9 травня 2026. Адміністрація Дональда Трампа оголосила про завершення операції, яку американські посадовці називають «найшвидшим вивезенням високозбагаченого урану в історії програми нерозповсюдження». З Венесуели у США забрали 13,5 кілограма високозбагаченого урану — матеріалу, який лежав у дослідницькому реакторі RV-1 під Каракасом ще з радянських часів. Операція тривала менше шести тижнів і завершилась прибуттям вантажу на ядерний об’єкт Savannah River у Південній Кароліні на початку травня.
Подію подають як технічний успіх адміністрації — National Nuclear Security Administration (NNSA) опублікувала прес-реліз, у якому її керівник Брендон Вільямс заявив: «Безпечне вивезення всього збагаченого урану з Венесуели — це сигнал світу про відновлену й оновлену Венесуелу». Та контекст робить історію значно цікавішою. Поки Трамп так і не зміг витиснути уран з Ірану попри 70 днів війни в Перській затоці, він знайшов уран там, куди було простіше дотягнутися — у країні, де у січні 2026 року американський спецназ захопив Ніколаса Мадуро, а у владу прийшов так званий «перехідний уряд».
- 13,5 кг урану, 6 тижнів, 160 кілометрів і британський корабель
- Реактор, що пережив десять режимів
- Чому історія раптом стає важливою саме у травні 2026-го
- «Маленький уран», який маркетингують як великий
- «Звільнена Венесуела» чи окупована країна
- Що далі
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
13,5 кг урану, 6 тижнів, 160 кілометрів і британський корабель
Технічна частина операції — добре задокументована. Команда NNSA та технічних експертів Венесуельського інституту наукових досліджень (IVIC) у штаті Міранда розпочала польову роботу 18 квітня 2026 року. До 29 квітня всі 13,5 кг високозбагаченого урану — матеріалу, у якому концентрація ізотопу U-235 перевищувала 20% (порогове значення для класифікації «high-enriched») — були упаковані у спеціальний контейнер для відпрацьованого ядерного палива.
Далі — логістика, яка нагадує сценарій трилера. Контейнер вантажівкою повезли 160 кілометрів суходолом до порту Puerto Cabello на Карибському узбережжі. Там уран перевантажили на спеціалізоване судно, яке надала британська державна компанія Nuclear Transport Solutions. Корабель пройшов через Карибське море до США, де вантаж перевели на ядерний об’єкт Savannah River у Південній Кароліні — той самий, де переробляють відпрацьоване паливо з американських АЕС і де колись виготовляли плутоній для ядерних зарядів.
В операції офіційно брали участь чотири сторони:
- США — Department of Energy через NNSA; технічна координація і фінансування
- Велика Британія — Nuclear Transport Solutions (державна компанія) — морський транспорт
- МАГАТЕ — нагляд за дотриманням протоколів нерозповсюдження
- Перехідний уряд Венесуели на чолі з тимчасовою президенткою Делсі Родрігес — політична санкція операції
Цікаво, що від імені Каракаса заяву про підтримку операції виступив міністр закордонних справ Іван Хіл — фігура, яка ще рік тому займала ту ж посаду в уряді Мадуро, але після перевороту швидко перейшла на бік нової влади. Директор IVIC Альберто Кінтеро задокументував стан реактора і підтвердив, що поза вилученим ураном на майданчику не залишилось ядерних матеріалів, які потенційно можна було б використати у виготовленні зброї.
Реактор, що пережив десять режимів
Дослідницький реактор RV-1 — артефакт іншої епохи. Його спроектував видатний венесуельський учений Умберто Фернандес-Моран, один з небагатьох латиноамериканських фізиків світового рівня. Реактор досяг критичності у 1960 році у рамках американської ініціативи «Atoms for Peace», яку запустив президент Дуайт Ейзенхауер ще у 1953-му. США тоді вклали в будівництво $300 тисяч — символічну суму, аби закрити ринок Латинської Америки для радянських ядерних технологій.
RV-1 був серед перших дослідницьких реакторів континенту і працював до 1991 року. Після зупинки уран не вивезли — десятиліттями він просто лежав у бетонному контейнері реактора, формально під наглядом МАГАТЕ. У 1997 році було оформлене «офіційне закриття» об’єкта за участі агенції, але матеріал залишився на місці. Згодом реактор переобладнали в установку гамма-стерилізації для медичних застосувань. У такому стані він і дочекався 2026 року.
І тут — найголовніше. Уран не був «загрозою» у класичному розумінні. Це був застарілий матеріал, формально надлишковий ще з 1991 року, який не використовувався ніким і ніяк. Жоден з режимів — від Уго Чавеса до Ніколаса Мадуро — не намагався вилучити його чи використати у зброї. У реакторі не було ні центрифуг, ні засобів подальшого збагачення. Описувати це як «героїчне вилучення», з якого американський істеблішмент будує наратив, можна лише з великою натяжкою.
Чому історія раптом стає важливою саме у травні 2026-го
Ключ до розуміння — у часовій лінії. 3 січня 2026 року американський спецназ провів операцію в Каракасі — захопив президента Ніколаса Мадуро, передав владу самопроголошеному «перехідному уряду» на чолі з Делсі Родрігес. У лютому 2026-го Каракас відвідав міністр енергетики США Кріс Райт і офіційно домовився про вивезення урану. У квітні NNSA розпочала польову операцію.
Тепер подивіться на паралельну хроніку. 1 березня 2026 року США розпочали військові дії проти Ірану. Однією з декларованих цілей кампанії — про що Трамп говорив десятки разів у соцмережах і на пресконференціях — було «вилучення збагаченого урану з ядерних об’єктів Ірану». На 66-й день війни американський спецназ запустив операцію Project Freedom — спробу взяти штурмом ядерний об’єкт у Ісфахані. Операція, як визнають незалежні спостерігачі, провалилась. Іранська сторона заявила, що передбачила атаку і влаштувала засідку.
Натомість 71-й день війни Трамп зустрічає з триваючими боями в Ормузі, з не підписаним 14-пунктним меморандумом, на який Тегеран все ще не дав остаточної відповіді, і з Brent crude, що тримається біля $101 за барель. Уран Ірану — у бункерах глибиною до 800 метрів, недосяжний навіть для бункер-баст бомб. Уран Венесуели — у вантажівці на шляху до Puerto Cabello. Контраст не міг бути яскравішим — і саме тому Білий Дім зараз його пресує.
«Маленький уран», який маркетингують як великий
Щоб зрозуміти масштаб, треба поглянути на цифри без піар-обгортки. 13,5 кг високозбагаченого урану — це достатньо для приблизно однієї примітивної ядерної бомби часів Другої світової (бомба «Маленький Хлопчик» на Хіросіму містила близько 64 кг урану з 80% збагаченням, але технологічно простіші пристрої могли б використати і 25-30 кг ВЗУ).
Для порівняння: за оцінками МАГАТЕ і американської розвідки, Іран накопичив понад 200 кілограмів урану, збагаченого до 60%, плюс кілька десятків кілограмів матеріалу 90% збагачення. Це фізично і логістично — інший масштаб задачі, навіть якби США змогли потрапити до іранських об’єктів. Венесуела — символічна перемога. Іран — стратегічна поразка. Адміністрація намагається пересувати акцент з другого на перше.
Власне, іранська сторона цей трюк помітила і висміяла. Іранське державне агентство PressTV у редакційному коментарі 9 травня прямо вказало: «Протягом усього епізоду Трамп неодноразово називав вилучення збагаченого урану Ірану ключовою метою агресії Вашингтона — мети, якої він так і не зміг досягти». Іранські медіа використовують операцію у Венесуелі як дзеркало, яке підкреслює провал американської стратегії в Перській затоці.
«Звільнена Венесуела» чи окупована країна
Окремо варто подивитись на легітимність процесу. Перехідний уряд у Каракасі був створений після збройного захоплення Мадуро спецпідрозділом США — операції, яку американська влада офіційно навіть не визнає у повному обсязі. Делсі Родрігес — фігура, що раніше була віцепрезиденткою у самого Мадуро, потім перейшла на бік Вашингтона після короткої «домашньої домовленості».
Венесуельські опозиційні групи (як ті, що залишились на боці Мадуро, так і автономні від обох таборів) питають елементарне: яким правом «перехідний уряд», що нікого не обирав і не отримав мандата на референдумі, передає 13,5 кг національного ядерного матеріалу до США? Питання має не лише символічний, а й юридичний вимір — за конституцією Венесуели, рішення такого рівня вимагали б рішення Національної асамблеї.
Із позиції Вашингтона все просто: операція проведена за згодою «легітимного уряду», «зменшує ризики» (від кого — не уточнюється), «допомагає глобальному нерозповсюдженню». Із позиції Каракаса — це чергова сцена в спектаклі, який триває з 3 січня. Тривимірна війна Трампа — це не лише Іран, а й Венесуела, Малі, Україна. Кожен фронт працює за своєю логікою, але кінцева мета однакова: ресурси повинні плисти в один бік, і той бік має штаб-квартиру у Вашингтоні.
Що далі
NNSA вже натякнула, що це лише перший етап «трифазного плану» — про який раніше говорив держсекретар Марко Рубіо у контексті післямадурівської Венесуели. Перша фаза — ядерні матеріали — закрита. Що буде у другій і третій фазах, у відкритих джерелах не уточнюється. Венесуельські економісти припускають, що йдеться про реструктуризацію PDVSA (державна нафтова компанія), повернення активів, заморожених у США, і, ймовірно, перегляд контрактів з Китаєм та Росією.
Для Ірану повідомлення прозоре: «ми все одно знайдемо ваш уран». Але повідомлення це не таке переконливе, як хотілося б Трампу. Іран — не Венесуела. Іран не дав себе захопити в одну ніч спецназом. Іран витримав 70 днів американських ракетних ударів по своїх портах та об’єктах. Іран все ще тримає Ормуз закритим, і Brent тримається вище $100. Уран Ірану — у глибоких бункерах, охоронюваний військами, і Тегеран не має «перехідного уряду», який погодився б його віддати.
Венесуельська операція — успішна. Але це успіх у тренувальному залі, а не на ринзі. Реальний бій — у Перській затоці, і там адміністрація Трампа поки що не виграла жодного раунду. Удари по іранських танкерах, обмін вогнем у Ормузі, не підписаний меморандум — це не схоже на «швидку перемогу», яку обіцяли у січні.
Уран Венесуели вже на полігоні Savannah River. Уран Ірану — досі в горах Ірану. І саме другий — той, що визначить, чи зможе Трамп закрити війну до кінця літа, чи Перська затока перетвориться на затяжний конфлікт.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
