Гаазький суд засудив організатора масакри у Руанді до довічного

Гаазький окружний суд 28 серпня 2026 року засудив 67-річного громадянина Нідерландів Євгена Н. до довічного ув’язнення за геноцид і воєнні злочини: у квітні 1994 року він організував масову різанину на стадіоні Byiza в Мбазі (південь Руанди), де загинули приблизно 3 000 тутсів. Суд встановив, що підсудний особисто кинув гранату у натовп біженців і наказав хутуським бойовикам не випускати нікого зі стадіону.

Стадіон Byiza: квітень 1994-го, приблизно 3 000 убитих

До нападу на стадіон Євген Н. очолив рейди на два переважно тутуські квартали в Мбазі – будинки грабували й підпалювали. Потім він приєднався до натовпу озброєних хутусів, які оточили стадіон Byiza, де тутуські сім’ї шукали захисту від різанини, що вже охопила сусідні вулиці.

У вироку гаазького суду зафіксовано деталі: «Підсудний давав хутуським бойовикам, що були присутні, інструкції не дозволяти жодному тутсі покинути стадіон». Під час атаки «в тутсів стріляли, їх закидали камінням і гранатами. Одну гранату кинув підсудний». Ті, хто вижив після вибуху, були добиті зброєю ближнього бою.

Усього на стадіоні і прилеглій території загинуло близько 3 000 осіб. Геноцид у Руанді тривав 100 днів – з квітня по липень 1994 року. За оцінками ООН, загальна кількість жертв серед тутсів і помірних хутусів перевищила 800 000 осіб.

Від Руанди до Еде: 1998-2024

Євген Н. залишив Руанду в 1998 році й оселився у нідерландському місті Еде. Він отримав нідерландське громадянство. У 2014 році Руанда офіційно вимагала його видачі – нідерландське законодавство забороняє екстрадицію власних громадян, тому запит відхилили.

Замість того, щоб передати підозрюваного Кігалі, нідерландська прокуратура у 2020 році відкрила власне кримінальне провадження. Слідчі виїхали до Руанди і допитали більш ніж 30 свідків — очевидців подій у Мбазі. Арешт в Нідерландах відбувся у 2024 році. Судовий процес будувався виключно на показаннях свідків — фізичних доказів понад три десятиліття після злочину практично не залишилося.

Прокуратура, захист і позиція суду

Прокурори у підсумковій промові сформулювали питання прямо: «Якщо жахливі злочини підозрюваного — в яких не один, а приблизно 3 000 невинних людей були буквально знищені, в яких підозрюваний особисто кинув гранату на стадіон — не заслуговують довічного ув’язнення, то що тоді заслуговує?»

Адвокати захисту вимагали виправдання за всіма пунктами, стверджуючи, що їхній клієнт «зробив усе, щоб запобігти геноциду». Сам Євген Н. описував себе як жертву: він заявляв, що втратив десятки родичів під час різанини, і заперечував участь у будь-яких убивствах упродовж усього процесу.

Суд відхилив позицію захисту повністю. У мотивувальній частині вироку зазначено, що дії підсудного відображали «значну зневагу до людської гідності та людського життя». Суд призначив довічне ув’язнення — максимальну міру покарання за нідерландським кримінальним кодексом.

Принцип, що не визнає кордонів: нідерландська практика і рахунок МТКР

Вирок став можливим завдяки принципу універсальної юрисдикції — правовому механізму, що дозволяє національним судам переслідувати воєнні злочини і геноцид незалежно від того, де злочин вчинено і яке громадянство мав підозрюваний. Нідерланди і до цього засуджували підозрюваних у причетності до руандського геноциду за тим самим принципом. Схожі справи розглядали суди Бельгії, Франції, Швеції, Канади і Фінляндії.

Міжнародний кримінальний трибунал по Руанді (МТКР) — заснований у 1994 році і закритий у 2015-му — виніс 61 обвинувальний вирок за 26 років роботи. З урахуванням рішень руандських судів і десятків справ у Європі загальна кількість засуджених залишається непорівнянно малою відносно масштабу злочинів: 800 000 вбитих за 100 днів, виконавців — тисячі.

Додаткові матеріали з наших розслідувань міжнародного правосуддя доступні у відповідному розділі.

Справа Євгена Н. окреслює структурну межу міжнародного кримінального переслідування: 32 роки між злочином і вироком, і провадження розпочалось лише тому, що обвинувачений встиг отримати громадянство держави, яка принципово не видає власних громадян. Без нідерландського паспорта він залишився б поза досяжністю будь-якого суду — Гааги, Кігалі чи МТКР.

Вирок Гаазького окружного суду від 28 серпня 2026 року є рішенням першої інстанції. За нідерландською процедурою захист має право подати апеляцію протягом двох тижнів від дня оголошення вироку.

Джерела: Al Jazeera, “Dutch court hands life sentence to Rwandan man for genocide role” · AP / US News, “Rwandan Genocide Suspect Jailed for Life in the Netherlands” · NL Times, “Man who orchestrated Rwanda massacre that killed 3,000 sentenced to life in prison”

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X