Стартап Fluxnium 16 вересня 2026 року вийшов зі stealth-режиму, повідомивши TechCrunch ексклюзивно про закриття посівного раунду на $7 млн під керівництвом Congruent Ventures з участю Constellation Energy – найбільшого оператора ядерного флоту США. Компанія розробляє технологію вилучення урану безпосередньо з морської води за допомогою полімерних волокон, хімію яких ліцензовано у національних лабораторіях Міністерства енергетики США. Засновник і CEO Fluxnium Джефф Ґрін стверджує, що наявних запасів розчиненого урану у Світовому океані вистачить людству щонайменше на 50 000 років.
- Технологія: полімерні волокна замість шахт
- Ринок урану: +75% і геополітичний злам постачання
- Джефф Ґрін: серійний засновник у промислових нішах
- Більше матеріалів
- Fluxnium залучив млн на видобуток урану з Світового океану
- Цифровий євро: архітектура ЄЦБ і ліміт 3000 євро на вкладника
- Ворш підвищив ставку ФРС до 4% вперше з 2023 року
- CEO OpenAI відхилив держрегулювання AI, визнавши ризики для людства
- Life Biosciences ввела перші ін’єкції ER-100 пацієнту з глаукомою
- Cum-Ex Files: €55 млрд з бюджетів ЄС через дивідендний трюк
Технологія: полімерні волокна замість шахт
Fluxnium виробляє спеціальні полімерні волокна з великою площею поверхні, що притягують іони урану, розчинені у морській воді. Волокна сплітаються у довгі стренги, кріпляться до буїв і занурюються у відкритий океан на строк від 30 до 60 днів. Після підйому уран вилучається та очищується до стандарту yellowcake – стандартного товарного продукту, який входить у типовий ланцюг постачання ядерного палива без жодних змін для кінцевих споживачів. «Ми продаємо це так само, як і будь-яка інша шахта, в ланцюг постачання», – пояснив Ґрін.
Базову хімію розробили у лабораторіях DOE ще до Fluxnium. Стартап ліцензував її і зосередився на одному завданні – збільшенні площі поверхні волокон, що прямо визначає ефективність і собівартість. «Жоден із компонентів цього процесу не є принципово новим. Все це вже робилось різними способами. Наше завдання – знизити витрати в ланцюгу постачання», – заявив засновник. На відміну від традиційних уранових шахт, процес не генерує токсичних відходів-хвостів, а кожна нитка волокна придатна для повторного використання. Детальніший огляд технологічних проривів 2026 року є у нашому тематичному архіві.
Щодо масштабу ресурсу: Світовий океан містить приблизно 4 мільярди метричних тонн розчиненого урану. «Це приблизно в тисячу разів більше, ніж всі ідентифіковані родовища у твердих породах разом узяті», – наголосив Ґрін у розмові з TechCrunch.
Ринок урану: +75% і геополітичний злам постачання
За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), ціна yellowcake зросла на 75% за останні п’ять років. Причина – структурна залежність від кількох постачальників, переважна більшість яких знаходяться за межами впливу Заходу. «Якщо ви на Заході, дві третини, три чверті світових запасів урану надходять з Казахстану, Узбекистану, Росії, Намібії, Нігеру, Китаю. Є геополітичний ризик», – констатував Ґрін.
Ядерний ренесанс посилює тиск. Великі технологічні компанії вкладають сотні мільярдів у малі модульні реактори (SMR) і великі атомні станції, щоб живити дата-центри для AI-навантажень. США офіційно поставили мету потроїти ядерні потужності до 2050 року. «З цим новим ядерним ренесансом, якщо попит зросте так, як прогнозується, ми структурно відчуватимемо нестачу урану», – попереджає Ґрін. Саме в цьому контексті технологія видобутку з морської води виглядає не як наукова екзотика, а як потенційне вирішення конкретного промислового дефіциту.
Джефф Ґрін: серійний засновник у промислових нішах
Ґрін є серійним засновником у сфері великомасштабних промислових технологій. У 1996 році він заснував Stamps.com – онлайн-поштовий сервіс, що вийшов на IPO і тривалий час утримував позиції публічної компанії. У 2005 році заснував NanoH2O, що розробляла мембрани для зворотного осмосу в опрісненні морської води. У 2020 році – 1PointFive, компанію прямого вловлювання вуглецю (direct air capture). Кожен із цих проектів будувався за однаковою схемою: ліцензована або вже підтверджена хімія плюс зосередженість на зниженні виробничих витрат у великому промисловому ринку.
Участь Constellation Energy у посівному раунді відображає стратегічний, а не лише фінансовий інтерес. Constellation – найбільший оператор атомних електростанцій США із понад двадцятьма діючими реакторами. Компанія безпосередньо зацікавлена у диверсифікації джерел урану поза рамками казахстанського та російського постачання. Active Impact Investments завершує трійку учасників раунду.
Ключовий ризик Fluxnium – не технологічний, а економічний: первинна демонстрація у лабораторії DOE коштувала понад $200 за фунт, що вдвічі перевищувало тодішню ринкову ціну урану від західних постачальників. Fluxnium стверджує, що збільшення площі поверхні волокон вже знизило цей показник – але конкретної цільової собівартості компанія поки не розкриває. Без цієї цифри незрозуміло, на якому обсязі розгортання технологія стане комерційно конкурентною з традиційними шахтами.
Якщо Fluxnium вийде на собівартість нижче $100 за фунт, технологія змінить карту постачання ядерного палива в рамках ядерного ренесансу наступних двадцяти років – і зробить це без одного кілограма гірничодобувних відходів.
Джерело: TechCrunch, “Clean tech startup Fluxnium found a way to tap 50,000 years’ worth of nuclear fuel”
