Орбана нема — ЄС готує санкції проти Ізраїлю: третій пакет за 2 роки

16 травня 2026, Брюссель. Через тиждень після того, як новий прем’єр-міністр Угорщини Петер Маг’яр (Peter Magyar) офіційно обійняв посаду 9 травня та зняв ветосп­ротив, Європейський Союз ухвалив перший за майже два роки новий пакет санкцій проти ізраїльських поселенців і афілійованих організацій. Це третій пакет такого роду — після двох пакетів 2024 року — і перший, який вдалося провести після того, як з ЄС зник політичний щит Беньяміна Нетаньягу в особі Віктора Орбана.

Експертна стаття, опублікована Foreign Policy 15 травня (автори — Мохсен Фаршнешані з Sanctions Law Center у Вашингтоні та Майкл Лінк, професор-емерит факультету права Western University), фіксує важливий поворотний момент: «тиранія одного голосу», як називала угорське ветó колишня глава дипломатії ЄС Кая Каллас, нарешті завершилася. Тепер питання не в тому, чи може ЄС діяти проти ізраїльських порушень міжнародного права — а в тому, чи має він на це політичну волю.

Що саме змінилося 9 травня

Орбан був не просто союзником Нетаньягу — він був його найнадійнішим запобіжником у ЄС. Протягом усього періоду після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року й війни в Газі, яку Організація Об’єднаних Націй та провідні правозахисні організації кваліфікували як геноцид, Угорщина блокувала будь-які серйозні рішення Брюсселя. До того ж робила це у форматі, де достатньо одного голосу: зовнішня політика ЄС вимагає одностайності, тож одного «ні» від Будапешта вистачало, щоб зупинити пакет.

9 травня Маг’яр приніс присягу. У перші ж дні нова угорська адміністрація відмовилася від політики «єдиного блокування», заявивши, що Будапешт перейде до підходу «по кожному кейсу окремо». Уже 14 травня — лише через п’ять днів — ЄС схвалив третій пакет санкцій проти ізраїльських поселенців. До цього він стояв на полиці майже два роки. Кая Каллас, нинішня глава європейської дипломатії, ще на початку 2026 року зазначала: пакет підтримують «усі держави-члени, окрім однієї». Цією однією була Угорщина.

Хроніка санкцій ЄС проти Ізраїлю — два роки кроків

До 7 жовтня 2023 року ЄС, попри численні резолюції, фактично не запроваджував жодних санкцій проти Ізраїлю за окупацію палестинських територій. Найбільше, до чого додумався Брюссель, — це маркування товарів, вироблених у нелегальних поселеннях, як таких, що походять із цих поселень, а не з Ізраїлю. Це був символічний крок, який не накладав фінансових наслідків.

Після початку війни в Газі ситуація змінилася. У грудні 2023 року тодішній глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель запропонував перші санкції проти ізраїльських акторів на Західному березі. Уже до квітня 2024 року ЄС ухвалив свої перші в історії економічні санкції за порушення прав палестинців. Друг­ий пакет — у липні 2024 року. Разом ці два пакети накрили 9 окремих ізраїльських поселенців і 5 афілійованих організацій. Заходи: заборона на в’їзд, заморозка активів та широке виключення з фінансової системи ЄС.

Ці пакети, втім, експерти описують як радше символічні, ніж справжні: вони цілили у дрібних виконавців, а не у структури, що утримують окупацію та поселенську інфраструктуру. Більше того, вони пройшли лише після того, як аналогічні кроки зробили США та Велика Британія, і тільки тоді, коли список цілей звузили до мінімуму, а перший пакет «збалансували» одночасними санкціями проти ХАМАСу — щоб дружні до Ізраїлю Австрія, Чехія, Німеччина й Угорщина перейшли від блокування до утримання.

У серпні 2024 року Боррель запропонував у третьому пакеті піти далі: внести до списку правих ізраїльських міністрів — Ітамара Бен-Гвіра та Безалеля Смотрича, — за «висловлювання ненависті проти палестинців». Це викликало шок у частини держав-членів. Але до початку 2026 року більшість країн уже погодилася. Залишився єдиний голос «проти» — угорський. До 9 травня. Тепер цей бар’єр зник.

Що зробить Маг’яр і де межа його «зміни»

Важливо не перебільшувати. Маг’яр — не друг Палестини. У своїй заяві після приходу до влади він прямо сказав: «Угорщина продовжуватиме блокувати рішення ЄС щодо Ізраїлю» — але «у форматі case by case». Тобто Будапешт не стане автоматичним союзником антиокупаційних кроків. Це лише означає, що окремі пакети тепер можна провести, якщо вони достатньо вузькі та політично прийнятні.

Водночас Маг’яр зробив два жести, важких для Орбана. По-перше, він призупинив процес виходу Угорщини з Міжнародного кримінального суду (МКС), розпочатий ще за попереднього прем’єра. По-друге, визнав юридичне зобов’язання Угорщини заарештувати Нетаньягу, якщо той ступить на угорську територію. Маг’яр уточнив, що зробить це не з ентузіазмом, а лише виконуючи закон, — але сам факт такої заяви для країни, яка ще рік тому позиціонувала себе як «безумовний шит Ізраїлю в ЄС», є радикальною зміною тональності.

Що блокує більше — і чому Угорщина не остання перешкода

Аналіз Foreign Policy справедливо нагадує: блок Орбана був видимою, але далеко не єдиною перепоною. ЄС також стримують позиції Німеччини, Австрії та Чехії, які традиційно виступають проти серйозних санкцій проти Ізраїлю з історичних і політичних міркувань. Берлін у внутрішніх дискусіях здебільшого голосував «утримався», а не «проти» — але це лише означає, що німецький голос можна повернути в обидва боки залежно від політичної кон’юнктури в Бундестазі.

Це означає реальну ціну для Брюсселя. Якщо тиск на Тель-Авів зростатиме у вигляді обмеження угоди про асоціацію (де Ізраїль користується безмитним доступом до європейського ринку) або у вигляді санкцій проти ізраїльських банків — Берлін, Прага й Відень знов можуть стати тим, чим раніше була Угорщина. Маг’яр прибрав один камінь — але стіна ще стоїть.

Третій пакет цього тижня — за даними експертів — мав уже включати міністрів Бен-Гвіра й Смотрича. Якщо це підтвердиться у фінальному тексті (точний перелік осіб ЄС опублікує у Брюсселі найближчими днями), то це буде вперше, коли Європа санкціонує діючих членів кабінету Ізраїлю. Це безпрецедентний крок, який може спровокувати дипломатичну кризу між Тель-Авівом і Брюсселем — особливо на тлі того, що паралельно ЄС готує 20-й пакет санкцій проти Росії.

Контекст: Ізраїль і Близький Схід після квітня 2026

Третій санкційний пакет з’являється не у вакуумі. Він припадає на момент, коли регіон проходить серію драматичних подій. У Лівані триває сьомий тиждень від оголошеного перемир’я, проте Ізраїль продовжує точкові удари: лише 15 травня, за повідомленнями BBC і Al Jazeera, у південному Лівані загинуло шестеро людей. Деталі — у нашому матеріалі про 51 убитого за добу та смерть медиків — це показує, як «перемир’я» стає інструментом постійних обмежених ударів.

Паралельно змінюється і безпековий розклад у Перській затоці: Ізраїль уперше розгорнув свою систему Iron Dome за межами своєї території — в ОАЕ. Ми писали про це у статті «Ізраїль розгорнув Iron Dome в ОАЕ». Це показує, наскільки тісно Тель-Авів інтегрується з арабськими монархіями — і це теж є частиною контексту, у якому ЄС намагається виставити свої санкції.

І, нарешті, операційний контекст — ширший і триваліший. Те, як Ізраїль десятиліттями практикує позасудові операції за межами своїх кордонів, ми деталізували у хроніці операцій Моссаду 2020–2026. Без розуміння цієї історії важко оцінити, чому навіть м’які санкції ЄС проти ізраїльських поселенців викликають таку дипломатичну реакцію Тель-Авіва.

Чому це важливо для українського читача в ЄС

Перше: показовий приклад того, як «правило одностайності» в ЄС перетворюється на знаряддя одного політика. Один Орбан тримав санкційний пакет два роки. Той самий механізм використовується для блокування підтримки України — лише тут «Орбаном» виступає сам Орбан плюс іноді Фіцо. Зміна в Будапешті — потенційно гарна новина і для Києва, але парадоксально: Маг’яр поки не сказав нічого визначеного про Україну, лише про Ізраїль і МКС.

Друге: для української діаспори у Німеччині, Польщі та Австрії — це нагадування, що ЄС не є моноблоком. Кожне голосування — це торг. Тих, хто читає нас із Дортмунда чи Варшави, насправді безпосередньо стосується те, як Брюссель рахує голоси: бо саме ці голоси визначають і подальші санкції проти Росії, і умови довгострокової підтримки України, і навіть ставки для українців на ринку праці ЄС.

Третє: подвійний стандарт. ЄС готовий запровадити санкції проти ізраїльських поселенців, але роками не може ухвалити повний 20-й пакет проти Росії — тих самих експортерів нафти й газу, які фінансують війну проти України. Будапешт уже не блокує антиізраїльські рішення — але антиросійські поки що блокує. Це означає, що поки ми святкуємо «зрушення» по одній лінії, інша лінія може стояти ще довго.

І останнє: дещо філософське. Зміна в Угорщині показала, як швидко можуть змінитися речі, що здавалися «вічними». Орбан керував 15 років. Здавалося, що це фундамент. Але один виборчий цикл — і фундамент тріснув. Це нагадування для всіх популістських режимів у Європі — і для українських «вічних» політиків теж — що жоден монопольний ресурс не вічний. Ні в Будапешті, ні в Москві, ні в Києві.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastadon