. «Офіс» приймав кошти злочинного походження, розганяв їх банківськими рахунками в Швейцарії та за кордоном, орендував банківські сейфи для готівки, ювелірних виробів та інших цінностей.

Гроші не лежали мертвим вантажем. Частину коштів витрачали на нерухомість у Женеві та Парижі, предмети розкоші й музичні проєкти самої Каримової. Значні суми залишилися на рахунках швейцарських приватних банків — саме тому Швейцарія стала другим після США епіцентром справи. Приховування капіталів кланів через женевські банки — сюжет, який повторюється від Suisse Secrets до офшорних мереж Pandora Papers. У листопаді 2024 року швейцарська прокуратура висунула звинувачення приватному банку Lombard Odier та його колишньому менеджеру, стверджуючи, що вони допомагали приховувати доходи «Офісу».

Окрему роль у розкритті деталей відіграли міжнародні журналістські об’єднання. Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) і шведські репортери SVT роками відстежували, як кошти рухалися між Гібралтаром, Швецією та швейцарськими банками, публікуючи банківські документи та схеми володіння. Без цих публікацій державні прокуратури навряд чи отримали б готову фактуру, на якій згодом побудували угоди про визнання.

Каримова заперечує все. Її захисник Ґреґуар Манже ще до закриття справи заявляв про намір домогтися повного зняття звинувачень.

«Ми домагатимемося повного й безумовного виправдання Гульнари Каримової.»
Ґреґуар Манже, адвокат Каримової, заява для преси, квітень 2026

Вирок у Ташкенті й повернення активів

Доля Каримової змінилася раніше за швейцарський вердикт — і не на Заході, а вдома. Після смерті Іслама Карімова у вересні 2016 року владу в Узбекистані перебрав Шавкат Мірзійоєв, який усунув старе оточення й перетворив колись всесильну «принцесу» на державну злочинницю. Ще з 2014 року Каримова перебувала під домашнім арештом, а в березні 2020-го узбецький суд додав їй строк — загалом 13 років і 4 місяці ув’язнення за організацію злочинного угруповання, вимагання й розкрадання. За оцінками її адвокатів, вона може вийти на волю в грудні 2028 року або раніше.

Паралельно розгорнулася боротьба за гроші. Активи, пов’язані з Каримовою, розкидані по кількох країнах і оцінюються приблизно в 1,4 млрд доларів. Швейцарія, де було заморожено найбільшу частину, погодилася повертати кошти Узбекистану через спеціальний фонд ООН, аби гарантувати цільове використання. У 2022 році Берн передав Ташкенту 131 млн доларів, у 2025-му — ще 182 млн. Загалом через механізм ООН реституйовано близько 313 млн доларів.

Механізм повернення сам по собі спірний. Правозахисні організації, зокрема Uzbek Forum for Human Rights, застерігали, що гроші, вилучені в корумпованого режиму, ризикують потрапити назад до рук держави, яка не гарантує ані прозорості, ані підзвітності. Узбекистан Мірзійоєва лишається авторитарною країною з обмеженою свободою преси. Питання, хто реально контролюватиме реституйовані сотні мільйонів, тут не менш гостре, ніж у справах про повернення капіталів інших правлячих родин — від малайзійського фонду 1MDB до конфіскацій за сировинними трейдерами.

Прецедент, який цитують юристи

В антикорупційній практиці узбецька справа стала підручниковою. Резолюція Telia на 965 млн доларів на момент оголошення входила до трійки найбільших в історії FCPA, а сукупні 2,6 млрд, стягнуті з трьох операторів, юристи регулярно наводять як приклад того, що доларова система робить американське законодавство глобальним. Компанію можна притягнути до відповідальності в Нью-Йорку за хабар, сплачений у Ташкенті через рахунок у Гібралтарі, якщо хоч один платіж пройшов через кореспондентський банк США.

Водночас справа демонструє межу цього інструменту. FCPA карає того, хто дає хабар, — тобто корпорацію та її менеджерів. Того, хто хабар бере, американський закон дістати майже не може, якщо ця людина не в’їжджає в США й не тримає там активів безпосередньо на власне ім’я. Індивідуальні звинувачення проти Каримової та Ахмедова, оголошені у 2019 році, лишаються паперовими: Ахмедов у розшуку, Каримова — за ґратами в країні, яка не видає своїх громадян і не пускає іноземних слідчих до ув’язненої.

Європейські прокуратури зіткнулися з тим самим бар’єром. Шведське й нідерландське провадження зосередилися на компаніях. Швейцарське — на банківському обслуговуванні «Офісу», тобто знову на посередниках, а не на самій отримувачці. Коли єдиний шлях до вироку веде через фізичну присутність обвинуваченої, а держава, де вона перебуває, свідомо цей шлях перекриває, західна система правосуддя впирається у стіну суверенітету.

Що залишилося невирішеним

Закриття швейцарського процесу 28 квітня 2026 року стало наслідком не виправдання по суті, а процедурного глухого кута. Суд у серпні 2024-го провів консультації з Верховним судом Узбекистану щодо можливості допитати Каримову або забезпечити її участь. У січні 2026-го Ташкент остаточно відмовив. Без обвинуваченої, яка може захищатися, суд припинив провадження — за швейцарським правом це справді наближається за наслідками до виправдання, як і наголошував захист.

Але це не кінець. Суд окремо зазначив, що доля заморожених у Швейцарії коштів вирішуватиметься далі — питання їхньої конфіскації розглядатимуть у процесі проти Lombard Odier та його екс-менеджера, які, на відміну від Каримової, не мають перешкод для участі. Тобто гроші «Офісу» ще можуть бути офіційно визнані злочинними навіть без вироку самій його засновниці.

Ця історія оголює межу міжнародного антикорупційного права, про яку рідко говорять прямо: система здатна змусити корпорацію заплатити мільярди, але майже безсила покарати посадовця, чия держава не видає його й не дає допитати. Три оператори внесли 2,6 млрд доларів у бюджети США та Нідерландів. Каримова відбуває строк у Ташкенті за вироком, ухваленим не за хабарі перед іноземцями, а за внутрішні узбецькі статті. За межами Узбекистану її так і не засудили — і тепер, найімовірніше, уже не засудять.

Процес проти Lombard Odier триває, і саме він визначить, чи будуть заморожені швейцарські активи остаточно конфісковані та передані Узбекистану. Наступні транші реституції через фонд ООН залежатимуть від цього рішення. Бехзод Ахмедов, звинувачений разом із Каримовою в США, офіційно залишається в розшуку.

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon