Видання The Intercept повідомило 20 липня, що Google протягом останнього року вимкнув можливість залишати відгуки майже для всіх понад ста центрів утримання Імміграційної і митної служби США (ICE), які компанія показує на Google Maps: на серпень 2025-го сторінок із відкритими відгуками було двадцять шість, тепер їх залишилося чотири. Розслідування спирається на академічний аудит професорки Тулейнського університету Муйри Маккаммон, опублікований 23 червня 2026 року в рецензованому журналі New Media & Society.
Це не історія про один видалений коментар. Це історія про те, як пошукова система, що контролює понад дев’яносто відсотків ринку, тихо прибрала єдиний публічний канал, через який люди, яких утримують у закритих і майже недоступних для сторонніх закладах, розповідали світу, що там відбувається.
- 1636 відгуків, 26 в'язниць і аудит, що встиг їх зберегти
- «Місця, куди потрапляють без вибору»: політика Google з 2023-го
- «Перебування під вартою — це вибір»: що каже держава
- Від ICEBlock до Red Dot: як застосунки прибирали за наказом
- Сотні повісток, щоб зняти маску з критиків
- Панель знань і зникнення карцеральних свідчень
- Більше матеріалів
- Gannett подала позов проти OpenAI за 0 млн за навчання ChatGPT
- Закрита пропозиція для інвесторів: вхід пулом у комерційне приміщення на першому штучному острові Чорного моря
- Як українські стартапи знаходять інвесторів у 2026-му: Brave1, акселератори і нові платформи
- Alphabet перед звітом 28 жовтня: Google Cloud +82%, але FCF від’ємний
- Маск визнав обмеження Starlink після тижня заперечень
- Apple переробить ATT: Bundeskartellamt зробив зміни обов’язковими
1636 відгуків, 26 в’язниць і аудит, що встиг їх зберегти
Маккаммон почала збирати дані у 2025 році. Її дослідження — соціотехнічний аудит із назвою, взятою з одного з відгуків: «You can call it whatever you like, but this is a prison» («Можете називати це як завгодно, але це в’язниця»). У серпні 2025-го вона агрегувала 1636 дописів із двадцяти шести центрів ICE, де Google на той момент ще дозволяв публікувати відгуки й оцінки. Паралельно вона зафіксувала ще дев’яносто один імміграційний ізолятор на Google Maps, для яких компанія відгуки вже відключила.
Через рік майже всі ті 1636 записів зникли. За словами дослідниці, з двадцяти шести сторінок із відгуками, які вона документувала, до липня 2026-го активними залишилися чотири. Решту Google перевів у режим, де оцінку виставити неможливо, а раніше залишені коментарі більше не відображаються.
«Google активно придушує карцеральну інформацію, наративи та цифрові сліди, пов’язані з центрами утримання Імміграційної і митної служби США».
Муйра Маккаммон, професорка Тулейнського університету, аудит у New Media & Society, 2026
Що саме зникло разом із відгуками? Аудит описує їх як суміш практичної інформації, свідчень про умови утримання і спроб чинити спротив через публічну критику. Люди писали, як передати гроші на рахунок затриманого, у які години працює приймальня, чому неможливо додзвонитися рідним. Писали про переповненість, про брак медичної допомоги, про поводження персоналу. Маккаммон називає це «карцеральними контрнаративами» — розповідями, які руйнують офіційну картинку і яких у публічному просторі майже не існує в іншому місці.
Один із людей, чиї свідчення вона зафіксувала, — Майкл Алсівар Карпіо, 26-річний громадянин Еквадору, депортований наприкінці 2024 року і нині повернутий до містечка Ла-Тронкаль. Він описував місяці під вартою словами, які важко сплутати з відгуком про готель.
«Це був найважчий досвід у моєму житті… Я був просто 24-річним хлопцем, який ніколи не скоїв жодного злочину. Зі мною поводилися так, ніби я найгірший злочинець у світі — ніби я вчинив потрійне вбивство».
Майкл Алсівар Карпіо, депортований до Еквадору (цит. за Mississippi Free Press, 2026)
Такі коментарі стосувалися конкретних закладів — Adams County Correctional Center поблизу Натчеза у штаті Міссісіпі, Winn Correctional Center у Луїзіані. Аудит окремо зафіксував, що чотирнадцять відгуків про центр в окрузі Адамс було виявлено, а потім видалено; один із них був написаний у формі молитви. Це і є та фактура, яку політика модерації переводить у категорію «некорисного».
Маккаммон звертає увагу саме на це слово. За її словами, коли платформа маркує свідчення про умови утримання як «некорисні», вона робить прихований ціннісний вибір.
«Це слово — “некорисні” — впадає мені в око… Google не обов’язково ставить у пріоритет демократичну підзвітність».
Муйра Маккаммон, професорка Тулейнського університету (цит. за Mississippi Free Press, 2026)
Масштаб чистки видно і в іншій цифрі, яку наводить дослідження: починаючи з липня 2021 року Google отримав 357 запитів на видалення окремих відгуків, що стосувалися імміграційних закладів. Але справжній злам стався пізніше — коли компанія перестала точково прибирати окремі коментарі й почала вимикати цілі розділи відгуків для закладу за закладом.
Сам метод Маккаммон вона описує як соціотехнічний аудит — систематичне спостереження за тим, як платформа реально поводиться з певним типом контенту, а не за тим, що написано в її правилах. Дослідниця архівувала відгуки, поки вони ще були доступні, і потім фіксувала, як вони зникають. Висновок аудиту сформульований обережно: Google обмежує циркуляцію карцеральних наративів «на ситуативній основі» — тобто без єдиного публічного рішення, тихо, заклад за закладом. Саме ця ситуативність і робить процес майже невидимим: немає дати, немає прес-релізу, немає моменту, який можна було б назвати забороною.
Аргумент про «місця без вибору» має і слабке місце в самій логіці Google. Державні установи, куди люди теж ідуть радше з примусу, ніж із бажання, відгуки зберігають: сторінка відділу автотранспорту (DMV) у Сан-Франциско має понад 1800 відгуків і нікуди не поділася. Різниця між DMV і центром ICE — не в тому, що одне «обирають», а інше ні. Різниця в тому, чиї свідчення там накопичуються і кому вони незручні.
Один із задокументованих прикладів — відгук Танії Чото, дружини чоловіка, якого утримували у Флориді. Вона залишила його публічно, коли в закладі, за її словами, кілька днів не працювало кондиціонування.
«Вони вже три дні без кондиціонування! Будь ласка — мого чоловіка тримають під вартою, і вони страждають; у них немає кондиціонера у цю спеку!»
Танія Чото, дружина затриманого, відгук на Google Maps (цит. за The San Francisco Standard, 15 липня 2026)
Чото розповіла The San Francisco Standard, що усвідомлювала ризик. «Я боялася, що ICE прочитає мій відгук і що вони прийдуть по мене. Але я подумала: нехай приходять», — сказала вона. На запитання, чи вважає вона, що заклад справді бачив написане, відповіла коротко: «На сто відсотків». Коли їй пояснили, що Google більше не показує такі відгуки, вона перепитала: «Справді? Це ж зачіпає нашу свободу слова, так?»
«Місця, куди потрапляють без вибору»: політика Google з 2023-го
Google не заперечує факт видалення. Компанія пояснює його власним правилом модерації, яке, за її словами, застосовується однаково до цілої категорії установ.
«З 2023 року ми не дозволяємо відгуки Google для місць, куди люди потрапляють без вибору, — як-от центри утримання, тюрми і поліцейські дільниці».
Речник Google (цит. за The San Francisco Standard, 15 липня 2026)
Речниця компанії Женев’єва Парк повторила ту саму логіку в коментарі The Intercept, додавши, що відгуки, які не відповідають цьому правилу, вважаються «некорисними, шкідливими або не по темі».
«Відгуки допомагають людям вирішувати, куди піти, і ми не показуємо відгуки для кількох категорій місць, куди люди потрапляють без вибору».
Женев’єва Парк, речниця Google, The Intercept, 20 липня 2026
Формально аргумент послідовний. Ресторан обирають — отже, відгук допомагає вибору; тюрму не обирають — отже, оцінка «три зірки з п’яти» нічого не вирішує. Проблема, на яку вказує Маккаммон, в іншому: відгук про центр ICE ніколи не був споживчою оцінкою. Він був майже єдиним способом винести назовні свідчення із закладу, куди журналістів пускають рідко, а незалежних інспекторів — ще рідше. Прибираючи «оцінку», Google прибирає і свідчення, бо технічно вони живуть в одному й тому ж полі.
Компанія також наполягає, що хронологія відключень не пов’язана із зовнішнім тиском. У відповіді The Intercept представники Google заявили, що вимкнення відгуків для центрів ICE протягом останнього року «не пов’язане з урядовим запитом». Це твердження — центральне для всієї історії, і саме його найважче перевірити.
«Перебування під вартою — це вибір»: що каже держава
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) відкидає версію, що ICE просив когось видаляти відгуки. Речник відомства заявив The Intercept, що жодного такого запиту служба не надсилала. Але та сама заява містить формулювання, яке дослівно повторює риторику Google — і водночас іде далі.
«Перебування під вартою — це вибір».
Речник Міністерства внутрішньої безпеки США (DHS), The Intercept, 20 липня 2026
Це коротке речення робить те, чого корпоративна політика робити не мусила б: воно перекладає відповідальність за умови утримання на самих утримуваних. Логіка «місця без вибору» у вустах платформи — це технічне правило. У вустах державного відомства «перебування під вартою — це вибір» звучить як політична позиція.
DHS підтвердив і конкретний інцидент, довкола якого крутилися частина відгуків. За даними відомства, 3 липня 2026 року в центрі Farmville у штаті Вірджинія стався «пов’язаний із погодою збій електропостачання». Саме до таких закладів — Farmville, Elizabeth Contract Detention Facility у Нью-Джерсі, центр у Ньюарку, відомий як Delaney Hall, — і стосувалися сотні коментарів, які тепер недоступні. Про смертельні випадки під вартою ICE ми писали раніше в контексті кримінальних скарг Мексики проти США: там ішлося про сімнадцять загиблих, а публічний слід таких історій починався саме з відгуків рідних.
Від ICEBlock до Red Dot: як застосунки прибирали за наказом
Питання, чи діяв Google самостійно, не існує у вакуумі. За останній рік американська влада вже щонайменше один раз відкрито домоглася, щоб технологічні гіганти прибрали з крамниць застосунки, пов’язані з моніторингом ICE, — і тоді компанії підкорилися публічно, без жодних сумнівів у причинно-наслідковому зв’язку.
У квітні 2025 року розробник Джошуа Аарон випустив застосунок ICEBlock, що дозволяв користувачам анонімно позначати помічених агентів ICE. У жовтні 2025-го генеральна прокурорка США Памела Бонді підтвердила пряме втручання відомства.
«Ми сьогодні звернулися до Apple з вимогою видалити застосунок ICEBlock з App Store — і Apple це зробила».
Памела Бонді, генеральна прокурорка США, жовтень 2025
Невдовзі Google прибрала з Play Store аналогічні застосунки, зокрема Red Dot — андроїд-версію ICEBlock. Обидві компанії посилалися на власні правила, але послідовність подій не залишала простору для тлумачень: спершу вимога Мін’юсту, потім видалення.
Ця історія переросла у розслідування Конгресу. 5 лютого 2026 року рейтинговий член юридичного комітету Палати представників Джеймі Раскін надіслав генпрокурорці Бонді лист із вимогою пояснити роль Мін’юсту у видаленні застосунків. Раскін назвав дії адміністрації кампанією «примусу і цензури», спрямованою на те, щоб змусити замовкнути критиків. Він зажадав листування між Мін’юстом і технокомпаніями, а також між Мін’юстом, Білим домом і DHS. Розслідування триває, і відповіді на ключове питання — чи був наказ — публічно досі немає.
На цьому тлі заперечення Google звучить вужче, ніж здається. Компанія стверджує, що вимкнення відгуків «не пов’язане з урядовим запитом». Вона не стверджує, що взагалі не спілкувалася з відомствами про центри ICE. Різниця між цими двома твердженнями — і є простором, у якому Маккаммон ставить своє головне запитання.
«Одне з ключових питань, які я маю, — якою мірою Google ухвалює ці рішення самостійно, як політику модерації, а якою — діє від імені політичних призначенців та інших стейкхолдерів усередині ICE».
Муйра Маккаммон, професорка Тулейнського університету, The San Francisco Standard, 15 липня 2026
Сотні повісток, щоб зняти маску з критиків
Поки одні технокомпанії прибирали відгуки й застосунки, ті самі компанії у першому кварталі 2026 року почали віддавати владі дещо значно чутливіше — особисті дані користувачів, які критикували ICE. У лютому 2026-го стало відомо, що DHS розіслав сотні адміністративних повісток, щоб установити справжні імена, електронні адреси і телефони за анонімними акаунтами, які відстежують або критикують імміграційну службу.
Ключова деталь — механізм. Адміністративні повістки DHS видає самостійно, без ордера і без санкції судді. Тобто відомство фактично обходить суд, звертаючись напряму до платформ. І платформи відповіли: Google, Meta (власник Facebook та Instagram) і Reddit підтвердили, що виконали повістки DHS, спрямовані на ідентифікацію користувачів, які засуджували ICE. У переліку адресатів згадувався і Discord.
Не всі спроби спрацювали. Мешканець околиць Філадельфії, якого в судових документах назвали «Джоном Доу», отримав повістку після того, як розкритикував поводження DHS з афганським шукачем притулку; до нього навіть приходили агенти додому. Він оскаржив повістку у федеральному суді й у період з 3 по 10 лютого 2026 року виграв на підставі Першої поправки. Суд погодився, що уряд не може використовувати повістки, щоб ідентифікувати і залякувати людей, які критикують федеральні відомства. Американський союз захисту громадянських свобод (ACLU) подав окреме клопотання, стверджуючи, що DHS перетворив адміністративні повістки на інструмент придушення небажаного слова.
Ось чому історія з відгуками не читається як суто технічне рішення про модерацію. У тому самому кварталі, коли DHS вимагав від Google розкрити особи анонімних критиків ICE — і Google це вимогу виконав, — та сама компанія вимикала розділи відгуків для десятків центрів ICE. Google наполягає, що друге «не пов’язане з урядовим запитом». Можливо. Але контекст, у якому це заперечення звучить, складається з підтверджених повісток, виконаних тією ж корпорацією.
Масштаб цієї кампанії з ідентифікації критиків підтвердили й інші видання. За даними Engadget і військового видання Military.com, ідеться про сотні повісток, розісланих у перші місяці 2026 року найбільшим технокомпаніям світу, що зберігають дані сотень мільйонів американців. Жодна з цих повісток не проходила через суд заздалегідь: адміністративний формат дозволяє відомству вимагати дані напряму, а вже потім, за бажання адресата, справа може потрапити до судді — як це сталося у справі «Джона Доу». Для більшості користувачів такого бажання — і ресурсів на адвоката — не буде.
Панель знань і зникнення карцеральних свідчень
Чому це взагалі важить, якщо йдеться лише про зірочки на Google Maps? Тому що для більшості людей саме Google — точка входу в будь-яку інформацію про заклад. Коли хтось шукає назву центру ICE, першим на екрані з’являється не сайт правозахисної організації, а панель знань Google із адресою, телефоном і — раніше — відгуками.
«Якщо ви не користуєтеся DuckDuckGo чи ChatGPT, панель знань Google — одне з перших, що спливає».
Муйра Маккаммон, професорка Тулейнського університету, The San Francisco Standard, 15 липня 2026
Прибрати відгуки з цієї панелі — означає прибрати їх із поля зору майже кожного, хто не знає, де шукати альтернативу. Свідчення не знищені юридично: вони просто перестають існувати там, де їх могли б побачити. Це і є практична межа між цензурою і невидимістю — межа, на якій великі платформи почуваються найкомфортніше, бо формально нічого не забороняють.
Для української діаспори у США це не абстракція. Імміграційна система — та сама, крізь яку проходять і біженці з України, і давні емігранти, і члени їхніх родин. Коли єдиним джерелом інформації про заклад лишається його офіційна сторінка, зникає можливість дізнатися заздалегідь, як там насправді — від тих, хто вже там побував. Архів, який зберегла Маккаммон, існує в академічній базі, а не в панелі знань. Пересічний користувач, що вводить назву центру в пошук, побачить адресу, години роботи й телефон — і жодного відгуку про те, що всередині три дні не було кондиціонера.
Історія з відгуками ICE вписується у ширший ландшафт, про який ми пишемо системно. Це і розпізнавання облич Clearview AI, яким користується ICE, і індустрія брокерів даних, що продає інформацію про людей тим самим відомствам. Це і європейський досвід — від суперечки про сканування приватних повідомлень у межах Chat Control до історичної архітектури масового стеження, яку ми розбирали в матеріалі про альянс Five Eyes. Спільний знаменник простий: контроль над інфраструктурою доступу до інформації дедалі частіше означає контроль над тим, що взагалі можна дізнатися.
Тиск на тих, хто документує дії ICE, розгортається і поза платформами. Ми окремо розповідали, як Мін’юст США викликав журналістів до великого журі — епізод з тієї ж логіки, у якій держава звужує коло тих, хто може розповідати незручні історії. Відгук на Google Maps не є журналістикою у класичному сенсі. Але для родини затриманого це часто був єдиний доступний спосіб зробити приватну біду публічною.
Google може мати рацію, що застосовує політику однаково до тюрем, поліцейських дільниць і центрів ICE. Але рівність правила не робить його наслідки нейтральними: коли платформа з часткою пошуку понад дев’яносто відсотків вимикає єдиний масовий канал свідчень із закладів, куди людину поміщають без вироку суду і звідки її голос майже не виходить, вона фактично редагує публічну пам’ять про те, що там відбувається — незалежно від того, просив її про це хтось чи ні.
Аудит Маккаммон опублікований і зафіксував 1636 відгуків, які інакше зникли б без сліду. Розслідування Джеймі Раскіна щодо тиску Мін’юсту на технокомпанії офіційно триває, а листування, якого він вимагає, публічно не оприлюднене. Із понад ста центрів утримання ICE, які Google показує на Google Maps, залишити відгук досі можна лише про чотири.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
2 thoughts on “Google вимкнув відгуки про центри ICE — лишилось чотири”
Comments are closed.