LuxLeaks: 12 років від витоку до 15% мінімального податку

Антуан Делатур, аудитор PricewaterhouseCoopers у Люксембурзі, у 2010-2011 роках скопіював 28 000 сторінок секретних угод між люксембурзьким податковим органом і сотнями транснаціональних компаній – Amazon, IKEA, Pepsi, Disney – і передав їх французькому журналісту-розслідувачу Едуару Перрену. Коли Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів ICIJ опублікував ці документи 5 листопада 2014 року, на посаді президента Єврокомісії лише чотири дні перебував Жан-Клод Юнкер – колишній прем’єр-міністр Люксембургу, за час правління якого було підписано переважну більшість цих угод. Дванадцять років потому обидва викривачі виправдані, ЄС ввів 15-відсотковий мінімальний корпоративний податок, а перший обов’язковий звіт за новими правилами компанії мали подати до 30 червня 2026 року.

LuxLeaks відкрив системну практику, яку Люксембург застосовував протягом двох десятиліть: як мала країна з населенням 650 000 осіб перетворилась на найбільший офшорний вузол Євросоюзу. Наш архів фінансових розслідувань показує, що ця модель тиражувалась у схожих справах – від Credit Suisse до Dubai Unlocked.

Advance Tax Rulings: Amazon, IKEA і ефективна ставка нижче 1%

Advance Tax Rulings (ATR), або попередні рішення про оподаткування, – формально легальний інструмент, за яким компанія наперед узгоджує з податковим органом методологію нарахування податку. Юридично ATR існують у більшості країн ЄС. У Люксембурзі ця практика перетворилась на промислову схему, яку PricewaterhouseCoopers організовував для сотень клієнтів.

Згідно з документами ICIJ, ефективна ставка корпоративного податку Amazon EU Sàrl у Люксембурзі в окремі роки становила менше 1% при мільярдних доходах від покупців по всій Європі. Механіка: операційний підрозділ виплачував ліцензійні роялті холдинговій структурі за права на технології і торгові марки, що знижувало оподатковуваний прибуток практично до нуля, а холдинг за люксембурзьким правом сплачував мінімальний корпоративний збір.

IKEA Group, яка базувала ключові роялті-структури в Люксембурзі та Ліхтенштейні, за оцінкою аналітичного звіту Greens/EFA Европарламенту (жовтень 2016 року), уникнула сплати близько 1 млрд євро корпоративного податку між 2009 і 2014 роками. Авторка доповіді, депутатка Монік Гарбус-Нільссен, описала механізм як «систему, за якою кожен рівень холдингу отримував дохід у вигляді роялті і сплачував мінімальний податок у Люксембурзі, а не там, де реально продавались меблі».

Disney, Pepsi, Koch Industries, Shire, Abbott Laboratories – разом із десятками банків і фармацевтичних компаній – мали аналогічні угоди, часто розробляла та супроводжувала їх одна й та сама команда PwC Luxembourg.

Делатур, Хале і Перрен: три справи, одне рішення ЄСПЛ

Люксембурзька прокуратура порушила кримінальні справи проти всіх трьох – Делатура, другого витокувача Рафаеля Хале і журналіста Едуара Перрена. У червні 2016 року Кримінальний суд Люксембургу засудив Делатура до 12 місяців умовно і штрафу 1500 євро, Хале – до 9 місяців умовно і 1000 євро, Перрена виправдав.

Делатур оскаржив вирок: у 2018 році апеляційна інстанція замінила засудження частковим виправданням – знято частину обвинувачень у розкритті документів, залишено лише технічне порушення щодо копіювання. Ключовим юридичним прецедентом став 14 січня 2023 року: Велика палата Европейського суду з прав людини (17 суддів) одноголосно визнала у справі Хале проти Люксембурга, що кримінальне переслідування викривача порушило статтю 10 Конвенції – право на свободу вираження. Суд указав, що розкриті Хале документи мали «суттєву суспільну цінність для дебатів про справедливість оподаткування в ЄС» і що Люксембург застосував «непропорційні заходи», переслідуючи людину, яка «діяла чесно і без особистої користі».

«Я передав ці матеріали не заради себе. Я вважав, що люди мають право знати, як компанії уникають сплати мільярдів у спільну скарбницю».

Антуан Делатур, інтерв’ю ICIJ, листопад 2014

Рішення ЄСПЛ 2023 року підтвердило правову рамку, яку ЄС закріпив у Директиві про захист викривачів (2019/1937): особа, що в суспільних інтересах повідомляє про порушення корпоративних або публічних структур, захищена від кримінального переслідування. Директива, однак, не мала зворотної сили і не скасувала вирок Хале автоматично – лише ЄСПЛ-рішення стало підставою для звернення до люксембурзьких судів за переглядом.

Юнкер: автор угод і президент Єврокомісії

Жан-Клод Юнкер очолював уряд Люксембургу з 1995 по 2013 рік – і одночасно обіймав посаду міністра фінансів країни до 2009 року. Переважна більшість Advance Tax Rulings, що потрапили до витоку ICIJ, підписана саме в цей період. Люксембурзька адміністрація прямих податків (ACD) діяла у рамках закону, але за системою, яку уряд Юнкера підтримував і не реформував.

На екстреному пленарному засіданні Европарламенту 12 листопада 2014 року Юнкер відмовився подавати у відставку. «Люксембург дотримувався чинного права ЄС і міжнародних стандартів ОЕСР того часу. Мені не соромно за те, що відбувалось», – заявив він, за словами кількох присутніх депутатів, відповідаючи на вимоги лівих і зелених фракцій.

Спеціальний комітет Европарламенту TAXE, що провів рік розслідуючи схеми (2015-2016), у підсумковому звіті констатував: Юнкер несе «політичну відповідальність» за систему ATR, але «відсутність конкретних норм ЄС у відповідний період унеможливлює юридичне переслідування». Паралельно Єврокомісія під керівництвом Юнкера в 2016-2017 роках видала ряд рішень про незаконну державну допомогу – проти Бельгії, Ірландії (Apple) і Люксембургу (Amazon) – що виглядало як самооцінка практики, яку він же десятиліттями підтримував.

«Те, що Юнкер очолює комісію, яка розслідує те, що він будував 18 років – це парадокс, якого в ЄС не бачили раніше».

Ева Йолі, депутат Европарламенту (Greens/EFA), слухання TAXE, лютий 2015

Жоден чиновник Адміністрації прямих податків Люксембургу або Міністерства фінансів за угоди, розкриті LuxLeaks, не постав перед судом. Делатура і Хале засуджували – людей, які показали систему, а не тих, хто її створив.

Pillar Two і дедлайн червня 2026: перший реальний тест реформи

Прямим наслідком LuxLeaks (і паралельних скандалів – SwissLeaks, Panama Papers, Pandora Papers) стала угода ОЕСР про глобальний мінімальний корпоративний податок – Pillar Two, підписана у жовтні 2021 року 136 країнами. ЄС транспонував директиву у грудні 2022 року, Люксембург ухвалив відповідний закон 22 грудня 2023 року.

Від 1 січня 2024 року транснаціональні групи з річним доходом понад 750 млн євро зобов’язані платити мінімальний ефективний корпоративний податок 15% у кожній юрисдикції присутності. Перший обов’язковий GloBE Information Return – детальний звіт за кожною країною – мали подати до 30 червня 2026 року за фінансовий рік 2025. Це і є перший реальний іспит: чи платять Amazon, IKEA і сотні інших компаній 15% у Люксембурзі замість 0,01%.

«Перехідні safe harbour на 2024-2026 роки дозволяють групам із країн, що мають відносно низький, але не нульовий податок, фактично відкласти виплату мінімального зобов’язання до 2027 року. Pillar Two – це крок уперед, але не кінець оптимізації».

Gabriel Zucman, директор EU Tax Observatory (Парижська школа економіки), звіт 2025

Публічних даних про фактичні надходження за новою системою на серпень 2026 року ще немає – Люксембург і більшість юрисдикцій обробляють перші подані звіти. EU Tax Observatory у звіті 2025 року оцінило поточні втрати ЄС від корпоративних схем мінімізації у 35-40 млрд євро щороку – навіть після набрання чинності Pillar Two.

Apple і €13,8 млрд: що вдалось стягнути через суд

10 вересня 2024 року Суд Справедливості ЄС підтвердив рішення Єврокомісії 2016 року: Ірландія надала Apple незаконну державну допомогу через особливий податковий режим і зобов’язана стягнути 13,8 млрд євро недоплачених податків. Apple через два роки апеляцій програла в найвищій судовій інстанції Євросоюзу.

Справа Apple стосувалась Ірландії, а не Люксембургу, але застосовувала ту саму правову концепцію: «вибіркова» державна допомога через індивідуальні податкові умови. Паралельна справа Amazon/Люксембург завершилась протилежно: у 2021 році Загальний суд ЄС скасував рішення Єврокомісії про стягнення €250 млн, визнавши, що Комісія не довела «вибіркового характеру» угоди – Люксембург застосовував ту саму методологію до всіх компаній з аналогічними структурами.

«Відмінність між Apple і Amazon у тому, що ірландська угода з Apple фактично призначала спеціальну ставку для однієї компанії. Люксембург продавав одну і ту ж схему всім охочим – і це, як не парадоксально, захистило його від юридичного переслідування в тому ж суді».

Heather Self, партнер Blick Rothenberg (Лондон), коментар Financial Times, жовтень 2021

LuxLeaks запустив процеси, що за 12 років призвели до трьох рівнів відповіді: нова директива ЄС про прозорість ATR (2016), глобальна мінімальна ставка Pillar Two (2021-2024) і судові прецеденти проти Ірландії та Бельгії. Але архітектура офшорної оптимізації всередині ЄС залишається – тепер з новими, складнішими інструментами, що формально відповідають 15-відсотковому стандарту.

З 35-40 млрд євро, які ЄС щороку недоотримує через корпоративні схеми оптимізації, за розрахунками EU Tax Observatory, Pillar Two поки не відшкодував жодного – перші консолідовані дані з’являться не раніше 2027 року. Перший GloBE Information Return, поданий до 30 червня 2026 року, дасть люксембурзькій податковій адміністрації першу повну картину реального навантаження – але залишиться закритим документом, недоступним для публічного контролю.

Джерела: ICIJ, «Ten years on, ‘Lux Leaks’ remains a byword for corporate tax chicanery» · TPA Global, «Luxembourg Implements OECD’s Pillar Two» · ЄСПЛ, Halet v. Luxembourg, Grand Chamber, 2023

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X