Президент США Дональд Трамп оголосив 29 серпня 2026 року, що Вашингтон отримав «більшістний контроль» над 65 мільярдами бочок підтверджених нафтових запасів Венесуели – угоду, яку він назвав «найбільшою в світовій історії», укладену через спільне підприємство з венесуельськими офіційними особами та «досвідченим приватним оператором» без, за словами Трампа, витрат для американського платника податків. Венесуельська опозиція та незалежні економісти негайно назвали угоду «хапанням землі», «неконституційною» і «колоніальним» захопленням суверенних ресурсів.
Деталі угоди офіційно не оприлюднені. Американський чиновник повідомив медіапартнеру BBC – CBS News, – що уряд США утримуватиме 55% у спільному підприємстві з концесією на 100 років на експлуатацію нафтових родовищ.
- Параметри угоди: 17 родовищ, 9 млрд для казни і 100-річна концесія
- Родрігес при владі, Кабельо в уряді: хто підписав від Каракаса
- «Хапання землі» і «колоніалізм»: реакція опозиції та аналітиків
- «Доктрина Донро»: від Іраку 2003 до Каракаса 2026
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
Параметри угоди: 17 родовищ, $209 млрд для казни і 100-річна концесія
Трамп опублікував заяву у Truth Social, де назвав транзакцію «Istorичною» і заявив, що вона «більш ніж подвоює американські нафтові резерви». Він підкреслив, що доручив Держсекретарю Марко Рубіо та Міністру оборони Піту Хегсету підписати угоду разом з «шанованою тимчасовою президентом Венесуели Делсі Родрігес» – і «через партнерство з приватним бізнесом».
Тимчасова президентка Родрігес оприлюднила власну заяву, в якій розкрила більше деталей: угода охоплює 17 стратегічних нафтових родовищ із підтвердженим потенціалом 65 мільярдів бочок, передбачає інвестиції понад $100 млрд і, за її словами, принесе державній казні більше $209 мільярдів у формі податків. Концесія, яку Родрігес надала спільному підприємству, розрахована на 100 років.
«Ці інвестиції зроблять внесок не тільки у відновлення та модернізацію нашої галузі, але й у економічне зростання нашої країни, енергетичну безпеку нашої півкулі та більший баланс на міжнародних ринках», – заявила Родрігес.
Рубіо назвав угоду «величезною перемогою для американського та венесуельського народів», стверджуючи, що для США вона забезпечить «стабільну нафту за низькою ціною», а для Венесуели – «майже $100 млрд приватних інвестицій» і «тисячі високооплачуваних робочих місць». Трамп додав, що зниження цін на бензин всередині країни є однією з ключових цілей на тлі стрибка цін під час іранського конфлікту.
Венесуела має 303 мільярди бочок підтверджених запасів – найбільший показник у світі, що перевищує резерви Саудівської Аравії (268 млрд) та Ірану (208 млрд). Проте через роки недоінвестування, некомпетентного управління та санкцій країна виробляє лише 1,25 мільйона бочок на добу – набагато нижче свого потенціалу. Два ключові регіони угоди – Пояс Оринокo та озеро Маракайбо – зосереджують більшість важкої нафти, видобуток якої технологічно складний і потребує десятків мільярдів доларів вкладень.
Родрігес при владі, Кабельо в уряді: хто підписав від Каракаса
Американські переговорники підписали угоду не з представниками демократичної опозиції, а з чиновниками режиму Мадуро, які залишились при владі після арешту самого диктатора.
Ніколас Мадуро був захоплений у Каракасі в ході операції американського спецназу, санкціонованої Трампом, 3 січня 2026 року. У перші години після рейду Трамп заявив, що його адміністрація керуватиме Венесуелою до «безпечного, належного та розваженого переходу». Тимчасовою президентом стала Делсі Родрігес – колишня віцепрезидентка та міністр нафтової промисловості Мадуро, і саме вона підписала нинішню нафтову угоду.
Ключові фігури режиму Мадуро зберегли посади. Дьосдадо Кабельо – колишній міністр внутрішніх справ, на якого США виставили нагороду у $25 мільйонів за нібито причетність до наркоторгівлі, – продовжує працювати в уряді й співпрацює з американськими чиновниками. Лідерку венесуельської опозиції у вигнанні Марію Кориній Мачадо, рух якої, за широкою думкою аналітиків, виграв президентські вибори 2024 року, відсунуто на узбіччя. Жодної дати нових виборів не призначено; Мачадо не може повернутися з вигнання. «Делсі чудово справляється», – заявив Трамп журналістам минулого місяця, зазначивши, що Венесуела «ще не готова» до голосування.
«Хапання землі» і «колоніалізм»: реакція опозиції та аналітиків
Повідомлення про угоду – спершу через WSJ, Reuters та Bloomberg ще до офіційного анонсу Трампа – викликали різку реакцію серед венесуельських опозиціонерів та міжнародних експертів.
«Це захоплення землі – масове захоплення землі. Це огидно, тому що це не та Сполучена Америка, яку ви очікуєте. Це не Сполучені Штати плану Маршалла. Це хижацькі, мафіозні Сполучені Штати.»
Відомий лідер венесуельської опозиції (ім’я не розкрито), The Guardian, 28 серпня 2026
Рікардо Хаусман, гарвардський економіст і колишній венесуельський міністр, написав у X: «Нелегітимний тимчасовий уряд з нелегітимним законом про вуглеводні не має легітимності для укладення цієї неконституційної угоди. Це стане фіаско для всіх причетних.» Економіст Франсіско Родрігес закликав Національну асамблею Венесуели відхилити угоду. «Передача нафтового багатства Венесуели США суперечить конституції та не відповідає інтересам венесуельського народу – тим більше, коли це робиться під дулом пістолета», – заявив Родрігес.
Аналітик Eurasia Group з питань енергетики Грегорі Брю провів паралель між нафтовою угодою і контролем Англо-Перської нафтової компанії (нині BP) над ресурсами Іраку та Ірану на початку ХХ століття: «Англо-Перська отримала концесію від шаха Ірану у 1901 році в обмін на те, що по суті було хабарем перському уряду, і вона надавала компанії широкі права. Компанія мала повний контроль над будь-якою нафтою, яку вона знаходила.» Брю підсумував у The Guardian: «Це звучить як колоніалізм, тому що так воно і є.»
«З точки зору Трампа, контроль над нафтою є самоціллю. Але якщо раціоналізувати це, то домінування США над венесуельськими запасами дозволяє вважати їх своїми: джерелом нафти, до якого США можуть звертатися, а ніхто інший – ні. Це виключає Китай, Росію, але також, думаю, інших потенційних покупців.»
Грегорі Брю, аналітик Eurasia Group, The Guardian, 28 серпня 2026
Відомий венесуельський журналіст Лус Мелі Рейес саркастично назвала «капітуляцію» природних ресурсів «угодою століття». Axios назвало угоду «моментом, що визначить спадщину Трампа». Wall Street Journal ще в четвер повідомив, що чиновники Трампа перебувають у «просунутих переговорах» щодо прямої частки у більш ніж дюжині нафтових родовищ на 90 мільярдів бочок – включаючи обговорення 100-річної оренди, за даними Bloomberg. Reuters також підтвердив: «Це реально і обговорюється на найвищих рівнях урядів США та Венесуели».
«Доктрина Донро»: від Іраку 2003 до Каракаса 2026
Угода є найдраматичнішим кроком у межах «Доктрини Донро» Трампа – адаптації доктрини Монро XIX століття для протидії зростаючому впливу Китаю в Латинській Америці. Американський чиновник, процитований CBS News, зазначив, що угода масштабом перевершує контроль, який Коаліційне тимчасове управління США мало над нафтовими доходами Іраку після повалення Саддама у 2003 році.
Правові питання залишаються відкритими: венесуельська конституція вимагає, щоб держава зберігала контроль над ключовою нафтовою діяльністю. Офіційний текст угоди між Вашингтоном і Каракасом так і не оприлюднено. Яка компанія виступатиме «досвідченим приватним оператором» і на яких умовах – також невідомо. Венесуельські офіційні особи готують підписання нових контрактів на видобуток нафти з рядом компаній, переважно американських, вже наступного тижня, повідомляє Reuters.
Угода США з Венесуелою – не дипломатична перемога над авторитаризмом. Вашингтон уклав її з тими самими людьми, які роками будували режим Мадуро: Родрігес, Кабельо та решта мадурівської номенклатури отримали легітимізацію в обмін на підписи під документами, що передають суверенні ресурси на 100 років. Опозиція, яка виграла вибори, залишилась за дверима переговорної кімнати. Наш аналітичний огляд геополітичних угод фіксує: ця транзакція вийде за межі однієї новинної хвилі.
Венесуела виробляє 1,25 мільйона бочок на добу. Офіційного розкладу інвестицій чи прогнозу нарощення видобутку не оприлюднено. Підписання контрактів з американськими компаніями заплановано на наступний тиждень – без розкриття назв компаній, умов чи структури управління.
Джерела: BBC, “Trump hails ‘historic’ deal for US to control 65bn barrels of Venezuela’s oil” · The Guardian, “Venezuelan opposition up in arms over reports US wants big stake in oil and gas” · Al Jazeera, “Trump announces ‘biggest oil deal in world history’ with Venezuela”
