
Щоденний обіг американського ринку репо у 2024 році перевищує $4,4 трлн – більше ніж ВВП Японії за рік, і майже без публічного висвітлення поза фінансовими ЗМІ. Масштаб цього ринку стали відомий широкій аудиторії лише у вересні 2008 року, коли банкрутство Lehman Brothers відкрило деталь, що здивувала навіть досвідчених банкірів: щоквартально компанія використовувала репо-угоди для прихованого прибирання до $50 млрд боргів зі свого балансу. Прийом отримав назву Repo 105 і задокументований у 2209-сторінковому звіті слідчого Антона Валюкаса, опублікованому 11 березня 2010 року.
- Механіка репо-угоди
- Repo 105: як Lehman переписував квартальний баланс
- 2209 сторінок: що встановив слідчий Valukas
- Вересень 2019: ринок репо ледь не зупинився
- Репо як індикатор стану системи
- Більше матеріалів
- Terra/Luna: млрд за сім днів і справа До Квона
- Трамп пригрозив штрафами за AI-дата-центри поза США
- Прокурор Каліфорнії викликав Nvidia через зв’язки Хуана з Китаєм
- Marvell купила Lumentum за 5 млрд заради лазерів ШІ
- Ринок репо: механіка і урок краху Lehman Brothers
- Sicilia перед Конгресом: VA-контракт Oracle подорожчав до млрд
Механіка репо-угоди
Репо (repurchase agreement, угода про зворотну купівлю) – це по суті забезпечена позика з двома ногами. Продавець передає цінні папери (найчастіше державні облігації) покупцеві, отримуючи готівку, і одночасно зобов’язується викупити ті самі папери наступного дня або через погоджений термін за вищою ціною. Різниця між ціною продажу і зворотної купівлі – це і є відсоток за позикою, який у проспектах називають ставкою репо.
Overnight repo – найпоширеніший формат: позика на одну добу. Term repo – від 2 днів до кількох місяців. На боці покупця (кредитора готівкою) угода називається reverse repo – ця сторона отримує відсоток замість того, щоб його платити. Федеральний резерв США та ЄЦБ систематично використовують зворотне репо для вилучення надлишкової ліквідності з системи.
Хто торгує у цьому ринку: Федеральний резерв і ЄЦБ – для управління короткостроковими процентними ставками; великі комерційні банки і primary dealers (Goldman Sachs, JPMorgan Chase, BNP Paribas) – для щоденного управління ліквідністю; хедж-фонди – для фінансування levered позицій; money market funds – як кредитори готівкою, що отримують мінімальний, але гарантований дохід.
Існують дві основні форми. Tri-party repo передбачає клірингового посередника – у США це JPMorgan Chase або Bank of New York Mellon – який зберігає заставу, стежить за її вартістю та замінює папери при потребі. Обсяг tri-party ринку у США становить близько $2 трлн щоденно. Bilateral repo – пряма угода між двома сторонами, без посередника, з менш прозорими умовами і вищим операційним ризиком; цей сегмент активно використовують хедж-фонди і prime brokers.
Repo 105: як Lehman переписував квартальний баланс
У 2007-2008 роках Lehman Brothers мав проблему видимості: його баланс виглядав надто перевантаженим боргами перед інвесторами і регуляторами. Коефіцієнт левериджу – відношення активів до власного капіталу – перевищував 30:1 на пікових моментах, що в умовах ринку, що падає, сигналізувало про системний ризик. Менеджмент шукав спосіб поліпшити картину без реального скорочення активів.
Вирішення знайшов юридичний відділ: в Англії репо-угода класифікується як “продаж з правом викупу”, а не “забезпечена позика” – якщо розмір застави становить не менше 105% від отриманої готівки. Лондонська юридична фірма Linklaters LLP надала письмовий юридичний висновок (opinion letter), що підтверджував: такі угоди у Великій Британії можна обліковувати як продаж. Американські стандарти GAAP вимагали відображати ті самі угоди як боргові зобов’язання – але операції проводились через британські підрозділи, де діяла англійська юрисдикція.
Механіка схеми: наприкінці кожного кварталу Lehman переказував пакети активів (переважно цінні папери з іпотечним покриттям та корпоративні облігації) своїм британським підрозділам. Ті вкладали їх у репо-угоди з умовою 105% або 108% застави і отримували готівку. Готівку Lehman використовував для погашення інших боргів, зменшуючи видимий розмір балансу. Після звітної дати активи повертались назад через зворотний викуп. Для зовнішнього спостерігача це виглядало як продаж активів і скорочення заборгованості.
За даними Валюкаса, у четвертому кварталі 2007 року Lehman тимчасово “прибрав” з балансу $38,6 млрд, у першому кварталі 2008 – $49,1 млрд. Коефіцієнт “net leverage” у публічній звітності становив 12,1x замість реальних 13,9x (Q4 2007). “Компанія використовувала Repo 105 виключно для поліпшення видимості балансу”, – встановив Валюкас у своєму звіті, посилаючись на внутрішнє листування менеджменту.
2209 сторінок: що встановив слідчий Valukas
15 вересня 2008 року Lehman Brothers подав заяву про банкрутство за Chapter 11 – найбільше корпоративне банкрутство в американській історії: $613 млрд зобов’язань. Федеральний суд Манхеттена призначив незалежного слідчого – Антона Валюкаса, голову чиказького підрозділу юридичної фірми Jenner & Block.
11 березня 2010 року Валюкас опублікував доповідь обсягом 2209 сторінок. Розділ про Repo 105 займав близько 200 сторінок. Ключові висновки звіту: фінансовий директор Ерін Каллан і виконавчий директор Йен Лоуітт знали про схему і особисто підписували квартальні звіти, де вона не розкривалась. Ernst & Young, аудитор Lehman з 2001 року, отримував детальні внутрішні меморандуми про Repo 105, але не включав жодного попередження у щорічні аудиторські висновки – що Валюкас кваліфікував як “можливу незаконну дію”.
“Не є секретом, що Repo 105 використовувалось для зменшення балансу перед звітним кварталом”, – процитував Валюкас внутрішній email старшого бухгалтера Lehman від травня 2008 року. Автор листа додавав: “Якби ми не використовували Repo 105, наш чистий леверидж був би значно вищим.”
У 2011 році генеральний прокурор Нью-Йорка Ерік Шнайдерман подав позов проти Ernst & Young, звинувативши компанію у сприянні шахрайству та введенні інвесторів в оману. У 2015 році E&Y врегулював позов, сплативши $99 млн – без визнання провини. Кримінальних обвинувачень проти керівників Lehman пред’явлено не було.
Вересень 2019: ринок репо ледь не зупинився
16-17 вересня 2019 року ставка overnight repo раптово зросла з 2,25% до 10% за одну добу. Primary dealers – банки, зобов’язані виступати маркетмейкерами на цьому ринку, – або не мали ліквідності, або вирішили не надавати її. Причини поєднались одночасно: 15 вересня минав дедлайн корпоративних квартальних податків (компанії вилучили готівку з банківської системи), а того самого дня мав відбутись розрахунок за $54 млрд нових емісій казначейських облігацій.
17 вересня 2019 року Федеральний резерв вперше з 2008 року провів екстрену repo-операцію на $75 млрд. “Дії Федерального комітету з відкритих ринків сприяли утриманню ставки по федеральних фондах у цільовому діапазоні”, – зазначив ФРС у прес-релізі, уникаючи слів “криза” і “паніка”. Упродовж наступних тижнів ФРС щоденно пропонував overnight repo від $75 млрд до $120 млрд. У липні 2021 року ФРС запровадив постійну Standing Repo Facility (SRF) як гарантований інструмент підтримки ліквідності для primary dealers – визнання того, що разова криза 2019 року виявила структурний дефіцит.
Ключовий висновок із 2019 року: Базельські вимоги до капіталу після 2010 року змусили банки утримувати більше резервів і менше брати участь у короткостроковому міжбанківському кредитуванні. Ринок репо – технічно приватний – фактично перетворився на публічну інфраструктуру, де функція маркетмейкера не забезпечується без участі центрального банку. Аналітичні матеріали на цю тему регулярно публікує VIR.GROUP – інвестиційна платформа з фокусом на фінансовій архітектурі для українських інвесторів.
Репо як індикатор стану системи
Репо-ринок виконує функцію, яку важко помітити у звичайні часи і неможливо ігнорувати в кризу: він постачає короткострокову ліквідність для щоденного функціонування всієї фінансової системи. Коли він зупиняється – як у вересні 2008 або у вересні 2019 – стається те, що Бен Бернанке описав як “еквівалент набігу на банки у тіньовій банківській системі”. Коли його учасники маніпулюють ним – як Lehman через Repo 105 – регулятори і інвестори бачать спотворений знімок реальності.
Справа Lehman Repo 105 залишається підручниковим прикладом регуляторного арбітражу між юрисдикціями: американські правила обліку і британське договірне право разом дозволили приховати системний ризик у звичайних на вигляд угодах. Схему не заборонили до банкрутства – її ніхто не шукав. E&Y підписував аудиторські висновки, знаючи про неї. Менеджмент публічно не розкривав її. Жоден із учасників не поніс кримінальної відповідальності.
Федеральна резервна система публікує щотижневі дані про обсяги repo через H.4.1 release на federalreserve.gov. Станом на осінь 2024 року reverse repo у ФРС становив від $200 млрд до $500 млрд щоденно – значно нижче пікових $2,55 трлн у грудні 2022 року, що свідчило про поступове вилучення надлишкової пандемічної ліквідності. Цей показник фахівці вважають одним з найточніших індикаторів стану доларової ліквідності у системі; його динаміку відстежують у розділі Аналітики NewsGroup.
Джерела: Anton Valukas, Examiner Report in re Lehman Brothers Holdings Inc., Vol. 3 (2010) · NY Fed Staff Report: “Repo and Securities Lending” · BIS Working Papers: Global repo markets




