Іран 2026: два інтернети — один для влади, інший для народу

Міністр онлайн — народ у темряві

15 березня 2026 року міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі вийшов на зв’язок у прямому ефірі CBS News через Zoom. Камера — чітка, голос — твердий. Він говорив про перемир’я, про готовність до переговорів, про прагнення миру. У той самий момент мільйони іранців не могли зателефонувати своїм близьким, надіслати повідомлення або переглянути будь-які новини — їхній інтернет був відрізаний повністю.

Коли журналісти запитали, як він узагалі вийшов на зв’язок, відповідь Арагчі стала концентратом усього, що являє собою сучасний іранський цифровий режим: “Тому що я є голосом іранців”.

Це не парадокс і не збій системи. Це і є система. Система двох інтернетів — одного для влади, іншого для народу.

Білі SIM-карти: привілей за лояльність

У липні 2025 року Вища рада кіберпростору Ірану офіційно закріпила те, що де-факто існувало з 2013 року — багаторівневу систему доступу до інтернету. Так звані “білі SIM-карти” надаються виключно тим, кого режим вважає своїми. Не лояльними абстрактно — а конкретно корисними: тим, хто транслює офіційну позицію за кордон, тим, хто підсилює пропаганду у соцмережах, тим, хто “несе голос Ірану далі”.

10 березня 2026 року речниця уряду Фатема Мухаджерані вперше відкрито підтвердила цю практику. Її формулювання варто запам’ятати дослівно: “Для тих, хто здатен донести наш голос далі, можливості будуть надані”. Не права. Не громадянство. Не рівний доступ. Можливості — як нагорода за служіння.

Водночас пересічний іранець у 2026 році провів приблизно одну третину року в стані майже повної цифрової темряви, за даними Carnegie Endowment for International Peace. Це не обрив зв’язку через аварію на підстанції. Це цілеспрямована зброя влади проти власного населення.

Що відбувалось у темряві

Контекст для розуміння масштабу: 28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали спільних ударів по Ірану. Почалась повномасштабна конфронтація, яку уряд у Тегерані вирішив використати не лише воєнно, але й цифрово — щоб остаточно закрутити гайки всередині країни.

Протягом 2026 року в Ірані було заарештовано понад 40 000 осіб, за оцінками організацій з прав людини. Втрати серед мирного населення внаслідок придушення протестів оцінюються в від 20 000 до 30 000 осіб — цифри, підтверджені Carnegie Endowment, хоча іранська влада їх заперечує. Блокування інтернету під час цих подій мало вирішальне значення: без зв’язку неможливо координувати протест, неможливо документувати звірства, неможливо повідомити світові що відбувається.

Техніку для цього режим отримав від своїх партнерів. Huawei та ZTE — китайські технологічні гіганти — забезпечили іранські спецслужби системами глибокої інспекції пакетів (DPI), які дозволяють не просто блокувати сайти, а аналізувати весь трафік у режимі реального часу. Буквально кожен пакет даних, що проходить через іранські мережі, може бути прочитаний, записаний, ідентифікований. На блокпостах силовики регулярно перевіряють смартфони — додатки, листування, пошукові запити.

Показовою виявилась і випадкова витоку у листопаді 2025 року: функція геолокації соцмережі X викрила прихильників режиму, які публікували пости без VPN під час “офіційного” блокування. Тобто блокування було — але не для них. Вони залишались онлайн, поки їхні співвітчизники були відключені.

Зовні — хіп-хоп і LEGO, всередині — арешти

Паралельно з внутрішніми репресіями іранський режим будував абсолютно протилежний образ для зовнішньої аудиторії. Al Jazeera зафіксувала цілий арсенал інструментів зовнішньої пропаганди, що застосовував Тегеран у 2026 році: меми, хіп-хоп дис-треки проти Трампа та MAGA-бази, AI-генеровані конструктори LEGO, що в ігровій формі висміювали американську зовнішню політику.

Ціль цієї кампанії — не іранці, які нічого цього не бачать через заблокований інтернет. Ціль — американська аудиторія, яка може симпатизувати Ірану, і міжнародна спільнота, яку треба переконати у “несправедливості” санкцій та ударів. Режим навчився грати на протиріччях демократій — свобода слова стає каналом для маніпуляцій.

Це та сама логіка, яку ми бачимо в системах AI-стеження на кордонах США: технологія, розроблена нібито для безпеки, перетворюється на інструмент контролю залежно від того, хто тримає рубильник.

Фабрика дипфейків: конкретні приклади

Інформаційна зброя 2026 року — це вже не просто погано зроблені фотомонтажі. Організації BBC Verify та Hive Moderation зафіксували конкретні приклади AI-згенерованого контенту, що стосувався іранського конфлікту:

• Смерть Хаменеї: у мережі з’явився дипфейк із “тілом верховного лідера”, знайденим рятувальниками. AI-детектори підтвердили фабрикацію. Проте відео набрало сотні тисяч переглядів до видалення.
• Вежа Бурдж-Халіфа: AI-відео нібито показувало руйнування найвищої споруди Дубаю. Hive Moderation визначив вірогідність AI-генерації у 99,8%. Відео набрало 2 000 реакцій, 215 коментарів та 679 поширень у Facebook до блокування.
• Вибухи на американських базах: BBC Verify ідентифікував дипфейки вибухів на об’єктах США в Іраку та Катарі — обидва створені за допомогою AI-інструментів Google та містили “візуальні невідповідності” на кшталт надто симетричних вогняних куль.

Водночас активно використовувались і “перероблені” відеозаписи з інших конфліктів:

• Відео вибуху на порту Тяньцзінь (Китай, 2015) поширювалось як “іранська атака на Тель-Авів”;
• Кадри з єменського порту (2024) підписувались “Саудівська Аравія горить” — і набрали 4,6 мільйона переглядів;
• Пожежа на складі боєприпасів в Україні (2017) була атрибутована як “іранський удар по ядерному об’єкту Ізраїлю”.

4 березня 2026 року Twitter/X призупинив участь у програмі монетизації Creator Revenue для акаунтів, що завантажували неідентифікований AI-контент про конфлікт. Але це — запізніла і недостатня реакція. Більшість шкоди вже була завдана.

“Кіберіс”: фейкова опозиція як зброя

Окремим інструментом є так звані “кіберіс” — акаунти, якими управляє режим, але які маскуються під опозиційні голоси. Їхнє завдання — не просто поширювати пропаганду, а переспрямовувати увагу опозиції та міжнародних спостерігачів на потрібні теми.

Показовий приклад — січень 2023 року: через мережу “кіберіс” було запущено фейкову новину про замах на одного з іранських чиновників. Це вдало відвернуло міжнародну увагу від одночасних страт іранських активістів. Поки журналісти перевіряли несправжню новину, реальні смерті залишались непоміченими.

Схожа тактика застосовується паралельно у цифровому просторі та фізичному: у травні 2022 року, під час повстання “Жінка, Життя, Свобода”, режим прискорив цифрові репресії, водночас запустивши мережу провокаторів, які провокували протестувальників на насильство для отримання відеодоказів проти них.

Від 2009 до 2026: хронологія цифрової тиранії

Іранська цифрова репресія не народилась у 2026 році. Це результат тривалої еволюції:

• 2009 — перші значні обмеження під час протестів “зеленого руху”;
• 2013 — початок системи “білих SIM-карт” для обраних;
• 2019 — майже повне відключення інтернету під час протестів через ціни на бензин; Reuters оцінює загибель близько 1 500 людей під час цієї хвилі репресій;
• 2022 — повстання “Жінка, Життя, Свобода” прискорило вдосконалення систем стеження;
• Липень 2025 — офіційне закріплення дворівневої системи доступу рішенням Вищої ради кіберпростору;
• Лютий–квітень 2026 — воєнний стан як привід для максимального стиснення цифрових свобод.

Кожен новий криз — це не відступ від норми, а черговий крок у виробленому напрямку. Тегеран методично вчився на кожному повстанні і кожен раз ставав ефективнішим у придушенні наступного.

Цифрова стратегія: блюпринт для авторитарних режимів

Іран у 2026 році — це не аномалія. Це підручник. Режим в Тегерані довів, що можливо одночасно:

• тримати власне населення в інформаційній ізоляції;
• вести активну зовнішню пропаганду через відкриті платформи;
• створювати AI-дезінформацію на промисловому рівні;
• розгортати фейкову “опозицію” для маніпулювання дискурсом;
• надавати привілейований доступ лояльним — і перетворювати інтернет на систему заохочень і покарань.

Модель очевидно привабливa для інших режимів. Вже зараз елементи іранського підходу відтворюються у різних куточках світу: вибіркові блокування у М’янмі, “патріотичний інтернет” в Росії після 2022 року, тестування систем соціального кредитування в Китаї. CBDC та цифрові ідентичності, що активно просуваються у Євросоюзі та інших демократіях, несуть у собі ту саму технічну архітектуру — навіть якщо наміри декларуються інакші.

Це не теорія змови. Це інженерний факт: централізована цифрова інфраструктура по своїй природі є інфраструктурою контролю. Різниця між іранськими “білими SIM-картами” та умовним “зеленим цифровим паспортом” — виключно в тому, хто стоїть за рубильником.

Паралелі з Україною: влада і медіа як дзеркало

Варто провести паралель, яку незручно ігнорувати. В Україні — країні, що воює з авторитарним агресором — також відбувається концентрація медіапростору. Закриваються незалежні телеканали, консолідується медіа під контролем держави та пов’язаних з нею олігархів. ТЦК виловлює чоловіків на вулицях — і це зафіксовано на відео, але відео рідко потрапляють у мейнстримні медіа.

Іранська модель показує, куди веде ця дорога, якщо не зупинитись вчасно. Воєнний стан — це завжди спокуса для влади обмежити інформаційний простір. “Заради безпеки”. “Заради єдності”. Арагчі казав: “Я є голос іранців”. Чи не чуємо ми схожих слів з інших столиць?

У цьому контексті варто слідкувати за розвитком іранської дипломатичної кризи навколо переговорів у Пакистані — адже інформаційна складова конфлікту не менш важлива за воєнну.

Як захиститись: практичне

Для розуміння контексту важливо знати, що ті ж інструменти стеження, що застосовуються в Ірані, активно тестуються і в “демократичних” країнах. Meta відслідковує кожне натискання клавіші своїх співробітників — офіційно для навчання AI, фактично — будуючи інфраструктуру тотального стеження.

Іранський досвід 2026 року підтверджує кілька практичних висновків для всіх, кому важлива цифрова незалежність:

• Децентралізовані мережі (Tor, I2P, Briar) залишаються найстійкішими при повному блокуванні — іранські активісти використовували Tor навіть під час найжорсткіших блокувань;
• Mesh-мережі (Meshtastic, LoRa) дозволяють зберігати локальний зв’язок навіть без інтернет-інфраструктури;
• Перевірка джерел — у світі AI-дипфейків кожне “шокуюче відео” потребує перевірки: зворотній пошук зображень, AI-детектори (Hive Moderation), перехресне підтвердження;
• Медіаграмотність — розуміти, що будь-який вірусний контент з зони конфлікту з ймовірністю 60-70% є перемонтованим, переатрибутованим або повністю сфабрикованим.

Висновок: інтернет як нова лінія фронту

Іранська модель 2026 року — це не щось екзотичне і далеке. Це жива лабораторія того, що може зробити централізована держава з цифровою інфраструктурою своєї країни. Один інтернет — для тих, хто “несе голос далі”. Інший — для тих, кого треба тримати в темряві.

Аббас Арагчі говорив у Zoom, поки його співвітчизники не могли зателефонувати рідним. Це не технічний збій. Це вибір. І поки ми дивимось, як цей вибір робиться в Тегерані — той самий вибір потихеньку пропонується у Брюсселі, Вашингтоні та Києві. Просто у красивішій обгортці.

Цифрова свобода — не технічне питання. Це питання влади. Хто контролює рубильник — той контролює правду.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon