
Група BBC Verify встановила 1 серпня, що підсанкційний російський суховантаж Mikhail Britnev вивантажив у тоголезькому порту Ломе партію військової техніки, яку аналітики повʼязують із колоною бронемашин, знятою державним телебаченням Малі в Бамако 25 липня. Судно перебуває у списку Мінфіну США з 1 травня 2024 року і вимкнуло транспондер одразу після проходу Ла-Маншем.
Це вже другий задокументований за пів року рейс із балтійського порту Балтійськ до Західної Африки з військовим вантажем на борту. Перший — суховантаж Sabetta — розвантажився в гвінейському Конакрі в березні.
- Балтійськ, Ла-Манш, Ломе: маршрут, який частково зник з екранів
- IMO 9081370: що саме внесли до списку OFAC
- Sabetta і Конакрі: та сама схема за пʼять місяців до цього
- Того, яке підписало угоду з Москвою у березні 2025-го
- Кідаль, Анефіс і паливна блокада: навіщо хунті триста машин
- Хто саме воює: від «Вагнера» до відомчої структури Міноборони
- Табричат, 18 липня: девʼятнадцять полонених і відео на двох каналах
- Золото, яке так і не стало російським
- Людина, яка виписала собі пʼять років
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Балтійськ, Ла-Манш, Ломе: маршрут, який частково зник з екранів
Дані трекінгу, які переглянула BBC Verify, показують, що Mikhail Britnev вийшов із Балтійська 18 червня 2026 року, обійшов Данію, перетнув Північне море і зайшов у Ла-Манш. Кореспондент BBC Verify Метт Мерфі пише, що судно йшло каналом у супроводі великого десантного корабля проєкту 775 (за класифікацією НАТО — Ropucha). Міністерство оборони Великої Британії коментувати ескорт відмовилося.
Цю деталь можна перевірити за незалежним джерелом. Британське профільне видання Navy Lookout повідомило 26 червня, що фрегат HMS Somerset «супроводжував великий десантний корабель проєкту 775 RFS Aleksander Shabalin і судно MV Mikhail Britnev у Ла-Манші цього тижня». Тобто зв’язка «десантний корабель плюс цивільний суховантаж» була зафіксована не лише російськими і не лише BBC-івськими засобами — її бачив і супроводжував британський флот. Navy Lookout, щоправда, називає Britnev танкером; за реєстровими даними це універсальний суховантаж.

Після виходу з Ла-Маншу транспондер AIS замовк. За даними BBC Verify, судно зникло з систем стеження приблизно на два тижні і зʼявилося знову лише перед заходом у тоголезький порт. Пришвартувалося воно в Ломе 9 липня.
Вимкнення транспондера — не технічна випадковість. Конвенція SOLAS вимагає постійної роботи AIS для суден понад 300 тонн валової місткості; вимикати його дозволено лише тоді, коли капітан вважає, що передача даних загрожує безпеці судна, і зобовʼязаний занести це рішення до судового журналу. На практиці «тиша» на два тижні на маршруті, де немає піратської загрози, — стандартний елемент санкційної логістики, описаний на прикладі «тіньового флоту» нафтових танкерів. Реальні райони ризику виглядають інакше: про них ішлося в матеріалі про захоплення сомалійськими піратами танкера Asana біля Ємену. Сам метод відновлення маршруту за супутниковими знімками і слідами AIS — типова робота, якій присвячений наш архів OSINT-розслідувань.
Що саме було на палубі, встановлювали за супутниковими знімками, зробленими до відходу з Балтійська. Опитані BBC Verify фахівці описали вантаж як суміш вантажівок загального призначення, бронетранспортерів типу БТР і легких машин піхоти. Аналітики оборонного розвідувального агентства Janes сказали BBC, що техніка такого складу придатна і для логістики та маневрових завдань, і для безпосередніх бойових операцій.
Точнішу розкладку — з поділом на конкретні типи машин — 30 липня опублікував американський Institute for the Study of War у своєму огляді Africa File. BBC до такої деталізації не йде і залишається на рівні описових категорій. Це не суперечність між джерелами, а різний поріг обережності: супутниковий знімок дозволяє впевнено відрізнити вантажівку від бронемашини, але надійно порахувати модифікації БМП по силуету згори складніше.
Далі техніка йшла суходолом. Малійське державне телебачення, показуючи колону 25 липня, повідомило, що вона прибула з порту Ломе — тобто пройшла через територію Того і Буркіна-Фасо, де при владі теж стоїть військова хунта, орієнтована на Москву. Це приблизно 1700 кілометрів дорогами, які останні три роки регулярно перерізають озброєні угруповання.
IMO 9081370: що саме внесли до списку OFAC
Судно Mikhail Britnev потрапило до списку особливо позначених осіб (SDN) Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США 1 травня 2024 року — у пакеті майже з 300 нових позначень, спрямованих проти російської військово-промислової бази і компаній третіх країн, що її обслуговують.
Запис у списку виглядає так: MIKHAIL BRITNEV (UBCW9) General Cargo Russia flag; Vessel Registration Identification IMO 9081370 (vessel) [RUSSIA-EO14024] (Linked To: EKO SHIPPING LIMITED LIABILITY COMPANY). Програма RUSSIA-EO14024 — це виконавчий указ президента США, доповнений указом 14114 у грудні 2023 року, який дозволив вводити вторинні санкції проти іноземних банків, що обслуговують такі операції.
Судновласник — ТОВ «Еко Шиппінг», зареєстроване в Архангельську, ІПН 2901223574. Разом із головною компанією того ж дня під санкції потрапили ще кілька суден того ж флоту, зокрема «Мангазея», «Мис Дежньова» і «Мис Флора». Перелік позначень від 1 травня 2024 року опублікований на сайті OFAC. У самому пресрелізі Мінфіну ані «Еко Шиппінг», ані Britnev у тексті не згадані жодного разу — вони є лише в доданому переліку. Це типова ситуація, через яку санкційні позначення суден часто не потрапляють у новини взагалі.
У червні 2026-го список поповнили ще дві юрисдикції. Канада внесла судно до свого переліку за Законом про спеціальні економічні заходи 16 червня. Головне управління розвідки Міноборони України додало його до бази «Війна і санкції» 9 червня.
Практичний ефект усіх трьох позначень видно з рейсу. Судно вийшло з російського порту, пройшло під наглядом британського фрегата через води НАТО, розвантажилося в порту країни, що не запроваджувала санкцій, і повернулося. Жоден із цих етапів не порушує законодавство Того. Санкції США і Канади діють екстериторіально лише через доларову систему і через ризик вторинних санкцій для контрагентів — а тоголезький портовий оператор, який приймає швартовий кінець, під ці механізми потрапляє тільки теоретично.
Схожу структурну діру ми вже описували на прикладі західних мікрочипів, що потрапляють у російську зброю через посередників у Гонконзі: механізм працює доти, доки останній контрагент у ланцюгу не має активів у юрисдикції, що застосовує обмеження.
Sabetta і Конакрі: та сама схема за пʼять місяців до цього
Липневий рейс не був першим. BBC Verify зазначає, що Балтійськ став перевалковим пунктом для кількох суден, які вивозили військові матеріали до Західної Африки, і називає суховантаж Sabetta, зафіксований при завантаженні військової техніки в лютому.
Рейс Sabetta задокументований набагато детальніше — і не британцями. 14 квітня 2026 року редакція France 24 Observers опублікувала розбір під назвою «Як російське судно під санкціями доставило бронетехніку до Малі». Матеріал спирався на роботу трьох OSINT-груп — SONARROW, Nomade Sahélien і Wamaps — і на супутникові знімки завантаження в Балтійську.
За реєстровими даними Sabetta — універсальний суховантаж, IMO 9347061, довжина 143,14 метра, дедвейт 17 295 тонн, збудований у 2006 році на верфі Xingang. Оператор — ТОВ «ТК Північний проєкт». Під американські санкції судно потрапило ще в травні 2022 року — разом із пʼятнадцятьма іншими суднами тієї ж компанії. Тобто на момент рейсу воно перебувало в списку майже чотири роки.
Склад вантажу, за France 24, був змішаний: китайські бронемашини CS/VP14, CS/VN9 і Dongfeng Mengshi поряд із російськими БМП-3, «Тигр» і ВПК-«Урал». Ескортував судно через Ла-Манш великий десантний корабель «Александр Шабалін» — той самий, який через чотири місяці супроводжуватиме Britnev.
Дата прибуття до Конакрі в різних джерелах різна, і це той випадок, коли розбіжність варто показати, а не згладжувати. Видання The Insider із посиланням на Starboard Maritime Intelligence називає 9 березня. Група Wamaps фіксує прихід на рейд 11 березня. France 24 пише про швартування 19–21 березня — після приблизно девʼяти днів очікування на зовнішньому рейді. Ці версії узгоджуються між собою, якщо припустити, що судно прийшло на рейд на початку березня, а до причалу стало наприкінці другої декади — але жодне джерело не формулює це саме так.
З Конакрі техніка йшла до Бамако близько 995 кілометрів. Гвінейський порт має довгу історію в схемах постачання зброї російським партнерам у регіоні; про те, як влаштований гвінейський ресурсний контур і хто на ньому заробляв, ми писали в матеріалі про запуск Симанду через пʼятнадцять років після хабарів Штайнмеца.
Українське ГУР у своїй базі формулює це коротко: у лютому–березні 2026 року судно перевезло військовий вантаж із порту Балтійськ до порту Конакрі. Незалежного підтвердження від Reuters, Lloyd’s List чи Le Monde щодо рейсу Sabetta знайти не вдалося — це залишається реконструкцією OSINT-спільноти і France 24.
Ще один епізод BBC Verify згадує без назви судна: 6 червня в Балтійську спостерігали завантаження військової техніки на танкер, який узагалі не відображався в системах трекінгу.
Того, яке підписало угоду з Москвою у березні 2025-го
BBC пише, що уряд Того «поглиблює звʼязки з Кремлем і підписав угоду про військове співробітництво з Москвою наприкінці минулого року». Формулювання неточне, і це видно з першоджерела.
Угоду між урядами Росії і Тоголезької Республіки про військове співробітництво підписали 27 березня 2025 року в Ломе і 3 квітня 2025 року в Москві. Державна дума ратифікувала її 7 жовтня 2025-го. Володимир Путін підписав закон про ратифікацію 15 жовтня 2025 року. «Кінець минулого року» стосується ратифікації, а не підписання — між двома подіями пройшло понад пів року.
Зміст угоди, за офіційним описом, охоплює спільні навчання, підготовку тоголезького персоналу, обмін інформацією з питань безпеки, порядок фінансування, умови проведення спільних місій, режим конфіденційності та безоплатну екстрену медичну допомогу. Виконавчі відомства — Міноборони Росії і Міністерство збройних сил Того.
Чого в тексті немає — так це положень про продаж озброєнь, обмін розвідданими чи окремий дозвіл російським суднам заходити в Ломе. Такі формулювання зустрічаються в переказах, але не в опублікованих документах. Порт Ломе — найбільший контейнерний хаб Західної Африки з глибоководним причалом, і заходити туди російському суховантажу не потрібно окремої угоди.
Політичний контекст зближення відстежується за візитами. Президент Фор Ґнассінгбе зустрічався з Путіним у Кремлі 19 листопада 2025 року. Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов прилетів до Ломе 8 березня 2026-го.

Кідаль, Анефіс і паливна блокада: навіщо хунті триста машин
Постачання має сенс тільки в контексті того, що відбувається на землі. А відбувається найгірший для малійської хунти рік за все її правління.
25 квітня 2026 року угруповання «Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін» (JNIM), повʼязане з «Аль-Каїдою», і туарезький Фронт визволення Азаваду (FLA) вперше провели скоординований одночасний наступ по всій країні. Удари прийшлися по Бамако, Каті, Севаре, Мопті, Гао і Кідалю. Під час підриву начиненого вибухівкою автомобіля в Каті загинув міністр оборони Малі генерал Садіо Камара.
Того ж дня Кідаль перейшов під контроль FLA і JNIM. Російський «Африканський корпус» вийшов із міста за домовленістю з туарегами. Далі впали Аґельхок (27 квітня), Лаббезанга (27 квітня, під контроль угруповання «Ісламська держава в Сахелі»), Хомборі (30 квітня) і Тессаліт (близько 1 травня). Наприкінці квітня хунта і росіяни залишили Інтахаку — найбільший майданчик кустарного видобутку золота на півночі країни, де працює до чотирьох тисяч старателів.
4 липня повстанці зайшли в Анефіс. Малійська армія за підтримки «Африканського корпусу» відбила місто приблизно 9–11 липня. Ціна відома з першоджерела: начальник генштабу Малі генерал Жан Елізе Дао 12 липня публічно назвав втрати.
«Я шкодую про втрату близько 30 осіб, 30 загиблих мучеників. У нас також близько 60 поранених, зокрема важких».
Генерал Жан Елізе Дао, начальник генштабу збройних сил Малі, заява 12 липня 2026 року, цитата за Al Jazeera
Паралельно діє паливна блокада. JNIM оголосило її 3 вересня 2025 року вустами речника Абу Хузейфи аль-Бамбарі. Малі імпортує близько 95% пального автотранспортом, і перекриття магістралей виявилося ефективнішим за будь-який штурм. За супутниковим аналізом Bellingcat, опублікованим 3 грудня 2025 року, знищено понад 300 бензовозів.
Наслідки були негайні. З 27 жовтня по 9 листопада 2025 року в країні закрили школи й університети — про це оголосив міністр освіти Амаду Сі Саване. 28 жовтня посольство США закликало американців «виїхати негайно», 7 листопада те саме зробила Франція. 28 квітня 2026 року JNIM оголосило окрему блокаду безпосередньо Бамако. Станом на кінець липня вона залишалася чинною.
Масштаб видно за статистикою. За даними проєкту ACLED, наведеними агентством AP 31 липня 2026 року, кількість загиблих від нападів бойовиків у Малі за перші сім місяців 2026-го зросла на 35% — до 3 435 проти 2 546 за той самий період 2025 року.
У такій ситуації партія вантажівок і бронетранспортерів — не парадна допомога, а спроба відновити мобільність армії, яка втратила і техніку, і дороги. Чарлі Верб, аналітик Aldebaran Threat Consultants, сказав BBC, що нове постачання може дати малійським і російським силам достатньо сил для контрнаступів у втрачені райони.
«Кремль підтримує стабільну військову підтримку відтоді, як конфлікт увійшов у нову фазу 25 квітня, — завозячи свіжі сили, зброю і техніку. Постачання показує, що попри недавні невдачі Малі залишається центральним для російської стратегії в Африці, а «Африканський корпус» — ключовою опорою Бамако в боротьбі з бойовиками».
Чарлі Верб, аналітик Aldebaran Threat Consultants, коментар BBC Verify, 1 серпня 2026 року
Хто саме воює: від «Вагнера» до відомчої структури Міноборони
Російська військова присутність у Малі почалася наприкінці 2021 року — після того, як хунта розірвала оборонну співпрацю з Парижем і французька операція «Бархан» пішла з країни у 2022-му. Спершу це була ПВК «Вагнер».
6 червня 2025 року «Вагнер» оголосив у Telegram про вихід: «Місія виконана. ПВК «Вагнер» вирушає додому». Того ж дня «Африканський корпус» опублікував власну заяву про те, що російський контингент залишається. Формальної дати передачі повноважень чи публічного наказу про неї не існує — зміна відбулася де-факто, і головна її суть у тому, що структура перейшла під пряме підпорядкування Міноборони Росії.
Оцінки чисельності різняться, і кожну треба атрибутувати окремо. Розслідувальна організація The Sentry у квітневому звіті 2026 року Doubling Down наводить цифру «щонайменше 1 500 осіб», посилаючись на інтервʼю з високопосадовцем малійської армії в Бамако в січні 2026-го. Американські посадовці, яких цитувала AP у червні 2025 року, говорили про близько 2 000 найманців. Українське видання Defense Express у липні 2026-го оцінювало контингент у 1 500 осіб.
Спосіб дій структури задокументований правозахисниками. Human Rights Watch опублікувала 31 липня 2026 року розслідування удару 15 червня по селу Кирнія в області Мопті: літак Су-24 убив вісьмох цивільних — трьох дітей, жінку і чотирьох чоловіків.
«Літаки контрольованого російським урядом «Африканського корпусу» вбили цивільних у малійському селі, схоже, знехтувавши законами війни».
Іларія Аллегроцці, старша дослідниця Human Rights Watch по Сахелю, заява 31 липня 2026 року
Табричат, 18 липня: девʼятнадцять полонених і відео на двох каналах
Війна, у яку заходить російська техніка, ведеться без правил з обох боків. Найсвіжіший задокументований епізод стосується не російських і не урядових сил, а повстанців.
У суботу 18 липня 2026 року колону малійських військових, що рухалася з Анефіса на Бурем, атакували з засідки біля села Табричат у окрузі Бурем області Гао. Amnesty International оприлюднила 29 липня результати аналізу відеоматеріалів із місця.
Організація вивчила 12 із 17 отриманих відео. На трьох із них видно щонайменше 19 солдатів, які здаються в полон. На іншому пʼятеро озброєних чоловіків стріляють по людях, що лежать на землі. На двох роликах на машинах нападників помітний білий прапор JNIM. Частина відео поширювалася через Telegram-канал, повʼязаний із «Вагнером». Відповідальність за напад узяли спільно FLA і JNIM.
«На відео, які переглянула Amnesty International, чітко видно, що солдати були hors de combat, перш ніж їх піддали жорстокому поводженню і вбили в стилі страти. Докази воєнних злочинів незаперечні».
Усман Діалло, старший дослідник по Сахелю регіонального офісу Amnesty International у Західній і Центральній Африці, заява 29 липня 2026 року
Управління Верховного комісара ООН з прав людини виступило зі своєю заявою на шість днів раніше — 23 липня, засудивши катування і вбивство малійських військових, які здалися.
Симетричний епізод із протилежного боку задокументований значно раніше і значно масштабніше. З 27 по 31 березня 2022 року в селищі Мура округу Джене області Мопті малійські війська разом з іноземним військовим персоналом провели пʼятиденну операцію. Звіт ООН з прав людини, опублікований 12 травня 2023 року, встановив «вагомі підстави вважати, що понад 500 осіб було вбито — переважна більшість страчена без суду». Серед загиблих близько 20 жінок і 7 дітей. Ще 58 жінок і дівчат зазнали зґвалтувань або сексуального насильства; це насильство звіт приписує саме малійським силам. Слідчі зафіксували чотири братські могили і встановили імена 238 загиблих.
Свідки описували «озброєних білих чоловіків», які говорили невідомою мовою, діяли поряд із малійськими силами і подекуди виглядали так, ніби керували операцією. Назви «Вагнер» у звіті немає — ООН зафіксувала лише малійське пояснення про російських «інструкторів». 18 квітня 2023 року управління надіслало ноти малійській і російській владі. Відповіді не надійшло від жодної.

Золото, яке так і не стало російським
Найпоширеніша спрощена теза про російську присутність у Сахелі звучить як «росіяни забрали золото». Документально вона не підтверджується — принаймні не в тому вигляді, у якому її переказують.
Жодного гірничого концесійного дозволу на видобуток золота в Малі російська структура публічно не отримувала. Звіт The Sentry від квітня 2026 року прямо констатує, що «Вагнеру» не вдалося зайти в золотий сектор країни. Історія з Інтахакою — це історія силового контролю, а не власності: 9 лютого 2024 року бійці «Вагнера» разом із малійськими військовими прибули на майданчик гелікоптерами і витіснили звідти туарезьке угруповання, наступного дня пішовши. У жовтні 2025-го на майданчик зайшла малійська армія. Наприкінці квітня 2026-го його передали коаліції FLA і JNIM.
Реальна економічна конструкція виглядає інакше — це державне підприємство з міноритарним російським партнером. 28 жовтня 2024 року в Бамако Ассімі Ґоїта прийняв Ірека Саліхова, голову ради директорів татарстанської групи «Ядран», і сторони оголосили протокол про будівництво афінажного заводу. Рішення оформили декретом Ради міністрів 28 травня 2025 року. Підприємство називається SOROMA-SA, майданчик — Сену під Бамако, площа пʼять гектарів, статутний капітал 600 мільйонів франків КФА. Розподіл часток: 62% у малійської держави, 38% у «Ядрану» та партнерів. Заявлена потужність — 200 тонн на рік; сама компанія в коментарі «Интерфаксу» говорила про 100 тонн на першій черзі з можливістю розширення.
Закладку заводу провели 16 червня 2025 року. Ґоїта пояснив логіку так: з 1980 року малійське золото вивозиться на афінаж і продаж до ОАЕ, ПАР і Швейцарії, що позбавляє країну значних доходів. Станом на серпень 2026 року незалежних повідомлень про введення заводу в експлуатацію немає.
Решта російсько-малійського портфеля — це переважно рамкові домовленості: міжурядова угода з «Росатомом» від 23 червня 2025 року, ліцензія Uranium One Group на літієву ділянку Бугула площею 200 квадратних кілометрів у регіоні Бугуні (липень 2024), сонячна станція «НоваВінд» у Сананкороба (травень 2024), супутникова угода «Главкосмосу» з Малі, Буркіна-Фасо і Нігером (вересень 2024) і постачання 160–200 тисяч тонн нафтопродуктів і сільгосппродукції, оголошене 24 жовтня 2025 року.
Порівняння з іншими африканськими сюжетами тут доречне. У Судані золото працює як пряма валюта війни — про механіку ми писали, коли суданський суд заочно засудив главу RSF Хемедті до страти. У Конго обсяги контрабандного металу вимірюються тоннами при санкціях на кілограми — це розбір справи в Міжнародному суді ООН щодо Гасабо. Малійський випадок від них відрізняється: тут Москва отримує не метал, а політичну ренту і плацдарм, а рахунок за це виставляється у вигляді контрактів, кредитів і поставок пального.
Людина, яка виписала собі пʼять років
Отримувач цієї техніки має точний юридичний статус. Генерал Ассімі Ґоїта прийшов до влади через два перевороти — у серпні 2020-го і травні 2021 року. Обіцяна передача влади цивільним мала відбутися в березні 2024-го; вона не відбулася.
3 липня 2025 року Національна перехідна рада — призначений хунтою орган, що виконує функції парламенту, — одноголосно ухвалила закон, який надає Ґоїті президентський мандат на «пʼять (05) років, поновлюваний стільки разів, скільки буде потрібно, доки країну не буде замирено». Без виборів. За документ проголосували 131 зі 147 присутніх членів. Голова ради Малік Діав назвав це «важливим кроком уперед у відбудові Малі». 8 липня 2025 року Ґоїта підписав закон. Це дає йому легальні підстави правити щонайменше до 2030 року.
Після загибелі генерала Камари в квітні 2026-го Ґоїта, за наявними повідомленнями, замкнув на себе й оборонний портфель.
Санкційний режим США проти російського флоту побудований під фінансову інфраструктуру: він відрізає судно від доларових розрахунків, страхування і західних портів. Проти рейсу «російський порт — африканський порт країни, що санкцій не запроваджувала» він не працює взагалі, і випадок Britnev показує це в чистому вигляді — судно під санкціями двох країн Заходу пройшло під наглядом фрегата третьої, розвантажилося і повернулося. Ефективним інструментом тут була б не нова позначка в списку SDN, а тиск на портових операторів і страховиків у Ломе та Конакрі, чого поки не робить ніхто.
Паливна блокада Бамако, оголошена JNIM 28 квітня, станом на кінець липня 2026 року діяла. Британське Міноборони на запит BBC Verify щодо ескорту Ла-Маншем не відповіло. Судно Mikhail Britnev залишається у списку OFAC під ідентифікатором IMO 9081370.
Джерела: BBC Verify, «Russian ship defies sanctions to send military vehicles to Mali» · Amnesty International, «Mali: Evidence of war crimes by armed groups in Gao region» · Human Rights Watch, «Mali: Russia’s Africa Corps Airstrikes Kill Civilians» · US Treasury OFAC, Recent Actions 01.05.2024
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon





