Судова комісія під головуванням заступника головного судді ПАР Реймонда Зондо у п’ятій, підсумковій частині звіту від 22 червня 2022 року встановила, що індійська родина Гупта разом із оточенням тодішнього президента Джейкоба Зуми систематично захоплювала державні підприємства країни і що щонайменше R15,5 мільярда осіли безпосередньо в структурах братів. Загальна сума державних коштів, «забруднених» цією схемою, за підрахунками комісії, склала R57 344 912 379 — понад 3 мільярди доларів за курсом того періоду.
Розслідування тривало майже чотири роки, коштувало платникам податків близько R1 мільярда і залишило по собі архів на 159 109 сторінок свідчень від 278 свідків. Воно не поклало край безкарності головних фігурантів: брати Гупта живуть у Дубаї, Зума уникнув суду за самим захопленням держави, а повернення вкрадених мільярдів досі триває через міжнародні угоди й реституційні позови.
- Звіт на п'ять частин і цифра R57 мільярдів
- Родина з Саксонволда і побудова мережі
- Пропозиція, яку зробили Мчебісі Джонасу
- Локомотиви Transnet і вугілля Optimum
- Консультанти: McKinsey, SAP і Bain
- Дубай, зірвана екстрадиція і повернення активів
- Post List
- Захоплення держави в ПАР: звіт Зондо про братів Гупта і Зуму
- Wirecard: €1,9 млрд зникли, а Марсалек утік до Москви
- Google вимкнув відгуки про центри ICE — лишилось чотири
- Пентагон скоротив центр захисту цивільних до девʼяти осіб
- Термін Зеленського сплив у 2024: конституційний спір про вибори
- Мильстоун-ескроу між стартапом і інвестором: механіка угоди
Звіт на п’ять частин і цифра R57 мільярдів
Офіційна назва органу — Судова комісія з розслідування звинувачень у захопленні держави, корупції та шахрайстві в державному секторі. Її створили у січні 2018 року, перше засідання відбулося 21 серпня того ж року, а слухання завершилися в серпні 2021-го. Звіт виходив частинами: перша (South African Airways, перші висновки щодо Гупта, податкова служба SARS) — 4 січня 2022 року, друга (Transnet і оборонний концерн Denel) — 1 лютого, третя (охоронна фірма Bosasa) — 1 березня, четверта (казначейство, Eskom, Вільна Держава) — 29 квітня, п’ята — 22 червня.
Центральна цифра підсумкового документа — R57 344 912 379,34. Це не сума, яку вкрали в чистому вигляді, а обсяг державних видатків, які комісія визнала ураженими схемою за роки президентства Зуми. Понад 97% цих грошей пройшли через два підприємства — залізничного монополіста Transnet і енергетичну компанію Eskom. З них щонайменше R15,5 мільярда, за оцінкою комісії, отримали безпосередньо структури братів Гупта.
«Імовірно, що сума, яку брати Гупта отримали від захоплення держави, значно перевищує оцінені R15,5 мільярда.»
Реймонд Зондо, заступник головного судді ПАР, підсумковий звіт комісії, 22 червня 2022
Перелік уражених структур виходив далеко за межі Transnet та Eskom. Комісія окремо дослідила авіакомпанію South African Airways, де голова ради директорів Дуду Мієні, близька до Зуми, зривала угоди й проштовхувала посередників; податкову службу SARS, спроможність якої свідомо демонтували, аби послабити контроль за грошима; державний мовник SABC; залізничного пасажирського перевізника PRASA; оборонний концерн Denel. Окремий блок звіту стосувався охоронної фірми Bosasa, чий колишній топменеджер Анджело Агріцці дав детальні свідчення про щомісячні готівкові хабарі міністрам і посадовцям в обмін на державні тюремні та кейтерингові контракти.
Сам звіт наголошував, що R57 мільярдів — лише «найочевидніша» частина збитку, зафіксована там, де документальні докази були беззаперечними. Реальний масштаб грошових потоків, за логікою комісії, більший, але не піддається точному обрахунку через знищені записи та юрисдикції, куди слідство не мало доступу. Ця обережність у цифрах згодом дозволила захисту фігурантів роками оскаржувати кожен епізод окремо.
Термін «захоплення держави» (state capture) описує ситуацію, коли приватна група перехоплює не окремі контракти, а самі механізми ухвалення рішень — призначення міністрів, керівників держпідприємств, прокурорів і слідчих. Саме цим випадок ПАР відрізняється від класичного відкату: йдеться про приватизацію державної влади. Подібну логіку ми розбирали на прикладі імперії Ізабель душ Сантуш в Анголі, де президентська родина контролювала цілі галузі економіки.
Родина з Саксонволда і побудова мережі
Атул Гупта приїхав до ПАР 1993 року з міста Сахаранпур на півночі Індії, невдовзі після падіння апартеїду й відкриття країни для іноземного капіталу. Разом із братами Аджаєм і Раджешем він заснував торгову фірму, що згодом стала Sahara Computers. Перша задокументована зустріч із Джейкобом Зумою, тоді ще заступником президента, відбулася 2003 року. Далі зв’язок лише міцнів: 2008-го син Зуми Дудузане отримав посаду директора Sahara Computers.
Родина будувала не лише бізнес, а й інфраструктуру впливу. У 2010 році Гупта запустили газету The New Age, у 2013-му — телеканал ANN7, обидва лояльні до Зуми і його фракції в правлячому Африканському національному конгресі. Медіа давали політичне прикриття, державні контракти — гроші, а маєток родини в йоганнесбурзькому передмісті Саксонволд перетворився на неформальний центр ухвалення кадрових рішень, куди, за свідченнями, викликали міністрів.
Переломним публічним епізодом став квітень 2013 року, коли приватний літак із гостями на весілля родини Гупта сів на військовій авіабазі Ватерклоф — об’єкті, закритому для цивільних рейсів. Скандал уперше показав країні, наскільки глибоко приватна родина проникла в державні структури, здатна розпоряджатися навіть військовим аеродромом. Через чотири роки, у 2017-му, витік внутрішнього листування родини — так звані GuptaLeaks, понад 100 тисяч електронних листів і документів — виклав назовні механіку схеми в деталях: від оплати розкішного індійського весілля родини коштами, виведеними з молочного проєкту, до узгодження призначень міністрів у приватному листуванні.
Медіахолдинг родини тримався не на читачах, а на державних грошах. The New Age і ANN7 отримували непропорційно велику частку урядової реклами й передплати від держпідприємств, фактично субсидовані тими самими Transnet та Eskom, які потім фігурували у справах про розкрадання. Ще до Джонаса про спробу «призначення через Саксонволд» публічно заявляла колишня депутатка Вітьє Ментор, яка стверджувала, що Гупта пропонували їй посаду міністра державних підприємств за умови лояльності до їхніх бізнес-інтересів у справах із державною авіакомпанією.
Схема трималася на кадрах. Комісія встановила, що Зума особисто розчищав шлях, призначаючи лояльних людей на ключові посади — від голови податкової служби Тома Мойяне до керівництва Transnet і Eskom. Це відрізняє випадок ПАР від корпоративних хабарних скандалів на кшталт системи «чорних кас» Siemens: тут не компанія підкуповувала чиновників, а сам державний апарат перебудовувався під приватні інтереси.
«Численні епізоди захоплення держави відбувалися всередині урядових департаментів ПАР» за президентства Зуми, а вищі посадовці «регулярно порушували закон».
Підсумковий звіт комісії Зондо, червень 2022
Пропозиція, яку зробили Мчебісі Джонасу
Найгучнішим свідченням про механіку кадрового захоплення стала розповідь Мчебісі Джонаса, заступника міністра фінансів. За його словами, у жовтні 2015 року в маєтку Саксонволд Аджай Гупта запропонував йому посаду міністра фінансів і R600 мільйонів за готовність усунути «перешкоди» в казначействі — насамперед контроль над держвитратами й держпідприємствами.
«Я можу дати вам R600 000 просто зараз», — сказав він і запитав, чи маю я сумку. Коли я нарешті зумів піти, він пригрозив мене вбити, якщо про зустріч стане відомо.»
Мчебісі Джонас, колишній заступник міністра фінансів ПАР, свідчення комісії Зондо
Джонас відмовився. Через два місяці, 9 грудня 2015 року, Зума раптово звільнив міністра фінансів Нхланхлу Нене і призначив маловідомого депутата Деса ван Ройена — крок, який ринки сприйняли як спробу поставити казначейство під контроль. Ренд і облігації ПАР обвалилися за лічені години. Під тиском бізнесу і власної партії Зума за чотири дні замінив ван Ройена на досвідченого Прітвіна Гордана. Цей епізод увійшов в історію країни як «Nenegate».
Показання Джонаса стали одними з найдокладніших доказів того, що йшлося не про поодинокі хабарі, а про спробу купити контроль над фінансовою політикою держави. Захист родини заперечував факт зустрічі й пропозиції, і саме брак вироку за цим епізодом донині лишається одним із найболючіших пунктів для критиків слідства.
Локомотиви Transnet і вугілля Optimum
Основні гроші йшли не через готівкові сумки, а через державні тендери. Transnet, залізничний і портовий монополіст, комісія назвала «епіцентром» захоплення. За її оцінками, під керівництвом Браяна Молефе підприємство уклало незаконних контрактів приблизно на R41,2 мільярда — насамперед у гучній закупівлі 1064 локомотивів, де ціни завищувалися, а частина коштів через посередників осідала в структурах, пов’язаних із родиною.
Другим вузлом став Eskom. Ключовий епізод — купівля вугільної шахти Optimum. Компанія Tegeta Exploration, пов’язана з Гупта і Дудузане Зумою, придбала актив приблизно за R2 мільярди, з яких, за висновками слідства, щонайменше R1,7 мільярда мали кримінальне походження. Eskom підіграв: авансові платежі та гарантія на R1,68 мільярда фактично профінансували саму купівлю коштами держкомпанії. Дудузане Зума, за оцінкою комісії, особисто отримав від цієї операції близько R342 мільйонів.
Гроші не осідали в ПАР. Значну частину виведених коштів, за даними слідчих і GuptaLeaks, проганяли через індійський Bank of Baroda, який обслуговував рахунки структур Гупта в країні, а далі — через ланцюг фірм-оболонок в ОАЕ та Гонконзі, зокрема Accurate Investments і низку компаній із формально стороннім керівництвом. Саме ця закордонна архітектура згодом стала головною перешкодою для повернення грошей: коли південноафриканські слідчі виходили на кінцевих отримувачів, ті вже перебували поза досяжністю місцевих судів, а іноземні банки й реєстри надавали інформацію повільно й вибірково.
Логіка була однакова на всіх об’єктах: держпідприємство переплачувало підряднику, різницю виводили через ланцюг посередників у місцевих та закордонних банках, а розслідування гальмувалося призначеними «своїми» слідчими. Схожий механізм завищених контрактів і фіктивних посередників ми докладно розбирали у справі хабарів Glencore в Африці — з тією різницею, що там платив трейдер, а в ПАР платила сама держава.
Наслідки виходили далеко за межі бюджету. Роками недофінансований і розкрадений Eskom не спромігся будувати й обслуговувати потужності, і ПАР увійшла в затяжну кризу відключень електрики, що коштувала економіці мільярдів. Захоплення держпідприємств обернулося не абстрактною цифрою у звіті, а темрявою в оселях мільйонів південноафриканців.
Окремим символом схеми став молочний проєкт Estina у провінції Вільна Держава. Під виглядом фермерської ініціативи для чорних селян місцева влада перерахувала близько R220 мільйонів компанії Estina, пов’язаній із мережею Гупта. Ферма майже не працювала, а гроші, за даними слідства, циркулювали через рахунки в ОАЕ й частково профінансували те саме розкішне весілля родини на базі Ватерклоф. Дрібним фермерам, заради яких нібито створювався проєкт, не дісталося майже нічого — випадок, у якому захоплення держави оголилося до простої крадіжки в найбідніших.
Консультанти: McKinsey, SAP і Bain
Схема не працювала б без міжнародних посередників, які надавали їй вигляду законності. Комісія й наступні розслідування вивели на світло участь глобальних консалтингових і технологічних гігантів. Найгучнішою стала McKinsey: американська фірма отримувала контракти з Transnet і Eskom, частина яких проходила через місцевого партнера Trillian, пов’язаного з мережею Гупта. За оцінкою слідства, лише незаконні платежі Eskom на адресу Trillian і McKinsey сягали приблизно R1,6 мільярда.
Справа перетнула океан. 5 грудня 2024 року Міністерство юстиції США оголосило, що африканський підрозділ McKinsey заплатить понад 122 мільйони доларів для врегулювання звинувачень за Законом про боротьбу з корупцією за кордоном (FCPA). За версією DOJ, у 2012–2016 роках McKinsey Africa через колишнього старшого партнера Вікаса Сагара змовився про виплату хабарів високопосадовцям Transnet і Eskom заради консалтингових контрактів.
Роком раніше, у січні 2024-го, німецький софтверний концерн SAP погодився заплатити понад 220 мільйонів доларів американським регуляторам за неправомірні виплати посадовцям держпідприємств ПАР та Індонезії у 2013–2018 роках. Консалтинг Bain & Company окремо фігурував у знищенні спроможності податкової служби SARS — настільки, що британський уряд на певний час заборонив фірмі участь у держтендерах. Аудиторська фірма KPMG втратила ключових клієнтів і публічно вибачилася після того, як підготувала для влади скандальний звіт про «підпільний підрозділ» SARS, який використали, щоб усунути незручних податківців. Ці справи показали закономірність, знайому за рекордним урегулюванням Airbus на €3,6 мільярда: західні корпорації охоче заробляли на схемах, за які потім розплачувалися штрафами, а не в’язницею.
Найгучніше впала британська піар-агенція Bell Pottinger. За гроші родини Гупта вона розробила інформаційну кампанію, що навмисно розпалювала расову ворожнечу навколо гасла «білий монопольний капітал», аби відвернути увагу від самої схеми. Коли роль агенції розкрилася у 2017 році, галузева асоціація виключила її з членства, клієнти масово розірвали контракти, і фірма з майже сорокарічною історією збанкрутіла за кілька місяців — рідкісний випадок, коли посередник поплатився бізнесом швидше за замовників.
Парадокс у тому, що американське й німецьке правосуддя просунулося у покаранні фірм-посередників далі, ніж південноафриканське — у покаранні організаторів. Штрафи DOJ і SEC стягнули з McKinsey і SAP швидше, ніж прокуратура ПАР довела до вироку бодай одного з ключових фігурантів захоплення власної держави.
Дубай, зірвана екстрадиція і повернення активів
Коли схема почала розсипатися, організатори виїхали. Брати Гупта залишили ПАР у 2018 році — того ж, коли під тиском партії Зума 14 лютого пішов у відставку з посади президента. Наступні роки родина провела в Об’єднаних Арабських Еміратах. У червні 2022 року, невдовзі після оприлюднення звіту Зондо, поліція Дубая повідомила про затримання Атула й Раджеша Гупта за «червоними картками» Інтерполу.
Затримання ні до чого не привело. 13 лютого 2023 року Апеляційний суд Дубая відхилив запит ПАР про екстрадицію, пославшись на те, що документи не відповідали суворим вимогам договору — зокрема, у запиті бракувало чинного ордера на арешт. Невдовзі «червоні картки» Інтерполу щодо братів утратили чинність. 15 червня 2023 року ПАР і ОАЕ створили спільну робочу групу, аби переглянути справу, але станом на середину 2026 року жоден із братів не постав перед південноафриканським судом.
Сам Зума за захоплення держави так і не постав перед судом, але одного разу таки опинився за ґратами — за іншим приводом. У червні 2021 року Конституційний суд призначив йому 15 місяців ув’язнення за неповагу до суду через відмову свідчити перед комісією Зондо. Його короткий арешт спровокував найбільші заворушення в історії демократичної ПАР: погроми й підпали в липні 2021-го забрали життя понад 350 людей. Зуму невдовзі звільнили з медичних підстав, а на виборах 2024 року його нова партія uMkhonto weSizwe відібрала в правлячого АНК стільки голосів, що той уперше з 1994 року втратив парламентську більшість — політичне повернення людини, чиє президентство комісія назвала епіцентром захоплення держави.
Внутрішнє переслідування також буксувало. Показова справа Nulane — про виплату R24,9 мільйона за фіктивне «техніко-економічне обґрунтування», пов’язане з горезвісним молочним проєктом Estina у Вільній Державі — завершилася у квітні 2023 року виправданням усіх обвинувачених. Апеляційний суд згодом скасував це рішення й призначив новий розгляд, але сам провал першого процесу став символом слабкості прокуратури.
Держава відповіла інституційною реформою. У серпні 2024 року на базі Національної прокуратури запрацював постійний Слідчий директорат проти корупції (IDAC) із розширеними поліцейськими повноваженнями. Інтегрована робоча група взяла в роботу 218 кримінальних рекомендацій комісії; станом на березень 2025 року близько 21% справ були завершені або передані до суду, ще понад половина розслідувалися. Кількість остаточних обвинувальних вироків при цьому лишалася однозначною.
Більше вдалося на фронті грошей. Реституційні угоди принесли державі майже R11 мільярдів: інженерний концерн ABB повернув R2,55 мільярда, McKinsey — R1,12 мільярда, SAP — R1,16 мільярда. Ще близько R10,6 мільярда активів перебували під арештом або наказами про збереження. Це помітно більше за R15,5 мільярда «прямої» вигоди Гупта, але лише частина від R57 мільярдів загального збитку.
«Прогрес, викладений у цьому звіті, засвідчує нашу непохитну відданість тому, щоб винні у захопленні держави відповіли, а системні слабкості, що уможливили цей напад на нашу демократію, були усунені назавжди.»
Сірил Рамафоса, президент ПАР, липень 2025
Скептики нагадують, що саме за Рамафоси — заступника Зуми в роки розквіту схеми — реформи йдуть повільно, а головні організатори лишаються поза досяжністю. Прокуратура парирує заявами про рішучість.
Прокуратура «залишається рішучою у намірі ефективно переслідувати й притягати до відповідальності винних у корупції, пов’язаній із захопленням держави».
Мтхунзі Мхага, речник Національної прокуратури ПАР, коментар щодо справи Nulane
Досвід ПАР показує ключову асиметрію сучасної боротьби з великою корупцією: гроші повертати легше, ніж саджати організаторів. Реституційні угоди з корпораціями дають швидкий і вимірюваний результат, тоді як кримінальне переслідування політичного ядра розбивається об оскарження, брак свідків і закордонні юрисдикції, що відмовляють у видачі. Захоплення держави в ПАР документоване детальніше за будь-яку аналогічну схему у світі — і водночас лишається одним із найменш покараних, що робить його не так історією тріумфу правосуддя, як застереженням про межі його спроможності. Ту саму закономірність видно у справах бразильського концерну Odebrecht і багаторічної корупції у ФІФА, де докази були вичерпними, а вироки — вибірковими.
Новий розгляд справи Nulane, призначений після скасування виправдувального вироку, лишається одним із небагатьох активних судових проваджень безпосередньо навколо ядра схеми. Спільна робоча група ПАР і ОАЕ формально продовжує роботу, але нового запиту про екстрадицію братів Гупта, який задовольнив би вимоги Апеляційного суду Дубая, оприлюднено не було. Наступні кроки залежать від того, чи зможе новостворений директорат IDAC довести до вироку хоча б кілька центральних справ і чи знайдуть дипломати формулу видачі, прийнятну для Абу-Дабі. З R57 мільярдів, які комісія визнала ураженими захопленням держави, повернуто менш ніж п’яту частину.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
