Тайвань відкинув Трампа: «суверенна, незалежна» — США тримає пакет $11 млрд

Тайвань у суботу 16 травня офіційно відповів на заяву Дональда Трампа з борту літака після саміту в Пекіні. Президентська канцелярія в Тайбеї назвала «самоочевидним» те, що Тайвань є «суверенною, незалежною демократичною країною», але одночасно підтвердила, що острів не планує оголошувати формальну незалежність від континентального Китаю — щоб не порушувати «статус-кво у Тайванській протоці».

Це сталося через добу після того, як Трамп в інтерв’ю Fox News заявив: «Я не хочу, щоб хтось йшов на незалежність». Президент США додав, що не збирається «летіти 9 500 миль (15 289 кілометрів), щоб воювати». Реакція Тайбею стала першим публічним розривом риторики між союзником і Білим домом за весь термін Трампа — мовчазне, але демонстративне нагадування, що острів сам визначає свій статус.

Заява Тайбею: дослівні формулювання

Речниця президента Лай Цін-де Карен Куо заявила в суботу, що для тайванського уряду «самоочевидно» — Тайвань є «суверенною, незалежною демократичною країною». При цьому Тайбей не збирається формально проголошувати незалежність: ця позиція збігається з давньою лінією президента Лай Цін-де, який неодноразово казав, що Тайваню не потрібно проголошувати незалежність, бо він уже вважає себе суверенною державою.

Окремо МЗС Тайваню оприлюднило заяву, в якій підкреслило, що американська політика, за словами Трампа та посадовців США, «залишається незмінною», а Тайбей продовжує «поглиблювати співпрацю» з Вашингтоном. Найважливіше — у тексті заяви Тайбей назвав «єдиною реальною загрозою безпеці у регіоні» саме військовий тиск Китаю.

«Продаж озброєнь Тайваню — це не лише зобов’язання щодо безпеки острова, але й спільне стримування регіональних загроз», — сказано у документі. Це формулювання — пряма апеляція до пакета на $11 млрд, який Трамп досі не підписав. Тайвань фактично каже Вашингтону: ми вже залежимо від ваших гарантій, не відступайтесь зараз.

Що сказав Трамп: подвійна логіка «не хочу війни»

Трамп дав інтерв’ю Fox News, повертаючись із Пекіна після зустрічі з Сі Цзіньпіном. Його позиція щодо Тайваню звучала так:

«Ми ж маємо летіти 9 500 миль воювати. Я цього не хочу. Я хочу, щоб вони охолонули. Я хочу, щоб Китай охолонув. Ми не шукаємо війн. Якщо ви залишите все як є, я думаю, Китай буде з цим окей. Але ми не хочемо, щоб хтось казав: “Ходімо на незалежність, бо США нас підтримують”», — сказав Трамп.

Це чи не вперше за останні два десятиліття діючий президент США публічно перенаправив відповідальність за гіпотетичний конфлікт із Тайбею на Тайбей — за саму ідею незалежності. Попередники Трампа — від Буша-молодшого до Байдена — використовували формулу «стратегічної неоднозначності»: США офіційно дотримуються «політики одного Китаю», але водночас постачають Тайваню оборонну зброю згідно з законом 1979 року й уникають прямого заявлення, чи захищатимуть острів.

У 2022 році Байден на програмі «60 хвилин» начебто сказав: «Так, якщо станеться безпрецедентний напад» — США захищатимуть Тайвань. Білий дім тоді терміново «відкатив» його слова, наполягаючи, що офіційна політика не змінилася. У 2026 році Трамп робить протилежний крок — він публічно змінює тон у бік стримування Тайбею від «ризикованих» рухів.

$11 млрд зброї: Трамп тримає у руках важіль

Конгрес США вже схвалив пакет озброєнь для Тайваню на суму $11 млрд. Але рішення про його реалізацію — на столі у президента. Трамп під час інтерв’ю на борту Air Force One сказав журналістам:

«Я ще не схвалив. Подивимось, що буде. Може схвалю. Може не схвалю».

Цей синтаксис «may do it, may not do it» — класична трампівська тактика підвішування рішення для торгу. У контексті щойно завершеного саміту з Сі Цзіньпіном, де китайський лідер прямо сказав Трампу, що Тайвань — «найважливіше питання у відносинах Китай–США» і що «при неправильному поводженні дві країни можуть зіткнутися або навіть увійти у конфлікт», пауза з $11 млрд читається однозначно: Білий дім тримає пакет як предмет для подальших угод з Пекіном.

Для Тайбею це — публічний сигнал, що зброя, на яку вони розраховували після законопроєкту Конгресу, не гарантована. Саме тому МЗС острова відразу видало заяву, в якій акцентувало: «продаж зброї — спільне стримування регіональних загроз». Слово «спільне» — апеляція до того, що відмова постачати означатиме і програш Вашингтону.

Що сказав Сі Цзіньпін: «найважливіше питання»

За інформацією китайських державних медіа, на зустрічі з Трампом Сі Цзіньпін наголосив, що Тайвань — це «найважливіше питання у китайсько-американських відносинах». Дослівне формулювання Сі, переказане потім Трампом журналістам:

«Якщо це питання вирішити неправильно, дві країни можуть зіткнутися або навіть увійти у конфлікт, що штовхне всі відносини США та Китаю у вкрай небезпечну ситуацію».

Сі — за словами Трампа — «дуже сильно відчуває» питання Тайваню і «не хоче бачити рух до незалежності». Сам Трамп при цьому уточнив, що «жодних зобов’язань не дав в обидва боки» — формальна риторика. Але саме інтерв’ю Fox News після саміту звучить як зобов’язання: «не йдіть на незалежність, бо ми вас на ній не підтримуватимемо».

Деталі того, що говорив Сі Трампу про Тайвань, ми розбирали у статті «Сі попереджає Трампа: зіткнення через Тайвань. Підсумки Пекіна», опублікованій одразу після завершення другого дня саміту. Тепер ми бачимо першу публічну реакцію Тайбею — і вона показує, що острів не збирається мовчати.

Архітектура «однієї політики Китаю» — як це працює

Дипломатичний фундамент американсько-китайських відносин у питанні Тайваню стоїть на чотирьох документах:

• Шанхайське комюніке 1972 року — США визнають, що «китайці по обидва боки протоки вважають, що існує лише один Китай»
• Спільне комюніке 1979 року про встановлення дипломатичних відносин — США розривають офіційні відносини з Тайбеєм, але утримують «неофіційні»
• Закон США про відносини з Тайванем 1979 року (TRA) — Конгрес зобов’язує адміністрацію постачати острову «зброю оборонного характеру», необхідну для самозахисту
• «Шість гарантій» Рейгана 1982 року — США не встановлюють заздалегідь дати припинення продажу зброї Тайбею і не консультуються з Пекіном перед поставками

Те, що Трамп робить зараз, формально не порушує жоден із цих документів. Але дух змінено: США вперше з 1979 року публічно тиснуть на Тайбей за саму ідею проголошення незалежності, а не за фактичні дії. Це поступка Пекіну на риторичному рівні — і саме тому заява Тайбею про «суверенну незалежну державу» прозвучала так швидко.

Тайвань у дзеркалі України: подібності й відмінності

Українська діаспора у Європі та США, яка читає нас, бачить у цій історії знайомий патерн. Велика держава, маючи союзницькі зобов’язання, починає торгуватися з агресором за рахунок маленької демократії. Постачання зброї підвішуються «на розгляд». Президент країни-союзника публічно говорить про «дипломатію» з агресором, а не про захист.

Але є й ключова відмінність. На відміну від України, Тайвань роками будував власну оборонну індустрію: F-16V, ракети Sky Sword, фрегати Tuo Chiang, мобільні протикорабельні системи Hsiung Feng III. Острів витрачає на оборону 2,5% ВВП ($19 млрд у 2025 фінансовому році) і за останні три роки наростив виробництво боєприпасів і дронів власної розробки. Тобто $11 млрд від Трампа — це посилення, але не виживання.

Друга відмінність — географічна. Тайвань — це 24 мільйони людей на острові з обмеженою доступністю для морської десантної операції. За оцінками RAND Corporation та CSIS, повномасштабне вторгнення Народно-визвольної армії Китаю вимагає десантного флоту, якого у Пекіна досі немає. Натомість Китай нарощує військові навчання навколо острова, симулюючи блокаду. Саме блокада, а не вторгнення, є реалістичним сценарієм найближчих років. І саме від блокади США зобов’язані захищати — за тим самим законом 1979 року.

Як це впливає на світову економіку: TSMC і чіпи

Тайвань — це не лише питання геополітики. Тайванська компанія TSMC виробляє понад 90% передових напівпровідників світу (3 нм і нижче). Усі сучасні чіпи Apple, Nvidia, AMD, Qualcomm — це TSMC. Якщо Китай заблокує Тайвань або вторгнеться, глобальний ринок електроніки зупиниться буквально за тижні. За оцінкою Bloomberg, повна блокада острова коштуватиме світовій економіці $10 трлн на рік — більше, ніж усі санкції разом узяті.

Тому, коли Трамп каже «не хочу летіти 9 500 миль воювати», він говорить не лише про солдатів. Він говорить про те, що США готові ризикнути всім світовим виробництвом чіпів — заради уникнення прямого зіткнення з Пекіном. Це різкий поворот від політики Байдена, який у 2022 році підписав CHIPS Act із $52 млрд субсидій саме для того, щоб привести TSMC до Арізони і зменшити залежність США від Тайваню. Цей перенос триває, але до 2027–2028 років завершити його неможливо.

Чистка у командуванні НВАК і психологія Сі

Якщо подивитися на Тайвань очима Сі Цзіньпіна — питання має ще один вимір. У травні 2026 року двом колишнім міністрам оборони КНР — Вей Фенхе і Лі Шанфу — присуджено смертну кару з відстрочкою за корупцію. Чистка Сі досягла самої верхівки Народно-визвольної армії. Ми писали про це у статті «Двом експ-міністрам оборони Китаю присуджено смертну кару».

Чистка означає одне з двох. Або Сі усуває непокірних перед майбутньою воєнною операцією і консолідує контроль. Або, навпаки, серед командирів є опозиція до плану швидкого вирішення тайванського питання, і Сі бракує консенсусу. Аналітики Інституту Брукінгса схиляються до другого пояснення: чистка дає Сі час, але не дає готовності армії. Це частково пояснює, чому Сі готовий тиснути на Трампа дипломатично, а не військово.

Реакція у самому Тайвані: між «не панікувати» і «готуватись»

Опитування Тайванського фонду громадської думки, проведене ще у березні 2026 року, показало, що 58% тайванців підтримують збереження статус-кво, лише 19% хочуть формальної незалежності, і близько 7% — об’єднання з Китаєм. Решта — невизначені. Тобто заява Лай Цін-де про «не потрібно проголошувати незалежність» — це не індивідуальна позиція президента, а відображення суспільного консенсусу.

Опозиційна партія Гоміньдан, історично проросійська й проперекитайська у питаннях зовнішньої політики, відразу скористалася заявою Трампа, щоб критикувати уряд Лая за «провокування Пекіна». Лідер фракції Гоміньдану у Законодавчому юані Фу Кунь-ці заявив, що «час змусити уряд переглянути ризики політики, яка викликає невдоволення Вашингтона». Це створює внутрішньополітичний тиск на Лая саме тоді, коли йому потрібна максимальна єдність.

Уряд Лая публічно тримає тон спокою. Прем’єр-міністр Чо Юн-тай у неділю заявив, що «жодних змін у відносинах з США не передбачається» і що «спільні інтереси у регіоні залишаються». Це майже дослівно повторює формулювання американського Держдепу — Тайвань намагається не дати приводу для подальшого «охолодження».

Що це означає для світу — і для нас

Перше і головне — модель «Америка передусім», у якій Вашингтон веде «угоди» з агресорами за рахунок союзників, тепер працює не лише щодо України. Україна, Тайвань, Південна Корея, Японія — усі країни, які залежать від американської присутності, отримали один і той самий сигнал: гарантії безпеки тепер залежать від тактичних розрахунків Білого дому, а не від багатодесятилітніх договорів.

Друге — посилюється арʼєрхбагка тенденція деамериканізації безпеки. У Європі це вже проявилось у вигляді посилення франко-німецької військової кооперації, заявок Польщі на нарощення армії до 300 000 і дискусій про ядерний парасоль ЄС. В Азії аналогом стане прискорене зближення Японії, Південної Кореї та Австралії, формат «Quad+», розширене партнерство AUKUS. Тайвань стає центром цієї нової мережі — без американської гарантії.

Третє — якщо Трамп остаточно зашорить пакет $11 млрд або обмежить його у відповідь на торгові поступки Пекіна, це створить прецедент. Будь-яка маленька демократія, яка покладається на американську зброю, тепер знатиме: переговори США з агресором можуть включати «замороження» поставок союзнику. Це міняє розрахунок не лише в Тайбеї.

Четверте — для української діаспори у Німеччині, Польщі та США це нагадування, чому ми вже не довіряємо безкритично заявам про «непохитну підтримку» від будь-якої адміністрації. Слова мають коротку гарантію, і кожна нова президентська каденція може перенаписати правила. Стратегічні угоди з агресорами завжди починаються однаково: «давайте не провокувати».

І п’яте — Тайбей першим за роки публічно сказав «ні» Білому дому, м’яко, але чітко. Це означає, що принаймні одна країна під американським зонтиком навчилась урок попередніх десятиліть: тиша поглинає тебе швидше, ніж слова. У сучасному світі суверенітет — це не лише обіцянка Конгресу. Це готовність повторювати «ми сувернні, незалежні», навіть коли тебе просять помовчати.

Наступний крок — рішення Трампа щодо пакета зброї. Якщо у найближчі тижні $11 млрд будуть схвалені — це означатиме, що інтерв’ю Fox News було тактичним блефом перед переговорами з Сі. Якщо рішення буде відкладене або урізане — то ми побачимо першу реальну поступку Пекіну за рахунок Тайваню за всю епоху після Холодної війни. Тайбей у будь-якому випадку розуміє, що від цього моменту йому доведеться розраховувати насамперед на себе. І, можливо, у цьому — головний урок суботнього 16 травня.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastadon