Палестина: перші вибори в Газі за 20 років — символ чи ілюзія?

Вперше за двадцять років у секторі Газа відбулися вибори. У суботу, 25 квітня 2026 року, палестинці проголосували на місцевих виборах — і в Газі, і на Західному березі. Це перше голосування будь-якого роду в Газі з 2006-го — року, коли ХАМАС здобув більшість у законодавчому совіті, і після якого Газа поринула у безперервний цикл насилля та ізоляції. Вибори 2026 року відбулися на тлі крихкого перемир’я, запровадженого в рамках 20-пунктового мирного плану президента Трампа. Проте нормальними ці вибори не назвеш: ХАМАС не мав права балотуватися, декілька фракцій оголосили бойкот, а на більшості дільниць голосували лише за Фатах — де-факто без альтернативи.

Що відбулося 25 квітня

Вибори пройшли по всьому окупованому Західному березі та в одному місті сектору Газа — Дейр-аль-Балах. Саме це місто в центрі Гази було обрано як єдине місце для голосування в анклаві: воно зазнало менших руйнувань, ніж інші частини Гази під час ізраїльської операції. В усьому анклаві права голосу мали понад мільйон жителів, у тому числі 70 000 — у Дейр-аль-Балах, де діяло 12 виборчих дільниць.

ХАМАС не мав права балотуватися — через вимогу виборчого закону, що кандидати зобов’язані визнавати «Організацію визволення Палестини (ООП) як єдиного законного представника палестинського народу, її політичну і національну програму та відповідні рішення міжнародної легітимності». ХАМАС і кілька інших фракцій відкидають ООП — зокрема, через її визнання Ізраїлю. Тому низка угруповань оголосила бойкот. Фатах — фракція президента Махмуда Аббаса — залишилась єдиною великою силою на більшості виборчих округів, де переможці були фактично відомі наперед.

Агентство Reuters повідомляло, що один зі списків кандидатів у Дейр-аль-Балах широко вважається пов’язаним з ХАМАС, попри формальну відсутність партії на виборчих бюлетенях. Поліція ХАМАС брала участь в охороні порядку поблизу виборчих дільниць. Результати мали бути оголошені пізно ввечері в суботу або в неділю.

Двадцять років без виборів: чому Газа стала замкнутою системою

Аби зрозуміти значення цих виборів, важливо пам’ятати: останні вибори в Газі відбулися у 2006 році — і ХАМАС їх виграв. Той результат спровокував запеклу боротьбу з Фатахом, яка завершилася у 2007 році збройним захопленням Гази ХАМАС і вигнанням Фатаху. Відтоді Газа і Західний берег живуть під різними адміністраціями: Газу контролює ХАМАС, Західним берегом управляє Палестинська адміністрація (ПА) під керівництвом Аббаса та Фатаху — хоча й у межах, встановлених ізраїльською окупацією.

Протягом цих двадцяти років ПА систематично відкладала вибори, посилаючись на різні причини. Аббас, який офіційно обирався президентом у 2005 році на чотирирічний термін, досі перебуває при владі — через серію правових трактувань і рішень, які продовжували його повноваження. Міжнародна спільнота здебільшого мовчала: ПА вважалась «керованим партнером» у порівнянні з ХАМАС. Але ця позиція підривала і без того крихку легітимність палестинських інститутів — і живила зростаючу апатію та цинізм серед палестинців.

Хто і з яким настроєм голосував

ООН в особі заступника спеціального координатора з ближньосхідного мирного процесу доктора Рамізу Алакбарова заявила, що вибори «є важливою можливістю для палестинців реалізувати свої демократичні права в надзвичайно складний період». Проте самі виборці демонструють куди неоднозначніші почуття.

Мухаммад аль-Хасайна, що проголосував у Дейр-аль-Балах, сказав агентству AFP: «Ми хочемо, щоб світ допоміг нам подолати катастрофу війни. Досить воєн — настав час відбудовувати Газу». Натомість Махмуд Бадер, підприємець з Тулькарему на Західному березі, висловив дуже іншу думку: «[Ізраїльська] окупація — ось хто править Тулькармом. Це лише картинка для міжнародних ЗМІ — ніби у нас є вибори, держава чи незалежність».

Ці дві цитати точно відображають розрив між тими, хто все ще намагається знайти хоч якийсь нормальний ритм за будь-яких обставин, — і тими, хто вважає весь цей процес ілюзією під окупацією. Обидві позиції мають свою правду.

ХАМАС: популярність впала в Газі, зросла на Заході

BBC повідомляє про цікавий парадокс: попри те, що ХАМАС фізично контролює Газу, його популярність там упала — бо частина газанців покладає на організацію відповідальність за атаку 7 жовтня 2023 року, яка спровокувала ізраїльську операцію і знищила значну частину Гази. Натомість на Заході — тобто на Західному березі — рейтинг ХАМАС виріс. Там мешканці глибоко розчаровані в ПА, яку вважають корумпованою, безсилою і нездатною ані покінчити з окупацією, ані покращити їхнє повсякденне становище.

Фатах залишається єдиною великою фракцією, представленою на виборах по всіх палестинських територіях, — і це саме по собі проблема. Вибори, на яких переможець відомий наперед через відсутність реальної конкуренції, важко назвати повноцінним демократичним процесом. Це «демократія» в лапках — показова, формальна, яка фіксує статус-кво, але не відкриває нових шляхів.

Перемир’я Трампа і контекст голосування

Місцеві вибори відбулися в умовах крихкого перемир’я, запровадженого восени 2025 року в рамках 20-пунктового мирного плану Трампа. Саме це перемир’я зупинило активні бойові дії в Газі, хоча «зупинило» — не означає «вирішило». Ізраїль продовжує операції на певних ділянках, напруга зберігається. Дейр-аль-Балах обрали для виборів, зокрема, і тому що це місто було менше зруйноване ніж решта сектора.

Паралельно зі спробами дипломатії, ізраїльські сили продовжують завдавати ударів по Газі в межах, які Ізраїль вважає допустимими в рамках перемир’я. За даними ЗМІ, один удар на тижні вбив трьох дітей і двох дорослих поблизу мечеті у північному місті Бейт-Лахія. Голосування та смерть дітей — паралельна реальність Гази у квітні 2026 року.

Що означають ці вибори насправді

Ці вибори — важливий символ, але слабкий механізм змін. Вони свідчать про те, що навіть в умовах окупації та зруйнованої інфраструктури люди намагаються зберегти цивільні інститути. Це заслуговує на повагу. Але бойкот кількох фракцій, відсторонення ХАМАС від участі, відсутність конкуренції в багатьох округах — все це суттєво обмежує змістовність результатів.

Більш принципове питання полягає в іншому: доки Газа залишається під фактичним контролем ХАМАС, а Ізраїль — під окупацією — жодні місцеві вибори не змінять базову реальність. Виборчий символізм не замінює суверенітету. Це добре розуміє Махмуд Бадер з Тулькарему, який сказав, що «окупація — ось хто править» — і він правий у головному: без вирішення питань окупації, безпеки та поділу між Газою і Заходом навіть найкращі місцеві органи самоврядування залишатимуться адміністраторами без реальної влади.

Для порівняння варто зазначити, що Ізраїль продовжує завдавати ударів по Газі навіть в умовах перемир’я, а паралельне обговорення ширшого врегулювання зупинилося на фоні провалу ірано-американських переговорів у Пакистані.

Висновок: голосування як акт волі, не як механізм перемін

Вибори у Газі 2026 року — це перш за все акт виживання. Люди, які пережили руйнівну кампанію, вийшли голосувати — не тому що вірять, що це щось докорінно змінить, а тому що голосування є відмовою від капітуляції перед реальністю. «Ми хочемо, щоб світ нам допоміг подолати катастрофу. Досить воєн», — сказав один із виборців. Це і є справжнє послання цих виборів: не результат — а факт участі.

Але щоб цей символ перетворився на реальність, знадобляться не місцеві вибори, а вирішення принципових питань — між Ізраїлем і палестинцями, між Фатахом і ХАМАС, між Вашингтоном і регіональними гравцями. Доки цього не станеться, Газа залишатиметься місцем, де люди голосують і вмирають — одночасно, в один і той самий день.

Паралелі з іншими заблокованими демократіями

Ситуація з палестинськими виборами відображає ширшу проблему, яку ми бачимо в різних точках світу: вибори без реальних умов для демократії. Коли є окупація або авторитарний контроль — голосування стає ритуалом, а не механізмом реальної зміни влади. Схожу динаміку ми бачили в Угорщині Орбана, де виборча система була заточена під Fidesz до такої міри, що перемога опозиції потребувала результату «2/3 проти 1/3» просто щоб отримати парламентську більшість. В Угорщині цей бар’єр зрештою подолали. У Газі — набагато складніше, бо тут проблема не лише у виборчому законодавстві, а у фундаментальній відсутності суверенітету.

Для нашої аудиторії — людей, які знають, що таке відчуття «виборів під окупацією» або «виборів без реального вибору» — цей матеріал особливо резонує. Скасування президентських виборів в Україні 2024 року під прикриттям воєнного стану, переслідування журналістів, обмеження виїзду чоловіків — це теж форми відчуження громадян від реального впливу на власне майбутнє. Ми не прирівнюємо різні ситуації, але констатуємо спільне: влада скрізь схильна використовувати кризи як привід відкласти або заблокувати право людей визначати своє майбутнє.

У цьому контексті знакові слова виборця з Дейр-аль-Балаха — «досить воєн, час відбудовувати» — набувають іншого виміру. Це не просто про Газу. Це про мільйони людей у різних країнах, яких влада утримує в режимі «вічної кризи», де нормальне громадянське і демократичне життя завжди «не на часі».

Що кажуть цифри: хто і де голосував

Згідно з даними Центральної виборчої комісії, розташованої в Рамаллі, у виборах 25 квітня мали право взяти участь понад мільйон виборців по всіх палестинських територіях. У Дейр-аль-Балах — 70 000 виборців, 12 дільниць. На Західному березі останні місцеві вибори відбувалися у 2022 році. У Газі — востаннє у 2006-му. Незважаючи на складні умови — зруйнована інфраструктура, обмежена свобода пересування, фактичний поділ на дві адміністрації — люди прийшли голосувати. Реальні показники явки не були оголошені до завершення підрахунку голосів, але сам факт проведення виборів у Дейр-аль-Балах вже є безпрецедентним за останні двадцять років.

Варто зазначити, що всі ці дані — від офіційних палестинських органів і ЗМІ без незалежного підтвердження. Незалежні міжнародні спостерігачі мали обмежений доступ, особливо до Гази. Тому будь-яку статистику виборчої активності слід сприймати з відповідними застереженнями.

Спостерігачі зазначають, що на відміну від звичайних демократичних виборів, де система підрахунку і верифікації є незалежною, у Газі сама присутність поліції ХАМАС біля дільниць вже створює питання щодо дійсної незалежності процесу. Де пролягає межа між «охороною правопорядку» і «контролем над голосуванням» — в умовах збройного угруповання, яке управляє анклавом, однозначно відповісти важко.

Незважаючи на всі ці суперечності, 25 квітня 2026 року залишиться в історії як день, коли жителі Гази вперше за двадцять років опустили бюлетень у виборчу урну. Цей факт не можна відняти — ні від них, ні від самої ідеї демократії, яка виживає навіть у найнесприятливіших умовах. Решта — питання, на яке відповідь залежатиме від того, чи вдасться досягти реального врегулювання конфлікту в найближчі роки, чи цей момент залишиться лише ще однією заморозкою у нескінченному протистоянні.

Тим часом регіон продовжує перебувати в стані нестабільності: паралельно з виборами у Газі тривав дипломатичний колапс ірано-американських переговорів, а в Угорщині — завершувалася ера Орбана. Три події одного дня, три виміри трансформації Близького Сходу та Центральної Європи, що відбуваються одночасно і взаємно впливають одна на одну. Зворотного шляху немає — лише вперед, у невизначеність.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon