Ядерне нерозповсюдження в агонії: урок Ірану для Кіма, Пакистану і всіх решта

27 квітня 2026: два символи одного дня

Сьогодні, 27 квітня 2026 року, відбулися дві події, які варто розглядати разом. У Нью-Йорку відкрився черговий п’ятирічний огляд Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯО) — ключового механізму ядерного порядку, який людство будувало з 1970 року. Водночас у Пхеньяні Кім Чен Ин відкрив «Меморіальний музей бойової слави закордонних військових операцій» — перший офіційний пам’ятник солдатам ДПРК, що загинули у Росії та Україні.

Два символи одного дня. Один — договір, покликаний зупинити ядерне розповсюдження. Інший — нагадування про те, чому диктатори взагалі хочуть ядерну зброю. Ці події не просто збіглися в часі. Вони відображають один і той самий структурний злам, про який попереджали міжнародні безпекові експерти: американсько-ізраїльська война проти Ірану нанесла ДНЯО серйознішу шкоду, ніж будь-яка інша подія за останні 30 років.

ДНЯО: що це і навіщо він існує

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї набрав чинності у 1970 році. Наразі до нього приєдналися 191 держава — більшість країн світу. Основна угода виглядає так:

• Держави без ядерної зброї зобов’язуються її ніколи не набувати.
• П’ять офіційно визнаних ядерних держав (США, Великобританія, Франція, Китай, Росія) зобов’язуються стримувати розповсюдження і поступово скорочувати власні арсенали.
• Всі учасники мають право на мирні ядерні технології під наглядом МАГАТЕ.

Кожні п’ять років держави-учасниці збираються на огляд. Цьогорічний відкрився у Нью-Йорку 27 квітня — і, за словами міжнародного безпекового експерта Олемайді Самуель (стаття в Al Jazeera від 27 квітня 2026 року), він проходить «під тінню війни, яку США і Ізраїль розпочали проти Ірану під приводом, що Тегеран ось-ось розробить ядерну зброю».

Ключовий факт: МАГАТЕ не знайшло доказів — але удари все одно відбулися

Ось що є підтвердженим фактом, а не думкою: за даними аналізу Al Jazeera, МАГАТЕ поставило серйозні запитання щодо Ірану — обмежений доступ для інспекторів, накопичення збагаченого урану, що перевищує звичайні цивільні потреби, невирішені питання гарантій. Але — агентство не знайшло жодних доказів структурованої програми зі створення ядерної зброї. Цей висновок підтвердила і розвідка США.

Незважаючи на це, США — офіційна ядерна держава — і Ізраїль — неофіційна ядерна держава, яка ніколи не підписувала ДНЯО — здійснили воєнні удари по Ірану. Іран є підписантом ДНЯО.

Самуель формулює наслідок цього рішення так: «Якщо питанням була невизначеність щодо того, чим займаються ядерні об’єкти Ірану — їх бомбардування не створює жодної ясності. Якщо питанням був обмежений доступ для інспекторів зі зброї — ведення війни і блокада країни не полегшать проведення інспекцій. Якщо питанням була ядерна латентність — атака на об’єкти, що перебувають під гарантіями, ризикує навчити інші держави, що перебування нижче ядерного порогу не дає ані впевненості, ані захисту».

Це не риторика. Це логічний висновок з очевидних фактів. І саме цей висновок лунає на конференції в Нью-Йорку — приховано або явно — у виступах держав Глобального Півдня.

Темний урок: Ірак, Лівія, Іран — хто наступний?

Для тих, хто стежить за геополітикою, є очевидна закономірність. Подивимось на країни, які або відмовилися від ядерної зброї, або підпорядкувалися міжнародному контролю:

• Ірак — роззброєний від ЗМЗ у 1990-х після Першої затоки. 2003 рік: американське вторгнення. Режим Саддама знищений.
• Лівія — 2003 рік: Каддафі здав ядерну програму під американським тиском в обмін на зняття санкцій. 2011 рік: за американської підтримки Каддафі повалений і вбитий.
• Іран — підписант ДНЯО, погодився на жорстке обмеження програми за угодою JCPOA 2015 року. Відкритий для інспекторів МАГАТЕ. Результат: атака США та Ізраїлю у 2026 році.

А тепер подивимось на країни, що мають або фактично мають ядерну зброю і не є частиною ДНЯО або вийшли з нього:

• ДПРК — вийшла з ДНЯО у 2003 році, розробила ядерну зброю. Результат: ні вторгнення, ні зміна режиму. Щойно відкрила меморіал загиблим солдатам у Росії — і почувається достатньо впевнено для союзу з Путіним.
• Пакистан — офіційна ядерна держава поза «п’яткою» ДНЯО. Попри постійні внутрішні кризи і зв’язки з терористичними угрупованнями, від США отримує допомогу, а не санкції.
• Ізраїль — неофіційно визнаний власником ядерної зброї. Не підписав ДНЯО. Проводить удари по іранській ядерній інфраструктурі.
• Індія — не підписала ДНЯО, має ядерну зброю. Ядерна угода з США 2008 року де-факто легітимізувала її ядерний статус без зобов’язань за ДНЯО.

Якщо скласти це в один рядок: ядерна зброя захищає, її відсутність — ні. Це не наша думка — це ті висновки, які роблять уряди країн, що можуть собі це дозволити. І саме цей висновок зараз лунає в коридорах ООН у Нью-Йорку.

Що Кім Чен Ин думає про ДНЯО

Ми не маємо цитат Кіма на цю тему. Але його поведінка говорить красномовніше за слова. У 2003 році, після того як США оголосили Ірак «вісь зла», розбомбили Кабул і готувалися до вторгнення у Багдад, Кім Чен Ин вийшов з ДНЯО і ще інтенсивніше взявся за ядерну програму. Через 20 років ДПРК має ядерну зброю. Режим Кіма — один із найміцніших серед усіх авторитаризмів.

Для Пхеньяна урок 2026 року — не новий. Це підтвердження вже зробленого вибору. Але для тих країн, які ще вагаються — Саудівська Аравія, Туреччина, Єгипет, ОАЕ — кожен з яких публічно розглядав ядерні амбіції — ситуація з Іраном є свіжим аргументом на користь розробки стримуючого потенціалу.

Про відкриття музею загиблих солдатів ДПРК у Пхеньяні та союз Кіма з Путіним — детально у нашому матеріалі «Кім Чен Ин відкрив музей солдатів ДПРК, загиблих у Росії».

Іран на конференції: аргументи, що знайдуть відгук

Іран передав свої робочі документи на огляд ДНЯО. За аналізом Самуель, ключові аргументи Тегерану:

• Стаття IV ДНЯО закріплює право на мирні ядерні технології. Іран стверджує, що здійснював саме їх.
• Удари по об’єктах під гарантіями МАГАТЕ суперечать самій логіці договору. Якщо ядерний об’єкт перебуває під міжнародним наглядом — він є частиною системи контролю. Бомбардування цього об’єкту руйнує стимул іти на такий нагляд.
• Ядерна непрозорість Ізраїлю — Тель-Авів має фактичний ядерний арсенал і не є членом ДНЯО. Між тим саме він бомбить Іран — підписанта. Ця асиметрія є очевидною для решти 191 учасника конференції.
• Обіцянка ядерно-вільної зони на Близькому Сході — залишається нереалізованою з 1995 року. Іран апелює до цієї невиконаної обіцянки.

Самуель зазначає: «Не обов’язково приймати всю позицію Ірану, щоб бачити, чому ці аргументи знайдуть відгук серед решти учасників конференції. Вони говорять про ширшу тривогу держав, що не мають ядерної зброї: що правила дотримуються, коли їх застосовують до слабких, і ігноруються, коли їх застосовують до сильних».

Парадокс: конференція в країні, що веде воєнну операцію

Огляд ДНЯО проходить у Нью-Йорку. Не в Женеві, не у Відні — у місті країни, яка наразі активно бере участь у бойових діях проти держави-підписанта ДНЯО. Це беззаперечний парадокс. Самуель констатує: якби не почалась война, Нью-Йорк міг би стати нейтральним майданчиком для паралельних переговорів між США та Іраном. Натомість США виступають одночасно суддею і стороною конфлікту.

Це підриває довіру до самого процесу. Для країн Африки, Латинської Америки, Азії — Глобального Півдня — ця суперечність очевидна. Вони спостерігають, як більші гравці формують правила під свої потреби.

Окремо варто нагадати: за аналізом Al Jazeera, на тінь над конференцією кинуло і насильницьке захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро — ще один приклад, який поставив під питання повагу США до міжнародного права та дипломатії ООН.

Про нинішній глухий кут у переговорах між США та Іраном і ситуацію в Ормузькій протоці — детально у нашому матеріалі «Ісламабад чекає: США та Іран у глухому куті».

Що може зробити конференція — і чи це матиме значення

Самуель пропонує порядок денний для держав-учасниць. Зокрема, вони могли б:

• Підтвердити, що удари по ядерних об’єктах, що перебувають під гарантіями МАГАТЕ, є неприпустимими.
• Чинити тиск на Іран щодо дотримання гарантій — але без вдавання, що для верифікації необхідна сила.
• Розглядати питання збагачення в рамках реальних вимог ДНЯО, а не вигаданого американського стандарту «нульового збагачення» (якого сам договір не вимагає).
• Порушити питання ядерної непрозорості Ізраїлю — держави, яка завдала ударів по підписанту ДНЯО.

Але реалізм підказує: конференція проходить чотири тижні, а відтак учасники розійдуться. Рекомендації, якщо їх приймуть — не є обов’язковими. США, Ізраїль і Росія мають право вето або просто ігнорують будь-які висновки. ДПРК на конференції немає — вона вийшла з договору ще у 2003 році.

Про наслідки блокади Ормузу і нафтову кризу, пов’язану з конфліктом — у матеріалі «Стріляти і вбивати»: Трамп наказав знищувати іранські кораблі в Ормузі.

ДНЯО: живий документ чи юридична фікція?

Є питання, яке не ставлять прямо, але яке зависає над усією конференцією: чи є ДНЯО ще дієвим інструментом — чи вже лише оберткою?

З одного боку — статистика вражає. У 1960-х прогнозувалося, що ядерна зброя буде у 25–30 державах до кінця ХХ сторіччя. Сьогодні офіційно ядерних держав — дев’ять (включно з тими, що не підписали ДНЯО). Отже, договір працював — або принаймні збігався зі стримуючими факторами, які заважали розповсюдженню.

З іншого боку — ключовий принцип підірваний: ядерні держави гарантували безпеку безядерним у рамках системи. Ця гарантія де-факто перестала діяти. Не формально — жоден параграф ДНЯО не відкликано. Але змістовно: ядерна держава напала на безядерну підписантку, навіть не претендуючи на формальне виправдання в рамках договору.

Якщо наступний огляд у 2031 році пройде без кардинальних змін у поведінці ядерних держав — він буде ще менш значущим, ніж той, що відкрився сьогодні.

Висновок: хто вчиться на уроках Ірану

Три режими, що відмовилися від ЗМЗ або підпорядкувалися контролю: Ірак, Лівія, Іран. Всі три зазнали або знищення режиму, або масованих авіаударів.

Три держави, що зберегли або розробили ядерну зброю поза ДНЯО: Ізраїль, Пакистан, ДПРК. Жодна з них не зазнала вторгнення.

Це не означає, що ядерне розповсюдження є «правильним» рішенням. Ядерна зброя — це смерть мільйонів у разі застосування. Кожна нова держава з ядерним арсеналом — це новий ризик, нова помилка, новий можливий «Хіросіма 2.0». Але з точки зору раціонального прагматизму авторитарного режиму — урок однозначний.

Кім Чен Ин відкрив музей своїм загиблим солдатам. Він не відкрив свій ядерний арсенал міжнародним інспекторам. І поки конференція в Нью-Йорку продовжується — він правий у своєму виборі, якщо думати лише про виживання власного режиму.

Ось у чому справжня катастрофа 2026 року для системи ДНЯО: не те, що Іран можливо прагнув до бомби. А те, що після того, що сталося з Іраном, цей вибір набагато складніше засудити будь-якій державі, що опиняється в подібній ситуації.

Факти в цій статті базуються на матеріалі Al Jazeera від 27 квітня 2026 року, автор Олемайді Самуель (міжнародний безпековий експерт). Думки автора Al Jazeera не обов’язково збігаються з позицією редакції.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon