Спільне розслідування Der Spiegel, ZDF, австрійської Standard і PBS Frontline, опубліковане у вересні 2025 року, зафіксувало сотні точок геолокації мобільного телефону Яна Марсалека поряд зі штаб-квартирою ФСБ на Луб’янці у Москві – через п’ять років після того, як колишній директор з операцій Wirecard втік з Мюнхена за дві доби до оголошення банкрутства компанії з порожнечею у €1,9 мільярда у рахунках. Марсалек живе в Росії під справжнім паспортом на ім’я «Олександр Михайлович Нєлідов», а Мюнхенський суд третій рік веде процес над його колишнім шефом – і жоден регулятор не поніс кримінальної відповідальності за найбільший корпоративний скандал Німеччини XXI століття.
- €1,9 мільярда і крах довіри до EY
- Марсалек і ГРУ: з 2010 до Луб'янки
- Болгарська мережа і полювання на журналістів
- Браун у Штадельхаймі: три роки без вироку
- BaFin і провал регулятора без наслідків
- Більше матеріалів
- Wirecard через шість років: Марсалек – агент ГРУ у Москві, Браун у суді
- Мінк підтвердив: США розгорнули бойову зброю на орбіті
- Олігарх Кремльов сплатив весілля Трампа-молодшого — ProPublica
- Роджер Вер: арешт в Іспанії і 109 років за ухилення від IRS
- Troika Laundromat: ,8 млрд і 20 років для Варданяна
- Russian Africa Corps утримав авіабазу Ніамея під час мутежу
€1,9 мільярда і крах довіри до EY
25 червня 2020 року Wirecard подала документи про неплатоспроможність після того, як аудитори EY відмовилися підписувати фінансову звітність: підтверджень того, що на рахунках у трастових структурах у Сінгапурі та на Філіппінах існує €1,9 мільярда готівки, не виявилося. Акції компанії впали на 70% за один торговий день – 18 червня 2020 року. На піку, у вересні 2018 року, Wirecard коштувала €24 мільярди і входила до DAX.
EY аудиювала компанію 13 років і щороку видавала чисті висновки – попри численні застереження. Незалежний аудит KPMG, замовлений у квітні 2020 року самою Wirecard, встановив, що EY не верифікувала існування коштів на азіатських рахунках з 2016 по 2018 рік. Інсолвенційний адміністратор Міхаель Яффе дійшов висновку: підтверджень того, що транзакції через азіатських посередників взагалі існували, не виявлено.
Сінгапурський суд у січні 2026 року засудив Руді Шанмугаратнама, директора Citadelle Corporate Services, до 10 років в’язниці за підписання фіктивних листів-підтверджень про наявність €1,1 мільярда на рахунках Citadelle. Джеймс Генрі О’Салліван отримав 6,5 років. SoftBank, яка вклала €900 мільйонів у Wirecard у 2019 році, оголосила про намір позивати EY; точна сума позову не розкрита.
Марсалек і ГРУ: з 2010 до Луб’янки
18 червня 2020 року, в день звільнення з посади COO, Ян Марсалек вилетів до Мінська. За даними Bellingcat і Der Spiegel, вже наступного дня він був у Москві. Федеральна розвідка Німеччини BND зафіксувала його у навчальному центрі ФСБ у Балашисі – передмісті Москви.
У березні 2024 року The Insider, журналіст Крісто Грозев і редактор Роман Доброхотов опублікували розслідування, в якому ідентифікували Марсалека як агента ГРУ, завербованого не пізніше 2010 року. Його куратором значився офіцер ГРУ Станіслав Петлінський. Партнерка Марсалека Наталія Злобіна описана дослідниками як «медовий капкан», через яку відбулося знайомство з Петлінським – орієнтовно у 2014 році. У 2017 році Марсалек і Злобіна відвідали підрозділи групи «Вагнер» у Сирії.
«Він не просто знав про операції ГРУ – він їх фінансував і забезпечував матеріально»
Крісто Грозев, журналіст-розслідувач, The Insider, березень 2024
Вересневе розслідування 2025 року документально підтвердило: Марсалек неодноразово відвідував окуповані Маріуполь і Крим. 13 грудня 2022 року його кур’єр Тетяна Спиридонова, пов’язана з московськими державними структурами, передала до Москви ноутбук SINA натовського стандарту, підхоплений у Стамбулі. У власному повідомленні в чаті Марсалек написав, що пристрій «у машині по дорозі на Луб’янку» – штаб-квартиру ФСБ.
З 2025 року Марсалек має справжній російський паспорт на ім’я «Олександр Михайлович Нєлідов» з вигаданою датою народження 22 лютого 1978 року і місцем народження «Рига, СРСР». Interpol видав ордер на його арешт у серпні 2020 року; він фігурує у списку «Найбільш розшукуваних» Europol.
Болгарська мережа і полювання на журналістів
У 2023 році британські спецслужби заарештували п’ятьох болгарських громадян за проведення операцій проти російських опозиціонерів і журналістів у Європі. Відповідно до матеріалів лондонського суду, Марсалек координував мережу і виплатив її лідеру Орліну Руссеву £204 000. З 2020 по 2024 рік вони обмінялися понад 70 000 повідомленнями у Telegram.
Серед визначених цілей мережі – той самий Крісто Грозев і Роман Доброхотов, які розслідували Марсалека. У листопаді 2024 року The Times повідомила: мережа планувала операцію «медового капкану» проти журналістів. Австрійська прокуратура окремо встановила, що офіцер австрійської контррозвідки Егісто Отт отримав від Марсалека €20 000 за передачу ноутбука SINA.
У березні 2025 року BBC ідентифікувала і назвала двох додаткових жінок, причетних до болгарської мережі.
Браун у Штадельхаймі: три роки без вироку
Маркус Браун, CEO Wirecard з 2002 по 2020 рік, перебуває під вартою у мюнхенській в’язниці Штадельхайм з 10 листопада 2022 року. Кримінальне провадження Мюнхенського суду розпочалося 8 грудня 2022 року. Браун обвинувачується у шахрайстві, порушенні довіри і фальсифікації бухгалтерського обліку; максимальне покарання за сукупністю – 15 років позбавлення волі.
Браун заперечує провину і стверджує, що сам є жертвою шахрайства Марсалека. Ключовий свідок обвинувачення – колишній менеджер Олівер Белленхаус, який погодився на співпрацю зі слідством. У червні 2024 року Reuters повідомило, що Браун втратив адвоката через вичерпання коштів на юридичну допомогу.
«Ця справа не є звичайним шахрайством у корпорації. Ми бачимо, як діюча розвідувальна операція використовувала DAX-компанію як прикриття»
Адвокат Маркуса Брауна – перед судом у Мюнхені, грудень 2022 (Der Spiegel)
На піку, у вересні 2018 року, пакет акцій Брауна коштував понад €1,6 мільярда. 24 червня 2020 року – за добу до оголошення банкрутства – він продав частину паперів за €155 мільйонів. Прокуратура кваліфікує цей продаж як елемент обвинувачення.
BaFin і провал регулятора без наслідків
Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини BaFin з 2019 по 2020 рік не розслідувало Wirecard – натомість воно подавало скарги на журналістів і аналітиків, які публічно вказували на проблеми у компанії. У лютому 2019 року BaFin на два місяці заборонила короткі продажі акцій Wirecard – крок, прецедентів якому для окремої компанії в Німеччині не було.
Президент BaFin Фелікс Гюфельд у підсумку назвав скандал «повною катастрофою» і залишив посаду 29 січня 2021 року разом із заступницею Елізабет Рогеле. Підрозділ фінансової звітності FREP, призначений для подібних розслідувань, мав 15 співробітників і річний бюджет €6 мільйонів – і виявив порушення лише після того, як Wirecard вже збанкрутіла. Бундестаг провів парламентське розслідування. Жодній посадовій особі BaFin кримінальних звинувачень не пред’явлено.
«Те, що сталося з Wirecard, – це повна катастрофа»
Фелікс Гюфельд, президент BaFin, серпень 2020
Wirecard демонструє конфігурацію, яку складно пояснити системними вадами регулювання: BaFin переслідувала журналістів, які робили свою роботу, а EY рік за роком підписувала рахунки, що виявились фікцією – і все це тривало доти, доки діючий агент ГРУ керував ключовим підрозділом компанії. Поєднання корумпованого регуляторного реагування, розвідувального прикриття і аудиторського провалу лишається без інституційних кримінальних наслідків у Німеччині.
Марсалек значиться у списку «Найбільш розшукуваних» Europol і має діючий ордер Interpol. Браун утримується у Штадельхаймі без вироку – через три роки після початку провадження. З €1,9 мільярда, які Wirecard задекларувала як наявну готівку у 2019 році, не повернуто нічого.
Джерела: Der Spiegel, розслідування Wirecard / Marsalek (2024-2025) · The Insider, “Jan Marsalek: A Decade-Long GRU Spy” (березень 2024) · Wikipedia, Wirecard scandal
