seeliphotocapital.com
Південний Саутворк, Лондон. 17 червня 2026, четвер. Після 46 годин обговорення дванадцять присяжних винесли вердикт: «Не винна» — по всіх шести пунктах. Дієзані Алісон-Мадуеке, 65 років, перша жінка-президент ОПЕК і колишня міністерка нафти Нігерії, вийшла з зали вільною. Британська Національна кримінальна агенція — NCA — програла найгучнішу африканську корупційну справу в історії Сполученого Королівства. Тринадцять років слідства. Одинадцять років, коли Мадуеке жила в Лондоні, не маючи права працювати, виїхати чи повернутися додому. Шість нафтових магнатів, названих у звинуваченні, — і жоден з них не заарештований. Це не вирок про невинність. Це вирок про те, наскільки Лондон неспроможний притягати до відповідальності світову корупційну еліту, яку сам же давно прийняв.
- 17 червня: 46 годин і два слова
- «Madam due process»: від Shell до OPEC за десять років
- млрд, ,9 млрд, млрд: масштаб виносу
- Galactica Star: яхта за €65 млн і апартаменти на Манхеттені
- Анатомія провалу: чому NCA не змогла
- Лондон як хімчистка глобальних еліт
- Big Oil, Big Banks і платіжна архітектура корупції
- Чому це стосується російських активів, ICE-олігархів і Києва
- Що чекає Мадуеке далі: Нігерія, повернення і яхта-привид
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
17 червня: 46 годин і два слова
Процес почався в січні 2026 року. Шість місяців свідчень, документів, перехресних допитів. Мадуеке звинувачувалася в п’яти випадках отримання хабарів і одному — змови з метою їх отримання. Згідно з обвинуваченням, нафтові магнати оплачували її розкішне життя: понад £2 мільйони у Harrods, близько £4,6 мільйона на ремонт особняків у Лондоні та Бакінгемширі, £2,8 мільйона за маєток у районі Мерілебоун, додаткові резиденції біля Реджентс-парку. Усе це, стверджувала прокурор Александра Гілі КС, обмінювалося на контракти в нафтовій галузі, які підписувала особисто Мадуеке як міністерка.
Захист працював у двох напрямках. Перший: знищити презумпцію джерел. Барристер Джонатан Лейдлоу КС заявив, що ключові докази «зникли в Нігерії», а нігерійська Економічна та фінансова комісія EFCC, на яку покладалася NCA, мала конфліктний інтерес у частині процесу — і сама прокуратура просила присяжних довіряти EFCC щодо Мадуеке, але водночас не довіряти їй щодо співобвинуваченої Олатімбо Аїнде. Другий напрямок: тиснути на те, що сам процес був несправедливий. «Алісон-Мадуеке фактично була в’язнем у цій країні майже одинадцять років, не маючи права працювати, не маючи права подорожувати», — заявив Лейдлоу. NCA, додав він, «нічого не зробила, щоб домогтися екстрадиції» нафтових магнатів, які нібито давали хабарі.
«Я можу категорично заявити: ні разу я не просила, не брала і не приймала жодного хабара. Я не зловживала своїм положенням».
Дієзані Алісон-Мадуеке, Південний Саутворк, заява під присягою, січень 2026
Виправдані разом із нею двоє співобвинувачених. Дойє Агама, 69 років, її старший брат — архієпископ п’ятидесятницької церкви в Манчестері; обвинувачувався у змові. Олатімбо Аїнде, 54 роки, нафтова бізнесвумен з британським громадянством. Її захисник, Джонатан Леннон КС, доводив суду парадокс: Аїнде була інформаторкою нігерійських спецслужб, які запропонували їй «підігравати» корупціонерам, щоб збирати докази, — а потім сама опинилася на лаві підсудних у Лондоні. «Міс Аїнде планувала допомогти правоохоронцям, — заявив Леннон, — і ось вона стоїть тут».
Голос Гудлака Джонатана, президента Нігерії 2010–2015 років, у залі не звучав. Колишній лідер передав суду письмові свідчення: міністри Нігерії під час офіційних поїздок за кордон звичайно покривають витрати через третіх осіб, які пізніше отримують компенсацію вдома. Цей документ став основою захисту. Він не пояснює всіх £4,6 мільйона на маєтки в Бакінгемширі. Але присяжні, очевидно, не отримали відповіді на питання, яке ставив сам Лейдлоу: чому Нігерія за десятиліття не подала жодного офіційного запиту на екстрадицію нафтових магнатів?
Після вердикту Мадуеке зробила єдину публічну заяву. «Мій кошмар закінчився, — сказала вона. — Одинадцять довгих, виснажливих років ця справа висіла над моєю головою, мучила мене й мою родину. Сьогодні десятиліття безперервної й несправедливої вілеіфікації, засудження та переслідування нарешті завершилися».
«Madam due process»: від Shell до OPEC за десять років
Розкішне життя в лондонських Гарродс — це фінал кар’єри, що почалася зразково. У 2006 році Алісон-Мадуеке стала першою жінкою в нігерійській раді директорів Royal Dutch Shell. Через рік президент Умару Яр’Адуа призначив її міністеркою транспорту — це липень 2007. У грудні 2008 — міністерка шахт і сталеливарного розвитку. У квітні 2010 року, після того як Гудлак Джонатан став президентом, Мадуеке отримала головне портфоліо нафтової держави: міністерство нафтових ресурсів. На цьому посту вона провела п’ять років.
У листопаді 2014 року вона досягла того, чого не досягла жодна жінка до неї: стала президентом ОПЕК. Картелю, що контролює третину світового видобутку нафти. У 2010-х нігерійський видобуток сягав двох мільйонів барелів на день, а доходи держави від нафти за п’ять років правління Джонатана становили близько $454 мільярдів. Це гроші, які теоретично мали побудувати дороги, школи, лікарні в країні з 200 мільйонами населення. На практиці — частина просто зникла з рахунків Нігерійської національної нафтової корпорації NNPC.
У суді Мадуеке вибудовувала самообраз протилежний звинуваченням. «У дуже патріархальному суспільстві жінка біля керма — це було величезне табу, — казала вона присяжним. — Це й зробило мене ціллю». Вона нагадала суду власне прізвисько серед чиновників: «Madam due process», тобто «пані Належна Процедура» — за нібито надмірне дотримання регламентів. Її захист подавав її як борчиню з корупцією, рольову модель для жінок у нафтовій галузі, жертву патріархального обурення.
Цей наратив зустрівся з іншою реальністю. У 2014 році губернатор Центрального банку Нігерії Ламіду Сануссі публічно заявив, що NNPC не може відзвітувати про $48,9 мільярда нафтових доходів. Він втратив посаду наступного дня — Джонатан особисто його зняв за «фінансовий нагляд». Через рік незалежний аудит PwC підтвердив: щонайменше $20 мільярдів дійсно відсутні. У січні 2025 року, через десять років, нігерійська прокуратура офіційно оцінила суму, яку особисто розкрала Мадуеке з державної казни: $6 мільярдів. Або 1,2 трильйона найр.
$20 млрд, $48,9 млрд, $6 млрд: масштаб виносу
Цифри корупції в Нігерії таких розмірів, що звичайна людина в них губиться. Тому корисно нагадати точки відліку. Річний бюджет Нігерії у 2014 році становив приблизно $30 мільярдів — на 180 мільйонів громадян. Заявлені $6 мільярдів, які особисто привласнила Мадуеке, — це п’ята частина річного бюджету країни. Невияснені $48,9 мільярдів NNPC — це півтора річні бюджети. Більшість нігерійських сімей живе менш ніж на $2 на день.
За даними американської прокуратури, гроші виводилися через знайому всім схему. Створювалися офшорні компанії в юрисдикціях з мінімальним розкриттям бенефіціарів — Британські Віргінські острови, Сейшели, Бермуди, Швейцарія. Через них укладалися «сервісні контракти» з державною NNPC: технічне обслуговування, консультаційні послуги, маркетинг сирої нафти. Суми контрактів суттєво завищувалися. Реальної роботи в багатьох випадках не виконувалося. Різниця осідала на рахунках компаній, чиї справжні бенефіціари були близько до міністерки.
Дві ключові фігури в цій схемі — Кола Алуко та Джіде Омокоре. Алуко, нігерійський бізнесмен 1969 року народження, у 2011 році заснував Atlantic Energy. У 2012 році Forbes Africa включив його до сорока найбагатших африканців континенту. Його зв’язки з Мадуеке і нафтовими тендерами лягли в основу як британського, так і американського переслідування. Омокоре керував кількома компаніями, що отримували контракти від NNPC у період міністерства Мадуеке. Документи Міністерства юстиції США 2017 року стверджували, що через Atlantic Energy та пов’язані структури з нігерійської казни було виведено приблизно $1,5 мільярда.
Жоден з них так і не відсидів ні дня. Алуко зник між Нігерією та Швейцарією. У 2018 році нігерійський суд закрив проти нього справу «за відсутністю доказів». Омокоре зник з публічного простору. Шість нафтових магнатів, названих у британському обвинуваченні проти Мадуеке, не отримали навіть офіційного запиту на екстрадицію — і саме на цьому захист побудував мовчазний удар: якщо британці й самі не вірять у власну справу, чого вимагати від присяжних?
Galactica Star: яхта за €65 млн і апартаменти на Манхеттені
Те, що американська прокуратура — на відміну від британської — таки змогла здобути, обчислюється в активах. У 2017 році Міністерство юстиції США за програмою Kleptocracy Asset Recovery Initiative наклало арешт на майно на загальну суму приблизно $145 мільйонів. Перелік короткий, але показовий: апартаменти на Манхеттені за $50 мільйонів, нерухомість у Каліфорнії, активи в Лондоні — і, найвидовищніше, моторна яхта Galactica Star.
Шістдесятип’ятиметрове судно було збудоване в нідерландському Heesen Yachts і спущене на воду в 2013 році. Початкова ціна — €65 мільйонів. Алюмінієвий корпус, дві газотурбінні установки MTU на одинадцять тисяч сто вісімдесят чотири кінські сили, максимальна швидкість 27 вузлів, місткість дванадцять пасажирів і тринадцять членів екіпажу. Власник — компанія, бенефіціаром якої американські слідчі назвали Кола Алуко. Судно використовувалося для відпусток Мадуеке та її кола, стверджували докази. У 2019 році, після арешту, його продали з аукціону через брокера Burgess. Купив анонімний інвестор; яхта перейменована на Illusion і нині курсує як чартерне судно під управлінням офшорної компанії Paxford Ltd.
Саме американський трек був успішнішим. У січні 2025 року генпрокурор Нігерії Латеф Фагбемі і посол США в Абуджі Річард Міллс-молодший підписали угоду про повернення $52,88 мільйона до нігерійського бюджету — частина від продажу активів, конфіскованих DoJ. Захист Мадуеке тоді ж заявив, що ці активи «не пов’язані з нашою клієнткою», а є власністю інших осіб з нафтового кола. Юридично виграти цей спір вони не змогли: гроші пішли в Абуджу.
Але цей успіх стосувався цивільної процедури — конфіскації майна без обов’язкового кримінального вироку. Кримінальне переслідування ні в США, ні в Британії не дало результату. Сама Мадуеке так і залишилася формально невинною — попри $145 мільйонів конфіскованих активів, які прокуратура США презентувала суду в Нью-Йорку як «доходи від хабарів та злочинного збагачення». Парадокс ясно бачать слідчі: довести злочин кримінально — на порядки складніше, ніж відсудити майно цивільно.
Анатомія провалу: чому NCA не змогла
Британська Національна кримінальна агенція починала розслідування в 2013 році. Мадуеке тоді ще займала кабінет у Лагосі. У жовтні 2015, через п’ять місяців після того як партія Джонатана програла президентські вибори Мухаммаду Бухарі, Мадуеке була заарештована в Лондоні — за підозрою у хабарництві та корупції. Її помістили під заставу. Минуло вісім років, поки в жовтні 2023 вона вперше з’явилася в суді. Ще два роки минуло до повного судового процесу. Загалом — тринадцять років слідства проти однієї людини, з яких одинадцять — у Лондоні без права працювати, без права виїхати.
За цей час відбулося кілька ключових подій, які зруйнували справу. Перша: у 2015 році, одразу після арешту, NCA не отримала доступу до обшуку маєтку Мадуеке в столиці Нігерії Абуджі. Британська сторона покладалася на дані нігерійської EFCC. Ці дані повертали суду — але самі вони стали предметом спору з боку захисту, який стверджував, що EFCC діяла з політичною мотивацією: новий уряд Бухарі мав інтерес дискредитувати попередників з адміністрації Джонатана. Друга подія: ключові документи з нігерійських мiнiстерств, на які покладалося обвинувачення, у 2016–2017 роках почали зникати. Захист стверджував, що зникли якраз документи, які підтверджували невинність Мадуеке. Прокуратура не змогла переконливо пояснити, чому.
Третя проблема: жоден з шести нафтових магнатів, названих у звинуваченні, не сидів поряд із Мадуеке на лаві підсудних. Це вже Гартвейг чужої справи. У звичайному процесі присяжні бачать ланцюг: тут хабародавець, ось хабарополучач, ось контракт, що між ними проходить. Без хабародавців ланцюг розривається на середині. NCA не подала запитів на екстрадицію, бо чотири з шести «магнатів» жили в Нігерії, де нігерійський уряд відмовлявся їх видати. Один проживав у Швейцарії — і Берн ніколи серйозно не співпрацював з британцями у нафтових справах. Один зник.
«Алісон-Мадуеке фактично була в’язнем у цій країні майже одинадцять років, не маючи можливості працювати, не маючи можливості подорожувати. А NCA нічого не зробила, щоб домогтися екстрадиції шести чоловіків, які нібито давали їй хабарі».
Джонатан Лейдлоу КС, головний захисник Мадуеке, заяву зачитано в Південному Саутворку, червень 2026
Четверта проблема — фінансування. NCA має бюджет приблизно у двадцять разів менший, ніж нігерійський річний бюджет на нафтову галузь. Одна оперативна група для розслідування одного політика однієї африканської держави виявилася для британців ресурсним викликом. Команда змінювалася не один раз. Слідчі, які починали справу 2013 року, до 2026 переважно вже вийшли на пенсію. Інституційна пам’ять — те, що в корупційних розслідуваннях іноді важливіше за докази, — розпорошилася.
Захист, навпаки, мав ресурсний паритет. Юридична фірма Мадуеке відомі справи приватного клієнта; Лейдлоу КС і Леннон КС — двоє з найдорожчих кримінальних барристерів у Лондоні. Якщо звинувачена з невияснених джерел оплачує захист на десятки мільйонів фунтів — і одночасно заявляє, що мала «фінансові труднощі» через закриту посаду в нігерійському Лондонському офісі, — присяжні бачать дисонанс. Але закон не зобов’язує захист пояснювати, звідки гроші. Закон зобов’язує прокуратуру довести злочин.
Лондон як хімчистка глобальних еліт
Кейс Мадуеке — не виняток. Це підтвердження схеми. У 2017 році Великобританія ввела новий правовий інструмент — Unexplained Wealth Order, тобто «припис про невияснене майно». Прокурори отримали право вимагати від політично-впливових іноземців пояснити походження своїх активів — нерухомості, рахунків, яхт. Якщо власник не зміг пояснити походження, майно йшло до казни. Закон рекламувався як «кінець епохи Лондона-хімчистки». На практиці результати інші.
Перші два приписи накладено у 2018 році проти Заміри Гаджієвої, дружини колишнього голови державного банку Азербайджану. Вона мала маєток у Найтсбріджі за £15 мільйонів і поле для гольфу в Беркширі. У лютому 2020 апеляційний суд програла, активи перейшли до бюджету. Це була перша і остання гучна перемога. У травні 2019 NCA домоглася приписів проти трьох лондонських об’єктів, пов’язаних з родиною Нурсултана Назарбаєва, колишнього президента Казахстану. У квітні 2020 Високий суд просто скасував усі приписи. Один син Назарбаєва, Нуралі Алієв, у судовому свідченні описав «джерела й обсяг своїх багатств більш відверто» — і британські суди визнали це достатнім. Усі активи родини президента-диктатора залишилися в його розпорядженні.
З 2018 року до 2026 жодне відомство в Британії, крім NCA, не наважилося застосувати Unexplained Wealth Order. Ні Serious Fraud Office, ні податкова HMRC, ні Crown Prosecution Service не зверталися до інструменту, який депутати презентували як революцію. Адже після провалу проти Назарбаєвих стало ясно: якщо програти такому за політичну вагу клієнту як син президента Казахстану, агентство може потрапити під багатомільйонний позов за репутаційні збитки. Жоден прокурор не хоче ризикувати своєю кар’єрою заради показового кейсу.
Лондон як юрисдикція має кілька характеристик, що роблять його ідеальним для прийому корумпованого капіталу. Перша: загальне право, в якому докази повинні бути перевершують розумний сумнів. Друга: розвинута індустрія приватної юриспруденції, яка для багатого клієнта здатна затягнути будь-яку справу на роки. Третя: політична культура, в якій уряд не хоче сваритися з нафтовими, банківськими, торговими режимами країн, з яких надходять мільярди в нерухомість. Четверта: давні зв’язки UK з колишніми колоніями, через які гроші «зрозумілих джерел» потрапляють до Сіті без зайвих питань.
Це не теорія. Це фіксація. У 2024 році дослідження Transparency International оцінило обсяг сумнівних коштів, інвестованих у британську нерухомість, мінімум у £6,7 мільярда, з яких лише незначна частина була предметом серйозного розслідування. Половина — родом з Росії, СНД та Близького Сходу. У 2023 році Open Source Centre фіксує: близько 138 тисяч квартир і будинків у Великобританії належать офшорним компаніям, реальних бенефіціарів яких неможливо встановити. Ми писали про вмонтовану архітектуру kleptocracy: Pandora Papers розкрили, що Зеленський, Путін та ще 330 світових лідерів використовували ту саму інфраструктуру. Питання не в окремих політиках. Питання — в системі.
Big Oil, Big Banks і платіжна архітектура корупції
Справа Мадуеке стоїть посеред більш широкого ландшафту. Нафтові трейдингові гіганти — Glencore, Trafigura, Vitol — десятиліттями вели бізнес у Нігерії, Анголі, Конго через схеми, в яких хабарі чиновникам зашиті в маржу контрактів. У 2022 році Glencore визнав вину перед DoJ США і заплатив $1,1 мільярда штрафу за хабарі у п’яти африканських країнах. Vitol платив штрафи за хабарі в Бразилії, Еквадорі, Мексиці. Trafigura — у Бразилії й Анголі. Жодного керівника не посаджено. Жодного імені — не публічно. Ми зробили розгорнутий розбір цих схем у аналізі практик трейдингових будинків.
Банки, що обслуговують ці платежі, — другий пласт безкарності. HSBC у 2012 році заплатив рекордний штраф $1,92 мільярда за відмивання грошей мексиканських картелів — і продовжив роботу. Сумарно штрафи HSBC за 25 років переходять $4,8 мільярда, і жоден топ-менеджер не сидів. Goldman Sachs заплатив $2,9 мільярда за роль у скандалі 1MDB у Малайзії; загалом — понад $14 мільярдів штрафів. JPMorgan, чий клієнт-консьєрж Джеффрі Епштейн користувався фінансовими послугами під час сексуальної експлуатації неповнолітніх, виплатив приблизно $40 мільярдів штрафів за 25 років. Це називається «бізнес-витратами».
Deutsche Bank — окрема тема. Через його філії у Москві перекачувалися гроші, які потім потрапляли в активи Дональда Трампа. У 2017 році банк заплатив $629 мільйонів штрафу за «дзеркальні угоди» між московським і лондонським офісами. Загальна сума штрафів Deutsche Bank перевищує $19 мільярдів. Банк працює. Менеджери не сидять. Активи — в Лондоні.
Це — реальний контекст вердикту Мадуеке. NCA не змогла довести злочин не тому що Мадуеке неодмінно невинна. NCA не змогла довести злочин у системі, що не призначена для звинувачення корумпованих еліт. Вона призначена для прийому їхніх грошей.
Чому це стосується російських активів, ICE-олігархів і Києва
Для української діаспори в Берліні чи Дортмунді справа Мадуеке здається далекою. Нігерія, нафта, чорна шкіра, маєтки у Бакінгемширі. Що тут спільного з нашим контекстом? Багато. Якщо британська юридична система не змогла за тринадцять років довести злочин проти нігерійської міністерки нафти — як вона збирається довести злочин проти російських олігархів, чиї активи Захід заморозив у 2022 році?
Близько $300 мільярдів російських державних активів заморожено в західних юрисдикціях, переважно в Euroclear у Брюсселі. Понад £20 мільярдів — у Лондоні. Це не приватні активи Романа Абрамовича чи Сулеймана Керімова. Це гроші Центрального банку РФ. Юридична картина — складніша, ніж публічна риторика припускає. Ми розбирали архітектуру цих заморозок окремо — і висновок там простий: західні суди не мають готового механізму перевести заморожені активи у конфісковані, не порушуючи власних принципів власності. Заявами «забрати у Путіна» політики звучать переконливо. У Південному Саутворку — інша мова.
Український вимір. Закон Орбана в Угорщині, виборчі скандали в Україні, корупція ТЦК, мовчанка щодо донорських дотацій — це лише публічна частина того, що для нашого читача очевидне. Менше очевидно інше: українські олігархи з епохи Януковича, як і олігархи постмайданного періоду, тримали активи у Лондоні. Ігор Коломойський мав маєтки в Британії. Ріната Ахметова та його родину фігурують у Pandora Papers як власників лондонської нерухомості через офшори. У 2023 році на свого попередника-олігарха Лукашенка-Тиммошенко вели справи UK-юристи. Усі вони працюють у тій самій системі, що відпустила Мадуеке.
Висновок жорсткий. Якщо вам обіцяють у телевізорі, що «ось зараз ми заберемо у корупціонерів і повернемо народу», — пам’ятайте 17 червня в Південному Саутворку. Якщо обіцяють, що «західне правосуддя гарантує покарання», — пригадайте $145 мільйонів конфіскованих, $13 мільярдів зниклих і нуль днів за ґратами. Так працює сучасна kleptocracy: вона не приховує грошей. Вона купує юристів, які ці гроші захищають у суді.
Що чекає Мадуеке далі: Нігерія, повернення і яхта-привид
Юридично кейс не закритий повністю. Виправдальний вердикт Південного Саутворка стосується тільки британської юрисдикції. У Нігерії досі існують кілька цивільних справ про конфіскацію активів у розмірі мільярдів найр. EFCC формально не зняла з Мадуеке обвинувачень у відмиванні грошей за нігерійським законодавством — лише призупинила процедуру екстрадиції після того, як NCA вже мала свою справу. Якщо Мадуеке вирішить повернутися до Абуджі — її там можуть зустріти не тільки родина і колишні соратники по партії, а й наручники.
На практиці вона навряд чи поспішить. У Лондоні в неї залишається спільнота, родина брата-архієпископа в Манчестері, мережа адвокатів, які виграли. У Нігерії — нова владна коаліція Бухарі-Тінубу, для якої її кейс залишається інструментом політичного дзеркала, в якому показують своїх попередників як корупціонерів. Хто реально був замішаний у $48,9-мільярдному NNPC-скандалі — кейс, що значно ширший від однієї міністерки, — публічно так і не з’ясовано.
Galactica Star, перейменована на Illusion, тим часом плаває в Середземному морі чартерним рейсом за приблизно €600 тисяч на тиждень. Її новий «бенефіціар» — анонімна офшорна компанія, зареєстрована через посередників. Ні нігерійський бюджет, ні американські платники податків, які профінансували сім років слідства, не побачать тих грошей. На дві тижнями раніше один з її пасажирів повідомив у соцмережах: судно повертає до Антибу. Ринкова вартість сьогодні — приблизно €50 мільйонів. Покупець у 2019-му взяв судно за частку від цієї суми.
«Madam due process» вийшла з Південного Саутворка вільною. Журналісти запитували, що далі. Її речник відповів коротко: «Подивимося». Не виключено, що з’явиться позов до британського уряду за збитки і моральну шкоду за одинадцять років обмежень. Не виключено, що з’явиться мемуари. Не виключено, що Алісон-Мадуеке знову з’явиться на якомусь майданчику нафтової індустрії як консультант. У світі, де нафта обчислюється у трильйонах, а правосуддя — в десятиліттях, фігурам її ваги завжди знайдеться застосування.
Кому ж тепер вірити, що Захід дійсно бореться з корупцією — чи кожен kleptocrat може вижити, якщо лишень дочекається одинадцять років і не повернеться додому? У Південному Саутворку відповідь сьогодні прозвучала. Її вже почули в Москві, у Києві, у Стамбулі, в Дубаї та на яхтах, що курсують між Сан-Тропе і Монако. Якщо комусь у Лондоні досі здається, що Британія є оплотом боротьби з відмиванням грошей, — присяжні Південного Саутворка щойно повернули цей міф із $13 мільярдами невияснених витрат, нулем посаджених і однією яхтою, яка чартерує туристів далі.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon







