Заморожені активи РФ 2022-2026: куди ділися $300 млрд

16 травня 2026 року, 14:47 за московським часом. Суддя Арбітражного суду міста Москви оголошує рішення: бельгійський депозитарій Euroclear зобов’язаний виплатити Центральному банку Російської Федерації 18,2 трильйона рублів. У доларовому еквіваленті — близько 250 мільярдів. Це більше, ніж річний бюджет Бельгії. Це майже стільки ж, скільки заморожено російських активів у Брюсселі. І це нікого не лякає.

Через три тижні, на іншому кінці Європи, Загальний суд ЄС у Люксембурзі приймає до розгляду інший позов — Російського Центробанку проти Європейської Комісії. Москва каже: ваш лютневий механізм використання відсотків від наших активів — це експропріація. Брюссель каже: ні, це юридичний обхід. А $300 мільярдів продовжують лежати на рахунках, не приносячи нічого тим, чиї будинки рознесені під Маріуполем і Харковом.

Чотири роки. Дві війни — гаряча в Україні і холодна юридична у Брюсселі. Жодна не закінчилася. Гроші не рухаються нікуди.

Карта: де саме лежать ці $300 мільярдів

Перше непорозуміння у будь-якій розмові про «заморожені російські активи» — це сама цифра. У ЗМІ повторюється $300 мільярдів. Реальність складніша.

За даними Європейської Комісії, у ЄС знаходиться 210 мільярдів євро суверенних російських резервів. Із них від 185 до 193 мільярдів — у Euroclear, центральному депозитарії цінних паперів у Брюсселі. Приблизно 18 мільярдів — у Франції. Решта розпорошена між Австрією, Німеччиною, Нідерландами, Італією та Люксембургом, де також працює Clearstream — другий за розміром європейський депозитарій.

Поза ЄС картина мутна:

• Велика Британія: 28,7 мільярдів фунтів (близько 32,6 мільярдів євро) за даними Office of Financial Sanctions Implementation, станом на травень 2025. Цифра включає і приватні активи; Лондон уперто відмовляється виокремити суверенну частку.
• Японія: за оцінками — від 25 до 30 мільярдів євро. Токіо взагалі не публікує деталі.
• Канада: 185 мільйонів канадських доларів «ефективно заморожено» плюс 473 мільйони у заблокованих транзакціях. Скільки з цього належить Центробанку Росії — невідомо.
• Австралія: 64,5 мільйонів доларів сукупно. Без розбивки.
• США: приблизно 5 мільярдів. Парадоксально мало — тому що до 2022 року Центробанк Росії свідомо тримав резерви переважно в євро, а не в доларах. Це була стратегія дедоларизації, яка тепер обернулася проти Москви: гроші тримали ближче до Брюсселя, а не до Вашингтону.

Висновок із цієї географії очевидний: основна вага рішення лежить на Бельгії. Маленька країна з населенням 11,5 мільйонів тримає касу, від якої залежить фінансування війни в Україні. І саме вона блокує усі радикальні сценарії.

Euroclear — компанія, яку ніхто не знав, поки не заморозили половину російського ЦБ

Euroclear — це інфраструктура, яку зазвичай не бачать. Центральний депозитарій цінних паперів. Уявіть величезний банк-склад, у якому замість грошей зберігаються облігації, акції, ETF — у цифровому вигляді, як записи у реєстрі. Коли пенсійний фонд з Норвегії купує грецькі облігації, ця транзакція проходить через Euroclear. Коли Саудівська Аравія тримає євробонди Газпрому до 2022 року — це також тут. Це нейтральна інфраструктура. Принаймні так вважали.

Акціонери Euroclear — найбільші європейські та глобальні банки: Société Générale, BNP Paribas, Deutsche Bank, JPMorgan, інші. Компанія зареєстрована як інфраструктурна установа під бельгійським регулюванням. Її річний оборот — трильйони євро. Більше, ніж ВВП багатьох країн.

До 2022 року на рахунках Euroclear лежали різні російські резерви: облігації єврозони, корпоративні бонди, частина «нафтодоларових» резервів, перерахованих в євро. Після вторгнення Росії в Україну ці активи були заморожені — не вилучені, не націоналізовані, лише знерухомлені. Юридична відмінність критична. Заморожені активи продовжують належати власнику. Просто власник не може їх рухати.

Це створило побічний ефект, про який мало хто говорить уголос: Euroclear почав заробляти на російських грошах. Облігації, що лежать у депозитарії, генерують відсотки. Згідно з даними Centre for European Reform, у 2025 році російські активи принесли 3,9 мільярдів євро доходу. Частина цих відсотків — близько 6 мільярдів за 2024-2025 разом — була перенаправлена Україні через спеціальний механізм ЄС. Решта залишилася у системі.

Очільниця Euroclear Валері Урбен — людина року для тих, хто стежить за фінансовою інфраструктурою. У листопаді 2025 року вона дала інтерв’ю Le Monde, де відкрито пригрозила судовим оскарженням будь-якого рішення про конфіскацію.

«Збереження довіри клієнтів в інших частинах світу — це сфера, що нас турбує. Питання у тому, як майбутні санкції можуть вплинути на власні активи інших країн».

Валері Урбен, CEO Euroclear, інтерв’ю Le Monde, листопад 2025 року

Переклад з фінансової дипломатії на звичайну мову: якщо ЄС забере російські гроші, Саудівська Аравія, Китай, ОАЕ та інші державні фонди, що тримають облігації через Euroclear, почнуть виводити свої активи. Це не загроза — це сценарій з реальною ймовірністю. Брюссель ризикує статусом світової фінансової столиці євро. Урбен це знає. Бельгійський прем’єр-міністр Барт де Вевер — теж.

Грудень 2025: як ЄС знову відмовив Україні

27 листопада 2025 року Барт де Вевер відправив листа Урсулі фон дер Ляєн. Лист короткий, тон рішучий. Бельгійський прем’єр називає запропонований Комісією механізм «фундаментально помилковим». За його логікою, конфіскація — або навіть її функціональний еквівалент через «репараційну позику» — це порушення верховенства права, державного суверенітету та права власності. Те, у чому Захід раз за разом звинувачує Путіна, ЄС готовий зробити сам.

За три тижні Брюссель збирався на саміт. 18-19 грудня лідери 27 країн повинні були ухвалити рішення про мобілізацію 210 мільярдів євро російських активів у формі «репараційної позики» Україні. Передбачалася складна юридична конструкція: фінансові установи (читай — Euroclear) надають Європейській Комісії безвідсоткову позику під заставу заморожених активів, Комісія перенаправляє ці кошти Україні як «безвідсотковий ліміт-recourse loan». Повернення — лише за умови, що Україна отримає репарації від Росії. Тобто якщо війна закінчиться без репарацій, гроші пропадають для всіх, окрім Києва.

Архітектура виглядала елегантно на папері. На практиці її розбила Бельгія за підтримки Франції та Італії.

Де Вевер виставив три страхи. Перший: якщо санкційний режим колись похитнеться, дострокове погашення позики ляже на Бельгію — а у Брюсселя нема готівки, лише облігації. Другий: Москва позиватиметься у міжнародних арбітражних інстанціях через двосторонній інвестиційний договір 1989 року між Бельгією та СРСР, який юридично діє і досі. Третій: фінальна мирна угода може взагалі не передбачати репарацій — і тоді 210 мільярдів просто зникнуть з активів Euroclear, а Бельгія залишиться відповідати перед клієнтами.

Підсумок саміту 19 грудня 2025 року: «репараційну позику» відкинуто. Замість неї лідери ЄС схвалили інший інструмент — безвідсоткову позику Україні на 90 мільярдів євро (105 мільярдів доларів за тогочасним курсом), фінансовану через спільні запозичення ЄС на ринку капіталу. Тобто Брюссель позичає у власних інвесторів, а потім роздає Києву. Російські гроші залишаються недоторканими.

Розбивка гарантій під позику 90 млрд євро за часткою кожної країни у GNI Євросоюзу:

• Німеччина: 24,4% — 21,96 мільярдів євро гарантій
• Франція: близько 17,1% — 15,4 мільярдів
• Італія: близько 12,5% — 11,25 мільярдів
• Іспанія: близько 9,5% — 8,55 мільярдів
• Інші 23 країни — решта

Просто кажучи: німецький, французький, італійський та іспанський платник податків знов покрив рахунок. Гроші Путіна продовжують лежати в Брюсселі під захистом бельгійського вето.

Це не випадковість і не помилка дипломатії. Це структурне рішення європейської фінансової еліти: збереження довіри клієнтів депозитарію важливіше за швидке фінансування війни. Олігархічна модель, яку західні політики критикують у Києві, відтворена у самій серцевині ЄС у іншій формі.

Москва б’ється у двох судах одночасно

Поки Брюссель шукає формулу обходу, Москва веде свою юридичну війну. На двох фронтах одночасно.

15-16 травня 2026 року Арбітражний суд міста Москви прийняв рішення на користь Центрального банку Російської Федерації проти Euroclear. Сума присуду — 18,2 трильйона рублів. У перекладі на долари за курсом на день рішення — близько 250 мільярдів. У перекладі на євро — приблизно 195 мільярдів. Це майже рівно стільки, скільки заморожено активів у Брюсселі.

Реакція Euroclear була миттєвою і безапеляційною:

«Претензії безпідставні. Операційна діяльність і фінансовий стан Euroclear не зачеплені рішенням російського суду».

Офіційна заява Euroclear, 16 травня 2026 року

Юридичні аналітики кажуть прямо: московські суди не мають юрисдикції за межами Російської Федерації. Виконати рішення на території ЄС практично неможливо. Тоді навіщо Москві ця формальна перемога?

Відповідь — у другому фронті. У лютому 2026 року Європейська Комісія ухвалила технічний механізм, що дозволяє Брюсселю використовувати дохід від заморожених активів для погашення позики G7 «Extraordinary Revenue Acceleration» (ERA). Це не торкається тіла активу — лише відсотків. Тобто це юридично менш ризикований сценарій, ніж конфіскація. Але Москва побачила у цьому експропріацію і подала позов до Загального суду ЄС у Люксембурзі.

Російська стратегія прозора. У Москві — повторюваний прецедент проти кожного європейського депозитарію, банку, страховика, що зачіпає російські активи. У Люксембурзі — реальна спроба заблокувати механізм через суд ЄС. У майбутньому — позов до Стокгольмського арбітражу через двосторонній інвестиційний договір з Бельгією. Усе разом — створити юридичний шум, на який ЄС реагуватиме обережно і повільно.

Москва грає у довгу. ЄС — у швидку. Виграє той, у кого терплячіше.

ERA Loan: як G7 позичив Україні гроші Росії, не торкнувшись грошей Росії

Найвитонченіша конструкція цього фінансового театру — Extraordinary Revenue Acceleration loan, погоджений лідерами G7 у червні 2024 року в Італії. Загальна сума — 50 мільярдів доларів. Структура походження:

• США: 20 мільярдів доларів
• ЄС: 18 мільярдів доларів
• Велика Британія: близько 3 мільярдів
• Канада: 4 мільярди
• Японія: близько 3 мільярдів
• Решта — додаткові механізми

Гроші пішли в Україну з 2024 року окремими траншами. Україна отримала їх як кредит. Питання: як цей кредит буде погашено? Відповідь: за рахунок майбутніх відсоткових доходів від заморожених російських активів. Тобто Україна формально позичила у G7 — а реально отримала проценти з російського депозиту. За оцінками Європейської Комісії, 2024-2025 разом ЄС перенаправив 6 мільярдів євро з відсоткових надходжень Euroclear на погашення своєї частини ERA loan.

Юридична конструкція тонка. Активи не вилучаються — тіло залишається на рахунках Центробанку Росії. Беруться лише «надприбутки» (windfall profits) — те, що депозитарій заробив за рахунок інвестиції активу у ринкові інструменти. У теорії це менш агресивно, ніж конфіскація. На практиці це працює, тільки якщо санкції залишаються чинними. Будь-яке пом’якшення санкційного режиму — і Euroclear муситиме повернути активи Центробанку Росії, разом з накопиченими відсотками. ERA loan просто розсиплеться.

Саме тому в грудні 2025 року ЄС зробив іммобілізацію безстроковою. Раніше санкції щодо російських активів автоматично переглядалися кожні шість місяців — і потребували одностайної підтримки усіх 27 країн ЄС. Достатньо було, щоб одна Угорщина проголосувала проти — і санкції падали. Усунення Орбана з угорського уряду у травні 2026 року вирішило цю проблему політично. Але юридичну фіксацію Брюссель зробив раніше: грудень 2025-го запровадив новий режим, де санкції на активи Центробанку Росії діють без обмеження у часі, до окремого рішення про скасування.

Це підставне обмеження. Сам Euroclear у заяві грудня 2025 року назвав конструкцію «дуже крихкою» і ризиком «exodus інвесторів». Урбен повторила ту ж тезу на Bloomberg 4 лютого 2026 року під час презентації річних результатів — найкращих в історії компанії.

Трамп хоче половину

До листопада 2025 року американська позиція щодо заморожених російських активів була більш-менш узгоджена з європейською: Конгрес у квітні 2024 року ухвалив Repatriating Estonia-Originated Property of the Russian Federation Act (скорочено REPO Act), що формально дозволяв адміністрації забрати російські суверенні активи на території США і перенаправити їх на користь України. Сума у США була невелика — близько 5 мільярдів доларів — але символічний політичний крок мав значення.

Друга адміністрація Трампа змінила курс на 180 градусів. У листопаді 2025 року Білий дім запропонував переговорному процесу новий 28-пунктний мирний план для України. Серед умов, що просочилися до CBS News:

• 86 мільярдів євро (близько 100 мільярдів доларів) із заморожених активів направити у «зусилля під керівництвом США з відбудови та інвестицій в Україну». США отримують 50% прибутку від проектів.
• Заморожені активи понад 100 мільярдів — у спільний американсько-російський інвестиційний фонд.
• Решта заморожених коштів — на користь Москви як частина «компенсаційного пакету».

Інтерпретація прозора. Трамп пропонує не передати кошти Україні, а зайняти ними американсько-російські проекти. Київ при цьому має зайняти позицію об’єкта, а не отримувача. Україна — інвестиційний майданчик, а не партнер.

Контекст робить це ще цікавіше. Паралельно з мирним планом адміністрація Трампа тимчасово зняла санкції на постачання російської сировинної нафти — формально для зниження світових цін, фактично — як жест доброї волі перед переговорами. Це означало мільярди доларів прибутку тіньового флоту, який повернувся у Балтику з повним правом ходити під європейськими прапорами.

За даними Council on Foreign Relations, поточна позиція Білого дому фактично відсунула Вашингтон на маргінес європейської дискусії: «всі основні рішення зараз приймаються у Берліні, Брюсселі, Лондоні, Парижі та Римі». США перестали бути координатором — стали лише одним з гравців, причому не найголовнішим.

Це нова реальність. Чотири роки тому ніхто не уявляв, що Європа сама приймає рішення про найбільший фінансовий конфлікт XXI століття без американської надбудови. У 2026-му це факт.

Чому Брюссель боїться більше, ніж Москва вірить

Західна логіка часто зводить європейський опір конфіскації до «бюрократичних страхів» або «надмірної юридичної обережності». Це поверхневий аналіз. Реальна причина глибша і має конкретні цифри.

Euroclear — це не просто бельгійський депозитарій. Це другий за обсягом депозитарій у світі після американського DTCC. На його рахунках лежить 41,5 трильйона євро у цінних паперах — це більше, ніж сумарний ВВП ЄС, США та Китаю разом. Через Брюссель проходять облігації, які тримають центральні банки Сінгапуру, Норвегії, Швейцарії, Південної Кореї, Катару, ОАЕ, інші суверенні фонди. Усі вони працюють на одному простому припущенні: Euroclear — нейтральна інфраструктура. Активи не відбираються за політичними мотивами.

Якщо ЄС забирає російські 210 мільярдів — припущення про нейтральність припиняє існувати. Кожен суверенний фонд починає рахувати, які ще санкційні сценарії можуть бути застосовані до нього. Саудівська Аравія, що тримає 700+ мільярдів через Euroclear — починає переводити частину в Сінгапур або Гонконг. Норвежський фонд глобальних інвестицій (1,7 трильйона доларів) — менш мобільний, але звертає увагу. Китайський SAFE (3+ трильйона) — давно тримає активи через шанхайські канали, але має європейську частку.

Стратегічний удар у разі повної конфіскації — від 5% до 15% активів Euroclear залишають Брюссель протягом року. Це 2-6 трильйонів євро. Половина банківської системи ЄС спирається на доходи від обслуговування цих активів. Це не «гіпотетичний ризик» — це ймовірний сценарій, який оцінювали і Урбен, і де Вевер, і німецький Бундесбанк.

Парадокс: чим серйозніший захист довіри клієнтів — тим менш реально допомогти Україні живими грошима. Чим радикальніше Брюссель готовий діяти — тим швидше розпадається сама фінансова інфраструктура, на якій ця готовність базується. Структурна спокуса і структурна неможливість одночасно.

Це не дилема для книжки з етики. Це конкретний банківський розрахунок, який щомісяця проводиться у Брюсселі, Франкфурті, Парижі. Альтернативні мережі через крипто-стейблкоїни, паралельні фінансові системи Китаю та БРІКС — усе це у периметрі того ж розрахунку.

Що отримала Україна — і що ні

Найважливіша цифра, яку рідко наводять у заголовках: за чотири роки заморожень — з лютого 2022 по червень 2026 — Україна отримала від механізмів пов’язаних з російськими активами загалом близько 7 мільярдів євро прямих надходжень. Це менше, ніж тільки міжнародна військова допомога 2022 року, не кажучи вже про потреби реконструкції, які оцінюються Світовим банком у 524 мільярди доларів (березневий звіт 2026 року).

Розбивка цих 7 мільярдів:

• 2024 рік: 1,5 мільярда євро з механізму windfall profits
• 2025 рік: 4,5 мільярда євро з того ж механізму та частини ERA loan
• Перші п’ять місяців 2026: близько 1 мільярда

Решта ERA loan (44 мільярди з 50 мільярдів загального обсягу) надійшла Україні з прямих бюджетів країн G7 — насамперед США (до зміни адміністрації) і ЄС. Це гроші європейських та американських платників податків, а не Москви.

Іншими словами: ВСЕЯВЛЕНА конструкція «використання заморожених активів проти агресора» — на практиці фінансовий міф для PR-цілей. Україна отримала на 1,4% активів за чотири роки. Решта 98,6% — лежить незрушено, поки Москва купує більше дронів, скидає більше бомб, веде більше геноцидних операцій. Кошти, що належали б людям Маріуполя, Бахмута, Бучі — формально власність нападника.

Це жорстока цифра. Особливо для української діаспори у Німеччині, Польщі, США, для якої війна стала не «новиною», а структурою повсякденного життя. Платять податок на соціальне забезпечення українських біженців у Берліні — а гроші Москви лежать у Брюсселі і приносять Euroclear 3,9 мільярдів євро відсотків на рік.

Три сценарії — 2026 і далі

На горизонті — три можливих траєкторії. Жоден не виглядає радикально оптимістичним для Києва.

Сценарій А: повна конфіскація

Брюссель приймає рішення про вилучення тіла активів. Гроші перенаправляються Україні у формі прямої трансферу або через нову модифікацію репараційної позики. Це політично можливо лише за кризи (наприклад, нова велика ескалація з боку Росії) і за умови, що Бельгія отримає реальні письмові гарантії від усіх інших країн ЄС про солідарне покриття будь-яких юридичних та фінансових ризиків.

Імовірність: 10-15%. Перешкоди: бельгійський опір, ризик exodus клієнтів Euroclear, можливі американські обмеження вторинних санкцій (Трамп розглядав погрозу проти ЄС у разі радикальних дій).

Сценарій Б: розморозіння як частина миру

Трамп тисне на Україну і ЄС для політичного компромісу. Частина заморожених активів повертається Москві в обмін на припинення вогню. Інша частина — у новий американсько-російський «фонд відбудови». Меньша частина — Києву.

Імовірність: 30-40%. Це фактично 28-пунктний план Трампа з модифікаціями. Європа відмовиться публічно, але може погодитися на компроміс, якщо альтернатива — затяжна війна без американської підтримки. Це найгірший сценарій з точки зору справедливості, але імовірно — найреалістичніший.

Сценарій В: затягування + поступове використання відсотків

Все залишається у нинішньому стані. Активи заморожені безстроково. Україна отримує 4-6 мільярдів євро на рік з відсотків. Москва веде юридичну війну у Москві та Люксембурзі без шансу на швидку перемогу. ЄС поступово зменшує обсяг прямої допомоги, замінюючи її «механізмом погашення з російських доходів». Усі сторони незадоволені, але ніхто не йде на радикальний крок.

Імовірність: 50-55%. Це шлях найменшого спротиву. У ньому виграють Брюссель, Euroclear, частково Москва (зберігає принципову власність). Києву залишаються крихти. Іранська модель 2012-2015 років з замороженими активами Тегерана показала: такі режими тягнуться роками і десятиліттями, а з часом активи частково повертаються власнику.

Що ця історія каже про Захід

Заморожування активів Центрального банку Росії у лютому 2022 року було оголошено «найжорсткішою санкцією в історії». Заголовки ЗМІ кричали про «фінансовий ядерний удар». Бен Бернанке, колишній голова ФРС, говорив про «новий стандарт економічної відповіді на агресію».

Через чотири роки виявилося, що ні ядерного удару, ні нового стандарту не сталося. Сталася бюрократична пастка. Самі ЗМІ, що писали про «жорсткість Заходу», тепер пишуть про «складність юридичних механізмів», «ризики для фінансової інфраструктури» та «необхідність обережного підходу».

Це обережність — структурна. Західна фінансова система не була побудована для того, щоб відбирати гроші у клієнтів. Вона була побудована для того, щоб залучати гроші, заробляти на їх обігу, гарантувати їх збереження. Коли система зустрічає випадок, що вимагає протилежної логіки — застосувати силу проти власника, — вона зависає. Не з моральних причин. З технічних.

Це не вперше. У 1990-х роках замороження іранських активів після ісламської революції розтягнулося на тридцять років і досі повністю не врегульоване. Лівійські активи Каддафі частково повернуто його дочці у 2019 році. Активи Сирії Башара Асада досі лежать у європейських банках, і Дамаск активно домагається їх повернення. Узагалі заморожування суверенних активів — це сценарій, де переможців не буває.

Для України це означає одне: фінансування війни і відбудови потрібно шукати з інших джерел. Російські 300 мільярдів — це не резерв на чорний день, який чекає рішення. Це політичний об’єкт, навколо якого ведеться вічна суперечка без розв’язки. Заморожені вони. Заморожені і залишаться. Війна в Україні не виграється Брюсселем — ні зброєю, ні фінансами. Україна виграє війну тільки руками українських солдатів, на українській землі, з тим, що Київ може зібрати самостійно або через окремі прямі домовленості з конкретними країнами.

Решта — фінансова дипломатія. Театр, у якому головна публіка — не Київ і не Москва. Головна публіка — клієнти Euroclear.

Хто реально платить — і кому реально йдуть гроші

Хочеться сухої арифметики? Тут вона.

За чотири роки заморожень:

• Euroclear заробив від відсотків близько 15-18 мільярдів євро (приблизно — точна цифра не публікується)
• Бельгія отримала податок на цей дохід — близько 5,3 мільярдів євро (за оцінками Reuters)
• Україна отримала 7 мільярдів євро через ERA loan і windfall механізм
• Російський Центральний банк не втратив жодного євро з тіла активів
• Платник податків ЄС покрив додаткові 90 мільярдів через грудневу 2025 позику
• Платник податків США сплатив 20 мільярдів через свою частку ERA loan (до Трампа)

Тобто система виглядає так: німецький, французький, італійський пенсіонер, який платить ПДВ, фактично фінансує захист України. Бельгійський фіск отримує бонус від заморожування. Euroclear — стабільний прибуток. Москва — статус-кво з повним збереженням принципу власності. Київ — третину того, що було обіцяно.

Це не змова. Це закон інерції великих фінансових інституцій. У них немає інструкції на випадок війни з ядерною державою-агресором. Вони реагують так, як уміють — обережно, юридично, повільно.

Москва читає це абсолютно правильно. Інакше б її не дивувало, що Євросоюз не зробив того, чим погрожував чотири роки тому. Активи лежать. Війна йде. Брюссель не палить мости. Усе як завжди.

Тільки люди гинуть. Деякі з них — не на фронті. І в цій конструкції, де гроші лежать, війна йде, і Брюссель платить компенсації клієнтам депозитарію — найдорожчий ресурс не доларовий і не євровий. Найдорожчий — час. А час України дорівнює людському життю.

Хто відповідає за цей рахунок? Не Москва. Москва свою позицію давно зафіксувала: ці активи — наші. Не Київ. Київ свою позицію також зафіксував: ці активи — це наша компенсація. Не США. Білий дім хоче собі половину. Бельгія тримає касу. Німеччина платить рахунок. Україна — чекає.

І поки рахунок зростає, у Брюсселі ще одна публічна дискусія планується на жовтень 2026 року. Тема — «можливість прискорення процесу мобілізації російських активів». Як завжди обережно, у юридично-стерильних формулюваннях. Як завжди — без рішення. Без зрушення.

$300 мільярдів. Чотири роки. Ні цента жертвам бомбардувань Маріуполя, Чернігова, Харкова. Хто платить за квартиру у Брюсселі, де лежать ці гроші — ясно. Хто отримує — ніхто з тих, чиї будинки лежать у пилу. Питання тільки одне: коли європейський пенсіонер у Дюссельдорфі зрозуміє, що він заплатив за російську війну з власної кишені — а не з кишені Путіна?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon