У лютому 2026 року Банк міжнародних розрахунків (BIS) зафіксував номінальний обсяг глобального ринку позабіржових деривативів на рівні $714 трлн – у вісім разів більше за сукупний ВВП усіх держав планети. Серед цих інструментів опціони займають окрему нішу: контракти, що дають покупцеві право, але не зобов’язання, купити або продати актив за фіксованою ціною до визначеної дати.
Це право коштує грошей – і ця ціна, її складові та те, хто і навіщо цей ринок використовує, пояснює значну частину поведінки фінансових ринків загалом.
- Право, а не зобов'язання: базова механіка
- Три складові ціни опціону
- Корпорації, фонди і роздрібні інвестори: три різних ринки
- Ризики продавця: збиток без стелі
- Більше матеріалів
- Cohere і Aleph Alpha підписали угоду злиття на млрд
- Трамп відкинув план Ірану: Hormuz стоїть, Ємен ескалює
- Опціони call і put: механіка ринку деривативів
- Brightline реструктурує ,5 млрд боргу через Chapter 11
- TikTok уклав угоду з Alabama на 0 млн за шкоду дітям
- Qualcomm 2-нм SoC на ринку – TSMC вже сертифікує A14
Право, а не зобов’язання: базова механіка
Стандартний опціон – контракт між двома сторонами: покупцем (holder) і продавцем (writer). Покупець сплачує продавцю премію і отримує право на певну дію в майбутньому. Продавець отримує премію авансом, але бере на себе зобов’язання виконати умови якщо покупець скористається своїм правом.
Call-опціон дає право купити актив за заздалегідь узгодженою ціною – страйком (strike price). Якщо ціна активу зросла вище страйку, покупець call може придбати його дешевше за ринок і зафіксувати прибуток. Якщо ціна не виросла – покупець просто не скористається правом, втративши лише сплачену премію. Збиток покупця обмежений премією; прибуток – теоретично необмежений.
Put-опціон дає право продати актив за страйком. Це зворотна механіка: якщо ціна активу впала нижче страйку, власник put продає його дорожче за ринок. Put-опціони – класичний інструмент страхування портфеля. Купивши put на акцію за страйком $100, інвестор фіксує мінімальну ціну продажу незалежно від того, наскільки впаде котирування.
Перша в світі стандартизована опціонна біржа – Chicago Board Options Exchange (CBOE) – відкрилась 26 квітня 1973 року. Того ж року Фішер Блек і Майрон Скоулз опублікували в Journal of Political Economy математичну модель оцінки опціонів. Модель Блека-Скоулза принесла Скоулзу Нобелівську премію з економіки 1997 року (Блек помер у вересні 1995 року, до моменту присудження). Сьогодні середньоденний обсяг торгів опціонами на американських біржах перевищує 40 млн контрактів.
Три складові ціни опціону
Премія опціону – ціна, яку покупець платить продавцю – складається з двох компонентів.
Внутрішня вартість (intrinsic value) – це живі гроші в опціоні прямо зараз. Для call-опціону на акцію зі страйком $100, якщо акція коштує $118, внутрішня вартість = $18. Опціони з позитивною внутрішньою вартістю називають у грошах (in-the-money, ITM). Якщо страйк вищий за поточну ціну активу – опціон поза грошима (out-of-the-money, OTM) і його внутрішня вартість = 0, хоча премія все одно позитивна.
Часова вартість (time value, або extrinsic value) – це ймовірнісна складова. Чим далі дата закінчення опціону (expiry), тим більша ймовірність що ціна активу зміниться на користь покупця. Опціон з терміном три місяці коштує дорожче за аналогічний з терміном два тижні. З наближенням expiry часова вартість тане – це явище трейдери називають theta decay. Для покупця опціону theta – постійний противник: час буквально роз’їдає вартість контракту щодня.
Волатильність – третій фактор ціноутворення. Більша волатильність активу означає ширший діапазон можливих результатів – і дорожчі опціони в обох напрямках. VIX (Cboe Volatility Index) відображає очікувану 30-денну волатильність індексу S&P 500, розраховану з цін опціонів. VIX вище 30 традиційно сигналізує про панічні настрої – такий рівень спостерігали під час COVID (піковий 82,69 у березні 2020 року) і фінансової кризи 2008 (піковий 80,86 у листопаді 2008 року).
«Опціон – це страховий поліс. Ви платите премію заздалегідь. Якщо нічого поганого не трапляється, ви втрачаєте премію. Якщо трапляється – страховка вас рятує.»
Майрон Скоулз, нобелівський лауреат, в інтерв’ю Bloomberg 2019
Корпорації, фонди і роздрібні інвестори: три різних ринки
Корпоративні хеджери – найбільша категорія за обсягом. Авіакомпанії купують call-опціони на авіаційне паливо (jet fuel), захищаючись від стрибка цін. Експортери купують put-опціони на валюту, фіксуючи мінімальний курс конвертації виручки. За даними ISDA (International Swaps and Derivatives Association) за 2025 рік, 94% компаній зі списку Fortune 500 використовують деривативи для хеджування операційних ризиків.
Інституційні інвестори використовують covered call – стратегію, де власник акцій продає call-опціон поверх своєї позиції. Це генерує додатковий дохід (зібрана премія), але обмежує потенційний прибуток якщо акція різко виросте. BlackRock і Vanguard мають цілі продуктові лінійки covered-call ETF під UCITS-оболонкою для європейських інвесторів.
Ринок-мейкери – банки і пропрієтарні торговельні компанії (Jane Street, Citadel Securities, Virtu Financial) – купують і продають опціони постійно, заробляючи на bid-ask spread. Для збереження нейтральної позиції вони використовують delta-hedging: купуючи або продаючи базовий актив щоразу як ціна рухається. Саме це постійне хеджування ринок-мейкерів є одним з джерел ліквідності на ринку акцій у цілому.
Роздрібні інвестори отримали масовий доступ до опціонів через Robinhood після 2020 року. У Євросоюзі доступ регульованіший: MiFID II вимагає від брокерів перевіряти кваліфікацію клієнта перед відкриттям торгівлі деривативами. Degiro – нідерландська платформа, якою широко користується українська діаспора в ЄС – дозволяє торгівлю опціонами лише після оцінки ризик-профілю категорії «Active» або «Trader». Interactive Brokers, більш поширений серед досвідчених діаспорних інвесторів, вимагає письмового підтвердження розуміння ризиків деривативів.
Ризики продавця: збиток без стелі
Асиметрія ризику – ключова характеристика опціонів, яку часто недооцінюють. Покупець опціону ризикує лише сплаченою премією – фіксованою і заздалегідь відомою сумою. Продавець (writer) несе потенційно необмежений збиток.
Naked call (продаж call без фізичного утримання базового активу) – найбільш ризикована позиція: якщо актив різко дорожчає, продавець зобов’язаний купити його за ринком і продати покупцеві за страйком, фіксуючи різницю як збиток. Теоретично ціна акції може зрости до будь-якого рівня.
Саме цей механізм лежав в основі короткого стиснення GameStop у січні 2021 року. Хедж-фонди продали великий обсяг naked call-опціонів, очікуючи падіння. Коли ціна акції за тиждень зросла приблизно в 20 разів, market-makers які продали ці опціони були змушені купувати акції для хеджування – що додатково підганяло котирування. Melvin Capital, один з ключових хедж-фондів на короткій стороні, закрив позиції зі збитком понад $6,8 млрд і припинив роботу у 2022 році.
«Ринок опціонів виявив щось важливе: роздрібні інвестори, скоординовані через Reddit, можуть змусити математику деривативів працювати проти великих інституцій – принаймні на короткому часовому горизонті.»
Тобіас Адріан, директор Відділу грошових і ринкових капіталів МВФ, доповідь Global Financial Stability Report, квітень 2021
Ринок опціонів – не казино для досвідченого хеджера і не нейтральний інструмент для роздрібного продавця naked call. Корпорації і фонди, що купують опціони для страхування реальних ризиків, використовують математику деривативів у спосіб, для якого вона розроблялась. Продавець naked call без розуміння gamma risk – опуклої зміни delta при різких рухах ціни – грає проти свого контрагента, який ту саму математику знає краще.
Регулятор ЄС ESMA переглядає вимоги до класифікації роздрібних клієнтів для деривативів у рамках Retail Investment Strategy (RIS), яка набула чинності у 2025 році. Наступна звітна дата ESMA щодо впровадження RIS брокерами – березень 2027 року.
Джерела: BIS Quarterly Review, лютий 2026 · CBOE, History of Options · ISDA Annual Survey 2025 · IMF Global Financial Stability Report, квітень 2021
