У вересні 2008 року американська страхова група AIG накопичила $441 млрд зобов’язань за кредитними дефолтними свопами – контрактами, якими вона продавала банкам захист від дефолту іпотечних облігацій, – і не змогла виконати ці зобов’язання, коли ринок нерухомості США обвалився. Федеральний резерв і Міністерство фінансів погодили рятівний пакет на $182 млрд, щоб запобігти ланцюговому краху Goldman Sachs, Deutsche Bank і десятків інших кредиторів, пов’язаних з AIG одним ланцюгом контрактів. Те, що починалось у 1994 році як технічний інструмент для вивільнення банківського капіталу, за 14 років виросло в непрозорий ринок на $62,2 трлн.
Детальний розбір механіки фінансових інструментів – у нашому Аналітичному розділі NewsGroup.
- Контракт і сторони: структура захисту від дефолту
- JPMorgan, Exxon і перший контракт 1994 року
- ISDA і кредитна подія: хто вирішує, що дефолт стався
- CDX і iTraxx: індексна торгівля і ринок сьогодні
- Більше матеріалів
- Кредитний дефолтний своп: механіка і урок AIG на 1 млрд
- AI-агент Anthropic надіслав фальшиву підказку поліції Філадельфії
- NY Gaming Commission планує заборонити AI у DraftKings і FanDuel
- CrowdStrike: хакер з КНР зламав 9 банків Кореї через AI-агент
- CLO: транші, менеджер і механіка ,3 трлн ринку
- Трамп відкрив формальне провадження проти губернатора ФРС Кук
Контракт і сторони: структура захисту від дефолту
Кредитний дефолтний своп (CDS) – це двосторонній контракт, у якому покупець захисту сплачує продавцю регулярний платіж, відомий як “спред”, і отримує компенсацію, якщо вказане у контракті підприємство (“референтна структура”) не виконає боргові зобов’язання.
Розмір спреду відображає кредитний ризик і вимірюється в базисних пунктах (1 бп = 0,01%). У 2024 році п’ятирічний CDS на Boeing після серії авіаційних інцидентів торгувався на рівні 290 бп – тобто покупець захисту сплачував $290 000 на рік за кожні $10 млн умовної суми. CDS на Apple у той самий період коштував 33 бп.
Ключова особливість – покупцеві не обов’язково тримати облігації підприємства. “Голий” CDS (naked CDS) дозволяє ставити на дефолт без реальної позиції в боргу. Саме це перетворило CDS з інструменту хеджування на інструмент спекуляції у масштабах, які регулятори не могли відстежити. Міністр фінансів Генрі Полсон визнав у спогадах “On the Brink” (2010), що до 2008 року у Вашингтоні “не існувало навіть приблизного реєстру, хто скільки продав і купив CDS”.
JPMorgan, Exxon і перший контракт 1994 року
Перший кредитний дефолтний своп з’явився у 1994 році в лондонському офісі JPMorgan. Команда під керівництвом Блайт Мастерз розробила інструмент, щоб вивільнити регуляторний капітал: банк тримав $4,8 млрд кредитного ризику на Exxon – нафтовий гігант стикнувся з потенційними претензіями на $5 млрд через катастрофу танкера Valdez на Алясці у 1989 році. JPMorgan передав ризик Європейському банку реконструкції та розвитку, сплачуючи йому премію, і тим самим звільнив власний капітал, який регулятор вимагав утримувати проти кредитних ризиків.
До 1999 року ISDA (Міжнародна асоціація свопів і деривативів) стандартизувала документацію CDS, що дозволило ринку зрости з кількох мільярдів до $1 трлн. “Ми не усвідомлювали, що будуємо машину, яка може знищити систему”, – заявила Блайт Мастерз у інтерв’ю Financial Times у листопаді 2009 року, пояснюючи, як інструмент, створений для управління ризиком одного банку, став системним підсилювачем ризику для всієї індустрії.
Уоррен Баффет у щорічному листі до акціонерів Berkshire Hathaway від лютого 2003 року назвав деривативи “зброєю фінансового масового знищення” – за п’ять років до краху AIG. Попередження залишилось без реакції з боку регуляторів.
ISDA і кредитна подія: хто вирішує, що дефолт стався
Після виникнення потенційного дефолту сторони контракту не самостійно визначають, чи настала кредитна подія, – це роблять Визначальні комітети ISDA (Determinations Committees), по одному для кожного регіону. Стандартний договір охоплює шість кредитних подій: банкрутство, відмову від виплат, прискорення зобов’язань, дефолт зобов’язань, відмову від боргу і реструктуризацію.
Найгучніший прецедент – Греція 2012 року. Коли кредитори погодились на примусовий дисконт 53,5% за державними облігаціями в рамках PSI (Private Sector Involvement), виникло питання: чи була угода “добровільною” реструктуризацією, яка не тригерить CDS, чи примусовою кредитною подією. Комітет ISDA 9 березня 2012 року проголосував: кредитна подія відбулась. Виплати за суверенними CDS Греції склали $3,19 млрд – відносно скромна сума порівняно з загальним обсягом боргу, але знакова для ринку.
“Ринок CDS функціонує лише тоді, коли визначення дефолту є чітким і незаперечним”, – зазначив директор ISDA Скотт О’Маллі у заяві після грецького рішення. Подальші суперечки навколо аргентинських CDS (2014-2016) та українського реструктурування (2015) показали, що “чіткість” на практиці залежить від позиції найбільших дилерів, які входять до складу Комітетів.
CDX і iTraxx: індексна торгівля і ринок сьогодні
Поряд з контрактами на окремі компанії існують CDS-індекси – кошики зі 125 корпорацій. CDX North America Investment Grade охоплює 125 американських компаній інвестиційного рейтингу; iTraxx Europe – 125 европейських. Їх публікує S&P Global Market Intelligence (раніше IHS Markit); нові серії виходять кожні шість місяців. Обидва індекси торгуються переважно у п’ятирічних контрактах.
Індекси стали термометром ринкового стресу. У березні 2020 року спред CDX.NA.IG підскочив з 55 до 165 бп за три тижні – сигнал про ризик масових корпоративних дефолтів. Після рішення ФРС купити корпоративні облігації на $750 млрд спред повернувся до 80 бп за місяць. У жовтні 2026 року CDX.NA.IG торгується близько 68 бп – відносно спокійний рівень на тлі трьох знижень ставки ФРС у 2025-2026 роках.
Загальний обсяг ринку CDS скоротився з рекордних $62,2 трлн (2007) до $9,8 трлн у 2025 році за даними BIS Quarterly Review – насамперед через обов’язковий центральний кліринг і неттінг позицій, запроваджений реформами Dodd-Frank (США, 2010) і EMIR (ЄС, 2012).
Скорочення ринку CDS з $62 до $9,8 трлн – це не зменшення ризику, а зменшення непрозорості: центральний кліринг через LCH і CME зробив позиції видимими для регуляторів, але концентрацію серед дилерів не усунув. П’ять найбільших банків – JPMorgan, Goldman Sachs, Citigroup, Morgan Stanley і Deutsche Bank – контролюють понад 90% ринку за даними OCC (Office of the Comptroller of the Currency, звіт за I квартал 2025 року). У цьому сенсі ринок 2026 року безпечніший за ринок 2007-го, але не настільки, наскільки регулятори публічно стверджують.
ISDA завершить наступний цикл перегляду стандартів кредитних подій у 2027 році. BIS у вересні 2026 року зафіксував зростання ринку синтетичних передач ризику (SRT) – де банки упаковують кредитний ризик через CDS-структури – до $1,4 трлн, що відтворює структурну динаміку ринку початку 2000-х.
Джерела: BIS, OTC derivatives statistics · ISDA, Determinations Committee – Greece ruling, 2012 · OCC, Quarterly Report on Bank Derivatives Activities, Q1 2025
