Трамп виводить війська з Німеччини у відповідь Мерцу: трансатлантичний альянс під ударом

Берлін, 30 квітня 2026. Трансатлантичні відносини США і Німеччини, які десятиліттями вважалися наріжним каменем НАТО, увійшли у фазу публічних персональних образ між президентом Дональдом Трампом і канцлером Фрідріхом Мерцем. Привід — війна Сполучених Штатів проти Ірану, яка триває з 28 лютого і яку німецький уряд вважає геополітичною авантюрою без стратегії виходу. У відповідь Трамп пригрозив скоротити присутність американських військових у Німеччині — крок, який поставить під сумнів фундаментальні принципи безпеки Європи після 1949 року.

Конфлікт почався 28 квітня, коли Трамп уперше публічно образив Мерца, заявивши, що канцлер «не знає, про що говорить». 30 квітня президент США повторив атаку у Truth Social: «Канцлеру Німеччини варто витрачати більше часу на завершення війни з Росією/Україною (де він був абсолютно неефективним!) і на виправлення своєї зламаної країни, особливо імміграції та енергетики, і менше часу на втручання у справи тих, хто позбавляється від ядерної загрози Ірану». Тон — характерний для Трампа: змішування різних тем, перенесення провини, особистий випад замість аргументу.

Що насправді сказав Мерц про війну з Іраном

Дослівна цитата канцлера, яка спричинила гнів Білого дому, не містить ніякого «втручання у війну». Мерц озвучив фундаментальне правило військової стратегії, яке Сполучені Штати самі ж неодноразово порушували:

«Проблема з такими конфліктами завжди в тому, що ти не просто маєш у них зайти — ти повинен ще й вийти. Ми болісно бачили це в Афганістані впродовж 20 років. Ми бачили це в Іраку».

Мерц також вказав на іншу незручну реальність: адміністрація Трампа відмовляється від прямих переговорів з Тегераном, поки не буде знята американська морська блокада іранських портів — а Іран вимагає скасування блокади як передумову. Канцлер охарактеризував цю ситуацію як таку, де адміністрація Трампа фактично «принижується» переговорною тактикою Тегерана — формулювання різке для дипломата, але точне.

Загроза скорочення військ — і чому це важить для Європи

На запитання журналістів про ескалацію спору Трамп у середу заявив, що його адміністрація «вивчає скорочення військової присутності у Німеччині». Конкретні цифри не названі. Натомість це повторення сценарію 2020 року, коли Трамп під час першого терміну наказав вивести 12 тисяч американських військовослужбовців з Німеччини — рішення, яке адміністрація Байдена згодом скасувала.

Сьогодні в Німеччині розташовані такі ключові об’єкти Пентагону:

• EUCOM (US European Command) у Штутгарті — оперативний штаб усієї американської присутності у Європі
• AFRICOM (US Africa Command) теж у Штутгарті — командування для всіх американських операцій в Африці
• Ramstein Air Base — найбільша американська авіабаза за межами США, ключовий хаб для логістики допомоги Україні
• Landstuhl Regional Medical Center — найбільший американський військовий шпиталь поза США, куди евакуюють поранених з Близького Сходу
• Grafenwöhr Training Area — основний полігон, де готують американські та натовські війська

Скорочення цих об’єктів не є «тактичним» питанням. Це питання архітектури колективної безпеки Європи, яку Сполучені Штати розбудовували з 1949 року. Якщо Трамп виведе війська у відповідь на політичну незгоду канцлера — це сигнал решті союзників: критика війни Білого дому коштуватиме безпеки.

Реакція Берліна: міністр закордонних справ зігнувся

Прикметна деталь: міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль того самого дня публічно частково відіграв назад слова Мерца. У його заяві з’явилося формулювання, яке практично копіює риторику Трампа:

«Іран грає на час і насправді не веде переговорів так, як це необхідно».

Водночас Вадефуль підтвердив: «Ми готові» до можливих скорочень американських військ і наголосив, що співпраця в рамках НАТО залишається міцною. Це класична німецька формула підпорядкування — публічно погоджуємося з усім, чого вимагає Вашингтон, навіть коли це шкодить європейським інтересам. Така позиція, втім, показує справжню глибину залежності Берліна від США.

Чому війна з Іраном — це проблема для Європи

Європейська економіка вже відчуває наслідки американської авантюри проти Тегерана. Brent після початку наземних бойових дій і морської блокади піднявся вище $118 за барель — найвищий рівень з 2022 року. Це безпосередній удар по німецькій промисловості, особливо хімічній і автомобільній, які залежать від цін на енергію. Берлін вже у 2022–2024 роках втратив значну частину промислової бази через відмову від російського газу. Друга енергетична криза за чотири роки — це не «втручання у справи США», а питання виживання німецької економіки.

Друге — біженці. Якщо війна США проти Ірану перетвориться на затяжний регіональний конфлікт (а тенденція саме така — морська блокада не дала результатів за два місяці), новий потік біженців піде через Туреччину до Європи. Німеччина, яка прийняла понад мільйон сирійських біженців у 2015–2016 роках, не має ані політичного, ані інфраструктурного запасу для повторення.

Третє — стратегічна автономія. Війна Трампа з Іраном — це повторення моделі Іраку 2003 року, але без жодних консультацій з європейськими союзниками. Мерц озвучив те, про що в Берліні кажуть приватно вже тижнями: Європа не може дозволити, щоб її безпеку визначала імпульсивна риторика американського президента, який публічно вимагає мовчання у відповідь на політичну незгоду.

Що це означає для українців у Німеччині

Для нашої аудиторії, значна частина якої проживає у Німеччині, цей спір — не абстрактна геополітика. По-перше, скорочення американських військ у Німеччині напряму вплине на логістику допомоги Україні: понад 80% американської військової техніки, яка прибуває в Україну з США, проходить через Ramstein. Якщо Трамп ослабить цей хаб — українська армія отримає менше боєприпасів швидше і пізніше.

По-друге, Мерц — нагадаємо — критикував не Україну, а саме американську авантюру в Ірані. Натомість Трамп у відповідь дорікнув канцлеру за неефективність у війні Росія–Україна. Це класичне змішування тем: Білий дім намагається перенести увагу з власних провалів (Brent $118, розпинання Хеґсета у Конгресі, мільярдні втрати техніки) на «нерезультативність» європейських лідерів. Тактика — стара, але ефективна для внутрішньої американської аудиторії.

По-третє, цей епізод знов піднімає питання, яке Європа уникала десятиліттями: чи може ЄС забезпечити власну безпеку без американського командування? Французький президент Емманюель Макрон роками наполягає на «стратегічній автономії». Німеччина історично цьому опиралася, бо це коштує грошей — і соромно перед Вашингтоном. Сьогодні Трамп фактично змусить Берлін визначитися.

Контекст: Трамп проти європейських лідерів — патерн

Спір з Мерцем — не виняток. У квітні 2026 року Трамп вже публічно сварився з Орбаном (після розгромної поразки Fidesz на виборах і виходу Орбана з парламенту), з прем’єром Іспанії (через спроби призупинити членство Іспанії у НАТО), з Емманюелем Макроном (через позицію Парижа щодо Гази). Білий дім будує відносини з Європою за принципом «союзник = слуга»: незгода прирівнюється до зради.

Цікавий побічний наслідок: чим жорсткіше Трамп тисне на європейських лідерів, тим більший електоральний капітал отримує канцлер у Берліні. Мерц у грудні 2025 року прийшов до влади на хвилі обіцянок «повернути німецьку гордість» — і публічна сварка з американським президентом ідеально вписується у цей образ. Іронія полягає в тому, що Трамп фактично допомагає консолідуватися саме тому канцлеру, якого хоче приборкати.

Що далі

Найближчі тижні визначатимуть три розвитки:

• Конкретика щодо військ. Чи перетвориться погроза Трампа на офіційний наказ Пентагону про скорочення? Якщо так — які саме об’єкти зачепить? У 2020 році це були Stuttgart і Wiesbaden. Сьогодні логічна ціль — Ramstein, бо саме звідти йде підтримка Україні, яку Трамп вважає «неефективною».
• Реакція решти Європи. Чи приєднається Макрон до позиції Мерца? Чи Італія Джорджі Мелоні залишиться на боці Трампа? Це визначить, чи спір залишиться двостороннім, чи перетвориться на трансатлантичну кризу.
• Внутрішня політика США. Демократи на слуханнях вимагали відставки Хеґсета. Якщо Трамп уступить і змінить міністра оборони — це означатиме перегляд стратегії в Ірані, що автоматично знижує гостроту спору з Берліном.

Один висновок очевидний уже сьогодні: ера, коли європейські лідери мовчки погоджувалися з усім, що вимагав Білий дім, добігає кінця. Це не означає негайного розпаду НАТО — інституції живучіші за конкретних президентів. Але це означає, що Європа вже не може вдавати, ніби «трансатлантичні відносини» — це постійна категорія, яка не залежить від того, хто сидить в Овальному кабінеті. Мерц зробив перший крок до визнання цієї реальності. Подивимось, наскільки високою буде ціна за чесність.

Для глибшого контексту американської авантюри в Ірані, дивіться нашу повну хронологію війни США–Іран. Аналіз гри Трампа з російським газом і нафтою — у матеріалі про вихід ОАЕ з ОПЕК.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon