Мальтійський підприємець Йорген Фенек, якого прокуратура вважає замовником убивства журналістки-розслідувачки Дафне Каруани Ґаліції, постав 1 липня 2026 року перед Кримінальним судом у Валлетті за звинуваченнями у співучасті в умисному вбивстві та злочинній змові — через вісім років і майже дев’ять місяців після того, як бомба під сидінням її автомобіля вибухнула о 14:58 неподалік її дому в селі Бідніджа. Фенек, 44 роки, вини не визнав; вирок присяжних очікують у серпні.
Це перший процес, у якому суд розглядає не руку, що заклала вибухівку, а гаманець, який, за версією слідства, за неї заплатив. Троє виконавців уже засуджені, двоє постачальників бомби отримали довічне, посередник дав свідчення в обмін на помилування. Фенек — остання й найвища ланка ланцюга, який Каруана Ґаліція почала розплутувати ще за життя.
- Бомба о 14:58 і останній рядок у блозі
- Гроші, які вона шукала: Панама, 17 Black і електростанція
- Егрант: звинувачення, яке не підтвердилося
- Ланцюг виконавців: 30 тисяч наперед, 120 тисяч потім
- Арешт на яхті і падіння уряду
- 437 сторінок про відповідальність держави
- Проєкт Daphne: журналісти, що продовжили її роботу
- Сорок позовів і директива, названа її ім'ям
- Дев'ятеро присяжних і питання, ширше за Мальту
- Post List
- Фенек постав перед судом за вбивство Каруани Ґаліції
- Theranos через десять років: Голмс у в’язниці до 2031-го
- Proxima Fusion залучила €411 млн на термоядерний стеларатор
- LIBOR: банки заплатили млрд, а вироки трейдерів скасовано
- Суд Гани дав 20 років главі НПП Ашанті за незаконний видобуток
- Протести в Києві вимагають відставки Сирського до п’ятниці
Бомба о 14:58 і останній рядок у блозі
16 жовтня 2017 року, у понеділок пополудні, Дафне Каруана Ґаліція виїхала зі свого будинку в Бідніджі на орендованому Peugeot 108. За кількасот метрів від воріт спрацював саморобний вибуховий пристрій, закладений під водійське сидіння і активований дистанційно з мобільного телефона. Уламки автомобіля розкидало по полю обабіч сільської дороги. Її тіло знайшов один із синів, який прибіг на звук вибуху. Їй було 53 роки.
За півгодини до цього вона опублікувала в своєму блозі Running Commentary останній запис. Він закінчувався фразою, яку згодом цитуватимуть у кожному матеріалі про її смерть.
«Скрізь, куди не глянь, тепер самі шахраї. Ситуація безнадійна.»
Дафне Каруана Ґаліція, останній допис у блозі Running Commentary, 16 жовтня 2017 року
Понад десятиліття вона була найвпливовішим і найбільш ненависним для мальтійського істеблішменту голосом. Каруана Ґаліція починала колумністкою в газеті The Malta Independent, а 2008 року заснувала власний блог Running Commentary, який швидко перетворив її з газетної оглядачки на найчитабельнішого журналіста країни. У дні найгучніших публікацій її сторінку читали більше людей, ніж становив сукупний наклад усіх друкованих газет острова. Вона писала про корупцію в найвищих кабінетах, про офшори міністрів, про зв’язки політиків із бізнесом, про організовану злочинність і контрабанду пального. На момент смерті проти неї було відкрито понад сорок позовів про наклеп — класична тактика виснаження критика через суди, яку в Європі згодом назвуть її ім’ям.
Її боялися й ненавиділи по обидва боки партійного бар’єра. Вона критикувала правлячу Лейбористську партію Джозефа Муската різкіше за будь-кого, але не щадила й опозиційних націоналістів, коли ті давали привід. Через це після її смерті обидві політичні сили довго уникали робити її символом: надто багато незручних питань вона поставила кожній із них.
Мальта — найменша країна Євросоюзу, менш ніж півмільйона населення, де політичний, бізнесовий і судовий світи вміщуються в кілька рукостискань. Убивство журналістки в такій державі-острові стало не місцевою кримінальною подією, а тестом на те, чи здатна одна з держав ЄС узагалі розслідувати злочин, сліди якого ведуть до її власного уряду.
Гроші, які вона шукала: Панама, 17 Black і електростанція
Щоб зрозуміти, чому Каруану Ґаліцію вбили, слідчі повернулися до того, що вона розслідувала. У лютому 2016 року, розбираючи витік документів панамської юридичної фірми Mossack Fonseca, вона повідомила, що міністр енергетики Мальти Конрад Міцці володіє компанією в Панамі та трастом у Новій Зеландії. Невдовзі з’ясувалося, що аналогічну панамську структуру має і Кіт Шембрі — керівник апарату прем’єр-міністра Джозефа Муската, друга за впливом людина в державі.
Ці розкриття були частиною глобального витоку, який світ дізнався як Панамські документи. Але мальтійський слід тягнувся далі за офшорні реєстрації. Залишалося питання, яке Каруана Ґаліція ставила у блозі знову і знову: хто мав наповнювати ці панамські компанії грошима і за що?
Відповідь мала назву — 17 Black. Це була компанія в Дубаї, власника якої довго не могли встановити. У листопаді 2018 року спільне розслідування агентства Reuters і газети Times of Malta публічно назвало власника: ним виявився Йорген Фенек, спадкоємець одного з найбагатших бізнес-кланів острова, групи Tumas. За даними слідства, 17 Black мала переказувати панамським компаніям Шембрі і Міцці до 150 тисяч євро щомісяця.
Фенек був не просто багатим бізнесменом. Він входив у консорціум Electrogas, який виграв державний контракт на будівництво нової газової електростанції вартістю близько 450 мільйонів євро — проєкт, який просував саме міністр Міцці. Тобто структура, що мала платити чиновникам через Дубай, належала людині, чия компанія отримала від цих самих чиновників багатомільйонний енергетичний контракт. Цю схему Каруана Ґаліція описувала фрагмент за фрагментом до останнього дня.
Механіка прихованих виплат через ланцюжок офшорів — від панамських компаній до дубайських посередників — була не мальтійським винаходом, а стандартним інструментом, який документували й інші великі витоки, від Пандори до справ про відмивання через європейські банки. Різниця полягала в тому, що на Мальті журналістку, яка тягнула за цю нитку, вбили.
Егрант: звинувачення, яке не підтвердилося
У квітні 2017 року, за півроку до смерті, Каруана Ґаліція опублікувала найгучніше і найризикованіше своє звинувачення. За її твердженням, третя панамська компанія — Egrant — належала Мішель Мускат, дружині прем’єра, і через неї до родини глави уряду нібито надходили кошти, пов’язані з Азербайджаном. Мускат заперечив усе й особисто ініціював магістерське розслідування, щоб, за його словами, очистити ім’я родини.
Висновок цього розслідування, оприлюднений у липні 2018 року суддею-магістратом Аароном Буджею, не знайшов доказів, які пов’язували б Egrant із подружжям Мускат. Прем’єр назвав це своїм виправданням і використав як аргумент проти всіх решти публікацій журналістки. Критики ж зауважували, що розслідування так і не встановило справжнього кінцевого власника Egrant узагалі.
Ця історія показує, наскільки важко навіть за наявності масштабного витоку документів довести кінцевого бенефіціара офшорної структури. І водночас — як одне звинувачення, що не підтвердилося документально, було використане, щоб поставити під сумнів усю решту її роботи, більшість якої згодом підтвердилася.
Ланцюг виконавців: 30 тисяч наперед, 120 тисяч потім
Слідство реконструювало вбивство як комерційне замовлення з чіткою тарифною сіткою. За версією прокуратури, у квітні 2017 року Фенек звернувся до колишнього таксиста Мелвіна Теуми з проханням знайти виконавців. Теума вийшов на трьох чоловіків, які погодилися вбити журналістку за 150 тисяч євро: 30 тисяч наперед і 120 тисяч після виконання, плюс близько 5 тисяч на витрати.
Пристрій заклали під сидіння орендованого автомобіля і підірвали сигналом з телефона о 14:58:55 16 жовтня 2017 року — час зафіксовано з точністю до секунди за даними стільникового зв’язку. Решту суми, за твердженням обвинувачення, виплатили після вбивства.
4 грудня 2017 року поліція провела рейд у промисловій зоні Марси й затримала десятьох осіб. Трьом висунули звинувачення у вбивстві: братам Джорджу та Альфреду Деджорджо і Вінсенту Мускату. Через майже два роки, 16 липня 2019-го, їх офіційно віддали під суд. Далі справа розпалася на окремі вироки.
- Вінсент Мускат визнав провину 23 лютого 2021 року й отримав 15 років ув’язнення в обмін на співпрацю зі слідством і статус свідка.
- Брати Деджорджо визнали провину 14 жовтня 2022 року, безпосередньо перед початком суду присяжних, і отримали по 40 років кожен та штраф у 50 тисяч євро.
- Роберт Аджус і Джеймі Велла, яких звинуватили в постачанні вибухівки, були засуджені до довічного ув’язнення в червні 2025 року; у січні 2026-го апеляційний суд відхилив їхню скаргу.
Ключовою фігурою в перетворенні кримінальної справи на політичну став Мелвін Теума. Заарештований 14 листопада 2019 року, він запропонував назвати замовника в обмін на президентське помилування — і отримав його. Його свідчення, підкріплені таємними аудіозаписами розмов, які він робив як страховку, стали основою обвинувачення проти Фенека.
Арешт на яхті і падіння уряду
20 листопада 2019 року, коли слідство впритул наблизилося до нього, Фенека затримали на його яхті неподалік узбережжя Мальти. Прокуратура описала це як спробу втечі з острова. Його арешт запустив ланцюгову реакцію в уряді, який доти вважався непитуваним.
Кіт Шембрі, керівник апарату прем’єра, чиє ім’я фігурувало і в Панамських документах, і у схемі 17 Black, подав у відставку в листопаді 2019-го. Слідом за ним пішов міністр Конрад Міцці. А на початку грудня оголосив про відхід і сам прем’єр Джозеф Мускат, який остаточно залишив посаду в середині січня 2020 року на тлі щоденних протестів у Валлетті з вимогою справедливості. Це була найглибша політична криза в новітній історії острова — і спричинило її розслідування вбивства однієї журналістки.
Історія на цьому не завершилася. У травні 2024 року Джозеф Мускат, Конрад Міцці та Кіт Шембрі — разом ще з понад десятьма особами — постали перед судом уже в іншій справі: про корупцію, шахрайство та відмивання коштів навколо приватизації трьох державних лікарень, переданих компанії Vitals Global Healthcare без досвіду в охороні здоров’я, яка згодом перепродала концесію. Усі фігуранти провину заперечили. Ця справа окрема від убивства, але вона показує масштаб мережі, про яку писала Каруана Ґаліція.
Політична корупція на рівні уряду держави-члена ЄС — не мальтійська винятковість. Європарламент пережив власний скандал, коли слідство у справі Qatargate виявило готівку в кабінетах віцепрезидентки. Різниця Мальти в тому, що тут за журналістику заплатили життям.
437 сторінок про відповідальність держави
На вимогу родини наприкінці 2019 року був створений незалежний публічний слідчий орган на чолі з суддями, який мав відповісти на одне питання: чи можна було вбивство запобігти і чи несе за нього відповідальність держава. 29 липня 2021 року комісія оприлюднила висновок на 437 сторінок. Формулювання не залишало простору для тлумачень.
«Держава має нести відповідальність за вбивство, бо створила атмосферу безкарності, яка зародилася на найвищих щаблях у серці канцелярії прем’єр-міністра і, наче восьминіг, поширилася на інші структури — регуляторні органи та поліцію, — що призвело до руйнування верховенства права.»
Висновок публічної комісії з розслідування вбивства Дафне Каруани Ґаліції, 29 липня 2021 року
Комісія не знайшла доказів прямої участі уряду в організації вбивства. Але вона встановила, що держава створила «сприятливий клімат» для будь-кого, хто хотів би усунути журналістку, і не вжила заходів для її захисту, попри очевидні ризики.
«Держава не змогла визнати реальні й безпосередні ризики, зокрема злочинні наміри третіх осіб щодо життя Дафне Каруани Ґаліції, і не вжила заходів у межах своїх повноважень, яких за розумного судження від неї очікували, щоб уникнути цього ризику.»
Висновок публічної комісії, 29 липня 2021 року
Більшість рекомендацій комісії — щодо захисту журналістів, реформи регуляторів і розриву зрощення бізнесу з політикою — станом на середину 2026 року так і не впроваджені. Права людини та свобода преси в найменшій країні ЄС залишаються там само, де про них попереджав цей звіт. Символом цього протистояння став імпровізований меморіал біля Пам’ятника Великій облозі у Валлетті: активісти роками приносили сюди квіти й свічки, а комунальні служби за розпорядженням влади так само роками їх прибирали, аж поки прибирання не припинилося під тиском громадськості.
Проєкт Daphne: журналісти, що продовжили її роботу
Через півроку після вбивства, у квітні 2018 року, консорціум міжнародних медіа під координацією французької організації Forbidden Stories запустив «Проєкт Дафне». Понад вісімнадцять редакцій з різних країн — серед них Reuters, The Guardian, Le Monde і Süddeutsche Zeitung — домовилися продовжити її незавершені розслідування за простим принципом: журналіста вбити можна, історію — ні.
Вони перевіряли її матеріали про 17 Black, консорціум Electrogas і панамські компанії міністрів — і більшість фактів витримала незалежну перевірку кількох редакцій. Саме після цієї спільної роботи ім’я Йоргена Фенека як власника дубайської 17 Black перестало бути припущенням і стало підтвердженим фактом.
Паралельно тиснули європейські інституції. Парламентська асамблея Ради Європи призначила спеціального доповідача — нідерландського депутата Пітера Омтзігта, який у 2019 році представив звіт про вбивство і про системні збої мальтійського правосуддя, вимагаючи незалежного публічного розслідування. Багато в чому саме зовнішній тиск Страсбурга й Брюсселя, а не внутрішня політична воля, не дав справі загубитися в шухлядах.
Сорок позовів і директива, названа її ім’ям
На момент загибелі над Каруаною Ґаліцією висіло понад сорок судових справ про наклеп, поданих політиками, бізнесменами й посадовцями, чиї схеми вона описувала. Частина цих позовів після її смерті за тодішнім мальтійським законодавством перейшла на її спадкоємців — удівця й синів, які успадкували не лише архів матері, а й судові претензії проти неї. Ці позови рідко подавалися з розрахунку виграти. Їхня мета була інша: змусити журналістку витрачати час, гроші й нерви на юристів замість наступних розслідувань.
Такі справи в європейському праві дістали назву SLAPP — стратегічні позови проти участі громадськості. Історія Каруани Ґаліції стала для Брюсселя головним аргументом на користь спільних правил. У 2024 році ЄС ухвалив директиву проти зловживання судовими позовами для тиску на журналістів і активістів; у Європарламенті та в середовищі захисників преси її неформально називають «законом Дафне».
«Упродовж усього тривалого шляху до правосуддя європейські посадовці у Страсбурзі та Брюсселі докладали чималих зусиль, щоб привернути увагу до занепокоєнь щодо свободи преси і верховенства права на Мальті.»
Том Гібсон, заступник директора з адвокації в ЄС, Комітет захисту журналістів (CPJ)
Директива, втім, має обмеження: вона стосується передусім транскордонних справ. Більшість позовів проти Каруани Ґаліції були суто внутрішніми, мальтійськими, — і від такого тиску вона захисту не мала б і сьогодні. Тиск на журналістів через суди й прокуратуру не є винятково мальтійською деталлю: із подібним стикаються навіть у США, де Мін’юст викликав репортерів до великого журі, намагаючись розкрити їхні джерела.
Дев’ятеро присяжних і питання, ширше за Мальту
Процес над Фенеком відкрився 1 липня 2026 року в Кримінальному суді у Валлетті. Йому висунуто два звинувачення: співучасть в умисному вбивстві та змова з метою вбивства. Він відкинув обидва. Відбір колегії тривав понад п’ять годин за зачиненими дверима; врешті сформували журі з дев’яти присяжних і шести запасних — один із запасних під час відбору знепритомнів і потребував медичної допомоги. Генеральний прокурор Мальти Віктор Буттіджіг вимагає довічного ув’язнення за звинуваченням у вбивстві та від 20 до 30 років за злочинну змову.
Фенек провів під вартою понад п’ять років — його заарештували в листопаді 2019-го, а звільнили під заставу лише 24 січня 2025 року. Родину журналістки в суді представляють адвокати Терез Комодіні Каккья і Джейсон Аццопарді; сини й вдівець Каруани Ґаліції були присутні на відкритті процесу. Міжнародні організації із захисту преси стежать за кожним засіданням.
«Нарешті ми можемо дізнатися правду про те, що сталося, домогтися правосуддя і надіслати потужний сигнал усій Європі: журналістику не можна змусити замовкнути насильством.»
Том Гібсон, заступник директора з адвокації в ЄС, Комітет захисту журналістів (CPJ)
Сам Фенек від моменту арешту заперечує роль замовника і будує захист на іншій версії: за його твердженнями, справжнім організатором був Кіт Шембрі, керівник апарату прем’єра, а його самого нібито підставили і навіть заздалегідь попередили про наближення поліції. Шембрі будь-яку причетність до вбивства заперечує, і жодних звинувачень у вбивстві йому досі не висунуто. Ця лінія захисту перетворює процес на зіткнення двох версій про те, де в мальтійській державі закінчувався бізнес і починалася змова, — і саме тому вирок присяжних чекають далеко за межами острова. Захист також роками намагався виключити з доказової бази частину матеріалів, отриманих з телефонів і аудіозаписів посередника Мелвіна Теуми.
Вбивство мало наслідки далеко за межами острова. У 2021 році Єврокомісія ухвалила окрему рекомендацію про безпеку журналістів у державах-членах, прямо посилаючись на мальтійський прецедент. Для інституцій ЄС справа перетворилася з локальної кримінальної хроніки на питання про те, чи здатен Союз захистити пресу всередині власних кордонів.
Мережу офшорів і підставних компаній, яку розплутувала Каруана Ґаліція, згодом документували журналісти-розслідувачі по всьому світу — від імперії Ізабель душ Сантуш до десятків інших витоків. Її метод — читати реєстри, а не пресрелізи — став шаблоном для цілого покоління репортерів.
Процес над Фенеком відповідає на питання, хто заплатив за бомбу. Він не відповідає на інше: чому фінансова конструкція, яку описувала журналістка, — панамські компанії міністра й керівника апарату прем’єра, щомісячні виплати через дубайську 17 Black, енергетичний контракт на 450 мільйонів — за майже десять років не привела до жодного вироку у справі про вбивство проти тих політичних фігур, а висновок комісії про державну безкарність залишається переважно на папері.
Вирок присяжних у справі Йоргена Фенека очікують у серпні 2026 року. Незалежно від його змісту, більшість рекомендацій публічної комісії 2021 року на Мальті досі не виконано, а справа про приватизацію лікарень проти колишнього прем’єра Джозефа Муската й двох його найближчих соратників лише набирає обертів у судах Валлетти.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
