Збройні сили США у вівторок знищили п’ять іранських нафтових танкерів у Перській затоці та поблизу острова Харг після того, як Іранський корпус вартових Ісламської революції (ІКВР) двічі за два дні намагався вразити американський військовий корабель. Тегеран відповів ракетними ударами по базі США Аль-Азрак у Йорданії, де, за іранськими заявами, були зруйновані ангари американської авіації. Йорданські системи ППО перехопили 18 із 20 балістичних ракет; жертв немає, повідомило командування Збройних сил Йорданії 9 вересня 2026 року.
Інцидент став найгострішим обміном ударами між США та Іраном за шість місяців від початку американо-ізраїльської операції проти Тегерана. На тлі фактичного закриття Ормузької протоки Brent піднявся вище $98 за барель і рухається до психологічної позначки $100.
- П'ять танкерів та база в Йорданії: хронологія вторинних ударів 9 вересня
- Іранські заяви і підрахунок збитків: що Тегеран визнав і що заперечив
- Підводний дрон у руках ІКВР: інцидент у Ормузькій протоці
- Нафтовий шок: Brent рухається до 0 і роль Червоного моря
- Саудівська коаліція і хуситська відповідь: другий фронт у регіоні
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
П’ять танкерів та база в Йорданії: хронологія вторинних ударів 9 вересня
У заяві US Central Command (CENTCOM), оприлюдненій вранці 9 вересня, зазначено: ІКВР двічі намагався вразити американський корабель за останні дві доби, проте “судно успішно уникло спроб іранських атак”. У відповідь CENTCOM завдав ударів по чотирьох танкерах у Оманській затоці – M/T Kaviz, M/T Charminar, M/T Horizon 1 та M/T Riesco – і по танкері M/T Derya поблизу острова Харг. “Американські сили наказали екіпажам залишити судна до того, як ті були уражені та виведені з ладу”, – йдеться у заяві CENTCOM.
Острів Харг – це нафтовий термінал, через який Іран до початку війни прокачував до 90% нафтового експорту. Іранське державне мовлення IRIB підтвердило атаку поблизу Харгу і повідомило про евакуацію екіпажу. Другий танкер, за даними IRIB, був уражений поблизу південного порту Джаск в Оманській затоці. ІКВР після цього повідомив, що разом п’ять танкерів стали цілями.
Паралельно ІКВР оголосив про “вогненні ракетні удари” по базі Аль-Азрак у Йорданії – авіаційній базі, яку ЗС США використовують для регіональних операцій. За іранськими заявами, “ангари американських винищувачів” були знищені. Збройні сили Йорданії підтвердили факт атаки: 20 балістичних ракет, з яких 18 перехоплено; дві ракети впали у незаселених районах, жертв і поранених немає, ведеться розчищення місць падіння уламків.
Кореспондент Al Jazeera у Вашингтоні Майк Ханна охарактеризував події як “ескалацію”: “США знаходять різні цілі, нові цілі у відповідь на іранські атаки. Чи є ці удари по танкерах частиною виробленої стратегії – наразі незрозуміло. Однак немає сумнівів, що атаки на іранські танкери матимуть економічний вплив на Іран, і це відповідає стратегії адміністрації – економічне задушення Ірану”.
Іранські заяви і підрахунок збитків: що Тегеран визнав і що заперечив
ІКВР у серії заяв протягом дня висунув ширші твердження щодо завданих США збитків. Корпус повідомив про балістичні ракетні удари по есмінцях ВМС США DDG-119 та DDG-53, стверджуючи “значні пошкодження цих суден”. Пізніше ІКВР додав: “морські сили завдали ударів по 2 американських суднах і 8 танкерах у регіоні, завдавши їм великої шкоди”. Жодного уточнення – чи ці два кораблі збігаються з есмінцями з попередньої заяви – надано не було. США жодних коментарів щодо іранських тверджень про пошкодження кораблів не надали.
Міністерство закордонних справ Ірану назвало американські удари по танкерах “воєнним злочином” і порушенням Статуту ООН. “Незаконні та агресивні дії є продовженням американської військової агресії та економічної війни проти країни”, – йдеться у заяві МЗС. Тегеран попередив: Вашингтон і його партнери “несуть повну відповідальність за наслідки”.
Держсекретар США Марко Рубіо під час візиту до Колумбії захистив американські удари. “Іран продовжує намагатися вразити кораблі ВМС США, і кожного разу, коли вони це роблять або намагаються, вони будуть втрачати танкери”, – заявив Рубіо журналістам. Перед обміном ударами 9 вересня начальник штабу Збройних сил Ірану Алі Абдоллахі попереджав: якщо іранські танкери будуть атаковані, Тегеран завдає ударів по американських військових базах у регіоні. Ця погроза виконана наступного дня.
Контекст: 5 вересня США вже знищили три іранські танкери. Тегеран відповів атаками на три комерційні судна та три судна, пов’язані з американськими інтересами. Вищий офіцер безпеки Ірану Мохсен Резаєї після того оголосив, що Тегеран планує встановити нову заборонену зону поза межами Ормузької протоки: “будь-яке судно, що увійде в цю нову зону, буде внесено до санкційного списку Ірану”.
Підводний дрон у руках ІКВР: інцидент у Ормузькій протоці
Паралельно зі знищенням танкерів ІКВР 9 вересня оголосив про захоплення безпілотного американського підводного апарата на вході в Ормузьку протоку – “у ході складної розвідувальної та оперативної операції”. Корпус не розкрив технічні характеристики апарата, обмежившись формулюванням “підводний безпілотний апарат”.
ЗС США дали відмінне пояснення: підводний дрон, який вів спостереження за регіональними водами, “вийшов з ладу”. Версії сторін розходяться принципово – навмисне захоплення чи підбирання несправного апарата. Той самий тип інцидентів вже фіксувався в Перській затоці у попередні роки: у 2016 році Китай захопив американський підводний дрон у Південнокитайському морі й повернув після дипломатичного тиску. Ірано-американський інцидент 2026 року відбувся в умовах активних бойових дій, що суттєво знижує ймовірність швидкого врегулювання.
Американська сторона не підтвердила і не спростувала факт захоплення функціонуючого апарата. Ормузька протока залишається формально заблокованою з боку Ірану з початку конфлікту: реальний рух через неї для танкерів з іранською нафтою або нафтою партнерів Тегерана практично припинено внаслідок американської морської блокади іранських портів.
Нафтовий шок: Brent рухається до $100 і роль Червоного моря
Обмін ударами між США та Іраном у вівторок збіг із різким зростанням котирувань нафти. Al Jazeera у заголовку прямої трансляції вранці 9 вересня зафіксувала: “нафта рухається до $100”. Brent перевищив $98 за барель на фоні повідомлень про нові удари по танкерах і загрозу Ірану щодо розширення забороненої зони.
Структурна уразливість нафтового ринку поглиблюється тим, що хуситський рух у Ємені атакував енергетичну інфраструктуру Саудівської Аравії. У вівторок, 8 вересня, хусити завдали ударів по містах Абха, Хаміс-Мушаїт, Джазан і Наджран на південному заході Саудівської Аравії, поранивши 73 людини. Міністерство енергетики Саудівської Аравії підтвердило “пожежі в кількох місцях” і “тимчасову зупинку частини операцій”. Серед жертв – жінки та діти, повідомив речник саудівської коаліції в Ємені генерал-майор Турки аль-Малікі.
Ключовий контекст для нафтових ринків: Червоне море стало альтернативним маршрутом для саудівської нафти після того, як Ормузька протока фактично закрилася внаслідок американо-іранського конфлікту. Тепер обидва маршрути перебувають під загрозою одночасно – Ормуз через іранські обмеження, Червоне море через хуситські атаки. Аналітики The War Zone ще до ударів 9 вересня фіксували: “остання нафтова артерія Саудівської Аравії для світового ринку опинилася під загрозою”.
Саудівська коаліція і хуситська відповідь: другий фронт у регіоні
Хуситський військовий речник Яхья Сар’а заявив, що рух відповів на “понад 120 авіаударів” саудівської коаліції по провінціях Маріб, Аль-Байда, Худайда, Таїз і Джавф протягом трьох попередніх днів – “десятками балістичних ракет і безпілотників”. За його словами, удари завдали “значних збитків”. Аль-Малікі кваліфікував хуситські атаки як “небезпечну ескалацію, що підтверджує ворожий і безвідповідальний підхід терористичного формування” і заявив про “всі необхідні оперативні заходи для стримування”.
Саудівсько-хуситський конфлікт увійшов у нову фазу в липні 2026 року, коли хусити оголосили “морське ембарго” проти Саудівської Аравії та розпочали удари по аеропортах, нафтових об’єктах і танкерах у Червоному морі. Чотирирічне неформальне перемир’я між коаліцією та хуситами фактично скінчилося. З четверга, 3 вересня, відбуваються важкі бої на південно-заході Ємену – хусити намагаються встановити контроль над протокою Баб-ель-Мандеб: вже понад 300 загиблих і 18 500 переміщених осіб.
Взаємодія між двома театрами – американо-іранським та хуситсько-саудівським – ускладнює будь-яку дипломатичну деескалацію. Хусити діють як проксі Ірану, натомість Саудівська Аравія залежить від США в питаннях безпеки. Одночасні удари по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії та по американських і іранських суднах у Перській затоці формують тиск на нафтові котирування з двох боків.
Регіональна ескалація 9 вересня показує: шестимісячний конфлікт виходить за рамки прямої американо-іранської дихотомії. Удари по Йорданії – союзнику США – свідчать про те, що Тегеран готовий атакувати регіональних партнерів Вашингтона як альтернативні цілі. За оцінкою кореспондента Al Jazeera Майка Ханни, ця зміна у виборі цілей може бути “питанням обставин”, а не заздалегідь виробленої стратегії – що само по собі робить прогнозування наступного кроку обох сторін складнішим.
Йорданія не коментувала, чи зверталася до США з будь-якими вимогами щодо умов базування американських сил на своїй території після атаки. Наступний публічний індикатор ескалації – ціна нафти: якщо Brent стабільно закріпиться вище $100, ринки фактично цінуватимуть сценарій тривалого регіонального конфлікту, який виходить за межі двостороннього американо-іранського обміну.
Джерела: заяви US Central Command (CENTCOM) від 9 вересня 2026; Al Jazeera English, репортажі від 9 вересня 2026; BBC News, матеріал “Saudi Arabia vows to respond after Houthis attack cities and energy facilities”, 8 вересня 2026; Міністерство енергетики Саудівської Аравії, заява від 8 вересня 2026; IRIB (Іранське державне мовлення), 9 вересня 2026; Збройні сили Йорданії, заява від 9 вересня 2026.
