Австралія: One Nation вперше пробила нижню палату — Devid Farley взяв 57% у Farrer

9 травня 2026 року, у субботу, права популістська партія One Nation вперше за 30-річну історію виграла місце в нижній палаті федерального парламенту Австралії. Кандидат партії Девід Фарлі (David Farley) отримав понад 57% голосів в окрузі Farrer (Новий Південний Уельс), випередивши незалежну кандидатку Мішель Мілторп (Michelle Milthorpe) з результатом близько 43%. Це не зміщує більшість лейбористського уряду, але сигналізує про глобальний тренд, який ми бачили в Британії з Reform Фараджа, в Угорщині з Мадяром, в Австрії з FPÖ, в Німеччині з AfD: традиційні партії — і ліві, і консервативні — втрачають довіру електорату.

Особливість австралійського випадку: One Nation чекала свого першого нижньопалатного місця 30 років. Її засновниця Полін Хенсон (Pauline Hanson) у 1990-х спершу займала своє місце як незалежна, але програла перевибори. Згодом повернулася в парламент уже як сенатор. Тепер вона стає лідером партії, що вперше пробила одночасно дві ключові двері — нижню палату федерального парламенту та лідерство протестного електорату Заходу.

Що таке Farrer і чому 57% — це сейсмічний результат

Округ Farrer розташований у регіональній (сільській) частині Нового Південного Уельсу та охоплює 127 000 квадратних кілометрів — площу більшу за Південну Корею. До головних центрів округу входять Албурі, Гриффіт і Денілікін. Це територія сільгоспвиробників, фермерів-зернозаготовлювачів, виноградарів — традиційно консервативного, але не радикального електорату.

Округ завжди утримували Ліберальна або Національна партії — основні сили правої коаліції. Це зробило перемогу One Nation значно символічнішою: за один тур виборів виборці перейшли не з лейбористів до консерваторів, а з консервативної бази до правого популістського краю. Це означає, що Хенсон зайняла нішу, яку мала закривати Ліберальна партія, але втратила.

Ще один важливий нюанс — спосіб голосування. В Австралії діє преференційна (рейтингова) система: виборці ранжують кандидатів від найбільш до найменш бажаних. Підсумкове підрахунування — це двосторонній «бій» між двома сильнішими кандидатами після перерозподілу преференцій. Тобто 57% Farley — це не просто «44% першого вибору», а підсумок розподілу голосів виборців нижчих рангів. Іншими словами: коли довелося обрати між незалежною кандидаткою та One Nation, більшість виборців обрала останню. Це сейсмічний показник довіри.

Чому виникла позачергова кампанія

Позачергові вибори у Farrer відбулися через відставку Сюзан Лей (Sussan Ley). У лютому 2026 року її вигнали з посади лідера опозиційної Ліберальної партії — внутрішньопартійний переворот після найгіршої поразки коаліції на федеральних виборах попереднього року. Лей подала у відставку з парламенту, що автоматично запустило позачерговий процес.

На момент позачергових виборів обидві праві сили були в кризі лідерства:

• Ліберальна партія — нового лідера Енгуса Тейлора (Angus Taylor), який змістив Лей в лютому, ще не встигла переконати виборців.
• Національна партія — у березні замінила Девіда Літтлпрауда (David Littleproud) на Метта Кенаван (Matt Canavan); партія втратила фокус і знаходиться у внутрішніх суперечках.

Цю «вакансію» праворуч і заповнила One Nation. На федеральних виборах 2025 року ліберально-національна коаліція зазнала найгіршої поразки в своїй історії. Відтоді обидві партії лише поглиблювали внутрішні кризи: бойкоти, кадрові перестановки, погані рейтинги. Виборці дочекались і пішли далі.

Сигнали з Південної Австралії: тест уже мав попередження

Перемога в Farrer не виникла з порожнього місця. У березні 2026 року, на виборах штату Південна Австралія, One Nation отримала другий за обсягом результат серед усіх політичних партій. Тоді цю цифру списали на штатну специфіку. Сьогодні видно: це був тест-прогон, і Хенсон його успішно пройшла. Перехід з рівня штату до федерального парламенту означає, що One Nation тепер — національна партія другого ешелону, яка планує стати першим.

Хенсон у недільному виступі заявила: «Це перемога не лише для Farrer, але й для всієї Австралії», — і додала, що партія «йде по інших сидіннях». Це класична риторика наступу: ні реверансів, ні обережності. Сама стратегія — повторити результат у ще двох-трьох регіональних округах і змусити Ліберальну партію конкурувати з One Nation, а не з лейбористами.

Що сказав Фарлі: «ми перестворюємо літери австралійської демократії»

Сам Фарлі — професіонал агробізнесу, людина зі скла зерна та бика, типовий герой «глибокої» провінції. У промові перед прихильниками він поєднав фарсовий пафос з реальною претензією: «Ми досягли кінця нашого початку. Ми пробиваємо стелю». І далі — найбільш цитована його фраза вечора: «Що ми робимо сьогодні? Ми як муляр, з різцем і молотом, перерізаємо літери в австралійській демократії».

В Україні цю риторику легко зрозуміти: вона нагадує «нову політичну культуру» 2014-го, коли мільйони людей вірили, що старі еліти можна замінити «на просто хороших». Чим закінчилось — ми всі знаємо: змінилися імена, не суть. Австралійці, як і британці з Reform, угорці з Мадяром, бразильці з Болсонару, голосують не за — а проти. Проти істеблішменту, проти двопартійної дидактики, проти етикеток «розумних медіа». Чи стане Хенсон вирішенням — інше питання.

Цікавий момент: Фарлі сам зізнався, що під час кампанії «втратив трохи віри» в основні партії: «Вони кажуть тобі одне в очі, а потім роблять зовсім інше в парламенті». Це фраза-маніфест мільйонів західних виборців. Її повторюють у Сенаті США люди Стіва Бенона; у Манчестері — електорат Реформа; у Будапешті — електорат Мадяра, який іронічно прийшов не з правого, а з протестного центру.

One Nation у спектрі: де вона стоїть

One Nation позиціонується як права популістська. У фокусі програми — обмеження імміграції, захист сільгоспвиробника, скептицизм до енергетичної політики «нульових викидів» і критика мультикультуралізму. Ці теми звучать впізнавано: вони перетинаються з програмами Reform у Британії, FPÖ в Австрії, AfD у Німеччині, FdI Мелоні в Італії.

Однак Австралія має свою специфіку. По-перше, географічно країна ізольована, тому імміграційне питання тут часто пов’язане не з європейською кризою, а з регіональним викликом — затоки з боку Південно-Східної Азії. По-друге, австралійський «культурний націоналізм» історично м’якший за європейський. По-третє, One Nation сама пройшла через десятиліття коливань, від крайніх позицій до більш помірних. Так, у 1990-х Хенсон вимагала припинити «азіатську імміграцію» — сьогодні позиції більш виважені, але стиль атаки на еліти залишається.

Тим не менш — у спектрі від «виваженого консерватизму» до «правого радикалізму» — One Nation займає той самий нішевий діапазон, що й Reform у Британії: за межами мейнстріму, але без відкритого фашизму. Завдяки преференційній системі вона отримує можливість залучити голоси «другого вибору» від традиційних правих, що для системи з мажоритарними округами було б неможливим.

Глобальна картина: чому це важливо для українця в Дортмунді

Австралійський округ із 127 000 кв. км здається далекою екзотикою. Але уявіть три речі, які пов’язують Farrer з вашим Дортмундом, Краковом, Прагою чи Віднем:

1. Глобальний тренд — традиційні партії західного блоку розпадаються одночасно. Лейбористи в Британії втратили 300 рад у травні. Угорщина вийшла з Орбана-системи через лідера протесту. Бразилія переживає війну судів і протестних мас. Австралія цим тільки підтверджує: реструктуризація політики Заходу триває.
2. Електоральне настрої — мігранти-виборці у ЄС часто стоять перед тим самим вибором, що й Фарлі. Чи можна довіряти СДПН у Німеччині, ANO у Чехії, Tisza в Угорщині, або краще піти до правого «бунтівного полюса»? Те, що відбувається в Австралії — це сценарій, який може повторитися в Євросоюзі.
3. Розкол консервативного флангу — у Британії Reform розколює консерваторів. У Польщі PiS б’ється з Konfederacją. У США MAGA-крило перемогло старий GOP. Тепер в Австралії One Nation б’є Ліберальну партію. Скрізь повторюється однакова логіка: коли традиційна правиця не виконує обіцянок — приходить хтось «правіше і голосніше».

Українська діаспора в Євросоюзі частково голосує — наприклад, у Польщі (близько 1,5 мільйона осіб), Німеччині (близько 1,2 млн), Чехії, Австрії. Дивитись на австралійський випадок треба не як на «екзотичну новину», а як на ранній сигнал: схожий процес проходить навколо вас.

Що далі: 2028 рік як великий тест

Наступні федеральні вибори в Австралії — у 2028 році (за конституційним графіком). До того часу One Nation матиме кілька стратегічних завдань: утримати Farrer (популізм часто не витримує реалії законодавчої роботи), отримати ще 2-3 регіональні округи в Квінсленді та Західній Австралії (там її ядерний електорат), пробити сенат із кращим результатом.

Лейбористський уряд Ентоні Албанезі залишається при владі через велику більшість, отриману в 2025 році. Однак війна США-Іран, енергетичні ціни, міграційні питання та зростання військових бюджетів вже зараз тиснуть на популярність уряду. Якщо тренд продовжиться, до 2028-го коаліція One Nation + різні мікропартії може стати реальним фактором у формуванні наступного парламенту.

Polin Hanson, незалежно від того, як ви ставитесь до її ідей, увійшла в історію: 30 років після заснування партії в 1997-му вона нарешті отримала те, на що чекала — підтвердження, що Австралія готова слухати її, не просто крізь призму сенату, а через округи, де живуть фермери, шахтарі, вантажники. І це лише початок переформатування австралійської демократії.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon