Kyiv Independent, проаналізувавши дані російської митниці та корпоративні реєстри Туреччини й Німеччини, задокументував маршрут промислового обладнання сукупною вартістю щонайменше $5 млн від виробників із Італії, Німеччини та Польщі до підприємств групи Миколи Тімохіна — металургійних заводів, що в 2023–2025 роках постачали компоненти для крилатих ракет Kh-101 і винищувачів Су-34. Транзитним вузлом у ланцюгу слугувала Redwing Metal — зареєстрована у Туреччині компанія, заснована у 2022 році, коли пряме постачання з ЄС до Росії стало юридично неможливим.
Остання задокументована партія вантажів прибула до виробничих майданчиків у Ступіно та Приволзьку наприкінці першої половини 2025 року — понад рік після набрання чинності санкційних рестрикцій ЄС щодо відповідних категорій промислового обладнання. Частину поставок суднобудівного обладнання Kyiv Independent відстежив до конкретного судна — корабля «Михайло Калашников»: останні вантажі до нього надійшли до середини 2025 року. Жодна з компаній-постачальників, ідентифікованих журналістами, не повідомила про відкриття регуляторних проваджень у своїх юрисдикціях станом на 8 серпня 2026 року.
- Redwing Metal і Александер Тетерсол: посередник, зареєстрований після 24 лютого
- AMR, SMK і Ростех: ланцюг від металургії до Kh-101
- M.C.M., Wolter GmbH і митний реєстр: специфікація вантажів
- «Ми не знали»: відповіді компаній і дилема кінцевого використання
- Алабуга, Drylock і системна вада правозастосування ЄС
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Redwing Metal і Александер Тетерсол: посередник, зареєстрований після 24 лютого
Серцем схеми є Redwing Metal — турецька компанія, яку Kyiv Independent встановив за реєстраційними документами. Структура власності ділиться між двома особами: 59,9% — Вейселу Дженгізу Сойлемезоглу, турецькому адвокату, 40% — Александеру Тетерсолу, нідерландському громадянину, що мешкає у Швейцарії.
Тетерсол — не нова постать у цьому промисловому ландшафті. До появи Redwing Metal він керував дистриб’юторськими мережами AMR Trading у Швейцарії, Німеччині та Сполучених Штатах. AMR Trading безпосередньо пов’язана з групою Миколи Тімохіна — кінцевим отримувачем обладнання, що проходило через Redwing Metal. На фотографії від 12 вересня 2019 року, здобутій у відкритих джерелах, Тетерсол присутній на ювілейній урочистості AMR — за три роки до введення санкцій і за три роки до появи Redwing Metal, але значно пізніше від будь-яких заяв про «обмежені знання» про природу цієї мережі.
Після лютого 2022 року пряме постачання промислових верстатів та обладнання подвійного використання з ЄС до Росії підпало під рестрикції санкційних пакетів Ради ЄС — регламенти, ухвалені між лютим 2022 і кінцем 2022 року, послідовно обмежили або заборонили постачання технологій у ключових категоріях від прецизійних верстатів до металообробного обладнання. Юрисдикційна межа, однак, проходить по кордонах союзу. Туреччина — член НАТО, кандидат на вступ до ЄС і торговий партнер Брюсселя — не зобов’язана виконувати ці регламенти. Анкара свідомо обрала балансуючу позицію: зберігає дипломатичні і торгові відносини з Москвою, водночас продаючи Україні дрони Bayraktar TB2 і залишаючись присутньою на обох ринках. Саме в цьому правовому та геополітичному просторі Redwing Metal знаходить своє операційне середовище.
На запит Kyiv Independent Тетерсол надав лаконічну відповідь: «Я є позаштатним консультантом турецької компанії Redwing Metal і маю обмежені знання про її діяльність. Наскільки мені відомо, Redwing Metal ніколи не була залучена до жодних “схем” з постачанням товарів до Росії». Жодного спростування структури власності та змісту митних записів у відповіді немає. Сойлемезоглу на запит не відповів.
Механіка роботи Redwing Metal відтворює модель, яку NewsGroup задокументував у справі напівпровідників через Гонконг: посередник у третій країні виступає юридичним власником вантажу, перериваючи документальний ланцюг між виробником ЄС і кінцевим отримувачем у Росії. На рівні угоди постачальник продав товар до Туреччини — і формально не несе відповідальності за подальше використання. Без ефективної системи перевірки кінцевого використання і без санкцій, які зробили б таке посередництво безпосередньо витратним для третіх країн-транзитерів, схема залишається відтворюваною.
Туреччина стала центральним транзитним вузлом для Росії не лише у цій справі. За даними Trade Data Monitor, на які посилаються кілька незалежних аналітиків санкційних ризиків, турецький реекспорт до Росії товарів із переліків обмежень ЄС зріс у 2022–2023 роках у кількох категоріях у три-чотири рази порівняно з довоєнним рівнем. Redwing Metal — один з документально підтверджених вузлів цього потоку, ідентифікований через митні дані, а не через агентурні джерела. Те, що компанія до сьогодні не включена до жодного санкційного переліку, є не свідченням її законності, а свідченням пріоритетів — або їх відсутності — у санкційному правозастосуванні.
AMR, SMK і Ростех: ланцюг від металургії до Kh-101
Кінцевими отримувачами обладнання, задокументованими в митних базах, є три підприємства: Aluminum Metallurg Rus (AMR), Stupino Metallurgical Company (SMK) та SMS — у минулому SMK-Snab. Усі три входять до орбіти Миколи Тімохіна, чиє ім’я відоме насамперед через сімейний зв’язок: він є зятем Ігоря Завʼялова, заступника голови «Ростеху» з 2007 року. «Ростех» — це холдинг, що об’єднує більшість великих виробників зброї Росії: від «Алмаз-Антея» і Концерну ВКО, що виробляє С-300 і С-400, до Об’єднаної авіабудівної корпорації, у складі якої — ВАТ «Сухий» — розробник Су-34. Фотографії Тімохіна разом із Завʼяловим і членами їхніх родин датуються квітнем — вереснем 2024 року — в той самий час, коли AMR і SMK безперервно постачали оборонний сектор.
За корпоративними документами, якими оперує розслідування, Тімохін також є власником часток у Всеросійському інституті легких сплавів — науковій установі, що займається розробкою матеріалів для авіаційної та ракетної промисловості. Це уточнює роль AMR і SMK у загальній структурі: вони не просто виконують замовлення «Ростеху» — вони входять до вертикалі, що охоплює і науково-дослідний сегмент.
AMR є центральною ланкою у виробничому ланцюгу. Завод виготовляє металеві конструктивні компоненти для двох стратегічних озброєнь. Перше — Су-34 «Fullback»: двомісний надзвуковий винищувач-бомбардувальник, основний ударний авіакомплекс ВПС Росії. Друге — Kh-101: стратегічна крилата ракета класу «повітря — земля», один із основних інструментів масових ракетних ударів по об’єктах критичної інфраструктури України — енергосистемах, залізничних вузлах і промислових підприємствах. Ракета оснащена оптичною системою корекції курсу і здатна літати на малих висотах, що ускладнює перехоплення засобами ПВО середньої дальності. Деталі, що виготовляє AMR, — металеві структурні компоненти, без яких серійне виробництво неможливе; саме тому обладнання для їх виробництва потрапило під санкційні обмеження ЄС.
SMK і AMR разом постачали понад 40 оборонних підприємств Росії з лютого 2022 року. Клієнтський список охоплює виробників принаймні трьох типів продуктів: крилаті і балістичні ракети різних класів, зенітні ракетні комплекси — С-300 і С-400 — а також надзвукову авіацію. Серед задокументованих замовників — виробники ракет Kh-59, тобто обладнання AMR і SMK потрапляє у щонайменше дві різні гілки ракетного виробництва Росії паралельно з основним ланцюгом Kh-101.
Тімохін паралельно набув частку в «КАМАЗі» — виробникові вантажних автомобілів, що є базовим транспортом тилового забезпечення армії; фотографія від 20 червня 2023 року фіксує його особисту присутність на заводі. Поставки від AMR і SMK до підприємств «Ростеху» — не ринкові угоди між незалежними гравцями, а структурний елемент вертикально інтегрованого ОПК, де Тімохін є з’єднувальною ланкою між технологіями Заходу і виробничими потужностями Росії. Паралельний імпорт — нафтові технології, мікрочипи, тепер металообробне обладнання — утворює систему, що відтворює себе через множину незалежних схем у різних секторах.
M.C.M., Wolter GmbH і митний реєстр: специфікація вантажів
Найконкретніший елемент розслідування — специфікація вантажів, задокументованих у митних записах. Kyiv Independent ідентифікував щонайменше дві компанії-виробники з ЄС, чиї поставки відстежені з підтвердженням серійних і специфікаційних ідентифікаторів безпосередньо до підприємств Тімохіна.
Перша — M.C.M., італійський виробник прецизійних верстатів. Чотири токарні верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ) виробництва M.C.M. надійшли до SMK наприкінці 2023 року. Верстати з ЧПУ — класичний «товар подвійного використання»: у цивільному машинобудуванні вони забезпечують точну механічну обробку металів, але є необхідним обладнанням і для виробництва ракетних корпусів, корпусів двигунів і авіаційних компонентів. Саме цей подвійний потенціал є підставою для їх включення до санкційних обмежень ЄС щодо Росії. У відповідь на запит Kyiv Independent M.C.M. заявила, що «угода прямо забороняла реекспорт до країн, регіонів чи суб’єктів, що підпадають під обмежувальні заходи», і що компанія не знала про подальше переправлення вантажу. Антиреекспортна клаузула присутня в угоді — але механізм перевірки її виконання після поставки до Redwing Metal, вочевидь, не існував.
Друга — Wolter GmbH, німецький виробник вентиляційного обладнання. Корабельні вентилятори компанії відстежені до SMS — суднобудівної структури в групі Тімохіна: вантаж вартістю $1,3 млн призначався для суден ВМФ Росії. Генеральний директор Міхаель Крессе прокоментував, що продукція «могла бути отримана через різні канали, включно з дистриб’юторами», і що компанія «не буде постачати жодному клієнту, якщо підозрює реекспорт». Те, що конкретний покупець — Redwing Metal — мав задокументовані зв’язки з кінцевим отримувачем у Росії через Тетерсола, у відповіді не прокоментовано.
Повний митний реєстр охоплює ширший перелік: термічні печі для металообробки, гідравлічні преси, машини для попереднього складання алюмінієвих дисків, стрічкові конвеєри, суднові якорі й швартовні лебідки, бортові системи очищення стічних вод. Польська компанія Alwo, іспанські та чеські виробники також фігурують у документах; власник Alwo Ярослав Яблонський відповів однозначно: «Нашої продукції там не повинно бути». Загальна задокументована вартість постачань — щонайменше $5 млн, де $1,3 млн — суднобудівне обладнання для ВМФ, решта — верстати й металообробне устаткування для AMR і SMK.
«Це не випадковий кошик звичайних промислових товарів. Це ключові потужності для сучасної металургійної виробничої лінії, які потенційно можуть підтримувати оборонно-промислову базу Росії»
Алекс Башинський, Global Sanctions Training Institute
Ерленд Бйортведт із консалтингової компанії Corisk підтвердив оцінку через незалежний аналіз специфікацій: «Поставки можна вважати порушенням, оскільки задекларовані ідентифікатори продукції точно збігаються з тими самими ідентифікаторами, що прямо заборонені до експорту регламентами ЄС». Збіг серійних ідентифікаторів, за словами Бйортведта, виключає версію технічної помилки у класифікації товарів.
«Ми не знали»: відповіді компаній і дилема кінцевого використання
Відповіді виробників утворюють послідовний патерн. M.C.M. посилається на антиреекспортну клаузулу — документ, що юридично захищає компанію, але фактично означає або недостатню перевірку кінцевого користувача, або свідоме делегування відповідальності посереднику. Wolter GmbH апелює до «різних каналів» — конструкція, що переміщує відповідальність до невстановленого посередника. Alwo визнає, що продукція не повинна була туди потрапити, — але не описує, яких заходів запобігання компанія вжила до відвантаження.
Схема «правдоподібного заперечення» є класичним інструментом у практиці санкційного комплаєнсу. Її механіка проста: виробник продає товар до Туреччини або Грузії, покупець — компанія на кшталт Redwing Metal — не перебуває у жодному санкційному списку, угода відповідає формальним вимогам щодо кінцевого користувача, оскільки задекларований кінцевий користувач — Туреччина. Подальший реекспорт відбувається за межами юрисдикції виробника. Без ефективної системи перевірок і моніторингу постфактум або без вторинних санкцій, які зробили б таке посередництво безпосередньо витратним для Redwing Metal, схема самовідтворюється.
Регламент ЄС про подвійне використання зобов’язує виробників отримувати дозвіл і підтверджувати кінцевого користувача для конкретного переліку товарів, включно з верстатами вище певного класу точності. Однак механізм верифікації кінцевого користувача — end-user certificate — у більшості держав ЄС базується на самодекларуванні: імпортер підписує заяву, яку виробник зберігає як юридичне прикриття. Незалежна перевірка того, чи продовжує вантаж рух після транзитного пункту, у практиці малих і середніх виробників фактично відсутня. Реєстрація митних ідентифікаторів у базах даних кінцевого призначення — як це зробили журналісти Kyiv Independent — є ресурсомісткою роботою, яку ні M.C.M., ні Wolter GmbH самостійно не проводили або не оприлюднювали.
Ключову роль тут відіграє особистий бекграунд Тетерсола. Його документально підтверджена присутність на корпоративному заході AMR у 2019 році і попередня робота в дистриб’юторській мережі AMR Trading — не збіг обставин, а свідчення інституційного знайомства з цією мережею до заснування Redwing Metal. З точки зору належної обачності, будь-яка компанія-постачальник, що виявила б ці зв’язки в рамках перевірки контрагента, мала б застосувати посилену процедуру верифікації кінцевого використання. Того, що таку перевірку було здійснено, у матеріалах розслідування не задокументовано.
Алабуга, Drylock і системна вада правозастосування ЄС
Справа Redwing Metal — не ізольований випадок, а елемент ширшого патерну. Одночасно з матеріалом про верстати Kyiv Independent опублікував розслідування про бельгійську Drylock Technologies — виробника засобів гігієни, що продовжує роботу в Алабузькій особливій економічній зоні. Алабуза — не звичайна ВЕЗ: там розміщено найбільший у Росії завод з виробництва ударних дронів Shahed-136, якими систематично вражаються українські міста. Дедлайн для виходу Drylock з зони минув 25 січня 2026 року; жодного дозволу на виняток бельгійська служба економіки не видала; виробництво тривало, а корпоративна сторінка публікувала вітання з нагоди «Дня ВДВ» і «Дня ВМФ» Росії. Уповноважений ЄС із санкцій Девід О’Салліван констатував: «Алабуга широко відома як центр виробництва дронів Shahed». Два матеріали Kyiv Independent — про верстати й підгузки — описують одну і ту саму системну ваду на різних рівнях і з різних боків кордону ЄС.
Санкційні пакети ЄС побудовані як обмеження для резидентів союзу — не як механізм екстериторіального контролю. Вони забороняють M.C.M. продавати верстати безпосередньо до Росії. Вони не зобов’язують Туреччину утримуватися від ре-продажу. Вторинні санкції — інструмент, що примусив би треті країни вибирати між ринком ЄС і ринком Росії — обговорюються в Брюсселі з весни 2022 року, але не отримали консенсусного схвалення: проти виступають держави-члени з активними торговими відносинами з Туреччиною, Індією та ОАЕ. 40 відкритих справ про обхід санкцій і жодного вироку на Кіпрі — ілюструє ту саму логіку вже всередині самого союзу. Дистанція між документуванням порушення і порушенням провадження однаково велика незалежно від того, де розташована прогалина — у Нікосії чи Анкарі.
Великі торгові доми — Glencore, Trafigura, Vitol — десятиліттями демонстрували, як розрив між наміром регулятора і правозастосуванням перетворюється на комерційну модель. Redwing Metal — менший за масштабом, але ідентичний за принципом вузол у тій самій системі. Ключова відмінність одна: доказова база, зібрана Kyiv Independent через митні реєстри і корпоративні документи, є доказами у форматі, що витримає судовий розгляд. Задокументований ланцюг від постачальника до отримувача через встановленого посередника дає регуляторам юридичну основу для дії — якщо на це є воля.
На відміну від деяких попередніх розслідувань санкційних обходів, де ланцюг відновлювався через посередників-«одноденок» без встановлених зв’язків з кінцевим отримувачем, справа Redwing Metal має унікальний аспект: Тетерсол задокументовано пов’язаний з AMR ще до 2022 року. Це перетворює «правдоподібне заперечення» — «ми не знали, хто є кінцевим користувачем» — на значно менш переконливу позицію. Будь-яка юридична особа, що виявила б цей зв’язок у рамках стандартного due diligence контрагента, мала б або відмовитись від угоди, або отримати додаткові гарантії і незалежну верифікацію місця доставки. Що саме зробили конкретні постачальники і чи виконали вони цей крок — невідомо з тих відповідей, що отримав Kyiv Independent.
«Неможливо купити такі товари, як верстати з ЧПУ, безпосередньо в ЄС для доставки до Росії — у цьому випадку санкції є ефективними»
Роман Стеблівський, Рада економічної безпеки України, коментар Kyiv Independent
Формально твердження Стеблівського правильне. Але справа Redwing Metal доводить зворотне: заборона прямого постачання не зупинила верстати M.C.M. до SMK — вона лише підвищила транзакційні витрати для Тімохіна. Механізм Redwing Metal — не законодавча прогалина, що потребує нового регулювання: це вказівка на відсутність правозастосування вже ухвалених норм, яке у своєму нинішньому форматі спрацьовує лише проти прямих маршрутів. Митний ланцюг від Мілана і Берліна до Ступіно відстежений і задокументований. Питання залишається за Брюсселем, Римом і Берліном.
Kyiv Independent опублікував матеріал 8 серпня 2026 року. Відповідно до даних митних баз, остання зафіксована поставка обладнання до підприємств Тімохіна датована першою половиною 2025 року — понад рік після завершення законного терміну для більшості відповідних категорій. Redwing Metal станом на цю дату не фігурує ні в санкційних списках ЄС, ні в переліках Офісу з контролю іноземних активів США OFAC. Архів наших матеріалів з корпоративних розслідувань фіксує закономірність: від документування до порушення провадження — у справах від Cum-Ex до тіньового флоту Росії — відстань вимірюється роками. Питання в тому, чи відрізниться ця справа від попередніх.
Бельгійська служба економіки — відомство, яке мало б видати дозвіл на виняток Drylock Technologies — у відповідь на запит Kyiv Independent зазначила, що «варіанти відступу, передбачені у відповідному регламенті, є винятками із загальної заборони». Це юридично коректна формуляція, але вона не пояснює, чому загальна заборона в конкретних випадках не застосовується без відступу — і не застосовується місяцями після закінчення дедлайну. Та сама логіка визначає зволікання з включенням Redwing Metal до санкційних переліків.
Джерела: Kyiv Independent, «Investigation: How EU machinery keeps feeding Russian missile makers» · Kyiv Independent, «Belgian company seeks exception to keep operating in Russia’s drone hub»
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
