Аудиторська компанія Ernst & Young 18 червня 2020 року відмовилася підписати річну звітність Wirecard AG, повідомивши мюнхенський суд, що не може підтвердити існування 1,9 млрд євро на трастових рахунках у банках Філіппін – суми, яка становила близько 25% балансу компанії. Упродовж наступних семи днів DAX-компанія з ринковою капіталізацією, яка ще роком раніше перевищувала 24 млрд євро, подала на банкрутство – найбільший корпоративний колапс в Німеччині після Другої світової війни.
Скандал Wirecard – не просто корпоративне шахрайство. Це системний збій: аудитори підписували фальшиві звіти роками, регулятор захищав компанію від журналістів-розслідувачів, а головний операційний директор утік за підозрою у зв’язках з російською розвідкою.
- Від стартапу до DAX: злет за 20 років
- Механіка шахрайства: 1,9 млрд євро яких ніколи не існувало
- BaFin: регулятор, який захищав шахрая
- Marsalek: зниклий директор з ймовірними зв'язками з ГРУ
- Суд: 140 млн євро в цивільному позові, кримінальний вирок чекають
- Більше матеріалів
- Wirecard: як фінтех став найбільшим бухгалтерським шахрайством Німеччини
- Пена заарештований після Ueno, Альяна став президентом Парагваю
- AI-агент зламав Chainalysis і розкрив паролі клієнтів ФБР
- Terra UST: механіка i млрд краху за три дні
- Президент Парагваю Пена відсторонений після краху банку Ueno
- 39 штатів США проголосували проти нових AI-дата-центрів
Від стартапу до DAX: злет за 20 років
Wirecard заснували у Мюнхені 1999 року як компанію для обробки онлайн-платежів – спочатку переважно для порносайтів та азартних онлайн-ігор. До 2018 року вона зросла до DAX-30, витіснивши Commerzbank з найпрестижнішого фондового індексу Німеччини. Маркус Браун, австрієць-технократ з докторатом з бізнес-інформатики, очолив компанію 2002 року і перетворив її на “фінтех-чемпіона Німеччини”.
На піку 2018 року акції торгувалися по 199 євро, а аналітики Goldman Sachs і Citigroup рекомендували їх до покупки. Financial Times публікувала репортажі про бухгалтерські невідповідності в сінгапурському офісі Wirecard починаючи з жовтня 2019 року – і кожного разу Wirecard судилася з виданням, а BaFin розслідував журналістів на предмет маніпуляцій ринком.
Механіка шахрайства: 1,9 млрд євро яких ніколи не існувало
Wirecard заявляла, що велику частку прибутку генерує через мережу “партнерів третіх сторін” в Азії – у Дубаї, Сінгапурі та на Філіппінах. Ця структура дозволяла компанії обробляти платежі в юрисдикціях, де вона не мала власних ліцензій. Комісійні від цих партнерів нібито зберігалися на трастових ескроу-рахунках в Азії.
У червні 2020 року EY запросила підтвердження від двох філіппінських банків – BDO Unibank і Bank of the Philippine Islands. Обидва банки надали окремі заяви агентству Bloomberg, зазначивши, що Wirecard ніколи не була їхнім клієнтом. Документи, які Wirecard надавала EY роками як підтвердження існування рахунків, виявилися підробленими.
“Компанія не змогла надати достатні аудиторські докази щодо коштів на рахунках ескроу у розмірі 1,9 млрд євро”, – йдеться у заяві EY від 18 червня 2020 року.
Ernst & Young, аудиторський висновок, 18 червня 2020
25 червня 2020 року Wirecard подала заяву про банкрутство. Загальний борг перед кредиторами склав близько 3,5 млрд євро. Акції впали з 104 євро до 1,28 євро за два тижні.
BaFin: регулятор, який захищав шахрая
Bundesanstalt fur Finanzdienstleistungsaufsicht (BaFin) – фінансовий регулятор Німеччини – дотримувався принципово неправильної класифікації: Wirecard вважалась технологічною компанією, а не фінансовою. BaFin безпосередньо наглядав лише за банківською дочірньою структурою, залишаючи материнську компанію поза прямим контролем.
У лютому 2019 року BaFin вжив безпрецедентного заходу – заборонив шортинг (продаж акцій без покриття) Wirecard протягом двох місяців. Це сигналізувало ринку: регулятор стоїть на боці компанії проти тих, хто ставить на її падіння. Водночас, у січні 2019 року BaFin отримав документи з твердженнями про бухгалтерські порушення – і минуло понад рік, перш ніж відомство звернулося до прокуратури.
“Це повна катастрофа для Wirecard, для регулятора і для Німеччини як фінансового майданчика”, – заявив президент BaFin Фелікс Хуфельд у серпні 2020 року.
Фелікс Хуфельд, президент BaFin, Bloomberg, серпень 2020
Хуфельд відмовився піти у відставку. Відомство ESMA у листопаді 2020 року офіційно зафіксувало “провали у нагляді за фінансовою звітністю Wirecard”. Федеральний міністр фінансів Олаф Шольц (нині федеральний канцлер Німеччини) публічно закликав до реформи фінансового нагляду.
Marsalek: зниклий директор з ймовірними зв’язками з ГРУ
Ян Марсалек, австрієць, головний операційний директор Wirecard, звільнився 18 червня 2020 року – того ж дня, коли EY відмовила у підписанні звітності. 23 червня він відлетів з Мюнхена до Білорусі. Офіційна версія – він прилетів на Філіппіни – виявилась сфабрикованою: філіппінський Мін’юст підтвердив, що записи про в’їзд Марсалека у паспортній системі країни були фальсифіковані.
Мюнхенська прокуратура видала міжнародний ордер на арешт Марсалека. За даними розслідувань Der Spiegel і австрійського ORF, він перебуває під захистом ГРУ – військової розвідки Росії – і може жити в Москві. Марсалек ще до краху Wirecard, за даними журналістів, мав доступ до секретних документів НАТО і підтримував зв’язки з австрійськими та британськими розвідувальними джерелами.
“Марсалек – не просто шахрай, що втік. Він центральна фігура шпигунської операції, яку ми досі не розуміємо повністю”, – написав Der Spiegel у своєму розслідуванні 2022 року.
Der Spiegel, розслідування, 2022
Суд: 140 млн євро в цивільному позові, кримінальний вирок чекають
Маркус Браун заарештований у червні 2020 року, вийшов під заставу у 5 млн євро і відтоді заперечує всі звинувачення, стверджуючи, що сам є жертвою шахрайства з боку Марсалека. Кримінальний процес розпочався у Мюнхені у грудні 2022 року. Браун та його співобвинувачений Олівер Беллентьєн обвинувачуються у шахрайстві, підробці документів та маніпулюванні ринком – санкція до 15 років позбавлення волі.
У вересні 2024 року Мюнхенський земельний суд зобов’язав Брауна і двох інших колишніх керівників сплатити 140 млн євро цивільних збитків конкурсному управляючому. Це рішення не є остаточним – очікуються апеляції. Кримінальний вирок Мюнхенський суд очікує не раніше 2026-2027 років.
У Сінгапурі двох місцевих партнерів Wirecard засудили до реальних термінів ув’язнення у 2022-2023 роках за фальсифікацію документів на підтвердження ескроу-рахунків обсягом 1,2 млрд євро.
Wirecard – підручниковий приклад того, як корпоративне шахрайство виживає не через геніальність злочинців, а через системні розриви: аудитори, що надто довіряли клієнту, регулятор, що класифікував фінансову компанію як технологічну, і ринок, де репутаційний тиск DAX-членства блокував критичні питання.
З 1,9 млрд євро, які Wirecard відображала на рахунках, жодного євроцента фактично не існувало. З 3,5 млрд євро загальних зобов’язань перед кредиторами повернуто менш ніж 10% – конкурсне провадження триває шостий рік. Марсалек лишається на волі.
Джерела: Financial Times, Wirecard investigations 2019-2020 · TechCrunch, “After its billion-euro implosion, Wirecard’s former CEO is arrested for fraud” · Al Jazeera, “Wirecard collapse reveals Germany’s financial oversight problems” · Finextra, “Wirecard executives landed with 140 million damages bill”
