SIPRI: глобальні військові витрати досягли $2,9 трлн — рекорд за 70 років

Рекорд, якого ніхто не святкує

У 2025 році людство витратило на зброю, солдатів та військову інфраструктуру майже $2,9 трильйони. Це одинадцятий рік поспіль зростання глобальних військових витрат, свідчать дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (SIPRI). Рекорд. І не просто рекорд — тенденція, яка прискорюється.

За цими цифрами — не абстракція. За ними — рішення урядів перекласти соціальні видатки на бронеплити, ракети та солдатські пайки. За ними — гонка, де переможців немає, а платять завжди прості люди. Особливо — в Україні, де 40% ВВП іде на оборону.

Хто витрачає найбільше: п’ятірка лідерів

США залишаються абсолютним лідером із витратами у $954 мільярди — попри те, що цей показник знизився на 7,5% порівняно з попереднім роком. За даними SIPRI, основна причина — відсутність нових пакетів військової допомоги Україні у 2025 році після зміни пріоритетів адміністрації Трампа. Але аналітики застерігають: це «скорочення» тимчасове і «навряд чи буде тривалим».

Китай посів друге місце — $336 мільярдів, зріст на 7,4%. Це 31-й рік поспіль збільшення військового бюджету Пекіна. Для порівняння: у 1994 році Китай витрачав на армію менше $20 мільярдів. За три десятиліття — зростання у понад 15 разів у доларовому вираженні.

Росія — $190 мільярдів, або 7,5% ВВП. Це воєнна економіка в повному сенсі слова: держава, яка переорієнтувала свій бюджет під потреби фронту. Соціальна сфера, медицина, освіта — усе йде в жертву бомбам і снарядам.

Індія та Велика Британія замикають першу п’ятірку, але найбільш драматичне зростання — в Європі.

Європейська гонка озброєнь: від нуля до рекордів за три роки

Якщо один регіон ілюструє нову реальність найнаочніше — це Європа. За 2025 рік витрати континенту стрибнули на 14% до $864 мільярдів — найвищий показник в історії за наявними даними SIPRI. Для розуміння масштабу: у 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Європа витрачала приблизно $500 мільярдів.

Німеччина збільшила військові витрати на 24%, досягнувши $114 мільярдів. Це перший раз з 1990 року — з моменту об’єднання країни — коли Берлін перетнув психологічну позначку в 2% ВВП, яку вимагає НАТО. Ще кілька років тому такий сценарій здавався неможливим: Німеччина з її «культурою стриманості» і травмою двох світових воєн послідовно ухилялася від будь-якого суттєвого зростання оборонних витрат. Тепер ця сторінка перегорнута. Як ми вже писали, Берлін навіть розглядає можливість власного ядерного стримування без американської парасольки — щось немислиме ще три роки тому.

Іспанія показала найдраматичніший стрибок у відсотках серед великих економік: плюс 50%, до $40,2 мільярда. Мадрид довго відставав від натовських вимог, але тепер наздоганяє форсованими темпами.

Польща — окремий випадок. Варшава витрачає 4,5% ВВП на оборону — найвищий показник серед усіх країн НАТО. Польща перетворюється на регіональну військову державу, нарощуючи армію, замовляючи F-35, K2 та системи ракетного озброєння. Схожу трансформацію — хоч і з іншою преісторією — переживає Японія, яка скасовує власні пацифістські обмеження на тлі китайської загрози.

Україна: 40% ВВП — ціна виживання

Але найбільш шокуюча цифра у звіті SIPRI — це не американські $954 мільярди і не китайські $336 мільярдів. Це українські $84,1 мільярда, що становлять 40% ВВП країни і 63% усіх державних витрат.

Вдумайтесь у ці цифри. Шість із кожних десяти гривень державного бюджету йде на війну. Це означає, що кожна лікарня, кожна школа, кожна соціальна виплата — усе фінансується з того, що залишилося після армії. Це не просто воєнна економіка — це економіка виживання, яка пожирає сама себе.

При цьому зовнішня підтримка — кредити ЄС на €90 мільярдів та інші пакети допомоги — є необхідною умовою того, щоб Україна взагалі могла утримувати такий рівень витрат. Але навіть із зовнішньою допомогою ціна війни для українського суспільства — непідйомна в довгостроковій перспективі.

Тут важливо сказати прямо: це не просто «витрати на оборону». Це витрати, які несуть звичайні українці — через податки, через відкладений розвиток країни, через те, що медицина і освіта недофінансовані. І це витрати, ціна яких зростає з кожним місяцем, поки влада обирає ескалацію замість дипломатії.

Азія: Китай проти Тайваню — гонка в цифрах

Азіатсько-Тихоокеанський регіон загалом збільшив витрати на 8,1%, досягнувши $681 мільярда. Китай ($336 млрд) і Тайвань ($18,2 млрд, зріст 14%) — квінтесенція цих відносин у цифрах. Тайбей нарощує витрати тому, що не може не нарощувати: Пекін демонструє готовність силою вирішити питання суверенітету острова.

Ця динаміка — дзеркало до загального занепаду глобальної системи нерозповсюдження зброї: коли одна ядерна держава ігнорує міжнародне право (Росія), інші прискорюють власну мілітаризацію на основі простого прагматизму виживання.

Хто платить справжню ціну: не армії, а люди

SIPRI фіксує цифри. Але цифри не говорять про те, що стоїть за ними.

Коли Польща витрачає 4,5% ВВП на армію — це означає менше грошей на охорону здоров’я, соціальний захист, освіту. Коли Іспанія стрибає на 50% — це бюджетний вибір, за який платять виборці. Коли Росія витрачає 7,5% ВВП на зброю — за це платять російські пенсіонери, які отримують мізерні пенсії, і молоді чоловіки, яких відправляють помирати на українські поля.

Гонка озброєнь не робить нікого безпечнішим у довгостроковій перспективі. Вона лише підвищує ставки і ціну будь-якої помилки. Коли кожна велика держава витрачає більше на армію — це не посилення миру через силу. Це зростання ризику катастрофи через непорозуміння, інцидент або авантюризм когось із лідерів.

Кожен долар, вкладений у снаряд, — це долар, не вкладений у лікарню. Кожен мільярд на винищувач — це мільярд, якого немає у школах. Ці вибори не нейтральні — вони визначають, яким буде суспільство через покоління.

Чому зупинитися не виходить: дилема безпеки

Класична проблема теорії міжнародних відносин — «дилема безпеки» — наочно розгортається у цих цифрах. Якщо моя оборонна міць зростає — сусід відчуває загрозу і теж нарощує витрати. Я відповідаю — він відповідає. Обидва витрачають більше і обидва почуваються не більш безпечно. Саме це і відображає рекорд SIPRI.

Вихід із дилеми — не військовий, а дипломатичний. Але в умовах, коли Росія порушила усі можливі договори про нерозповсюдження та безпеку, а США під керівництвом Трампа хитаються між ізоляціонізмом і непередбачуваною активністю — простору для системної дипломатії залишається катастрофічно мало.

Висновок: $2,9 трлн і жодного переможця

SIPRI опублікував цифри. Одинадцятий рік зростання. $2,9 трильйони на зброю і солдатів. Рекорд за рекордом. Нагорода за цю гонку — не безпека, а ілюзія безпеки.

Реальну ціну платять не армії та не уряди. Її платять люди, яким кажуть: «Ми не можемо дозволити собі кращу медицину, бо нам потрібні ракети». Або: «Твій син іде на фронт, бо держава вибрала гармати замість масла».

Ці $2,9 трлн — це не рахунок за безпеку. Це рахунок за провал глобальної дипломатії. І поки цей рахунок продовжує зростати — наступний рік обіцяє черговий рекорд.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon