Франція засекретила імплант, на якому тримається 6558 арештів

Кримінальна палата Касаційного суду Франції 16 вересня 2025 року передала до Суду Європейського Союзу питання, яке шість років обходили всі національні суди Європи: чи має підсудний право домогтися судової перевірки законності доказів, здобутих французьким зламом криптомережі Sky ECC, якщо сама технологія зламу закрита грифом державної таємниці. Постанова у справі № 24-84.262 лягла в основу передсудового запиту за статтею 47 Хартії основоположних прав ЄС.

Відповідь Люксембурга визначить долю кількох тисяч кримінальних проваджень у щонайменше восьми країнах — і насамперед тих, що збудовані на попередній, значно масштабнішій операції проти мережі EncroChat.

«Оновлення», яке жандармерія розіслала на десятки тисяч апаратів

EncroChat продавала модифіковані смартфони — здебільшого на базі BQ Aquaris X2 — із вимкненими камерою, мікрофоном, GPS і USB-портом даних. Апарат коштував близько €1 000, підписка на шестимісячне обслуговування — ще €1 500. Пристрій мав дві операційні системи: звичайну Android для показу і приховану, що запускалася окремим кодом. Була функція миттєвого стирання пам’яті через ПІН-код паніки.

Серверна інфраструктура компанії розміщувалася у Франції. Саме це дало французькій юрисдикції формальну підставу для втручання.

Слідство почалося у 2017 році в Ліллі, коли жандармерія раз за разом натрапляла на однакові апарати під час обшуків у справах про наркотрафік. У березні 2020 року Центральна служба кримінальної розвідки Національної жандармерії (SCRC) створила спеціальну робочу групу з понад 60 офіцерів. Операція отримала кодову назву Emma 95. Паралельно нідерландська прокуратура 10 лютого 2020 року відкрила власне провадження під назвою 26Lemont, а британське Національне агентство з боротьби зі злочинністю — операцію Venetic.

Технічний засіб, який розробили французькі спеціалісти, у документах слідства називають «технічним пристроєм», що дозволяє отримати доступ до комунікацій у незашифрованому вигляді. Публічно відомий опис жандармерії обмежується цим формулюванням. Імплант доставили на апарати навесні 2020 року під виглядом штатного оновлення системи. Перша фаза зібрала дані, що вже зберігалися у пам’яті пристроїв. Друга — почала передавати повідомлення у момент їх набору, до того, як вони потрапляли до шифрувального шару.

Ця технічна деталь згодом стала центральною для судів у трьох країнах: якщо текст забирали з екрана до шифрування, це вилучення збережених даних; якщо після — це перехоплення комунікації, для якого діють жорсткіші правила. Від відповіді залежала застосовна норма закону, а від норми — законність усього масиву.

13 червня 2020 року адміністратори EncroChat помітили аномалію, розіслали користувачам попередження і закрили мережу. 2 липня спільна слідча група Франції та Нідерландів разом із Європолом і Євроюстом оголосила про операцію публічно. Логіка мережі, побудованої на довірі до постачальника обладнання, повторює механіку справи Crypto AG, де ЦРУ і BND десятиліттями читали шифри 120 держав — з тією різницею, що EncroChat не належала спецслужбам, а була зламана ззовні.

Два місяці, 115 мільйонів повідомлень і масив, який досі читають

Оцінки кількості користувачів розходяться залежно від джерела. Європол у липні 2020 року повідомляв приблизно про 60 000 користувачів по всьому світу; юридична хроніка спеціалізованого видання eucrim, яка зводить матеріали національних проваджень, наводить цифру понад 66 000. Розбіжність пояснюється тим, що одні рахують активні підписки на момент зламу, інші — всі зареєстровані акаунти за період існування мережі.

Слідчі перехопили й опрацювали понад 115 мільйонів повідомлень. Нідерландська поліція окремо проаналізувала більш ніж 20 мільйонів чатів зі свого сегмента.

Станом на третю річницю операції зведені показники виглядали так: 6 558 затриманих осіб, €900 млн заморожених або вилучених активів, понад 100 тонн кокаїну, 160 тонн канабісу, 923 одиниці вогнепальної зброї, 68 вибухових пристроїв, 271 об’єкт нерухомості, 83 судна і 40 літаків.

Ключова особливість цієї моделі в тому, що масив збирався не за ознакою підозри щодо конкретної особи, а за ознакою володіння певним апаратом. Підозра формулювалася вже після прочитання перехопленого. Німецький верховний суд згодом закріпив цю логіку прямо, визнавши сам факт користування криптотелефоном достатньою підставою вважати особу підозрюваною, — і це формулювання стало опорним для обвинувачення в кількох країнах.

Наслідки для тих користувачів, чиї чати не містили нічого кримінального, публічно ніде не підсумовані. Жодна з держав-учасниць не оприлюднила, скільки осіб потрапило до масиву, було перевірено і не отримало жодних обвинувачень, а також що сталося з їхнім листуванням після завершення перевірки. Не оприлюднено й строків зберігання цих даних у національних базах.

У Німеччині розподілом даних займалася Центральна служба боротьби з інтернет-злочинністю при Генеральній прокуратурі Франкфурта-на-Майні. У червні 2020 року вона витребувала через Європейський ордер на розслідування весь масив, що стосувався злочинів на території ФРН. На основі цих даних відкрили понад 2 000 досудових проваджень і провели понад 750 затримань. Німецькі суди першої інстанції отримали справи, у яких основним, а часто єдиним доказом були роздруківки чатів, надіслані з Парижа.

Стаття 230-3 і довідка, яку не можна показати

Французький Кримінально-процесуальний кодекс передбачає механізм контролю за такими технологіями. Стаття 230-3 вимагає, щоб результати роботи технічного засобу супроводжувалися, за формулюванням норми, «технічною інформацією, корисною для розуміння та використання», а також «довідкою, підписаною відповідальною особою технічного органу, що засвідчує щирість і автентичність переданих даних».

Та сама стаття містить застереження: обов’язок розкриття не діє щодо відомостей, віднесених до державної таємниці у сфері національної оборони. Метод, яким жандармерія проникла в апарати EncroChat, засекречено саме за цією підставою. Наслідок простий і водночас безпрецедентний за масштабом: жоден незалежний експерт, найнятий захистом, у жодній європейській країні не отримав доступу до коду імпланта, журналів його роботи чи технічної документації.

Конституційну атаку на цю конструкцію відбили ще на старті. Конституційна рада Франції рішенням № 2022-987 QPC у квітні 2022 року — датування у різних джерелах розходиться на кілька днів, 4 або 8 квітня — визнала статті 230-1 — 230-5 КПК такими, що відповідають Конституції, залишивши захист секретності технічних засобів чинним і обмежившись загальними гарантіями.

Касаційний суд Франції відтоді ухвалив щонайменше десять рішень у цьому колі питань. 11 жовтня 2022 року він скасував ухвали слідчих палат, які відхиляли клопотання про нікчемність, навіть не перевіривши, чи довідка за статтею 230-3 узагалі є в матеріалах. 10 травня 2023 року у справі № 22-84.475 суд переінакшив кваліфікацію самої операції, встановивши, що дані «захоплювалися у відкритому вигляді» і «ніколи не оброблялися в зашифрованій формі» — юридичний хід, який вивів злам з-під режиму перехоплення комунікацій.

Потім лінія хитнулася назад. 17 червня 2025 року Касаційний суд визнав, що проникнення в кінцевий пристрій усе-таки прирівнюється до перехоплення телекомунікацій у розумінні Директиви 2014/41/ЄС, а отже вимагає повідомлення держави, на території якої перебуває користувач, за статтею 31 цієї директиви. Рішеннями від 4 лютого 2025 року у справах № 24-80.567 і № 24-80.411 суд розширив процедурні можливості оскарження, а 26 березня 2025 року підтвердив, що підсудний не зобов’язаний визнавати себе власником апарата, щоб отримати право оспорювати законність його зламу.

Кожне з цих рішень розширювало формальне право на оскарження. Жодне не відкрило доступ до самої технології.

Берлін сказав «ні», Карлсруе сказав «так»

Німеччина дала найгострішу внутрішню суперечку. 2 березня 2022 року П’ятий кримінальний сенат Федерального верховного суду (BGH) ухвалив перше рішення вищої інстанції у справі № 5 StR 457/21 — на 47 сторінках. Суд відхилив аргумент захисту про те, що операція була формою масового стеження за всіма покупцями криптотелефонів.

«Кожен, хто користувався таким криптотелефоном, уже через це був підозрюваним.»

П’ятий кримінальний сенат Федерального верховного суду Німеччини, рішення від 2 березня 2022 року, у викладі Крістіана Рата, кореспондента з правової політики taz, 25 березня 2022

Конституційну скаргу на цю лінію Федеральний конституційний суд відхилив ухвалою від 1 листопада 2024 року у справі № 2 BvR 684/22. Перша палата Другого сенату визнала скаргу неприйнятною через недостатнє обґрунтування, зокрема тому, що скаржник не доповнив її після рішення Суду ЄС від 30 квітня 2024 року. Проте суд висловився і по суті.

«Конституційне право не містить загального принципу, згідно з яким використання інформації як доказу завжди є недопустимим, якщо цю інформацію було здобуто незаконно.»

Федеральний конституційний суд Німеччини, ухвала від 1 листопада 2024 року, справа 2 BvR 684/22

За півтора місяця до цього, 19 грудня 2024 року, 25-та кримінальна палата земельного суду Берліна I у справі № 525 KLs 8/22 (279 Js 30/22) винесла рішення протилежного змісту. Після кількамісячного розгляду виключно технічних і процесуальних питань здобуття даних палата дійшла висновку, що масив не може бути використаний у спосіб, сумісний із принципами правової держави, і виправдала підсудного за всіма епізодами наркоторгівлі. Захист у процесі вів берлінський адвокат Штефан Конен.

Аргументація палати складалася з трьох елементів. Аналогічний захід за німецьким правом вимагав би підстав за параграфами 100a і 100b Кримінально-процесуального кодексу ФРН, а первинна підозра, за оцінкою головуючого судді Клімке, була заслабкою для такого припису. Принцип взаємної довіри між державами ЄС дозволяє співпрацю, але не уніфікує стандарти захисту прав у різних юрисдикціях. І, нарешті, палата зафіксувала межу попереднього рішення Люксембурга: воно стосувалося юрисдикції і порядку видачі ордера, а не допустимості використання здобутого.

Ще раніше, 30 січня 2025 року, BGH окремо розглянув суміжний сюжет у справі № 5 StR 528/24. Земельний суд Берліна I вироком від 3 травня 2024 року виправдав підсудного за епізодами з канабісом, бо після набрання чинності новим німецьким законом про канабіс у квітні 2024 року ці діяння перестали бути тяжкими злочинами — а отже, за логікою суду, відпала підстава для використання даних. Верховний суд скасував цю частину вироку.

«Вирішальним тут є правовий стан на момент запиту даних. У той момент, тобто у 2020 році, ці діяння каралися як тяжкі злочини.»

П’ятий кримінальний сенат Федерального верховного суду Німеччини, рішення від 30 січня 2025 року, справа 5 StR 528/24

Берлінське виправдання від грудня 2024 року протрималося майже рік. 17 грудня 2025 року П’ятий сенат BGH у справі № 5 StR 413/25 частково скасував його — за сімома епізодами зберігання і збуту наркотичних засобів у значних розмірах — і повернув справу на новий розгляд. Розрив між першою інстанцією і верховним судом у межах однієї правової системи так і не був усунутий по суті: його усунули ієрархією.

Німецький адвокат Крістіан Льодден, який веде кілька проваджень цієї категорії, разом із співавтором розібрав логіку рішення BGH щодо канабісу в січневому випуску журналу HRRS за 2025 рік, доводячи, що заборона використання даних не може залежати від того, у якому році законодавець змінив кваліфікацію діяння.

Відень, Цюрих і Рим розійшлися з Карлсруе

Німецька лінія не стала загальноєвропейською. Верховний суд Австрії рішенням від 5 листопада 2024 року у справі № 14Os107/24b сформулював позицію, яка прямо суперечить підходу BGH.

«Транскордонні цифрові розслідування є неприпустимими без чинної правової підстави у національному праві.»

Верховний суд Австрії (OGH), рішення від 5 листопада 2024 року, справа 14Os107/24b

Вищий суд кантону Цюрих 15 серпня 2025 року у провадженні під позначенням SB24 визнав недопустимими цифрові розслідувальні заходи, проведені без попереднього дозволу компетентного національного органу. Швейцарія не входить до ЄС і не пов’язана Директивою про Європейський ордер на розслідування, що робить її позицію показовою: тут суд оцінював саму конструкцію, а не механізм взаємного визнання.

Касаційний суд Італії рішенням Третьої секції № 18464 від 26 лютого 2025 року підійшов з іншого боку — через право на захист. Суд визнав за захистом право доступу до повних оригінальних записів і журналів роботи у розслідуваннях із застосуванням програм типу «троянський кінь». Для справ EncroChat це формулювання створює пряму колізію з французьким грифом: італійський підсудний має право вимагати те, чого французька сторона не може надати за законом.

У Нідерландах Верховний суд 13 червня 2023 року відповів одразу на вісім преюдиційних питань щодо EncroChat і Sky ECC, спершись на міждержавний принцип довіри та на те, що дані здобуто в межах спільної слідчої групи. Після рішення Люксембурга від 30 квітня 2024 року Хоге Раад уточнив рамку перевірки — зокрема у справах № 24-03632 і № 24-02527, де розглядав дію статті 31 Директиви 2014/41 і принцип територіальності. Ринок технічних засобів, які роблять такі операції можливими, ми розбирали окремо — від історії NSO Group і Pegasus до справи Paragon Graphite, у якій італійська прокуратура не може отримати відповіді від виробника.

Лондон поставив зовсім інше запитання

Британські суди звузили спір до однієї технічної точки. Закон про слідчі повноваження 2016 року (Investigatory Powers Act) у статті 56 забороняє використовувати в кримінальному процесі матеріали, здобуті шляхом перехоплення комунікації під час її передачі. Матеріали, вилучені з пам’яті пристрою, під цю заборону не підпадають.

Апеляційний суд Англії та Уельсу у справі A, B, D and C v Regina [2021] EWCA Crim 128 підтвердив висновок судді першої інстанції: імплант завантажував дані з самого апарата, і хоча робив це дистанційно, це не було перехопленням повідомлення після того, як воно залишило телефон. Отже — збережені дані, отже — допустимі.

Рішення закрило основний шлях оскарження для сотень справ операції Venetic. Показово, що британський суд узагалі не заглиблювався в питання, яке стало центральним на континенті: він приймав як факт технічний опис роботи імпланта, наданий французькою стороною, без можливості його незалежної перевірки. Тут проходить лінія, яка з’єднує цей сюжет із ширшою темою — державним тиском на шифрування і бекдорами у комерційних продуктах, де держава так само вимагає довіри до непроверяємих тверджень.

Що саме спитали в Люксембурга у вересні 2025 року

Рішення Суду ЄС від 30 квітня 2024 року у справі C-670/22 (кримінальне провадження проти M.N.) мало закрити спір, але закрило лише його частину. Суд постановив, що прокуратура може видавати ордер на передачу вже наявних даних без окремої судової санкції; що поняття «перехоплення» слід тлумачити широко, охоплюючи й доступ до збережених даних; що держава, на території якої перебувають користувачі, має бути повідомлена за статтею 31 Директиви; і що перевірка з боку держави-отримувача обмежується пропорційністю за статтею 14(7).

Водночас Люксембург сформулював вимогу, яка й досі не має механізму виконання: сторона захисту повинна мати ефективну можливість висловити свої зауваження щодо доказу, який має переважне значення для встановлення фактів. Що робити, коли зауважити нічого не можна через відсутність доступу до предмета оцінки, рішення не пояснило.

Саме цю прогалину і взяв на приціл Касаційний суд Франції у справі Sky ECC. Постановою від 16 вересня 2025 року (№ 24-84.262) кримінальна палата звернулася до Суду ЄС з питанням про право на ефективний засіб правового захисту в державі виконання Європейського ордера на розслідування — з посиланням на статтю 47 Хартії основоположних прав і на статтю 694-41 французького КПК. Палата просила про пришвидшений розгляд.

Паризький адвокат Хассан Кохен, аналізуючи постанову, звів її суть до однієї фрази.

«Чи може кримінальний доказ переміщуватися з однієї держави-члена до іншої й обґрунтовувати переслідування без того, щоб хоч один суддя був справді спроможний перевірити його законність?»

Хассан Кохен, адвокат із кримінального права, Париж, аналіз постанови Крим. 16 вересня 2025, № 24-84.262

Запит має практичний і датований наслідок. Головний процес у справі Sky ECC призначено на 26 жовтня — 18 грудня 2026 року у спеціально сформованому складі Паризького суду присяжних. На лаві — 28 обвинувачених, серед них канадський засновник платформи Жан-Франсуа Еап, який перебуває в розшуку за ордером від вересня 2022 року. Якщо Люксембург не встигне відповісти до відкриття процесу, суд ітиме за правилами, законність яких на той момент офіційно перебуватиме під сумнівом у вищої інстанції тієї ж держави.

Страсбург від цього спору поки що ухилився. Європейський суд з прав людини ухвалою у справі A.L. і E.J. проти Франції (заяви № 44715/20 і № 47930/21), ухваленою 24 вересня і оприлюдненою 17 жовтня 2024 року, визнав скарги двох британських громадян неприйнятними, оскільки заявники не вичерпали національні засоби захисту, доступні за статтею 694-41 КПК. Німецький адвокат Крістіан Льодден у розборі цієї ухвали зауважив, що суд зосередився на процедурних формальностях, уникнувши питань по суті, і що заявників тим самим відправлено у багаторічний цикл національних оскаржень із мінімальними шансами.

У Страсбурзі залишаються нерозглянутими принаймні дві справи цієї категорії: Silgir проти Німеччини (№ 27618/21) і Hoeven проти Нідерландів (№ 15038/24). У Люксембурзі, крім французького запиту, на розгляді перебувають справи C-564/25, C-565/25, C-566/25 і C-625/25.

Прецедент, який уже працює за межами наркосправ

Операція проти EncroChat створила модель, яку відтоді відтворили щонайменше двічі — проти Sky ECC у 2021 році та проти платформи ANOM, що взагалі від початку працювала під контролем ФБР і Австралійської федеральної поліції. У всіх трьох випадках держава спершу отримувала масив, а потім розподіляла його між національними прокуратурами через механізми взаємної правової допомоги.

Випадок ANOM пішов ще далі. Там правоохоронці не зламували чужу мережу, а самі створили і роками просували криптоплатформу, збираючи повідомлення від першого дня її існування. Операцію оприлюднили в червні 2021 року; за нею відбулися сотні затримань у понад десятку країн. Для судів це поставило додаткове питання — про межу між таємним розслідуванням і провокацією, — але базова проблема залишилася тією самою: технічні деталі роботи платформи контролювала одна держава, а вироки виносили суди інших.

Юридична конструкція виявилася переносною. Вона не містить обмеження за складом злочину: те, що спрацювало для наркотрафіку, технічно застосовне до будь-якої категорії справ, де національне право дозволяє перехоплення. Європейські законодавчі ініціативи останніх років рухаються в тому ж напрямку — і продовження режиму сканування листування в ЄС до 2028 року будується на схожій логіці: спочатку доступ, потім правова рамка. Ширший ринок відповідних інструментів і його клієнтура описані в нашому огляді індустрії комерційного шпигунського ПЗ.

Обвинувачення у справах EncroChat спирається на аргумент, який має вагу: мережа продавалася з набором функцій, орієнтованих на приховування слідів, а вилучені 100 тонн кокаїну і 923 одиниці зброї — не абстракція. Проти цього стоїть інший аргумент, теж фактичний. Обсяг зібраного визначався не судовим приписом щодо конкретних осіб, а технічною межею імпланта; підозра встановлювалася постфактум, за змістом уже прочитаних повідомлень; а перевірити, чи працював інструмент так, як його описали, не може ніхто, крім тих, хто його створив.

Наша оцінка тут така. Проблема EncroChat не в тому, що держава зламала мережу злочинців — це законна ціль розслідування. Проблема в тому, що французький гриф державної таємниці, накладений на технічний засіб, вилучив з-під судового контролю не окремий доказ, а весь клас доказів у тисячах справ одразу, і жодна європейська інстанція за шість років не знайшла способу цей контроль відновити, окрім як переадресувати питання далі по інстанції.

Станом на кінець липня 2026 року код імпланта, розгорнутого жандармерією навесні 2020 року, не досліджував жоден незалежний експерт, найнятий стороною захисту в жодній із восьми юрисдикцій, де на цих даних будувалися вироки. Запит французького Касаційного суду до Люксембурга залишається без відповіді. До відкриття паризького процесу у справі Sky ECC — менше трьох місяців.

Джерела

• eucrim — EncroChat: A Judicial Chronology (зведення рішень національних судів і статистика операції)
• Bundesgerichtshof — пресреліз у справі 5 StR 528/24
• Bundesverfassungsgericht — ухвала 2 BvR 684/22 від 1 листопада 2024
• Actu-Juridique — про передсудовий запит у справі Sky ECC

Засекречування слідчого інструменту, на якому тримаються тисячі вироків, — окремий сюжет про межі державної таємниці; суміжні теми зібрані в матеріалах про стеження і відкриті джерела.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon