Індія: 9 поліцейських засуджені до страти за вбивства під час локдауну Covid

Суд у індійському штаті Тамілнад засудив дев’ятьох поліцейських до смертної кари за вбивство двох чоловіків, які перебували під вартою під час локдауну у червні 2020 року. Це один із найгучніших вироків у справах про позасудові вбивства в Індії за останні роки і сигнал того, що система правосуддя здатна — принаймні іноді — притягати до відповідальності представників силових структур, навіть коли злочини вчиняються в умовах надзвичайних обставин.

Справа набула резонансу ще у 2020 році — і досі є символом проблеми систематичних зловживань у місцях позбавлення волі в Індії, які правозахисники фіксують роками, але які рідко завершуються реальними вироками для винних.

Що сталося у червні 2020 року: хронологія злочину

Батько і син — Джаяраджа і Беннікс — були затримані 19 червня 2020 року поліцейськими Сатханкулама за нібито порушення режиму локдауну: їхня крамниця тривалий час залишалася відкритою після встановленого часу закриття. Під час пандемії Covid-19 карантинні обмеження в Індії були особливо жорсткими і порушення каралися затриманням.

Те, що відбулося далі в поліцейській дільниці, стало відомо завдяки свідченням очевидців та родичів. Обох чоловіків піддали жорстоким катуванням протягом кількох годин: за свідченнями, поліцейські використовували палиці та інші предмети. Ані батько (59 років), ані 31-річний син не пережили ночі — обидва померли у лікарні від отриманих травм.

Офіційна версія поліції говорила про “погіршення стану здоров’я” через вже наявні хвороби. Проте судово-медична експертиза виявила численні травми, характерні для цілеспрямованих ударів. Справа викликала масові протести в штаті Тамілнад та по всій Індії — тисячі людей вийшли на вулиці з вимогою покарати винних.

Судовий процес: шість років до вироку

Від моменту злочину до вироку минуло майже шість років. Цей термін є промовистим: він відображає системну проблему індійської судової системи — надмірну повільність, яка нерідко дозволяє справам “загубитися” ще до того, як вони дійдуть до вироку.

Проте в цій справі кілька факторів сприяли тому, що вона врешті-решт дійшла до суду:

• Масштаб суспільного резонансу — справа стала символом поліцейської жорстокості й отримала широке медіа-покриття як усередині країни, так і за кордоном
• Участь Верховного суду — Верховний суд Індії взяв справу під особливий контроль на ранньому етапі, що ускладнило будь-які спроби “поховати” провадження
• Активна роль адвокатів та НПО — правозахисні організації забезпечили юридичну допомогу сім’ям жертв та публічний тиск на прокуратуру
• Документовані докази — судово-медичні висновки та свідчення очевидців виявилися достатньо переконливими для суду

Суд визнав дев’ятьох поліцейських винними у вбивстві та призначив смертну кару. Захист негайно оголосив про намір оскаржити вирок у вищих інстанціях — процес апеляцій в Індії може тривати роками.

Позасудові вбивства в Індії: системна проблема

Справа Джаяраджи та Беннікса не є унікальним випадком — вона є частиною значно ширшої системної проблеми. За даними Національного бюро реєстрації злочинів Індії (NCRB), у 2023 році зафіксовано понад 100 смертей під вартою. Правозахисники наголошують, що реальні цифри є значно вищими, оскільки багато випадків не реєструються або класифікуються як “природна смерть”.

Особливу тривогу викликає явище, яке в Індії неофіційно називають encounter killings — “зустрічними вбивствами”. Це позасудові страти, замасковані під перестрілки: поліція стверджує, що підозрюваний намагався втекти або відкрив вогонь першим, і тому був застрелений “у самообороні”. Судові та правозахисні розслідування регулярно встановлюють, що такі “зустрічі” є сфабрикованими.

За даними Amnesty International, понад 90% смертей у поліцейській варті в Індії так і не призводять до порушення кримінального провадження. Лише незначний відсоток справ досягає суду, і ще менше завершуються обвинувальними вироками. Справа Сатханкулама в цьому контексті є справді виняткова.

Контекст: Covid-локдаун і поліцейська вседозволеність

Злочин стався в особливому контексті — в розпалі пандемії Covid-19, коли уряди по всьому світу наділили поліцію та силові структури надзвичайними повноваженнями для забезпечення карантинних обмежень. В Індії локдаун 2020 року впроваджувався особливо жорстко — з мінімальним попередженням і із застосуванням поліцейської сили до тих, хто порушував правила.

Правозахисники фіксували численні випадки надмірного застосування сили поліцією під час локдауну — від побиття торговців та водіїв до розстрілів. Справа Джаяраджи та Беннікса стала найбільш резонансним із цих випадків, але далеко не єдиним.

Це перегукується з глобальною проблемою поліцейської жорстокості, яка загострилася в умовах пандемії. У Бангладеш понад 100 дітей загинули від кору за місяць — інший приклад того, як слабкість державних інститутів перетворює уразливих людей на жертв обставин. В Індії у 2020 році жертвами стали люди, що зіткнулися зі слабкістю інституту верховенства права у поліцейській системі.

Реакція суспільства і символічне значення вироку

Вирок сприйнятий неоднозначно. З одного боку, правозахисники та сім’ї жертв вітають рішення суду як безпрецедентне визнання факту злочину та відповідальності поліцейських. З іншого — кілька важливих застережень:

• Апеляції можуть тривати роками — реальне виконання вироку відбудеться, якщо взагалі відбудеться, лише після вичерпання всіх засобів правового захисту
• Виняток не змінює правила — один гучний вирок не реформує систему, в якій тисячі подібних злочинів залишаються безкарними
• Смертна кара залишається суперечливою — правозахисне співтовариство поділене щодо того, чи є страта належною відповіддю навіть на найтяжчі злочини

Водночас вирок є важливим сигналом: поліцейські, що вбивають людей під вартою, не є автоматично захищеними від правосуддя. Навіть якщо апеляції затягнуться — сам факт обвинувального вироку у справі, яка шість років тому виглядала як чергова жертва безкарності, має значення.

Індія та верховенство права: виклики для найбільшої демократії світу

Індія — найбільша демократія світу за кількістю населення. Але “демократія” — це не тільки вибори. Це також незалежні суди, підзвітна поліція та ефективний захист прав окремої людини. Справа Сатханкулама ставить питання: наскільки реально функціонує правова держава в країні з 1,4 млрд населення, системними проблемами в судах та поліцейськими традиціями, що сягають колоніальної епохи?

Відповідь неоднозначна. Індійська судова система здатна на разючі рішення — як цей вирок. Верховний суд неодноразово захищав конституційні права громадян навіть у справах, де це вступало в конфлікт з інтересами уряду. Водночас доступ до правосуддя залишається нерівним: бідні, представники нижчих каст та меншини значно рідше отримують справедливість, ніж заможні городяни.

Справа Джаяраджи та Беннікса — це не просто вирок дев’ятьом поліцейським. Це тест на те, чи залишається в Індії простір для правосуддя навіть тоді, коли злочин скоює держава в особі власних силових структур. Відповідь суду — поки що — “так”. Але системні зміни потребують значно більшого, ніж один, навіть гучний, вирок.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon