Володимир Путін прилетить до Пекіна у вівторок ввечері 19 травня 2026 року і зустрінеться із Сі Цзіньпіном у середу зранку. Це повідомив помічник Кремля Юрій Ушаков у понеділок. Візит Путіна відбувається через чотири дні після того, як з Пекіна вилетів Дональд Трамп — і за чотири дні китайські державні ЗМІ встигли назвати свою столицю «центральним вузлом глобальної дипломатії». У ці дні китайська й російська сторони обміняли вітальні листи у неділю, відзначивши 30-річчя стратегічного партнерства Москви і Пекіна. Сі особисто заявив: «Двостороння співпраця Росії і Китаю безперервно поглиблюється і зміцнюється».
На столі переговорів — газопровід «Сила Сибіру-2» (Power of Siberia 2). Це проєкт, який Москва проштовхує з 2014 року, і нинішній саміт може стати моментом, коли він нарешті отримає політичне «зелене світло» з китайського боку. Якщо угоду підпишуть або сильно зрушать з місця, це означатиме одне з найбільших стратегічних перерозподілів енергетичних потоків у Євразії за десятиліття.
- «Сила Сибіру-2»: що це за газопровід і чому він важливий зараз
- 7 млрд за 4 роки: як Китай фінансує російську війну
- Чому саме зараз — і навіщо Трампу був попередній візит
- Що насправді везе Путін у валізі
- Війна в Україні: яка позиція Путіна на цьому саміті
- Що з усього цього означає для України
- Деталі логістики самого візиту
- Post List
- Тіньовий флот Росії 2022-2026: 600 танкерів, 0 млрд обходу
- Підводні кабелі під атакою 2022-2026: реєстр диверсій
- GPS-глушіння авіації Балтики 2023-2026: реєстр інцидентів
- Путін у Пекіні день 2: 40 угод, «Сила Сибіру-2» і Тайвань у тіні переговорів
- Трамп і родина — назавжди звільнені від податкових перевірок: Бленч підписав директиву DOJ
- НАТО збив український дрон над Естонією: румунський F-16 відкрив рахунок у балтійському небі
«Сила Сибіру-2»: що це за газопровід і чому він важливий зараз
«Сила Сибіру-2» — це запланований трубопровід пропускною здатністю 50 мільярдів кубічних метрів газу на рік, який проходитиме через Монголію від газових родовищ Західного Сибіру (включно з Бованенково й Уренгоєм) до Північного Китаю. Це той самий газ, який раніше призначався для постачання у Європу через «Ямал-Європу» і «Північний потік». Після того, як у 2022-му цей ринок було втрачено, Москва шукає, куди перенаправити обсяги.
Пекін же сидить на проєкті більше десяти років, і причини зрозумілі: Китай не хоче бути занадто залежним від російського газу. Чим більше газу він купує у Москви, тим більший важіль Путін отримує над китайською економікою. Тому Сі грає у довгу: вичавлює знижки, тягне час, диверсифікує поставки (СПГ з Катару, Австралії, США, газ з Туркменистану). Російська сторона роками скаржилася, що Пекін не платить ринкові ціни і вимагає неприйнятних умов.
Тепер, схоже, баланс зрушується. Аналітики Atlantic Council у новому брифінгу пишуть прямо: Пекін може зараз погодитися на пришвидшення проєкту з причин, які виходять за рамки економіки. «Тайвань може бути підтекстом зустрічі Сі і Путіна», — пише старший фелло Atlantic Council Джозеф Вебстер. Він пояснює: якщо Китай у горизонті 3-5 років планує силову операцію проти Тайваню, йому критично потрібна гарантія постачання нафти і газу у разі морської блокади США. Розширення сухопутних трубопроводів з Росії — пряме рішення цієї проблеми. «Це суттєво посилило б енергетичну безпеку Пекіна у разі Тайванського сценарію», — пише Вебстер.
$367 млрд за 4 роки: як Китай фінансує російську війну
За даними Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), з початку повномасштабної війни в Україні Китай купив у Росії викопного палива на суму понад 367 мільярдів доларів. Це нафта, газ, вугілля, нафтопродукти. На цьому ринку Китай — головний покупець: на нього припадає більше чверті всього російського експорту.
Простими словами: без китайських покупок російська економіка вже зламалася б. Західні санкції відрізали Москву від європейських ринків і від платіжної інфраструктури SWIFT — але Пекін збудував обхідну архітектуру. Юань заміщує долар у двосторонній торгівлі. Російська нафта йде у Китай зі знижкою $5-12 за барель проти Brent. Тіньовий танкерний флот, який ходить під прапорами країн третього світу, фактично обслуговує цей російсько-китайський коридор.
Західні дипломати і аналітики називають це «економічним і дипломатичним підтриманням конфлікту». Іншими словами: формально Пекін не воює на стороні Москви — але без китайських грошей російська воєнна машина буксувала б давно. Це одна з причин, чому Сі і Путін зустрічалися більше 40 разів за останні десять років — таке число навіть Сі не має з жодним західним лідером.
Чому саме зараз — і навіщо Трампу був попередній візит
Послідовність візитів Трампа і Путіна у Пекін за тиждень — це не випадковість. Це показ, у якому Сі демонструє: на той момент, коли в Білому домі сидить адміністрація, що відверто фліртує з Москвою і шантажує Європу тарифами, китайський президент може приймати глав обох наддержав і вислуховувати їхні прохання. Глобальний тиждень — це послання: вісь зміщується.
Газета Global Times (рупор китайської КП) у понеділок написала: «Цей візит США і Росії показує, що Пекін швидко стає центральним вузлом глобальної дипломатії. У постхолодновоєнну епоху надзвичайно рідко країна приймає лідерів США і Росії спина до спини протягом одного тижня». Це не журналістика, це маніфест.
За тиждень перед прибуттям Трампа США відмовилися ухвалити рішення про багатомільярдний пакет постачання зброї Тайваню — Трамп залишив Пекін, сказавши, що «ще не вирішив». Для Тайбею це холодний душ. Для Пекіна — велика дипломатична перемога: якщо США не наважуються підтвердити продаж зброї тайванському союзнику, у разі ескалації Тайвань може опинитися на самоті.
Цікаво також, що у спільному американо-китайському комюніке за підсумками самого Трамп-Сі-саміту тема війни в Україні згадана лише побіжно — «українська криза». У американському тексті її взагалі немає. Натомість основні теми — торгівля, Тайвань і війна на Близькому Сході (Трамп заявив, що Китай погодився з ним щодо важливості відкриття Ормузької протоки).
Що насправді везе Путін у валізі
За інформацією Кремля, переговори охоплять «усі напрями двосторонніх відносин». На поверхні — стандартний пакет: енергетика, торгівля, безпека, міжнародні питання. Під поверхнею — кілька значно більш стратегічних позицій.
- «Сила Сибіру-2» — підписання, рамкова угода або хоча б публічне «прискорення».
- Розрахунки в юанях — поглиблення механізмів обходу долара у двосторонній торгівлі, включно з нафтовими ф’ючерсами на Шанхайській біржі.
- Військово-технічна співпраця — формально Китай не постачає Росії зброю напряму, але через треті країни (Іран, КНДР) обмін технологіями триває.
- Інфраструктурні проєкти у Центральній Азії — координація позицій щодо Казахстану, Узбекистану, Туркменистану, які балансують між Москвою і Пекіном.
- «Тайванський пакет» — нігде не буде заявлено офіційно, але Путін практично точно дасть Сі публічну підтримку «єдиного Китаю», а у відповідь отримає гарантії продовження закупівель російських енергоносіїв.
Війна в Україні: яка позиція Путіна на цьому саміті
Цікаво, що Путін їде у Пекін з позиції, яку він сам охарактеризував 9 травня як «справа йде до кінця». Цитата відома: на параді Перемоги у Москві російський президент натякнув на наближення розв’язки. Що це означало — мирну угоду на російських умовах, остаточну анексію територій, чи просто намагання повернути ініціативу — інтерпретують по-різному. Але контекст для Пекіна очевидний: Москва хоче зафіксувати «перемогу» і отримати від цього економічні дивіденди.
Для Сі це може бути зручно: чим швидше війна формально закінчується, тим менший репутаційний тягар тримати на собі (фінансова підтримка агресора), тим легше торгувати з Європою (нагадаємо: Китай — головний торговий партнер ЄС). Тому теоретично Сі міг би натиснути на Путіна у напрямку швидшої «угоди» — навіть якщо для України ця угода буде дуже болісною.
Що з усього цього означає для України
Кілька об’єктивних наслідків, без емоцій:
Перше. Якщо «Сила Сибіру-2» отримує реальний поштовх, це означає, що Москва зможе ще на 20-30 років зафіксувати ринок для свого газу. Кожен мільярд кубометрів, проданий у Китай — це доларові надходження у бюджет, які підуть на оборонні замовлення. Західні санкції втрачають частину ефективності, бо ринок не зник — він просто перемістився.
Друге. Пекін не зацікавлений у швидкому військовому розгромі Росії. Сильна, але керована, залежна Росія — це найкраща модель сусіда з точки зору Сі. Тому будь-які надії на те, що Китай «натисне» на Путіна задля закінчення війни на українських умовах — наївні. Натиснути може, але у напрямку компромісу, де Україна щось програє.
Третє. Зростаюча роль Пекіна як «глобального арбітра» — це довгостроковий тренд, який накладається на ослаблення європейських інституцій. ЄС намагається бути третім полюсом, але без власної армії і єдиної фіскальної політики залишається «економічним гігантом і політичним карликом». Україна, як країна на стику цих систем, опиняється у дуже специфічному положенні: вона одночасно і європейська пограничча, і об’єкт російського ревізіонізму, і потенційний предмет торгу у великій «східній» дипломатії.
Четверте. Прецедент «Україна як розмінна монета у Пекіні» — це урок про те, як виглядає світ багатополярності у реальності. Не «всі рівні», як часто говорять про багатополярність. А «великі домовляються між собою, а малі дізнаються про результат з новин». Україна — у категорії «малих». Це гірко, але це факт, і чим швидше український читач його усвідомить, тим менш сюрпризним виглядатиме все, що відбудеться у найближчі тижні.
Деталі логістики самого візиту
За інформацією помічника Кремля Юрія Ушакова, програма Путіна у Пекіні розрахована на повний робочий день у середу. Передбачені приватні переговори з Сі, спільний бенкет, підписання документів. Делегації обох сторін включають профільних міністрів — енергетики, оборони, торгівлі. Російську делегацію очолюватиме сам Путін, з ним прибудуть міністр закордонних справ Сергій Лавров, секретар Ради Безпеки і керівники «Газпрому» і «Роснефти».
Місце зустрічі — не публічне, але за традицією приватні переговори Сі і Путіна проходять у Чжуннаньхай (закритий комплекс ЦК Компартії Китаю біля Запретного міста). Саме там у вересні 2025-го лідери востаннє зустрічалися у двосторонньому форматі, і саме там, за деякими повідомленнями, було узгоджено координацію реакції на іранську війну. Фотографія Путіна і Сі біля резиденції генсека Компартії стала зображенням-ілюстрацією для цього візиту і вже широко тиражується китайськими ЗМІ.
Читайте також: деталі самміту Трамп-Сі 14-15 травня, чому Тайвань відкинув Трампа за $11 млрд, архітектура газової мережі Путіна в Європі, чому ОАЕ обходить Ормуз і чому це дзеркало «Сили Сибіру-2», та хроніка китайського шпигунства у США 2018-2026.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastadon





