«Ікорна дипломатія»: Мюнхен засудив двох ексдепутатів ФРН

Гроші, які консорціум OCCRP простежив у 2017 році від чотирьох британських партнерств через естонську філію Danske Bank, дійшли до вироку через дев’ять років: Вищий земельний суд Мюнхена 22 січня 2026 року у справі 6 St 2/25 визнав колишнього депутата Бундестагу від ХДС Акселя Фішера винним у підкупі мандатоносія і призначив рік і два місяці умовно. Прокуратура довела отримання 24 500 євро готівкою; ще близько 79 000 євро суд відніс до епізодів, за якими минув строк давності.

Справа 6 St 2/25 і формулювання «протиправна домовленість»

Фішер представляв Німеччину в Парламентській асамблеї Ради Європи з 2010 по 2018 рік. Суд встановив, що починаючи щонайменше з 2011 року він вступив у, як сказано в усному обґрунтуванні вироку, «протиправну домовленість» із азербайджанською стороною і роками отримував готівку за поведінку, вигідну Баку, у страсбурзькій асамблеї.

Кваліфікація — параграф 108e Кримінального кодексу ФРН, підкуп осіб, які мають виборний мандат. Ця норма в чинній редакції з’явилася лише у 2014 році, після того як Німеччина двадцять років не могла ратифікувати Конвенцію ООН проти корупції саме через відсутність придатної статті про депутатів. Половина епізодів у справі Фішера припала на період до реформи або вийшла за межі строку давності — і саме тому із загальної суми, яку назвала прокуратура, до вироку дійшла менша частина.

Крім умовного строку суд позбавив Фішера пасивного виборчого права на два роки, конфіскував 20 000 євро як вартість отриманої вигоди і зобов’язав виплатити 12 000 євро фонду допомоги потерпілим. Головуючий суддя Йохен Бьосль, який раніше вів і процес проти другого підсудного, окремо зупинився на спробах захисту затягнути розгляд посиланнями на стан здоров’я — суд навіть призначав окрему медичну експертизу підсудного.

«Не може бути так, щоб хтось намагався уникнути засудження, намагаючись перехитрити систему».

Йохен Бьосль, головуючий суддя Вищого земельного суду Мюнхена, з усного обґрунтування вироку, 22 січня 2026 року (цит. за Legal Tribune Online)

Фішер провини не визнав. Його адвокати звинуватили слідство в упередженості й одразу після оголошення вироку заявили про касацію до Федерального суду ФРН. Вирок не набув законної сили.

Дев’ятнадцять траншів на 819 500 євро

Першим у Мюнхені судили не Фішера. 30 липня 2025 року той самий суд визнав винним Едуарда Лінтнера — депутата Бундестагу від ХСС із 1976 по 2009 рік, у минулому парламентського держсекретаря у міністерстві внутрішніх справ і члена ПАРЄ. Йому призначили дев’ять місяців умовно. Це був перший в історії ФРН обвинувальний вирок депутату за підкуп у зв’язку з мандатом.

Роль Лінтнера відрізнялася від ролі Фішера. Він виступав не стільки отримувачем, скільки розподільником: створив у Берліні структуру під назвою Товариство сприяння німецько-азербайджанським відносинам, через яку йшли гроші з Баку, і платив далі. Обвинувачення охоплювало період з 2008 по 2016 рік і суму близько чотирьох мільйонів євро, що пройшла через кілька фірм-прокладок.

Ці чотири мільйони — ширша рамка слідства. Вужча, документально підтверджена банківськими виписками частина зафіксована в матеріалах OCCRP: у 2012–2014 роках Лінтнер отримав 819 500 євро дев’ятнадцятьма траншами від двох шотландських партнерств. У платіжках стояли призначення на кшталт «за послуги»: 25 жовтня 2013 року — 61 000 євро, 18 грудня того ж року — 41 000 євро. Обидві цифри стосуються одного й того самого потоку, просто рахуються за різні періоди й за різними доказовими стандартами.

Лінтнер факти не заперечував. Він заперечував їхню кваліфікацію.

«Я погоджуюся з обвинуваченням… Виплати, які я отримував, не були хабарями. Тому що, на мою думку, це не є підкупом».

Едуард Лінтнер, ексдепутат Бундестагу від ХСС, свідчення в суді та коментар агентству dpa, 2025 рік (за матеріалами спостерігачів IRFS у залі суду)

Про механіку переказів він висловився ще прямолінійніше: за його словами, ані банки, ані партнери жодного разу не питали, чому гроші йдуть саме такими маршрутами, «бо не було чого приховувати — ми все розкривали». Суддя Бьосль розцінив його виступ як зізнання. Захист Лінтнера, якому на момент вироку виповнилося 80 років, наполягав, що йшлося про звичайний лобізм «у законних і пристойних межах», і теж подав касацію до Федерального суду.

Третьою фігуранткою мала стати Карін Штренц, депутатка Бундестагу від ХДС і членкиня ПАРЄ. У 2014–2015 роках вона отримала виплати від лобістської фірми Line M-Trade, пов’язаної з Лінтнером; Бундестаг оштрафував її приблизно на 20 000 євро за незадекларовані доходи. Кримінальна справа не дійшла до вироку: у березні 2021 року Штренц померла на борту літака, що летів із Куби. Прокуратура домоглася рішення про стягнення 111 330 євро як вартості вигоди, отриманої від злочину — вимогу звернули до її вдівця.

Чотири партнерства, одна філія в Таллінні

Джерело виплат журналісти реконструювали за два роки банківських записів — і саме ця реконструкція дала слідству у Мюнхені документальну основу. У вересні 2017 року OCCRP спільно з данською Berlingske, німецькими Süddeutsche Zeitung і NDR та ще двома десятками редакцій опублікував розслідування під назвою «Азербайджанський ландромат».

Ядро схеми — чотири зареєстровані у Великій Британії структури: Polux Management LP, Hilux Services LP, Metastar Invest LLP і LCM Alliance LLP. Перші дві були оформлені як шотландські обмежені партнерства за однією адресою на Вест-Джордж-стріт у Глазго і в британському реєстрі показували тих самих учасників. Через них двох пройшло понад 1,7 мільярда доларів. Через усі чотири за 2012–2014 роки — близько 2,5 мільярда євро, або 2,9 мільярда доларів, більш ніж 16 000 окремих транзакцій.

Люди, записані власниками цих компаній, до грошей стосунку не мали. Рахунки Polux і Hilux відкрив Магеррам Ахмадов — водій із передмістя Баку, який підтвердив журналістам, що значився директором, але не знав про операції. Директором і бенефіціаром Metastar Invest числився Ельвін Шірінов. Право підпису в LCM Alliance мала Заміна Заманова, співробітниця Kapital Bank — банку, який контролює родина президента Ільхама Алієва. Metastar Invest і LCM Alliance були виключені з британського реєстру ще в січні 2016-го та вересні 2015 року відповідно, але їхні офіси в Баку — без вивісок — продовжували працювати.

Усі чотири рахунки обслуговувала одна установа — таллінська філія Danske Bank. Та сама філія, через яку, за підсумками пізнішого аудиту, пройшло близько 200 мільярдів євро підозрілих коштів нерезидентів і яка стала причиною найбільшого скандалу з відмивання грошей в історії ЄС. Азербайджанський потік був лише одним із рукавів цієї системи: щонайменше 1,4 мільярда доларів ландроматних коштів осіли на 56 рахунках у Danske Bank Estonia.

Майже половина грошей, за реконструкцією OCCRP, надійшла з рахунку Міжнародного банку Азербайджану, пов’язаного з родиною Алієва. Решта — з офшорів наближених до режиму осіб і з рахунків окремих міністерств. Витрачали кошти на все підряд: авто, футбольні клуби, турагенції, лікарні, освіту дітей. Значна частина отримувачів, як зазначають самі автори розслідування, навряд чи розуміла походження платежів.

Один день дає уявлення про темп. 25 жовтня 2013 року з єдиного рахунку Polux Management LP сімома платежами розійшлося 478 000 євро — і до кінця доби на рахунку залишилося менше одного євро.

Голосування 23 січня 2013 року

Питання, за що саме платили, має документально зафіксовану відповідь.

Німецький соціал-демократ Крістоф Штрессер із 2009 року був доповідачем ПАРЄ з питання політичних в’язнів в Азербайджані. Він склав список із 85 осіб, яких вважав ув’язненими з політичних мотивів. Візи для поїздки в країну на місію зі встановлення фактів Штрессер просив тричі — Баку відмовив усі три рази. Доповідь він готував, так і не потрапивши до Азербайджану.

23 січня 2013 року асамблея відхилила проєкт резолюції «Подальші дії щодо питання політичних в’язнів в Азербайджані». Голосування: 125 проти, 79 за, 20 утрималися. Для органу, створеного як механізм контролю за дотриманням прав людини на континенті, відхилення власної профільної доповіді власного доповідача було подією без прецеденту.

Через кілька років стало видно, звідки в цієї арифметики взялися голоси. Термін «ікорна дипломатія» ввів у обіг ще у 2012 році Європейський стабілізаційний ініціативний центр (ESI) Ґеральда Кнауса — у доповіді описувалася практика, коли делегатам ПАРЄ дарували ікру, шовкові килими, вироби зі срібла й золота, оплачували перельоти та готелі в Баку. Матеріали ландромату додали до подарунків готівку й банківські перекази.

Організатором цієї роботи слідство вважає Ельхана Сулейманова — депутата Міллі Меджлісу у 2010–2020 роках і члена азербайджанської делегації в ПАРЄ. Він керував бакинською неурядовою організацією «Асоціація сприяння розвитку громадянського суспільства в Азербайджані», через яку йшла частина виплат, і, за версією прокуратури Мюнхена, саме він завербував Фішера. Свідок, який давав пояснення незалежним експертам Ради Європи у 2018 році, оцінив ресурс, доступний Сулейманову на «брудний лобізм», приблизно у 30 мільйонів євро. Кампанія, у межах якої це відбувалося, називалася «Азербайджан 2020: усміхнене майбутнє» і була запущена наприкінці 2011 року з санкції Алієва.

Список Штрессера і жінка, яка рахувала ті самі гроші

Поки в Страсбурзі рахували голоси, у Баку рахували строки.

Хадіджа Ісмаїлова — азербайджанська журналістка, старша слідча репортерка того самого OCCRP, яка роками розбирала бізнес-активи родини Алієва: частки в телекомунікаціях, будівництві, золотодобувному консорціумі. Її матеріали лягли в основу азербайджанського напрямку роботи консорціуму, з якого згодом виріс і ландромат.

Її затримали 5 грудня 2014 року — за звинуваченням у доведенні людини до спроби самогубства. Обвинувачення потім переписали. 1 вересня 2015 року Бакинський суд у справах про тяжкі злочини призначив їй сім років і шість місяців позбавлення волі за привласнення, розтрату, незаконне підприємництво і зловживання службовим становищем. 25 травня 2016 року Верховний суд Азербайджану замінив реальний строк умовним: три роки і шість місяців випробувального терміну, дворічна заборона на професійну діяльність і заборона виїзду з країни. Обвинувачення з неї не зняли.

Хронологія тут важлива сама по собі. Доповідь Штрессера зі списком 85 імен провалили в січні 2013 року. Ісмаїлову заарештували в грудні 2014-го — тобто вже після того, як асамблея відмовилася визнати наявність політичних в’язнів у країні, і в межах того самого дворічного вікна, за яке через таллінські рахунки пройшли 2,9 мільярда доларів. Перекази Лінтнеру за жовтень і грудень 2013 року та ув’язнення журналістки, яка ці перекази згодом описала, розділяє близько року.

Італійський, болгарський і словенський сліди

Німеччина — не єдина юрисдикція, де ландромат перетворився на кримінальну справу, і точно не та, де справи закінчилися найгірше для фігурантів.

Найбільшим європейським отримувачем був італієць Лука Волонте — голова фракції Європейської народної партії в ПАРЄ, тобто найбільшої групи асамблеї. За банківськими записами, у 2012–2014 роках його фонд Novae Terrae отримав 1,99 мільйона євро дев’ятнадцятьма траншами, а фірма L.G.V. S.r.l. — ще 180 000 євро. Окремий платіж на 100 000 євро від Metastar Invest LLP датований січнем 2013-го — тим самим місяцем, коли провалили доповідь Штрессера.

У січні 2021 року десята кримінальна палата суду Мілана засудила Волонте до чотирьох років позбавлення волі за корупцію. Прокуратура стверджувала, що загалом йому обіцяли до 10 мільйонів євро, з яких він мав отримати 2,4 мільйона; документально суд визнав доведеним отримання 500 000 євро за блокування доповіді про політв’язнів. У грудні 2021 року його виправдали за епізодом відмивання коштів. А згодом апеляційний суд Мілана зняв і корупційне обвинувачення — через сплив строку давності. Волонте провини не визнавав.

Список отримувачів цим не вичерпується. Болгарський економіст Калін Мітрев, чоловік генеральної директорки ЮНЕСКО Ірини Бокової, отримав у 2012–2014 роках 345 000 євро на рахунки в Болгарії та Швейцарії — зокрема 20 000 євро 25 жовтня 2013 року з призначенням «за наглядові послуги». Дві його транзакції на 40 000 євро Deutsche Bank відхилив, посилаючись на «чутливість» операції. Голова Словенської національної партії Змаго Єлінчич Племеніті у липні 2012 року отримав 25 000 євро від Metastar. Колишній продюсер CNN Еккарт Загер провів через рахунок в ОАЕ близько двох мільйонів євро від Hilux Services LP у 2014 році.

Структурно це той самий інструментарій, який фігурує у справах про британські оборонні контракти з Ер-Ріядом і бразильський будівельний картель: партнерства без реальних власників, консультаційні договори без предмета, банк у слабкій наглядовій юрисдикції. Різниця в тому, що купували не тендер, а голосування правозахисного органу.

Що зробила з цим сама асамблея

Реакція Ради Європи розтягнулася на сім років і пройшла три етапи.

Перший — внутрішнє розслідування. У 2017 році ПАРЄ створила незалежний слідчий орган із трьох суддів у відставці — з Британії, Франції та Швеції. 22 квітня 2018 року вони подали Бюро асамблеї доповідь із висновком, що існує «сильна підозра, що певні нинішні та колишні члени ПАРЄ вдавалися до діяльності корупційного характеру». Ключову роль у рішеннях на користь Баку, за висновками комісії, відіграв іспанець Педро Аграмунт — на той момент уже колишній президент асамблеї, який пішов у відставку у жовтні 2017 року після скандалу з поїздкою до Дамаска на російському військовому літаку.

Другий етап — санкції всередині структури. Кілька фігурантів позбулися посад або пішли самі; асамблея ухвалила жорсткіший етичний кодекс, а в січні 2024 року довічно позбавила права входити до приміщень Ради Європи 13 своїх колишніх членів.

Третій — розрив із самим Азербайджаном. У січні 2024 року ПАРЄ не ратифікувала повноваження азербайджанської делегації: 76 голосів за таке рішення, 10 проти, 4 утрималися. Формальні підстави перелічили окремо — невиконання зобов’язань, узятих при вступі до організації 2001 року, застосування сили в Нагірному Карабаху, переслідування критиків влади, катування у в’язницях, відмова запросити спостерігачів на позачергові президентські вибори. 24 січня 2024 року Баку призупинив співпрацю з асамблеєю, заявивши, що її «використовують як майданчик для тиску на окремі держави-члени», і оголосив 76 депутатів, які голосували за резолюцію, персонами нон грата. Азербайджан при цьому залишається повноправним членом Ради Європи — рішення стосувалося тільки парламентської делегації.

Строк давності як найефективніший захист

Дев’ять років між публікацією банківських записів і вироком у Мюнхені — це не просто повільність. Це змінна, яка визначила результат.

Хронологія німецької частини показує, де саме витрачався час. У березні 2019 року правозахисники подали кримінальні заяви проти Лінтнера і Штренц. У травні 2019-го прокуратура Ростока відмовилася відкривати провадження. Тільки в січні 2020 року за справу взялася прокуратура Франкфурта-на-Майні, у березні 2021-го стало відомо про розслідування щодо Фішера, наприкінці січня 2024 року висунули обвинувачення обом, у січні 2025-го почався перший процес.

Наслідки арифметичні. У Фішера з приблизно 103 500 євро, які фігурували в матеріалах, до вироку дійшли 24 500 — решту закрив строк давності. Волонте в Італії був засуджений до чотирьох років, а потім звільнений від відповідальності тим самим механізмом. Штренц померла до вироку, і держава змогла звернути стягнення лише на її спадщину. Лінтнер отримав дев’ять місяців умовно у 80 років. Жодна з залучених фінансових установ не відповідала за азербайджанський епізод окремо.

«Коли обраних посадовців розбещують авторитарні держави, це загрожує всій нашій демократичній системі».

Маргарете Баузе, заступниця голови Transparency International Deutschland, заява після вироку у справі Лінтнера, 30 липня 2025 року

У Transparency International обидва вироки назвали історичними — і з погляду прецеденту це справедливо: до 2025 року жоден німецький парламентар не був засуджений за підкуп у зв’язку з мандатом.

«Сьогоднішній вирок показує, що правосуддя можливе навіть у складних транснаціональних корупційних справах».

Маїра Мартіні, виконавча директорка Transparency International, 30 липня 2025 року

Ціна питання, втім, читається без коментарів. За готівку, еквівалентну вартості автомобіля середнього класу, купували позицію депутата в органі, який мав захищати 85 осіб зі списку Штрессера. Схема працювала не тому, що європейські парламентарі виявилися особливо продажними, а тому, що система декларування доходів у ПАРЄ до 2018 року не передбачала жодної перевірки — і саме цю прогалину бакинські посередники використовували щонайменше шість років поспіль. Ті самі механізми, які роблять можливим продаж європейського громадянства чи багаторічне вилучення податків через дивідендні схеми, тут просто застосували до голосів.

Обидві касації — Лінтнера і Фішера — лежать у Федеральному суді ФРН у Карлсруе, дати розгляду не оголошено. З 2,9 мільярда доларів, що пройшли через таллінські рахунки у 2012–2014 роках, німецькі суди простежили походження менш ніж одного мільйона. Ельхан Сулейманов, якого прокуратура Мюнхена вважає організатором виплат, залишається в Баку і жодного разу не давав свідчень у справі.

Джерела

• OCCRP, The Azerbaijani Laundromat — банківські записи чотирьох рахунків у Danske Bank Estonia
• Legal Tribune Online, вирок OLG München у справі 6 St 2/25
• Transparency International, заява про вирок у справі Лінтнера
• ПАРЄ, результати голосування 23 січня 2013 року; доповідь незалежного слідчого органу від 22 квітня 2018 року
• ESI, Caviar Diplomacy; репортажі IRFS, JAMnews і OC Media із залу суду в Мюнхені

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon