
У квітні 2017 року федеральний суд США зобов’язав бразильський будівельний концерн Odebrecht і його нафтохімічний підрозділ Braskem виплатити в сукупності $2,6 млрд — найбільший на той час штраф за підкуп іноземних посадовців за американським антикорупційним законодавством FCPA — після того, як слідчі підтвердили: з 2006 по 2014 рік спеціалізований підрозділ компанії під назвою Departamento de Operações Estruturadas розподілив понад $3,3 млрд корупційних виплат урядовцям у 12 країнах. Чотири роки по тому, у березні 2021 року, Верховний трибунал Бразилії скасував усі обвинувальні вироки у справі Operação Lava Jato — встановивши, що суддя Серхіо Моро, який засудив президента Луїса Інасіо Лулу да Сілву до ув’язнення, порушував принцип безсторонності і координував тактику звинувачення з прокурорами через приватний месенджер Telegram.
Цей матеріал є частиною нашого архіву розслідувань про транснаціональну корупцію і фінансові злочини. Lava Jato є найдетальніше задокументованою антикорупційною операцією в новітній історії Латинської Америки і водночас найпереконливішою демонстрацією того, як навіть найглибше слідство може бути скасовано зсередини системи.
- Автомийка у Куритібі і крах Petrobras
- Departamento de Operações Estruturadas: паралельний відділ хабарів
- Дванадцять країн: Еквадор, Ангола і транснаціональна мережа
- Суддя Моро і листування Vaza Jato
- Верховний трибунал і повернення Луї до президентства
- 2021–2026: закриття справи і антикорупційний відкат
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Автомийка у Куритібі і крах Petrobras
Назва Operação Lava Jato — «Операція карвош», або дослівно «Операція самообслуговувальна мийка» — походить від конкретного бізнесу: мережі автоматичних мийок і заправок у бразильському штаті Парана, якою фінансисти Альберто Юсуф і Карлос Хабіб Чурі перекачували кошти від підставних валютних транзакцій. Федеральна поліція Куритіби почала стежити за цим бізнесом після анонімної скарги у 2009 році, але основний слід до Petrobras відкрився лише у 2013-му, коли Юсуф підписав угоду зі слідством і назвав ім’я Паулу Роберту Кошти.
Кошта обіймав посаду директора підрозділу нафтопереробки Petrobras з 2004 по 2012 рік і став першим великим «делатором» — в бразильському кримінальному праві це термін для свідка, готового надати показання в обмін на пом’якшення вироку. Він підтвердив наявність картельної схеми, яка функціонувала щонайменше з кінця 1990-х років: бразильські будівельні компанії таємно синдикалізували поділ державних контрактів Petrobras між собою та виплачували «відкати» у розмірі 1–3% від вартості кожного контракту — чиновникам Petrobras, членам парламентської коаліції правлячих партій і скарбникам партій. Схема різко зросла в масштабах після відкриття підсольових нафтових родовищ пре-сал у 2007 році, коли Petrobras отримав гігантські держінвестиції і перетворився на найбільшого клієнта будівельного ринку країни.
Перші масові арешти суддя Серхіо Моро санкціонував 17 березня 2014 року. Масштаб оверпрайсингу, що виявився під час слідства, перевершив будь-які початкові оцінки. На трубопровід Urucu–Coari–Manaus з контрактом у R$1,5 млрд підрядники виплатили R$15 млн «відкатів». Гідроенергетичний комплекс Бело-Монте з контрактом у R$2,6 млрд приніс учасникам схеми R$150 млн. За підрахунками бразильської федеральної поліції, загальний збиток від корупційних надбавок у держпрограмі PAC (Programa de Aceleração do Crescimento) становив від $5 до $15 млрд; деякі академічні оцінки, що включають непрямі втрати від штучного завищення цін і недоотримані ефективності, сягали $50 млрд.
Фінансові наслідки для Petrobras виявились катастрофічними. У 2014 році компанія здійснила разове списання активів на $2 млрд — перше в своїй корпоративній історії. Ринкова капіталізація Petrobras, що на піку 2010 року досягала $310 млрд і робила компанію однією з п’яти найдорожчих корпорацій планети, обвалилась до $67 млрд до кінця 2014 року — стерши понад $240 млрд вартості менш ніж за чотири роки. Обвалення компанії стало тлом для імпічменту президента Ділми Руссефф у серпні 2016 року. Формальна підстава для імпічменту стосувалась бюджетних маніпуляцій, але Руссефф очолювала Petrobras у 2003–2010 роках і стала у суспільній свідомості асоційованою з корупційною культурою компанії, навіть попри відсутність прямих обвинувачень у справі Lava Jato.
До завершення активної фази операції слідчі виписали понад тисячу ордерів на обшук і арешт. З 292 заарештованих 278 або визнали провину, або були засуджені в суді — у 59 окремих кримінальних провадженнях. Серед фігурантів виявились керівники п’яти найбільших будівельних холдингів Бразилії — Camargo Corrêa, Andrade Gutierrez, OAS, Queiroz Galvão і Mendes Júnior — топменеджери Petrobras і понад сто чинних або колишніх депутатів та сенаторів.
Departamento de Operações Estruturadas: паралельний відділ хабарів
Ключовою знахідкою Lava Jato стало не просто виявлення конкретних корупційних транзакцій — а документальне підтвердження того, що Odebrecht свідомо збудував власний інституалізований підрозділ підкупу, що функціонував паралельно з легальним бізнесом компанії. Departamento de Operações Estruturadas (DOS) — дослівно «Відділ структурованих операцій» — діяв із 2006 року і підпорядковувався безпосередньо генеральному директору Марселу Одебрехту, онуку засновника концерну. Міністерство юстиції США у своєму обвинувальному висновку охарактеризувало DOS як структуру, що «фактично функціонувала як автономний відділ хабарів усередині Odebrecht та пов’язаних із нею структур».
DOS мав окремий штат, власну «чорну» бухгалтерію і зашифровану IT-інфраструктуру. Спершу підрозділ використовував платформу Drousys — корпоративний месенджер, недоступний ззовні і не пов’язаний з офіційними серверами компанії. Пізніше Drousys замінила платформа MyWebDay. Виплати структурувались через мережу непрозорих офшорних структур у США, Швейцарії, Нідерландах, ОАЕ, Панамі й Антигуа. Щоб мінімізувати ризик виявлення через систему міжнародного антивідмивного моніторингу, Odebrecht придбав антигуанський підрозділ австрійського банку і використовував його як власний розрахунковий вузол для переказів між офшорними рахунками. Загалом через DOS пройшло понад $3,3 млрд корупційних виплат і пов’язаних із ними прибутків, зафіксованих у паралельній «чорній» бухгалтерії компанії.
У грудні 2016 року Odebrecht і Braskem визнали провину перед судами США, Бразилії та Швейцарії і підписали угоду про виплату $2,6 млрд: $93 млн отримали Сполучені Штати за провадженням FCPA у Окружному суді Брукліна, $2,39 млрд залишилися у Бразилії, $116 млн пішли Швейцарії за офшорними транзакціями. У квітні 2017 року американський суд офіційно затвердив ці суми — на той момент найбільший глобальний корпоративний розрахунок за корупцію в практиці DOJ. Паралельна угода про «лієнсі» в рамках бразильського провадження зобов’язала Odebrecht розкрити реєстр одержувачів виплат. У списку фігурували 98 бразильських політиків — прецедент без аналогів у латиноамериканській правовій практиці. Схожа відкритість транскордонних схем спостерігалась у рамках Panama Papers — але там модель базувалась на юридично сірих офшорних реєстраціях, а не на прямому корпоративному підкупі держпосадовців.
Марсело Одебрехт отримав первісний вирок — 19,5 року ув’язнення. Після укладання угоди про співпрацю у 2016-му строк скоротили до семи років умовно. Концерн у 2019-му пройшов через найбільшу корпоративну реструктуризацію в бразильській практиці і у 2020 році змінив назву на Novonor. Детальний огляд того, як гроші Odebrecht купували чотирьох президентів Перу — у окремому розслідуванні.

Дванадцять країн: Еквадор, Ангола і транснаціональна мережа
Lava Jato з самого початку позиціонувалась як внутрішньобразильська операція — але масштаб угоди про лієнсі з Odebrecht виявив розгалужену транснаціональну мережу хабарів, що охоплювала держави на чотирьох континентах і не мала прецедентів у світовому будівельному секторі. Американський DOJ у матеріалах справи задокументував дев’ять юрисдикцій із підтвердженими корупційними виплатами: Бразилія, Перу, Еквадор, Колумбія, Панама, Аргентина, Мексика, Венесуела і Домініканська Республіка. ICIJ у рамках розслідування «Bribery Division» додав до цього переліку Анголу і Мозамбік, де Odebrecht отримував нафтогазові субконтракти через державні компанії в обмін на виплати місцевим чиновникам.
Механіка була стандартною у кожній країні, лише адаптованою до місцевих умов: DOS перераховував гроші через офшорні рахунки місцевим «консультантам», які передавали хабарі безпосередньо у готівці або через підставні компанії. В Еквадорі слідством встановлені виплати, пов’язані з контрактом на будівництво гідроелектростанції Coca Codo Sinclair вартістю $2,2 млрд, підписаним у 2009 році. В Анголі корупційні виплати ICIJ пов’язав із субконтрактами через SONANGOL, державну нафтову компанію. У Домініканській Республіці — з контрактами на інфраструктуру в столиці.
Після публікації угоди про лієнсі у 2016 році паралельні слідства відкрились у десяти країнах. Прокуратури Перу, Еквадору і Панами домоглись заморожування активів і арешту чинних або колишніх посадовців. У Перу наслідки виявились найбільш системними: справа торкнулась чотирьох президентів — докладно задокументовано у окремому матеріалі. Схожу архітектуру транснаціонального охоплення мають і «Пральні Кремля», де OCCRP відстежив $230 млрд через Данію — але там відсутня настільки деталізована корпоративна «чорна бухгалтерія», як у DOS Odebrecht.
Паралельні провадження дали нерівномірні результати. Швейцарія обмежилась штрафами і конфіскаціями відповідно до умов угоди. США отримали відносно невелику суму ($93 млн) порівняно з загальним масштабом операції — оскільки ключові виконавці перебували поза американською юрисдикцією. Значна частина урядів, що потрапили у список Odebrecht, провела внутрішні розслідування без системної реформи держзакупівель — що залишало ті самі канали для нових учасників.
Сукупний розмір штрафів, сплачених Odebrecht і Braskem у США, Бразилії і Швейцарії, — $2,6 млрд — перевищив суму, яку раніше виплатив HSBC за зв’язки з мексиканськими картелями ($1,9 млрд у 2012 році, детально описано у матеріалі про вікову розвідницю HSBC). Але інституційна реакція у кожному з цих випадків збіглась: штраф як транзакційний розрахунок, а не як сигнал системної зміни. Жодна з будівельних компаній-учасниць бразильського картелю не була позбавлена ліцензії на учать у держзакупівлях назавжди — хоча деякі тимчасово виводились з реєстру постачальників.
Суддя Моро і листування Vaza Jato
Серхіо Моро — федеральний суддя з Куритіби, що у 2014–2018 роках вів більшість справ Lava Jato, — набув репутації, рідкісної для судового функціонера. У 2016 році часопис Time включив його до списку «100 найвпливовіших людей світу» як взірець боротьби з корупцією. Саме ця репутація відчинила йому двері в уряд: у листопаді 2018 року, незабаром після засудження Луї, новообраний президент Болсонару призначив Моро міністром юстиції і громадської безпеки Бразилії.
У червні 2019 року бразильський портал The Intercept Brasil оприлюднив першу серію матеріалів на основі десятків тисяч SMS і аудіофайлів, переданих редакції анонімним хакером під ніком «Hacker Vermelho» («Червоний хакер»). Публікацію назвали Vaza Jato («Витік Карвошу»). Зміст матеріалів: упродовж 2015–2017 років суддя Моро у приватних чатах Telegram давав прокурору Делтану Дальяньолу конкретні тактичні поради — коли оголошувати обвинувачення для максимального медійного ефекту, яких свідків допитувати першочергово і як будувати публічні виступи. В одному зі скріншотів Моро пише Дальяньолу: «Краще перенести оголошення на четвер», — безпосередньо координуючи хронологію звинувачення. В іншому він критикує прес-конференцію Дальяньола і радить зосередитись на конкретних цифрах. У третьому оцінює якість доказової бази, яку прокурори мали подати суду.
Бразильський Кримінально-процесуальний кодекс прямо забороняє суддям взаємодіяти з прокурорами за межами офіційного судочинства — особливо щодо тактики звинувачення. Ці повідомлення стали ключовим аргументом Верховного трибуналу при перегляді справ Луї. Моро відкинув звинувачення у упередженості і залишався міністром юстиції до квітня 2021 року, коли подав у відставку через відкритий конфлікт з Болсонару щодо призначень у Федеральній поліції. На президентських виборах 2022 року він набрав 4,99% голосів у першому турі. Дальяньол натомість здобув мандат депутата Конгресу від штату Парана.
Паралель із розслідуваннями в Європі очевидна. Коли OCCRP і партнери публікували дані про прання $230 млрд через Danske Bank і схеми Troika, юридичні наслідки для банків залишались мінімальними роками після публікацій. Lava Jato обрав протилежну стратегію — гучні арешти і стрімкі вироки, — але зрештою зіткнувся з тією ж системною межею: інституційні механізми самозахисту виявились стійкішими.
Верховний трибунал і повернення Луї до президентства
Луїс Інасіо Лула да Сілва — двічі президент Бразилії (2003–2010) і засновник Партії трудящих — у 2017 році у першій інстанції отримав 9,5 року позбавлення волі у справі про апартаменти Трипле у Гуарухо, прибережному місті в штаті Сан-Паулу. Прокурори Lava Jato стверджували: будівельна компанія OAS відремонтувала трикімнатне помешкання площею 212 м² і вартістю приблизно R$2,2 млн в обмін на сприяння у державних контрактах Petrobras. Апеляційний суд у 2018 році збільшив строк до 12 років і 1 місяця ув’язнення.
7 квітня 2018 року — після того як Верховний трибунал відхилив клопотання про залишення на волі до вичерпання всіх апеляцій — Лула добровільно здався Федеральній поліції у Куритібі. 580 днів: з 7 квітня 2018 по 8 листопада 2019 року він провів у камері у штаб-квартирі ФП. У листопаді 2019 Трибунал переглянув позицію щодо дострокового ув’язнення і зобов’язав звільнити Лулу до остаточного вироку — обвинувачення формально залишались чинними.
Переломним став березень 2021 року. Голосуючи п’ятьма проти двох, STF ухвалив рішення по суті двох паралельних питань. По-перше: Моро не мав процесуальної компетенції розглядати справу Трипле, оскільки апартаменти в Гуарухо не були безпосередньо пов’язані з контрактами Petrobras у значенні, яке встановлював КПК для спеціалізованих судів Lava Jato у Куритібі. По-друге: Моро був «упередженим» у значенні статті 254 КПК, що позбавило Лулу права на неупереджений розгляд і зробило всі вироки юридично недійсними. Пасивне виборче право Луї відновлено.
У жовтні 2022 року Лула переміг на президентських виборах, отримавши у другому турі 50,9% голосів — перевага над Болсонару у 1 803 362 бюлетені. 1 січня 2023 він склав присягу на третій президентський термін. Повернення людини, яка провела у в’язниці 580 днів і чиє ім’я було вилучено з виборчого бюлетеня 2018 року, до президентства — один із найнезвичніших прецедентів у новітній електоральній практиці демократичних держав. Траєкторія Луї помітно відрізняється від долі банкірів у справах Cum-Ex або Credit Suisse: там роками тривали провадження без реального ув’язнення для ключових бенефіціарів схем.
2021–2026: закриття справи і антикорупційний відкат
1 лютого 2021 року оперативна група Lava Jato у Куритібі офіційно припинила роботу — формально через «перерозподіл ресурсів», фактично під тиском законодавчих змін, що системно звужували повноваження слідства. У 2019–2021 роках Конгрес ухвалив кілька законів: закон про зловживання повноваженнями (2019) скоротив перелік посадових дій, що кваліфікуються як кримінальні; поправки до Закону про боротьбу з корупцією (2021) звузили умови для «угод про поблажливість» і вимоги до розкриття реєстрів хабарів. Зміни у процесуальних правилах фактично унеможливили відтворення такого рівня агресивності, яку демонструвала група Лава Жату у Куритібі.
Угода про лієнсі Odebrecht — та, що 2016 року назвала 98 політиків, — фактично розпалась. Значна частина показань колишніх менеджерів концерну визнана процесуально недопустимою після рішення STF про упередженість Моро; інша частина не підтверджена незалежними доказами в апеляційних провадженнях. Сам Odebrecht, перейменований у Novonor у 2020 році, до 2023-го продав або передав конкурентам більшість закордонних активів і значно скоротив присутність на ринку бразильських держконтрактів. Судовий борг у $2,39 млрд погашається відповідно до затвердженого графіка корпоративної реструктуризації.
Індекс сприйняття корупції (CPI) Transparency International для Бразилії у 2023 році — 36 балів зі 100, що практично відповідає рівню 2013-го (42 бали) — до початку Lava Jato. На піку суспільного тиску 2014–2015 показник досягав 43 балів. Дев’ять років найгучнішого антикорупційного провадження в історії країни не лише не змінили загального рівня системної доброчесності — а за деякими оцінками навіть погіршили його через розчарування суспільства і подальшу легалізацію окремих «сірих» практик. Схожу «повернення до норми» після гучних викриттів фіксують і в Єврозоні: LuxLeaks у 2014 році оприлюднив 548 угод PwC, але агресивне податкове планування продовжилось.
Структурна проблема Lava Jato полягала в тому, що вся конструкція трималась на одному судді і одній оперативній групі без паралельного реформування органів фінансового нагляду, парламентського контролю і умов держзакупівель. Антикорупційне слідство, зосереджене виключно на індивідуальних виконавцях, не замінює реформи інституційних правил. Це підтверджується і аналізом «пральних машин» у Балтійському регіоні: навіть після штрафів Danske Bank і публікацій OCCRP про схеми Troika і Kremlin Laundromats механізми відмивання коштів залишались функціональними протягом наступних кількох років.
Lava Jato через 12 років — насамперед документальне підтвердження того, що антикорупційна операція може бути технічно вражаючою і юридично самозруйнівною одночасно. Координація між Моро і Дальяньолом, задокументована в Vaza Jato і підтверджена Верховним трибуналом, зруйнувала не тільки конкретні вироки — але й ширший принцип «суперзірки-судді» як центрального інструменту системної боротьби з елітною корупцією. Персоналізоване слідство, що покладалось на харизму і процесуальну гнучкість одного суді, виявилось уразливим саме у той момент, коли дало найпомітніші результати.
Апартаменти Трипле у Гуарухо, через які Лулу засудили і виправдали, станом на 2026 рік є предметом окремого цивільного позову. Делтан Дальяньол засідає у Конгресі Бразилії від штату Парана. Серхіо Моро, обраний сенатором у 2022 році, є рядовим парламентарем із рейтингом підтримки далеко нижчим за часи, коли він вів найгучніші процеси десятиліття.
Джерела: US DOJ, “Odebrecht and Braskem Plead Guilty” · ICIJ, “Bribery Division: What is Odebrecht?” · The Conversation, “What remains of Operation Car Wash?” · Mongabay, “Brazil’s Lava Jato investigation”
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon







