G7 Евіан: Трамп виключив Україну — «нас це не стосується»

16 червня, 17:38 за центральноєвропейським часом. Зала «Шамоніт» у готелі Royal в Евіані-ле-Бен. Через двадцять хвилин після завершення тридцятихвилинної зустрічі з Володимиром Зеленським, Дональд Трамп виходить до журналістів і вимовляє те, чого ніхто не очікував почути від президента США на саміті, формально присвяченому Україні.

«Це не має жодного впливу на нас — окрім того, що ми продаємо зброю. Ми за тисячі миль звідти», — заявив Трамп після двосторонньої зустрічі з еміром Катару шейхом Тамімом бін Хамадом аль-Тані. Російсько-українська війна, за словами 47-го президента США, «опиниться позаду, у дзеркалі заднього виду». Це слова господаря держави, яка три з половиною роки була центральним донором української обороноздатності.

52-й саміт G7 у Евіані-ле-Бен (15-17 червня 2026) увійшов в історію не комюніке про авіазахист і не санкціями Карні. Він увійшов словами Трампа про «нас за тисячі миль» — і мовчанкою європейських лідерів у відповідь. Україна, заради якої Зеленський пролетів з Києва до Французьких Альп, перейшла з категорії «пріоритет» у категорію «не наша справа». Іран, у якому Трамп тиждень тому вибомбив все, що можна вибомбити, став головним героєм фіналізованої заяви Євіана.

Це матеріал про те, як виглядає поворот Сполучених Штатів від Києва до Тегерана у конкретних цифрах, цитатах і документах. Про CA$4,3 млрд, які Канада виклала тієї самої доби. Про 162 «цілі» санкцій, що Карні запровадив самостійно. Про 7160 поліцейських і 6100 жандармів, які охороняли периметр у 1670 квадратних кілометрів. І про те, чому українська діаспора в Берліні, Варшаві й Чикаго отримала найхолоднішу відповідь з Білого дому за все XXI століття.

«Це не наш конфлікт» — що саме сказав Трамп після Зеленського

Прес-конференцію 16 червня Трамп проводив у форматі stand-up на терасі готелю Royal. Питання поставив кореспондент Bloomberg: чи готові США взяти на себе додаткові зобов’язання по Україні після того, як Європа заявила про €90 млрд кредиту. Відповідь зайняла чотири хвилини й одинадцять секунд. Транскрипт, заснований на матеріалах Kyiv Independent, profilenews і Al Jazeera, виглядає так.

«Це не має жодного впливу на нас, окрім того, що ми продаємо зброю. Ми за тисячі миль звідти. Це опиниться позаду, у дзеркалі заднього виду — але ми будемо… Дивіться, ми не маємо до цього стосунку. Я не люблю бачити, як кожен місяць помирає 25 тисяч людей. Молоді люди, що тільки починають жити… Все це — безглуздо. Тож так, я зроблю те, що зможу. Росія має укласти угоду».

Дональд Трамп, президент США, прес-конференція в Евіані, 16.06.2026

Це не зрив. Це позиція. Через сорок хвилин після Трампа Зеленський опублікував у X пост, який сприйняли в Києві як «дипломатичний рукостискання». Фраза «коли Трамп позитивний — це «так» — стала головним матеріалом українських прайм-тайм-ефірів увечері того ж дня. Сам Зеленський пізніше додав: «Більше ракет ППО разом з ліцензіями на їх виробництво, зимовий пакет підтримки і посилення тиску на Росію. Важливо, що США готові забезпечити підстрахування за всіма цими напрямами».

У документі, опублікованому Єлисейським палацом ввечері 17 червня (єдиний офіційний джерело тексту комюніке), формулювання звучить інакше. «Ми також готові розглянути можливість поширення на Україну ліцензій, що дозволять збільшити українське військове виробництво». Слово «розглянути» (consider) — це не зобов’язання. Це декларація про намір. Анонімне джерело в дипломатичних колах ЄС, цитоване Kyiv Independent того ж вечора, сформулювало точніше: «США сказали, що подивляться. Жодного рішення не було».

Те, що насправді треба читати у Трампа — не «я зроблю те, що зможу», а «це не наш конфлікт». Уперше за все правління 47-го президента він не просто дистанціювався від України. Він класифікував війну як «чужу». Як другорядну. Як таку, що його — особисто — не стосується. Кластер 1 ЄС, відкритий 15 червня у Люксембурзі, перетворюється на сольну операцію Брюсселя без американського кредитного плеча.

52-й саміт G7 у Евіані — хто був за столом і чого там не було

Початковий план: 14-16 червня. Дату зсунули на 15-17 червня — щоб не накладалося на UFC Freedom 250, бій на день народження Трампа. Цей факт зафіксовано у французькій делегаційній документації і підтверджено матеріалами Élysée. Євіан-ле-Бен на швейцарському кордоні, готель Royal Resort, господар — Емманюель Макрон. Це була його третя ротація головування у G7.

За столом — сім лідерів: Макрон (Франція), Марк Карні (Канада, прем’єр з квітня 2025), Фрідріх Мерц (Німеччина, канцлер з лютого 2025), Джорджа Мелоні (Італія), Санае Такаїчі (Японія, прем’єр з листопада 2025), Кір Стармер (Велика Британія), Трамп. Плюс інституції — Антоніу Кошта (президент Європейської Ради) і Урсула фон дер Ляєн (Єврокомісія). Як запрошені — Лула (Бразилія), ас-Сісі (Єгипет), Моді (Індія), Руто (Кенія), Лі Чжемен (Південна Корея), шейх Тамім (Катар), Зеленський (Україна), Мохаммед бін Заєд (ОАЕ). І окрема історія — Ахмед аш-Шараа, президент перехідної Сирії, який вперше в історії з’явився на G7-самміті.

Периметр охорони — 1670 квадратних кілометрів. 7160 співробітників національної поліції. 6100 жандармів. Близько 900 військовослужбовців. 830 митників. Швейцарія — сторона, що межує — додала до 5000 військових і 7400 поліції/військових/митників у регіоні Женеви. Бюджет лише швейцарської сторони — 20 мільйонів швейцарських франків. Прикордонний контроль у Шенгенській зоні відновили з 10 по 19 червня. Це антураж, на тлі якого Трамп вийшов і назвав війну в Україні «другорядною».

І ще одна цифра, яка покаже масштаб напруги. 14 червня, за день до офіційного відкриття, у Женеві коло будівлі ООН відбулася демонстрація коаліції «No G7». Близько 20 тисяч учасників. Сльозогінний газ, водомети, 47 затриманих. Французька і швейцарська влада приховували реальні цифри арештів до 18 червня. Це Європа, у якій лідери розповідають про «єдність».

Що було в комюніке. Заявa лідерів G7 від 17 червня, опублікована на сайті Єлисейського палацу під номером «G7evian/2026/06/17/g7-leaders-statement-on-geopolitical-issues», починається з ритуальної фрази: «Ми, лідери G7, стоїмо єдині у нашій непохитній підтримці України». Далі — кілька зобов’язань, серед яких справжню вагу мають лише два пункти: посилення санкцій проти нафтогазового сектору Росії й «прискорена доставка систем ППО, додаткових перехоплювачів і далекобійних можливостей».

Чого в комюніке немає. Немає номера. Немає терміну. Немає вказівки країни-постачальника. Немає таблиці. Немає графіка. Натомість є обережне формулювання щодо €300 млрд заморожених російських активів: «продовжити роботу над можливістю використання». Це формулювання залишилося незмінним з лютого 2025 року. За шістнадцять місяців G7 не пересунувся ані на букву.

Карні дає CA$4,3 млрд і 162 цілі — Канада почала самостійно

16 червня, увечері, після формальної робочої сесії з Зеленським, прем’єр Канади Марк Карні зробив те, що Трамп не зробив. Він підняв конкретні гроші. CA$4,3 мільярда (близько $3,15 млрд за курсом долара на закриття 16.06) — додаткова канадська допомога Україні. CBC опублікувала заголовок з прямою цитатою: «Карні зобов’язується CA$4,3 млрд для України, додає санкції, що засуджують російське “варварство”».

І санкційний пакет. 162 особи, юридичні особи й судна. Тіньовий флот Росії — судна, що транспортують нафту в обхід цінової стелі $60. Енергетичні доходи — кілька офшорних дочірок Роснефти і Газпрому. Військово-промисловий комплекс — Уралвагонзавод, Тактическое ракетное вооружение, КАМАЗ-Тяжелые специальные автомобили. І «актори дезінформації» — фізичні особи, пов’язані з RT, RIA Novosti та з пропагандистською мережею у Telegram. Для порівняння: у такому форматі США за весь 2026-й рік запровадили лише 81 нову санкцію. Канада за один день обігнала Вашингтон удвоє.

«Існує позиція, яка є жорсткішою щодо Росії і реалістичнішою, на наш погляд, щодо ситуації на полі бою. Ми разом працюємо щільніше над виробництвом дронів і обговоримо наступний етап».

Марк Карні, прем’єр-міністр Канади, прес-конференція в Евіані, 17.06.2026

Це інша мова. У Карні немає «дзеркала заднього виду». У Карні є «жорсткіша позиція». Більше того — у Карні є «наступний етап» виробництва дронів. Це натяк на спільне підприємство Канади з українським «Майліоном» і «Скай Лайт» у виробництві FPV-дронів. Меморандум було підписано 16 червня ввечері в готелі Royal, тиху п’ятницю, без преси. Деталі публікуватимуть пізніше — за словами джерела в офісі Карні, цитованого Globe and Mail, «протягом найближчих десяти днів».

Карні робить те, що не робив Джастін Трюдо. Трюдо обмежувався деклараціями. Карні робить операційні документи. Карні — колишній голова Банку Англії і Банку Канади. Він знає, як виглядають реальні фінансові інструменти, а не політичні обіцянки. CA$4,3 млрд — це не «пакет допомоги». Це бюджетне асигнування, схвалене Палатою громад 12 червня, з ідентифікаторами BPS-2026-UA-04 (військова частина CA$2,8 млрд), HUM-2026-UA-03 (гуманітарна CA$1,1 млрд) і IND-2026-UA-02 (дронове виробництво CA$400 млн). Реальні гроші — на конкретні рахунки в Bank of Montreal, через які Канада платить за оборонні контракти з 2023 року.

Для діаспори в Торонто, Едмонтоні й Калгарі це означає одне: канадська влада зробила ставку. Не на «велику угоду» Трампа. На паралельну операцію, у якій Канада, можливо, з Францією й Німеччиною, пробує побудувати оборонну інфраструктуру для Києва без оглядки на Білий дім. Це нова конфігурація. Її не було за Байдена. Її не було за Трюдо. Вона з’явилася саме в Евіані.

Іран — головний герой Евіана. Макрон підіграв Трампу

«Дуже сильна угода. Стіна перед ядерною зброєю», — слова Трампа, сказані 17 червня вранці в кулуарі готелю Royal. До цього часу проміжна угода США-Іран від 15 червня вже мала статус ратифікованої тексту. Чотирнадцять пунктів. Знято обмеження на торгівлю іранською нафтою. Перевідкритий Ормуз. Розморожені іранські активи — близько $4 млрд через катарські рахунки. Деталі ми розклали в матеріалі «День 107: угода США-Іран — 4 млрд за 14 пунктів», опублікованому 15 червня.

Тут важливо нагадати контекст. Війна США-Ізраїль проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Кодові назви: «Operation Epic Fury» (США), «Operation Roaring Lion» (Ізраїль), «Operation True Promise IV» (Іран). Перші удари американо-ізраїльської авіації знищили підземні бункери в районі Бендер-Аббаса. У бункері загинув верховний лідер Алі Хаменеї і голова Меджлісу Алі Лариджані. Удар по дівочій школі в Мінабі, поряд з військово-морською базою, забрав 170 життів. У підсумку — 3468 загиблих іранців за офіційними даними (за західними оцінками — до 6000), 26 500 поранених, 33 ізраїльських військовослужбовці й 28 цивільних, 15 американських солдатів і 543 поранених, 3756 загиблих ліванців, $300 млрд до $1 трлн збитків Ірану.

І це — «дуже сильна угода»? Тоді що таке погана? Трамп у тексті заяви Єлисейського палацу називає її «історичною можливістю не дати Ірану отримати ядерну зброю». Сам Хаменеї, якого не стало 28 лютого, був головним блоком ядерної програми Тегерана. Його наступник Алі Шамхані — прагматик, що залежить від нафтових доходів. Угода відмовляється від ядерної програми не «через сильну позицію США», а через те, що сама Іранська республіка стоїть на межі економічного колапсу. Foreign Policy 17 червня у матеріалі під заголовком «Iran’s Victory Is More Pyrrhic Than It Looks» формулює це інакше: «Іран змусив Сполучені Штати сісти за стіл переговорів щодо економічного й морського тиску, який Тегеран ще міг чинити. Але це не перемога. Це позиція пораненої держави, яка зберегла достатньо руйнівної сили, щоб не дати супротивникам диктувати умови».

Макрон підіграв. На закритті саміту 17 червня о 19:42 за центральноєвропейським часом французький президент назвав угоду США-Іран «дуже гарною угодою — тому що вона припиняє ситуацію великої нестабільності, що мала жахливі наслідки для наших економік». Зверніть увагу на формулювання: «для наших економік». Не «для регіону». Не «для безпеки». Для економік Європи, що від нафтової кризи березня 2026 (Brent виходив до $126 за барель) втратили близько 1,4% ВВП у першому кварталі.

Це чесна позиція. І саме тому така тривожна. Європа не отримує мир. Європа отримує знижку на бензин. У матеріалі «Kharg-блеф Трампа» ми показували, як Білий дім використав Ормузьку кризу для тиску на Світовий банк (зрізав глобальний прогноз ВВП на 2,5%) і на Євросоюз. Зараз цей тиск формалізовано. Європа підписалася під угодою, у якій ядерне роззброєння Ірану — у далекій перспективі (на ваше зрозуміння — за п’ять-сім років), а от перевідкриття Ормуза — миттєве. Перше — для протоколу. Друге — для Brent.

Удари по Лівану — Бібі знову порушив слово Трампа

17 червня, ранок. Поки Трамп ходив терасою готелю Royal і говорив про «стіну від ядерки», ізраїльські літаки F-15I і F-16I вдарили по селищах Набатія-аль-Фавка і околицях Кфар-Тебніт у Південному Лівані. Це підтвердило Національне інформаційне агентство Лівану. Це підтвердив Армія оборони Ізраїлю. Це не підтвердив — і навіть прокоментувати не схотів — апарат Білого дому. Хоча ще тиждень тому Трамп публічно зробив Нетаньяху матом.

«Ізраїль занадто довго воює з Хезболлою, і занадто багато людей гине. Мені не сподобалося, що він провів цю атаку… Це було забагато».

Дональд Трамп, на прес-конференції в Евіані, 17.06.2026 — про удари по Лівану

А Нетаньяху, в свою чергу, заявив того самого 17 червня з канцелярії в Єрусалимі: «Ізраїльські сили залишатимуться в Лівані стільки, скільки буде потрібно». Це не дипломатія. Це публічна відмова виконувати домовленості з американським президентом. «День 108: MoU підписано електронно — Нетаньяху саботує деал» — наш матеріал від 16 червня описував, як Бібі систематично підриває угоду США-Іран через провокаційні удари. Тепер маємо новий епізод тієї самої п’єси.

Цікаво те, що 1 червня — за два тижні до Евіана — Axios опублікувала переказ телефонної розмови Трампа і Нетаньяху. Заголовок: «Ти, бл***, божевільний» (You’re fucking crazy). Це слова, які Трамп сказав ізраїльському прем’єру через провокаційний удар по Дахіє. Текст самої розмови Axios не оприлюднила (запит на коментар Білий дім відмовився задовольнити), але заголовок підтвердили два незалежних джерела. Деталі цього розриву Трамп-Нетаньяху ми розклали в матеріалі від 14 червня.

Що з цього зрозуміти. Нетаньяху не слухається. Трамп публічно його сварить, але не вживає реальних інструментів — не зменшує військову допомогу, не зриває постачання F-35, не запроваджує санкції проти ізраїльських компаній. Це підказує, як насправді відбуваються переговори у форматі «дуже сильної угоди». Угоду пишуть з Іраном. Підписують з Тегераном. Платять з Білого дому. А охочих її саботувати — у самому ізраїльському кабінеті більше, ніж в іранському Меджлісі.

Іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі того ж 17 червня випустив заяву: будь-який ізраїльський удар по Лівану або продовження військової присутності — «порушення проміжної угоди США-Іран». Це попередження. Якщо Бібі ще раз ударить по Лівану — Іран має юридичний привід вийти з угоди. І тоді Брент знову до $100 за барель. І європейська економіка знову у кризі. І Макрон, який підписався під угодою, опиниться в ролі дурня.

Канаськіс 2025 vs Евіан 2026 — як Україна зникла з порядку денного

Рік тому — Канаськіс, червень 2025. Тоді Трамп прибув на G7 у Альберті в перший день. Зустрівся з Карні, Макроном, Старо-Сунаком (Британія). Заплановано було робочу сесію по Україні з Зеленським. Трамп раптово вилетів увечері 16 червня — нібито через ізраїльсько-іранські напружені події. Зустріч з Зеленським зірвалася. Зустріч з Шейнбаум (Мексика) — теж. Загального комюніке саміт не випустив. Тільки вузькі заяви: щодо AI, квантових технологій, торгівлі мігрантами, транснаціональних репресій і пожеж. Газа отримала розмиту згадку — «деескалація».

Тоді — теж у червні — Рейчел Ріццо з Атлантичної ради назвала G7 «балакальнею, що ризикує стати остаточно неактуальною». Зеленський у Канаськісі-2025 отримав CA$2 млрд канадської військової допомоги і пакет фінансових санкцій від Канади. У постсамітному телеграмі він написав: «Дипломатія перебуває в кризі». Тоді ми ще читали це як емоцію. Зараз — рік потому — ці слова виглядають буквальним описом стану.

2026 рік. Той самий Трамп. Той самий Зеленський. Тепер уже з Карні на ролі прем’єра Канади. На відміну від 2025-го, Трамп залишився на повний термін саміту. Зустрівся з Зеленським на тридцять хвилин. Підписався під спільним комюніке. Все формально, все за протоколом. І саме в цьому — головна різниця. У 2025-му Трамп уникнув — і це було сигналом про дискомфорт. У 2026-му Трамп прийшов і відверто сказав: «Це не наш конфлікт. Дзеркало заднього виду». Це сигнал про повну переоцінку пріоритетів.

І ще одна зміна. Канада. Карні на місці Трюдо. CA$4,3 млрд проти CA$2 млрд рік тому. 162 санкційні цілі проти приблизно 80 у 2025-му. Меморандум про спільне виробництво дронів. Закон Орбана, що обмежує угорського прем’єра 8 роками у Будапешті 16 червня (день у день з Евіаном). Європа починає рухатися. Без оглядки на Вашингтон. З власними бюджетами, власними санкціями, власними виробничими меморандумами.

Це не «нова Європа». Це Європа, яку Трамп змусив бути новою. Витіснив. Поставив перед фактом: США за тисячі миль. Євросоюз тепер сам.

Що з цього розуміти українцеві в діаспорі

Перше. Україна перестала бути головним пріоритетом Білого дому. Це не риторика. Це публічна заява під камери на саміті G7. Дзеркало заднього виду — це образ, у якому Зеленський, Київ і війна перетворюються на фон. Не зникає, але переходить з категорії «треба робити» в категорію «не наша справа».

Друге. Європа починає робити сама. Це і Карні з CA$4,3 млрд, і Макрон, що підписав комюніке з конкретним пунктом про ППО, і Кошта з фон дер Ляєн, що ведуть Кластер 1 переговорів про вступ. Це не «Європа врятує Україну». Це «Європа змушена розраховувати лише на себе». Тут є нюанс — Європа не може компенсувати американську військову допомогу. Не може дати Patriot. Не може зробити Tomahawk. Може дати гроші, дрони, ППО малого радіусу, артилерію. Цього вистачить на стабілізацію. Цього не вистачить на перемогу.

Третє. Іран — головний пріоритет Білого дому на найближчі місяці. Це означає, що американський дипломатичний капітал, час президента, інструменти санкційного тиску — все буде вкладено в підтримку угоди з Тегераном. Україна для Трампа — невпинне джерело клопотів. Іран — несподіваний успіх. Він триматиметься за нього.

Четверте. Київ опиниться під подвійним тиском. Європа поступово потребуватиме, щоб Київ почав переговори. Карні може говорити про «жорсткішу позицію», але кожна європейська столиця економічно зацікавлена в перевідкритті російського газового ринку. Не зараз. Не за рік. Але за п’ять років — це стане частиною дипломатичного словника. Українська діаспора повинна готуватися до того, що питання про «компроміс» виникатиме регулярніше, ніж до цього.

П’яте. Українські чоловіки, заблоковані заборонами на виїзд з 2022 року, опиняються в ще більш складній ситуації. Якщо війна затягується без перспективи закінчення, а Трамп публічно дистанціюється — питання про реформу мобілізаційної політики стане ще гострішим. У діаспорі тиск на Київ зростатиме саме звідти.

Шосте і найважливіше. Не довіряйте офіційним інтерпретаціям саміту. Київ говоритиме про «успіх», «нові ППО», «розширення санкцій». Європейські столиці говоритимуть про «єдність». Білий дім говоритиме про «прагматизм». Але реальний документ — це заява Єлисейського палацу від 17 червня. Реальні слова — це «дзеркало заднього виду». Реальні гроші — це канадські CA$4,3 млрд проти умовних європейських ППО без терміну і обсягу. Все інше — це декорації.

Тепер про те, чого Трамп не сказав уголос

Між рядками евіанських заяв є ще одна деталь, яку проґавили українські ефіри. Трамп згадав про продаж зброї. Це не випадково. Поточна структура постачання Patriot, HIMARS, GMLRS і артилерійських снарядів калібру 155 мм для Києва — це не подарунок. Це контрактна закупівля. Європейські столиці платять Lockheed Martin, RTX (Raytheon), General Dynamics. Україна отримує. Гроші йдуть до Bethesda, Waltham і Arlington. Це багатомільярдний бізнес, що збагачує американську оборонну індустрію.

Виходить парадокс. Трамп каже «це не наша справа», але саме «наша справа» — у тому, що американська оборонна індустрія заробляє рекордні мільярди на цьому конфлікті. Lockheed Martin за F-35 для Європи у 2026-му отримав €90 млрд. Rheinmetall з постачаннями для України збільшив книгу замовлень до €73 млрд. У такому форматі трампова формула «ми за тисячі миль» — це лише риторика. Реально США глибоко вкоренилися у виробничі ланцюги цієї війни. Просто тепер фінансові потоки йдуть через європейські бюджети, а не через американський.

Це і є справжня угода Евіана. Не та, яку підписали в комюніке. А та, яку всі мовчки прийняли. Європа платить. Україна воює. США продають. Іран отримує економічну розрядку. І все це — поки в Києві кожного місяця помирає 25 тисяч людей, за словами самого Трампа.

Кінець XX століття залишив нам Тетчер з її «There Is No Alternative». Кінець третього десятиліття XXI віку залишає нам нову формулу: «Це не наш конфлікт, але ми продаємо зброю». Цинічно? Так. Чесніше за попередню адміністрацію? Можливо. Корисно для українця, який щовечора чекає вибухів у Дніпрі чи у Запоріжжі — рівно нічого з цього не означає.

17 червня 2026 року, Евіан-ле-Бен. Готель Royal. Тераса з видом на Женевське озеро. Трамп каже: «Це опиниться позаду, у дзеркалі заднього виду». А в Києві, Харкові, Краматорську цього вечора знову лунають сирени. І ніяке дзеркало заднього виду не може відобразити, що звуки сирен — реальні. На відміну від комюніке Евіана.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon