Чорнобиль — 40 років: ліквідатори повертаються, Росія знову загрожує ядерній безпеці

26 квітня 1986 року о 01:23 ночі четвертий реактор Чорнобильської атомної електростанції вибухнув. За лічені секунди над Прип’яттю здійнявся стовп радіоактивного диму. Це стало найбільшою техногенною катастрофою в мирний час. Рівно 40 років по тому, у квітні 2026-го, ліквідатори — ті, хто ціною власного здоров’я зупинив цю катастрофу, — повернулися до місця своєї жертви. Але тепер над зоною відчуження знову висить ядерна тінь: цього разу у вигляді 92 задокументованих дронів, які Росія направила в радіус п’яти кілометрів від реактора.

01:23: коли зупинився час у Прип’яті

Формально це мало бути плановим «експериментом з безпеки». Інженери Чорнобильської АЕС у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року тестували: чи здатна турбіна реактора у випадку раптового відключення електрики виробити достатньо енергії для систем охолодження. Але людські помилки наклалися на конструктивні вади реактора типу РБМК. Потужність вийшла з-під контролю. О 01:23 стався тепловий вибух — а за ним другий, хімічний. Багатотонну кришку реактора підкинуло вгору. Відкрите ядерне горіння тривало понад 10 діб поспіль.

48 000 мешканців сусіднього міста Прип’ять отримали наказ про евакуацію — але лише через 36 годин після вибуху. Весь цей час вони жили за кілька кілометрів від відкритого реактора, не підозрюючи про справжній масштаб небезпеки. Радіоактивна хмара вже рухалася над Скандинавією та Центральною Європою, коли Радянський Союз усе ще офіційно мовчав. Михайло Горбачов зробив першу публічну заяву про катастрофу лише 14 травня 1986 року — через 18 днів після вибуху.

Міністерство закордонних справ України з нагоди 40-ї річниці заявило, що трагедія є наслідком «реакторного експерименту, наказаного Москвою, з порушенням протоколів безпеки». Ця фраза — більше ніж історична характеристика. Це вирок державній логіці, яка ставить інтереси системи вище за безпеку мільйонів людей.

600 000 людей, яких кинули на ядерне горіло

Катастрофу зупинили не технології і не рішення на найвищому рівні. Її зупинили люди. Протягом 1986–1990 років з усього Радянського Союзу мобілізували близько 600 000 так званих «ліквідаторів» — солдатів строкової служби, пожежників, інженерів, шахтарів і медиків. Вони будували саркофаг над зруйнованим реактором вручну, прибирали радіоактивний бруд у небезпечних умовах, захоронювали заражений ґрунт, зводили захисні конструкції в умовах, про справжній рівень небезпеки яких їх не завжди попереджали.

Більшість із них отримали дози радіаційного опромінення, що суттєво скоротили їхнє життя або призвели до хронічних захворювань. Дані про кількість смертей різняться: ООН у 2005 році говорила про приблизно 4 000 підтверджених випадків смерті від наслідків опромінення. Greenpeace у 2006-му оцінював цю цифру майже у 100 000. Точна відповідь, ймовірно, ніколи не буде встановлена — адже ті, хто накопичував дані, не мали жодної мотивації їх оприлюднювати.

Сьогодні, 40 років потому, тих ліквідаторів, хто ще залишився в живих, — лічені тисячі з 600 000.

«Боляче бачити Прип’ять зараз» — вцілілі повертаються

У квітні 2026 року частина ліквідаторів приїхала до Чорнобиля — вперше за довгі роки. Комеморативні заходи відбулися у Славутичі, місті, збудованому для переселення евакуйованих прип’ятчан, 25–26 квітня 2026 року.

Олексій Лебединець, нині 65-річний, у 1986-му будував огорожі для стримування забруднення. Журналістам Al Jazeera він розповів: «Боляче бачити Прип’ять зараз… Я пам’ятаю ці будинки, коли вони були сповнені життя».

Микола Чудак, 66 років, пожежник, служив у зоні шість місяців. «Україна завжди повинна бути вдячна героям Чорнобиля», — каже він. Анатолій Тараненко, 62 роки, офіцер охорони, досі отримує лікування у ветеранських шпиталях. Олексій Гарбуз, 72 роки, — військовий медик і стоматолог, чиє опромінення не обирало за спеціалізацією. Всі вони — живі свідки ціни державної безвідповідальності.

Чорнобиль у 2026-му: 2 250 працівників, покинуте місто і природа, що повертає своє

Зона відчуження навколо ЧАЕС охоплює 2 600 квадратних кілометрів. Станція розташована приблизно за 100 кілометрів на північ від Києва. Останній діючий реактор зупинили у 2000 році — через 14 років після катастрофи. Сьогодні на об’єкті у змінному режимі працюють близько 2 250 співробітників, зайнятих поступовим виведенням із експлуатації та обслуговуванням захисних споруд.

Прип’ять давно перетворилася на мовчазний музей радянської епохи. Дерева проростають крізь асфальт. Колесо огляду іржавіє. У 1990-х роках до зони завезли коней Пржевальського — і тепер вони вільно пасуться поміж покинутими будівлями. Диким кабанам, лисям та навіть вовкам тут вільніше, ніж було людям, що жили тут до 1986-го.

З лютого 2022 року — з початку повномасштабного вторгнення Росії — доступ до зони для відвідувачів закрито. Але «закритість» не захистила Чорнобиль від нової загрози.

Росія знову загрожує Чорнобилю: 92 дрони і пробитий захисний купол

З червня 2024 року в радіусі п’яти кілометрів від Чорнобильської АЕС зафіксовано 92 російські дрони. У лютому 2025 року один із них вразив захисну арку — масивну металеву конструкцію, що накриває зруйнований четвертий реактор і захищає навколишнє середовище від радіоактивних матеріалів. За даними, отриманими журналістами RNZ, удар «пробив герметичний ущільнювач» конструкції. Жодного витоку радіоактивних матеріалів задокументовано не було, однак вартість ремонту оцінюється у близько 500 мільйонів євро.

Україна стверджує, що Росія регулярно прокладає траєкторії ракет і дронів через повітряний простір поруч із ЧАЕС, атакуючи міста далі по курсу. Ядерний об’єкт фактично стає живим щитом: Москва знає, що збивати снаряди безпосередньо над реактором надто небезпечно — і цим свідомо користується.

У ніч із 25 на 26 квітня 2026 року — в саму річницю катастрофи — Росія запустила 144 дрони по Україні. Із них 124 були збиті силами ПВО. Щонайменше 3 людини загинули, 4 поранені. Пам’ятні заходи відбувалися під звуки повітряних тривог.

Про те, як Росія і Захід розбудовують ядерні арсенали та стримувальні стратегії у 2026 році, читайте у нашому матеріалі «Ядерна Європа без США: чому Берлін будує власний стримувач».

Зеленський говорить про «ядерний тероризм» — і це потребує аналізу

З нагоди 40-ї річниці Зеленський назвав дії Росії поблизу Чорнобиля «ядерним тероризмом» і заявив, що Росія «знову ставить світ на межу техногенної катастрофи». «Світ не повинен дозволяти цьому ядерному тероризму тривати», — йдеться у його заяві, за повідомленням Euronews.

Слід розмежувати два рівні цього висловлювання. Перший рівень — фактичний: загроза від Росії є реальною і підтвердженою незалежними джерелами. 92 задокументовані дрони поруч із реактором, пошкоджений захисний купол, 500 мільйонів євро необхідного ремонту — це не урядова риторика, а підтверджені факти. Ядерна безпека ЧАЕС справді під загрозою.

Другий рівень — політичний. Офіційний Київ систематично використовує подібні річниці та загрози для обґрунтування нових запитів на зброю і міжнародну підтримку. Це не означає, що загрози не існує — вона існує і підтверджена. Це означає, що читач повинен сприймати заяви офіційного Києва у повному контексті: реальна небезпека разом із реальним інтересом влади отримати якомога більше підтримки. За нашим редакційним принципом — будь-які заяви від офіційних українських джерел ми маркуємо і перевіряємо. У цьому конкретному випадку факти підтверджуються.

Дзеркало влади: тоді і зараз

Чорнобиль — не просто радіоактивна зона. Це дзеркало того, на що здатна держава, коли ставить власні інтереси вище за безпеку громадян. У 1986-му радянська влада 18 днів приховувала від власних людей і від Європи правду про те, що відбулося. Пожежників відправляли гасити «звичайну пожежу», не попереджаючи про смертоносне опромінення. Ліквідаторів направляли «на роботу», не розкриваючи реального рівня небезпеки. Сотні тисяч людей пожертвували здоров’ям і роками свого життя, рятуючи від катастрофи країну, яка не дала їм повної правди.

Сорок років потому держава-правонаступниця СРСР — Росія — не лише не засвоїла жодного уроку з Чорнобиля, але й активно загрожує тому самому об’єкту. Це не метафора і не збіг. Це закономірність: та сама державна логіка, що у 1986-му наказала проводити небезпечний експеримент і приховала результати, у 2026-му свідомо використовує ядерний об’єкт як прикриття для власних ракет.

Про те, як сучасні безпілотники та системи радіоелектронної боротьби змінюють природу цього конфлікту, читайте у матеріалі «Радіоелектронна боротьба 2026: як глушать GPS, дрони та зв’язок».

Уроки, яких не засвоїли: що 40-а річниця говорить про сьогодення

Повернення ліквідаторів через 40 років — це не лише данина пам’яті. Це нагадування: коли держава приховує правду, платить за це не система, а людина. Олексій Лебединець, Микола Чудак, Анатолій Тараненко, Олексій Гарбуз — це не герої плакатів. Це люди, яких система кинула у радіоактивне пекло, а потім роками змушувала доводити право на медичну допомогу та компенсацію.

Для нашого читача — людини, що виросла у пострадянському просторі й добре знає, що таке державна брехня та її наслідки, — ця паралель не потребує розшифровки. Прип’ять порожня. Але Чорнобиль живий — як попередження. Різниця між 1986 і 2026 роком не у природі загрози. Лише в тому, хто тримає дрон — і яка держава наказала його запустити в напрямку того самого реактора, що 600 000 людей замурували ціною власного здоров’я.

Аналіз того, як FPV-дрони переписують тактику сучасної піхоти і що це означає для ведення бойових дій у 2026 році — в окремому матеріалі.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon