Five Eyes 1946–2026: ECHELON, PRISM і телефон Меркель

15 червня 2026 року о північ за вашингтонським часом найбільша програма електронного стеження в історії США тихо втратила законну підставу. Секція 702 закону FISA — та сама, на якій тримається збір інтернет-комунікацій через PRISM — формально припинила дію. Конгрес не зміг домовитися. Палата представників 29 квітня проголосувала за трирічне продовження (235 проти 191), Сенат і Палата протягли «чисте» 45-денне подовження до 12 червня — і все одно переговори провалилися.

І знаєте, що сталося далі? Майже нічого. Сервери не вимкнули. Кабелі не від’єднали. Машина, яку будували вісім десятиліть, не має кнопки «вимкнути» — і ніколи не мала.

Це історія про те, як п’ять англомовних держав збудували систему, що читає світ. Від рукостискання 1946 року до зали суду 2026-го. Від магнітофонів холодної війни до серверів, на яких лежить ваша пошта. Якщо ви читаєте це з Дортмунда, Кракова чи Чикаго — ваші дані вже проходили через цю мережу. Питання лише в тому, скільки разів.

UKUSA 1946: договір, якого офіційно не існувало

Усе почалося з паперу, який пів століття заперечували. 5 березня 1946 року Сполучені Штати й Велика Британія підписали угоду про спільну роботу в галузі радіоелектронної розвідки — UKUSA Agreement. Документ виріс із воєнної співпраці, коли американські та британські криптографи разом ламали німецький шифр Enigma і японський Purple. Війна закінчилася. Співпраця — ні.

До альянсу швидко долучилися ще три держави: Канада у 1948-му, Австралія та Нова Зеландія — у 1956-му. Так народилося те, що згодом назвуть Five Eyes, «П’ять очей». Суть домовленості була простою і нахабною: партнери ділять між собою планету на зони перехоплення сигналів і обмінюються здобутим. Британія слухає Європу, Африку, європейську частину СРСР. Австралія — Південно-Східну Азію. США — все інше, включно з більшістю Латинської Америки й Азії.

Існувала ще одна, неписана функція. Якщо закон забороняв спецслужбі стежити за власними громадянами, її міг попросити про це партнер — і передати результат назад. Британці слухали американців, американці слухали британців, і кожен формально лишався чистим. Юридична пральня для приватності, що працювала десятиліттями.

Текст угоди UKUSA розсекретили лише у 2010 році — через 64 роки після підписання. До того офіційний Лондон і Вашингтон не визнавали навіть факту її існування.

ECHELON: коли Європарламент назвав речі своїми іменами

Перша глобальна система автоматичного перехоплення мала кодову назву ECHELON. Вона ловила супутникові, мікрохвильові й телефонні комунікації по всьому світу, прогонила їх через словники ключових слів і видавала аналітикам те, що збігалося. Журналіст Дункан Кемпбелл уперше описав механізм ще у 1988 році в статті «Somebody’s Listening» для британського The New Statesman. Йому довго не вірили.

Повірили, коли тему підняв Європейський парламент. У 2000–2001 роках спеціальний Тимчасовий комітет ЄП провів власне розслідування й опублікував підсумковий звіт. Доповідачем був німецький депутат Герхард Шмід. Висновок документа звучав без дипломатичних реверансів.

«Більше не може бути сумнівів у тому, що система перехоплення комунікацій під назвою ECHELON існує і діє. Вона здатна перехоплювати приватні та комерційні комунікації, а не військові.»

Підсумковий звіт Тимчасового комітету Європарламенту з питань системи перехоплення ECHELON, 11 липня 2001 року

Європарламент прямо застеріг: ECHELON використовували й для промислового шпигунства проти європейських компаній. У звіті рекомендували громадянам ЄС ширше застосовувати шифрування. Це був 2001 рік. Через два місяці впали вежі-близнюки — і весь світ заговорив про потребу більшого, а не меншого стеження. Вікно для дискусії про приватність зачинилося на ціле десятиліття.

5 червня 2013: 29-річний контрактник відчиняє двері

Едвард Сноуден працював системним адміністратором на підрядника NSA — компанію Booz Allen Hamilton — на базі агентства в Гаваях. Доступ до внутрішніх мереж давав йому те, чого не мали навіть багато штатних офіцерів: повну картину. У травні 2013-го він вилетів до Гонконгу з ноутбуками, повними секретних документів. І почав віддавати їх журналістам.

5 червня 2013 року The Guardian опублікував перший матеріал: секретний наказ Суду з нагляду за іноземною розвідкою (FISC), який зобов’язував оператора Verizon щодня передавати NSA метадані всіх дзвінків мільйонів американців. Наступного дня — 6 червня — Guardian і The Washington Post одночасно розкрили програму PRISM. Світ дізнався назви компаній, які віддавали дані: Microsoft, Yahoo, Google, Facebook, PalTalk, YouTube, Skype, AOL, Apple. Microsoft підключили першою — у вересні 2007-го. Apple останньою — у жовтні 2012-го.

9 червня Сноуден сам розкрив своє ім’я у відеоінтерв’ю, яке зняла документалістка Лора Пойтрас, а провів журналіст Гленн Грінвальд. Його слова стали маніфестом цілого покоління цифрових скептиків.

«Я не хочу жити у світі, де все, що я роблю і кажу, записується. Це не те, що я готовий підтримувати чи під чим готовий жити.»

Едвард Сноуден, інтерв’ю The Guardian, Гонконг, 9 червня 2013 року

США висунули йому звинувачення за Законом про шпигунство 1917 року. Держдепартамент анулював паспорт, коли Сноуден летів через Москву — і він застряг у транзитній зоні Шереметьєва на 39 днів. Так колишній контрактник NSA опинився в країні, чий режим ми називаємо тим, чим він є: агресором і диктатурою. У вересні 2022 року Володимир Путін надав Сноудену російське громадянство. Цю іронію не варто прикрашати — людина, що викрила американське стеження, доживає під захистом держави, яка стежить за власними громадянами незрівнянно жорстокіше.

Архітектура машини: як насправді працює тотальне стеження

Документи Сноудена показали не одну програму, а екосистему. Кожен елемент робив свою частину роботи, разом вони складалися в систему, що бачила майже все. Ось ключові вузли.

PRISM — дані з парадного входу

За PRISM NSA отримувала дані напряму від інтернет-компаній на підставі Секції 702 FISA: листи, файли, відеодзвінки, історію пошуку. Юридично це подавалося як збір «іноземної розвідки», але в мережу неминуче потрапляли й американці, які листувалися з іноземцями. Цей «побічний» збір громадян США згодом стане центром усіх судових баталій.

Upstream і MUSCULAR — дані з чорного ходу

Якщо PRISM брав дані офіційно, то Upstream перехоплював їх просто з магістральних оптоволоконних кабелів, якими тече інтернет-трафік. Окрема програма MUSCULAR пішла ще далі: NSA разом із британською GCHQ таємно під’єдналися до приватних ліній, що з’єднували дата-центри Google і Yahoo між собою. Компанії про це не знали. Коли інженери Google побачили внутрішній слайд із глузливим смайликом біля схеми їхньої мережі, дехто з них публічно вилаявся нецензурно. Їх можна зрозуміти.

XKeyscore — пошуковик по людству

XKeyscore аналітики NSA називали найширшою системою. Внутрішня презентація хвалилася, що програма дозволяє побачити «майже все, що користувач робить в інтернеті». Аналітик міг ввести адресу електронної пошти, IP чи навіть мову листування — і система видавала перехоплені сесії. Без ордера. Без окремого дозволу судді. Лише з виправдальною формою, яку заповнював сам оператор.

Tempora — британський пилосос

GCHQ — британський партнер NSA — мала власну перлину під назвою Tempora. Британці підключилися до трансатлантичних оптоволоконних кабелів, що виходять на узбережжя Корнуоллу, і буферизували весь трафік: вміст до трьох днів, метадані — до 30. Через Британію проходить значна частина європейського інтернету. Tempora ловила його весь.

Bullrun — диверсія проти самого шифрування

Найцинічніша частина. За програмою Bullrun NSA витрачала сотні мільйонів доларів на рік, щоб навмисно послаблювати стандарти шифрування, якими користується весь світ. Агентство протягло сумнівний генератор випадкових чисел Dual_EC_DRBG у стандарти американського інституту NIST — і, за повідомленнями Reuters, заплатило компанії RSA 10 мільйонів доларів, щоб та зробила цей дефектний алгоритм типовим у своєму продукті. Іншими словами: держава платила, щоб зробити захист громадян слабшим. Щоб самій було легше зламувати.

Окремо існували Boundless Informant (карта обсягів зібраного по країнах), Dishfire (збір SMS — близько 200 мільйонів повідомлень на день) і Optic Nerve — програма GCHQ, що зберігала стоп-кадри з вебкамер користувачів Yahoo, у тому числі відверті. Машина не розрізняла винних і невинних. Вона збирала все. Девіз тодішнього директора NSA генерала Кіта Александера був буквально таким: «Collect it all» — зібрати геть усе.

Меркель, BND і операція «Ейкональ»: коли союзник шпигує союзника

Для української діаспори в Німеччині ця глава найважливіша. Бо тут стеження торкнулося не абстрактного «світу», а конкретної країни, де ви живете, платите податки й голосуєте.

У жовтні 2013 року Der Spiegel оприлюднив документ зі сховища Сноудена: NSA прослуховувала мобільний телефон федеральної канцлерки Ангели Меркель. Найімовірніше — з 2002 року. Раніше, як з’ясувалося, агентство слухало й телефон її попередника Герхарда Шредера. Реакція Берліна була холодною й публічною.

«Стеження за друзями — це абсолютно неприйнятно.»

Ангела Меркель, канцлерка Німеччини, заява в Брюсселі, 24 жовтня 2013 року

А далі сталося найнезручніше. Парламентський комітет Бундестагу, що розслідував скандал із 2014 року, виявив: німецька зовнішня розвідка BND не була жертвою. Вона була співучасницею. У межах операції «Ейкональ» (Eikonal) BND і NSA спільно врізалися в телекомунікаційні кабелі Deutsche Telekom у Франкфурті. BND працювала зі своєї станції Bad Aibling у Баварії — колишньої американської бази, де NSA тримала таємний офіс.

Найвибуховіша деталь стосувалася «селекторів» — пошукових ознак, за якими ведеться перехоплення. NSA передавала BND списки цілей для відстеження. Серед них розслідувачі знайшли щонайменше 2000 селекторів, спрямованих проти європейських і навіть німецьких інтересів: урядових установ, європейських компаній, чиновників ЄС. Це прямо порушувало меморандум, який США й Німеччина підписали у 2002 році. За підсумками внутрішньої перевірки BND виявила і видалила близько 12 000 активних селекторів, націлених на європейських посадовців і бізнес.

Власна розвідка союзної держави роками допомагала іноземному агентству шпигувати за громадянами цієї ж держави та її партнерами. Жоден високопосадовець BND не сів. Висновок Берлін зробив тихий: побудувати власну систему масового стеження, щоб не залежати від американців. Логіка, від якої волосся стає дибки.

Брехня під присягою: Клеппер, Александер і неіснуючі 54 змови

За три місяці до витоку Сноудена відбувся епізод, який пояснює, чому суспільна довіра до спецслужб тріснула. 12 березня 2013 року директор Національної розвідки США Джеймс Клеппер свідчив перед сенатським комітетом. Сенатор Рон Вайден, який уже знав правду з закритих брифінгів, поставив пряме питання: чи збирає NSA «будь-які дані про мільйони американців»?

«Ні, сер. …Не свідомо. Бувають випадки, коли вони, можливо, ненавмисно щось збирають, але не свідомо.»

Джеймс Клеппер, директор Національної розвідки США, слухання Сенату, 12 березня 2013 року

За три місяці документи Сноудена довели, що це була неправда. NSA збирала метадані дзвінків мільйонів американців щодня — масово й системно. Клеппер пізніше назвав свою відповідь «найменш неправдивою» з можливих. Кримінальної відповідальності за брехню перед Конгресом він не поніс. Жодної.

Захищаючи програми, генерал Кіт Александер заявляв, що масовий збір допоміг запобігти 54 терористичним змовам. Цифру повторювали в усіх ефірах. Поки Рада з нагляду за приватністю та громадянськими свободами (PCLOB) — офіційний наглядовий орган — і сенатський комітет не перевірили її. Результат був принизливим: програма збору метаданих за Секцією 215 не зіграла вирішальної ролі практично в жодній справі. Максимум, що вдалося знайти, — один епізод: таксист із Сан-Дієго Басаалі Моалін переказав 8500 доларів сомалійському угрупованню «Аш-Шабаб». Заради цього збирали телефонні записи цілої нації.

Інша сторона: що кажуть ті, хто захищає систему

Чесність вимагає викласти й протилежну позицію — без неї картина буде кривою. Захисники Секції 702 та супутніх програм наводять аргументи, які не можна просто відмахнути.

Перший: 702 справді спрямована на іноземців за межами США, і саме вона дає значну частину розвідданих, що потрапляють у щоденне зведення президента. У 2025 році американські урядовці називали цю секцію джерелом інформації про кібератаки, наркокартелі та плани ворожих держав. Другий: після Сноудена систему реформували. Закон USA Freedom Act 2015 року припинив масовий збір телефонних метаданих за Секцією 215 — тепер записи лишаються в операторів, а спецслужба має запитувати конкретні. Третій: розвідка діє в межах судового нагляду FISC, а реформа RISAA 2024 року додала обов’язкове щорічне навчання агентів ФБР і посилений контроль за «чутливими запитами» щодо політиків, журналістів і релігійних організацій.

Контраргумент звучить так: суд FISC роками працював у режимі, де його рішення таємні, а другої сторони — захисту приватності громадян — у залі просто немає. Реформи приходили лише після витоків, ніколи — до них. І сама структура «побічного» збору даних американців нікуди не поділася. Кожна сторона має рацію в одному: система складна, а нагляд за нею — слабкий. Вибір, кому довіряти, читач робить сам. Ми лише наполягаємо, щоб він робив його з повними фактами, а не з ефірною цифрою «54 змови».

9, 14 очей і ринок, який замінив агентів

П’ять очей — це лише ядро. Навколо нього обертаються ширші кола. «Дев’ять очей» додають Данію, Францію, Нідерланди й Норвегію. «Чотирнадцять очей» (формально — SIGINT Seniors Europe) включають ще Німеччину, Бельгію, Італію, Іспанію та Швецію. Що далі від ядра — то менше довіри й менше доступу, але обмін триває. Саме тому питання «а моя країна в списку?» майже завжди має відповідь «так, тією чи іншою мірою».

Але справжня зміна після 2013 року в іншому. Держава більше не мусить сама будувати ECHELON. Вона може просто купити дані на ринку. Виросла ціла індустрія, яка робить те саме, що NSA, тільки за гроші й без формальних обмежень для держслужбовців.

Ізраїльська NSO Group продавала урядам шпигунське ПЗ Pegasus, що перетворювало айфон жертви на мікрофон у кишені — ми докладно розбирали це в матеріалі про NSO Group і архітектуру Pegasus. Американська Clearview AI зібрала понад 60 мільярдів облич зі соцмереж і продала доступ поліції та ICE — про що ми писали в розслідуванні про розпізнавання облич Clearview AI. Компанія Palantir Пітера Тіля будує платформи, що зшивають державні бази в єдине око — деталі в нашому досьє на Palantir і Тіля. А скандал Cambridge Analytica показав, що тими самими методами можна не лише стежити, а й керувати вибором виборця.

Стеження приватизувалося. І це навіть зручніше для держави: дані брокера не потребують ордера.

Європа 2026: від Chat Control до цифрового гаманця

Найгіркіша іронія в тому, що Європа, яка обурювалася через Меркель і ECHELON, тепер сама будує інструменти, про які NSA могла лише мріяти. І робить це легально, через директиви та регламенти.

Регламент про виявлення матеріалів сексуального насильства над дітьми, відомий як Chat Control, пропонує сканувати приватні повідомлення ще до шифрування — тобто на вашому ж пристрої. Система eIDAS 2.0 і цифровий гаманець ЄС прив’язує вашу особу до кожної онлайн-дії. А проєкт цифрового євро загрожує зробити кожну вашу транзакцію видимою для центрального банку. ECHELON слухав ефір. Цифровий євро бачитиме гаманець.

Логіка та сама, що й у 1946-му: зібрати все, відсортувати потім, довіряти нам, що ми не зловживатимемо. Архітектуру масового нагляду ми вже описували окремо — у тексті про цифрове стеження і соціальний рейтинг. Технології змінилися. Обіцянка лишилася незмінною. І так само порожньою.

Що змінилося після Сноудена — і що ні

Підіб’ємо реальний баланс, без рожевих окулярів і без розпачу. Зміни були. У 2015 році апеляційний суд другого округу у справі ACLU проти Клеппера визнав масовий збір метаданих за Секцією 215 незаконним. Того ж року Конгрес ухвалив USA Freedom Act і формально припинив цю програму. У 2020-му дев’ятий округ у справі США проти Моаліна постановив, що той самий масовий збір був протиправним і, можливо, неконституційним — і це попри те, що саме на тій справі будувалася вся виправдальна риторика розвідки.

Суспільство теж змінилося. Шифрування з кінця в кінець стало стандартом у Signal, WhatsApp і навіть iMessage. Слово «метадані» зрозумів пересічний користувач. Виросло покоління, яке за замовчуванням припускає, що за ним стежать — і має рацію.

А що не змінилося? Головне. Секція 702 пережила всі скандали й дожила до 2026 року. Жоден високопосадовець — ні Клеппер, ні Александер, ні керівники BND — не поніс кримінальної відповідальності. Єдина людина, яку реально переслідують за всю цю історію, — той, хто її розкрив. Сноуден досі не може повернутися додому інакше, ніж до зали суду. А коли 15 червня 2026 року Секція 702 формально втратила чинність, президент Трамп почав тиснути на Конгрес, вимагаючи «чистого» продовження — взагалі без нових гарантій приватності. Лібертаріанський Cato Institute назвав саме лапс — паузу — найкращим, що сталося з 702 за роки. Бо тільки коли машина зупиняється, видно, скільки людей живуть із її доходу.

Вісімдесят років тому п’ять держав вирішили слухати світ і нікому про це не казати. Сьогодні світ знає. І все одно нічого не може вимкнути. Питання вже не в тому, чи за вами стежать — відповідь відома з 2013 року. Питання в тому, хто наступним наважиться відчинити двері — і скільки років він проведе без права повернутися додому.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon