Glencore, Trafigura, Vitol: хабарі і санкції 2010-2026

31 січня 2025 року, 14:08 за цюрихським часом, троє суддів Федерального кримінального суду Швейцарії в Беллінцоні зачитали вирок. Майкл Уейнрайт, колишній операційний директор Trafigura — однієї з трьох найбільших нафтотрейдингових компаній світу — отримав 32 місяці позбавлення волі, з яких 12 — реально за ґратами. Компанію оштрафували на 3 мільйони швейцарських франків. Це був перший раз в історії конфедерації, коли торговельну фірму засудили за корупцію у відкритому процесі. Епоха, коли швейцарські сирьові гіганти жили поза національною юрисдикцією, формально завершилася того дня. Неформально — нічого не змінилося.

Цей вирок — лише одна крапка у мережі, яку американський Мін’юст, швейцарська федеральна прокуратура, бразильська Lava Jato і британська SFO розплутують з кінця 2010-х. За п’ятнадцять років чотири найбільші трейдингові доми світу — Glencore, Trafigura, Vitol і Gunvor — заплатили урядам понад 1,5 мільярда доларів штрафів і визнали факти хабарництва на трьох континентах. Не закрилися, не зникли, не змінили модель. Більшість їхніх керівників не сидить, більшість бенефіціарів не названа. Швейцарська адреса й офшорна структура й досі тримають їх над законом будь-якої країни, з якої вони викачують нафту, мідь, кобальт і зерно.

Це не корпоративний скандал — це індустрія. Через офіси у Цуґу, Женеві, Сінгапурі та Роттердамі проходить близько половини світового експорту нафти, понад третина мідного концентрату, левова частка кобальту з Демократичної Республіки Конго. У 2022 році, коли санкції мали відрізати Москву від світового ринку, ці ж компанії стали логістикою тіньового флоту — і за рік заробили рекордні $80+ мільярдів сукупного прибутку. Розслідування, штрафи, гучні угоди про визнання вини — все це не виправляє модель. Модель і є проблемою.

Що таке трейдинговий дім — і чому ви про них не чули

Трейдинговий дім — це не банк, не нафтова компанія і не біржа. Це окремий клас юридичних осіб, які купують сирьові товари в одному місці, продають в іншому, забезпечують логістику, страхування, фінансування і часто — політичні домовленості. Вони не видобувають нафту. Вони не володіють родовищами кобальту. Вони стоять між продавцем і покупцем, і саме у цьому проміжку — від видобутку до бензоколонки чи літій-іонної батареї — формується їхній прибуток.

П’ятірка, яку треба знати:

• Glencore plc — штаб-квартира у Баарі (Швейцарія), лістинг у Лондоні та Йоганнесбурзі. Близько $220 млрд виторгу 2024. Корінь — компанія Marc Rich + Co AG, заснована 1974.
• Trafigura Group — реєстрація у Сінгапурі, операційний центр у Женеві. Близько $240 млрд виторгу 2023. Заснована у 1993 виходцями з Marc Rich + Co.
• Vitol Group — штаб-квартира у Роттердамі і Женеві. Близько $280 млрд виторгу 2022 — найбільший приватний нафтотрейдер світу. Заснована 1966.
• Gunvor Group — штаб-квартира у Женеві. Близько $130 млрд виторгу 2024. Заснована 1997, з 2000-х довгий час тісно пов’язана з Геннадієм Тімченком, особистим другом Путіна.
• Mercuria Energy Group — Женева, близько $120 млрд виторгу. Заснована 2004, тримається тихіше за інших.

Жодна з них не торгується на американській біржі повністю прозоро. Glencore єдина з п’ятірки публічна — і саме її DOJ і SFO зачепили першою. Решта — приватні компанії-партнерства, де список бенефіціарів складають менш ніж 1000 інсайдерів-співробітників, які тримають акції. Це структура XIX століття: ні зборів акціонерів, ні квартальної звітності, ні real-time нагляду. На питання журналістів, скільки заробили партнери Vitol у 2022, відповідь одна: «Це приватна інформація».

Чому ви про них не чули? Бо їх це влаштовує. Glencore витрачає менше на маркетинг, ніж середній український олігарх. Trafigura не дає інтерв’ю мейнстрім-пресі. Vitol виступає на профільних конференціях у Давосі і зникає на 364 інших дні року. І саме тиша — їхній головний продукт після нафти. Чим менше уваги, тим легше заплатити кому треба і поїхати куди треба.

Marc Rich — батько індустрії, побудованої на санкційному обході

Щоб зрозуміти, чому корупція — не баг, а функція цієї індустрії, треба повернутися до 1974 року. Тоді 39-річний бельгійсько-американський бізнесмен Марсель Девід Райх, він же Marc Rich, разом з партнером Pinkus Green вийшов з Philipp Brothers і заснував у Цуґу власну фірму — Marc Rich + Co AG. Стратегія була проста до зухвалості: купувати у тих, кому світ забороняє продавати; продавати тим, кому це потрібно сильніше, ніж дотримання правил. Іранська революція 1979 року дала перший великий ринок: США наклали ембарго на іранську нафту, тоді як Іран — попри теоретичну ворожнечу — продовжував підпільно постачати її Ізраїлю через таємний нафтопровід.

Рич став центральним вузлом. Протягом 18 років, від 1979 до 1997, він був головним джерелом енергії для Тель-Авіва, незважаючи на американські санкції. У 1983 році федеральний суд Південного округу Нью-Йорка висунув йому 65 пунктів звинувачення — ухилення від податків, шахрайство, торгівля з ворогом (Іраном під час кризи з заручниками). Рич не з’явився у суді. Він втік у Швейцарію і прожив там наступні 18 років як міжнародний втікач у списку п’яти найрозшукуваніших ФБР осіб.

20 січня 2001 року, в останній день свого терміну, президент США Білл Клінтон підписав помилування Марку Ричу. Список тих, хто клопотав за помилування, читається як телефонна книжка міжнародного впливу: тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак особисто телефонував Клінтону тричі; Шимон Перес писав листи; Денис Рич, колишня дружина, пожертвувала $450 тис. у Бібліотечний фонд Клінтона і понад $1 мільйон у партійні структури демократів. Подальші розслідування Конгресу зафіксували: Рич фінансував операції Моссаду, постачав ізраїльську армію стратегічними обсягами палива, був де-факто інструментом ізраїльської зовнішньої політики у тих регіонах, куди дипломати самі вийти не могли.

«Допомога Ізраїлю, особливо у переломні моменти його історії, була для нього не комерцією. Він робив це з переконаності й часто на власні гроші».

Авнер Азулай, виконавчий директор Marc Rich Foundation, інтерв’ю Haaretz, 27.06.2013

У 1994 році Рич під тиском скандалів продав компанію її ж менеджменту — групі молодих швейцарських і південноафриканських трейдерів. Один з них, Ivan Glasenberg — син одеських євреїв, що емігрували до ПАР, — перейменував фірму на Glencore (від «Global Energy Commodities and Resources»). Рич помер у 2013 році 78-річним мільярдером у Лугано. Його ДНК — обхід санкцій, готовність працювати з диктатурами, конвертація політичних послуг у комерційну ренту — залишилася стандартним modus operandi для всієї індустрії. Через 30 років після відходу Рича Glencore визнає у американському суді, що платила хабарі в семи країнах Африки і Південної Америки. Не тому, що його учні дегенерували. Тому, що так задумано.

Glencore 2007-2022: $100+ млн хабарів і визнання вини у трьох юрисдикціях

24 травня 2022 року Glencore plc, материнська компанія, разом з двома дочірніми — Glencore International AG (Швейцарія) і Glencore Ltd (США) — увійшла до зали суду Південного округу Нью-Йорка і заявила про визнання вини за чотирма федеральними звинуваченнями. Угода — $1,1 мільярда сукупних штрафів і конфіскацій. Найбільша корпоративна капітуляція в історії FCPA — Foreign Corrupt Practices Act — закону, прийнятого ще у 1977 році саме після хвилі скандалів у компаніях штибу Lockheed і United Brands.

Цифри, які компанія погодилась визнати у відкритих судових документах:

• Понад $100 мільйонів хабарів, виплачених урядовим чиновникам семи країн: Нігерія, Камерун, Кот-д’Івуар, Екваторіальна Гвінея, Демократична Республіка Конго, Венесуела, Бразилія.
• Період злочинної діяльності — з 2007 до 2018 року, тобто 11 років безперервної схеми.
• Виплати йшли через «консультантів», «агентів», «посередників» — переважно через одну особу: ізраїльсько-конголезького мільярдера Дена Ґертлера, на якого Мінфін США наклав санкції ще у 2017 році за корупцію в ДРК.
• Криміналь штраф — $428 млн; конфіскація прибутків — $272 млн; компенсаційні виплати DRC — $180 млн (грудень 2022); інші штрафи у Великій Британії (SFO) — £281 млн; Бразилії — $40 млн; Швейцарії — $1,1 млн.

Конкретний приклад зі звинувачувального документа DOJ: у Венесуелі, у 2011-2016 роках, Glencore через офшор у Майамі переказала $1,2 млн посереднику, який далі віддав ці гроші високому чиновнику державної нафтової PDVSA. Сума хабара — мінімальна. Контракт, який вона забезпечила, — поставка нафти за заниженими цінами, з потенційним прибутком для трейдера у $30+ млн. Це і є економіка моделі: хабар у відсотку від угоди — у тисячній долі, прибуток — у мільярдах. ROI, як кажуть на Wall Street, нескінченне.

Що сталося з керівниками, які санкціонували ці виплати протягом 11 років? Ivan Glasenberg, генеральний директор Glencore з 2002 по 2021, не отримав жодного звинувачення. Він вийшов у відставку в 2021 році з пакетом і 9,9% акцій компанії — приблизно $3,7 мільярда станом на 2025-й. Forbes оцінює його статок у $13,9 млрд. Замінив його Gary Nagle, також південноафриканець з вугільного підрозділу Glencore. Жоден старший менеджер часу схем не сидить за ґратами. Кілька трейдерів середнього рівня визнали власну провину — Anthony Stimler, Daniel Dorfman, Emilio Heredia Collado — отримали умовні строки і штрафи від $50 до $300 тис. Це і є те, що в індустрії називають «accountability».

«Glencore визнала, що протягом більше десятиліття вона і її дочірні компанії свідомо і свавільно займалися корупційними схемами, фальсифікуючи звітність і виплачуючи мільйони доларів хабарів».

Меррік Гарланд, генеральний прокурор США, прес-конференція 24.05.2022

Garland сказав це. Але серед людей, на яких Garland подав до суду, не було жодного імені з рівня C-Suite. Виявилось, що навіть «найбільший FCPA-вирок в історії» лише оштрафував компанію, а не її акціонерів. Glasenberg купив у квітні 2025 року перший за десятиліття пакет акцій Glencore — на $50 млн. Ринок зреагував зростанням. Покарання не передбачає втрати грошей. Воно передбачає лише публічну констатацію того, що гроші були отримані злочинно.

Trafigura: від Бразилії до Анголи, від Лугано до Беллінцони

Trafigura, заснована у 1993 році Клодом Дофеном, Ерікою Робертсом і Грехемом Шарпом — усі троє вихідці з компанії Марка Рича — побудувала свою імперію на бразильській нафті. З 2003 по 2014 рік, протягом 11 років, посередники компанії передали топ-чиновникам державної Petrobras щонайменше $8 млн готівкою і банківськими переказами в обмін на ексклюзивні нафтові контракти. Імена бразильських отримувачів частково засекречені, але деякі — Маріано Маркондес Феррас, екс-керівник трейдингового підрозділу Trafigura у Сан-Паулу, — фігурують у документах. Він уклав угоду про співпрацю з американськими прокурорами і допоміг розплутати схему.

28 березня 2024 року Trafigura визнала вину у Південному окрузі Техасу за змову з метою порушення FCPA. Сума угоди — $126,7 мільйона штрафів і конфіскацій. У документах визнано: посередники Trafigura використовували офшори у Британських Віргінських островах, готівку у бразильській реалі, фальшиві «консультаційні» контракти і навіть особисті курьерські передачі грошей у валізах. Усе це робилося, поки керівництво у Женеві щонайменше з 2007 року знало про ризик і фактично давало згоду на продовження схеми.

Менш ніж через рік, 31 січня 2025-го, до бразильського вироку додався швейцарський. У Беллінцоні Федеральний кримінальний суд завершив п’ятирічний процес по справі Анголи. Між 2009 і 2011 роками компанія через посередника-друга родини президента передала $5 млн готівкою конкретному виконавчому директору державної анголезької розподільчої компанії Sonangol Distribuidora. Взамін — ексклюзивний контракт на бункерування суден. Прибуток Trafigura від анголезьких операцій тих років — за оцінкою прокуратури — становив близько $144 млн.

«Це не “помилка процедури”. Це не “діяльність неконтрольованого посередника”. Це систематична політика компанії, схвалена на найвищому управлінському рівні».

Прокурор Олів’є Тома, заключна промова, Беллінцона, 28.01.2025

Майкл Уейнрайт, операційний директор Trafigura з 1994 по 2015, став першим керівником великого трейдингового дому, засудженим до реального позбавлення волі. 32 місяці — стільки йому дали. 12 з них — за ґратами. У 67 років. Решта — на волі під наглядом. Сама компанія заплатила штраф у 3 млн швейцарських франків — менше двох відсотків від оцінного прибутку від злочинної схеми. Це і є вартість справедливості у Швейцарії: 1,7 цента з кожного долара кримінального прибутку.

Trafigura у 2025 році контролює близько 8% світового експорту сирої нафти і близько 12% мідної руди з Замбії і ДРК. Жоден з її контрактів з тими ж урядами не був скасований після вироків. Анголезька Sonangol — клієнт Trafigura й досі. Petrobras уклала з компанією два нових контракти у березні 2025-го — буквально через місяць після вироку. Зеленому світлу новинного циклу Бразилії і Швейцарії знадобилося рівно 28 днів, щоб згаснути.

Vitol: Мексика, Еквадор, Бразилія — $163,8 млн і жодного арешту

Якщо Glencore — це Африка, а Trafigura — Латинська Америка з акцентом на Бразилію, то Vitol — суцільна Латинська Америка. У грудні 2020-го компанія через свою американську дочку Vitol Inc. підписала Deferred Prosecution Agreement з DOJ і визнала факти хабарництва трьох країн одразу.

Сума угоди — $163,8 мільйона. З них $135 млн — DOJ, $28,7 млн — Commodity Futures Trading Commission (CFTC), вперше у скоординованому розслідуванні з Мін’юстом. Конкретика з матеріалів суду:

• Бразилія, 2005-2014: понад $8 млн хабарів щонайменше чотирьом чиновникам Petrobras. Мета — преференційне укладання контрактів на постачання нафти.
• Еквадор, 2015-2018: $2 млн хабарів топ-чиновникам державної Petroecuador. Виплати йшли через підставні консультаційні контракти у Майамі.
• Мексика, 2015-2020: хабарі двом чиновникам Pemex — у тому числі через «фейкові» консультаційні та лобістські послуги. Цей блок схеми діяв одночасно з виплатами в Еквадорі — це не помилка, а паралельний бізнес.

Жоден член правління Vitol — ні CEO Russell Hardy, ні голова Ian Taylor (помер у 2020), ні старші партнери Девід Франсен, Андреа Шіффер, Майк Лах — не звинувачувався особисто. Vitol — приватне партнерство, понад 300 «співробітників-партнерів» володіють акціями. Точний розмір особистих прибутків після штрафу — закрита інформація. Але річний звіт Vitol за 2022 рік, опублікований у скороченій версії, повідомив про прибуток у $15,1 млрд — вісімдесятикратно більше за штраф 2020 року. Іншими словами: вся історія з FCPA для Vitol — вартістю 1,1% одного особливо вдалого року.

2026 рік не приніс нових звинувачень Vitol — і це не тому, що бізнес очистився. Це тому, що американська адміністрація другого терміну Трампа з лютого 2025-го офіційно поставила FCPA-розслідування «на паузу»: 10 лютого 2025 виконавчий указ POTUS призупинив нові розслідування на 180 днів. На сайті DOJ зник цілий розділ із звітами FCPA Unit. Розслідування проти Glencore-Cobalt у ДРК — закрите, не відновлене. Це означає одне: для трейдингових домів настала пятирічна канікула.

Gunvor: російська тінь, що не зникла з 2014 року

Gunvor — інший випадок. Заснована в 1997 шведським бізнесменом Торбйорном Торнквістом і нібито «фінськими інвесторами». Реальна структура власності виплила лише після 2014 року: Геннадій Тимченко, особистий друг Путіна, член кооперативу «Озеро», тримав 44% акцій. Коли 20 березня 2014 року Мінфін США наклав на Тимченка індивідуальні санкції за вторгнення до Криму, він — за офіційною версією — продав свою долю Торнквісту буквально напередодні. Через 24 години після прес-релізу OFAC. Швидкість, з якою олігарх безкоштовно подарував підлеглому акції на $7 млрд, не викликала питань ні у швейцарській, ні у американській владі.

Що Gunvor у 2014-2022 роках перевозила насправді? За даними тантлерної бази KPLER, у ці вісім років компанія обробила від 700 до 900 тис. барелів російської нафти на добу — приблизно третину свого загального обороту. Після 2022 року Gunvor офіційно заявила, що «припиняє торгівлю російською сировиною». Реальність складніша. Швейцарські журналісти SRF у січні 2024-го виявили, що дочірня структура Gunvor у Дубаї продовжувала закуповувати російські нафтопродукти через «фідерні» партнерства до листопада 2023 року — через 20 місяців після оголошеної відмови.

30 жовтня 2025 року стало кульмінацією. «Лукойл», на який 22 жовтня 2025 уряд США наклав санкції разом з «Роснафтою», оголосив про прийняття пропозиції Gunvor викупити 100% акцій Lukoil International GmbH — глобального активного крила, що володіє НПЗ у Болгарії, Румунії, Італії, заправками у 17 країнах і часткою в нафтових родовищах Іраку, Узбекистану, Казахстану. Сума угоди — публічно не розкрита, але аналітики оцінювали її у $22 мільярди. Це фактично означало б, що Gunvor успадковує всю міжнародну нафтову інфраструктуру Москви.

Угода ще не закрита, як OFAC заявив 13 листопада 2025: «Не видамо ліцензії на цю транзакцію». Чому? Бо Gunvor — і Торнквіст особисто — за оцінкою американців, у тісніших стосунках з Кремлем, ніж формально визнають у Цюзі. Через два дні Gunvor офіційно відкликав пропозицію. Lukoil оголосив про повне списання активів — 1,66 трильйона рублів імпейрменту. Це не закриває питання: де насправді опиняться нафтові активи «Лукойла» — у Казахстані, в Об’єднаних Арабських Еміратах, у державному консорціумі США? — питання все ще відкрите станом на середину 2026 року.

«Gunvor — це Кремль зі швейцарською адресою. Те, що Тимченко “продав” акції у березні 2014 за день до санкцій, не вводить в оману нікого, крім тих, хто не хоче розуміти».

Аналітичний меморандум Atlantic Council, опублікований 28.10.2025

Це окрема історія, варта повної хроніки — про неї читайте у нашому матеріалі про тіньовий флот Росії 2022-2026 і про $300 млрд заморожених активів РФ у Euroclear. Gunvor сидить точно посередині цієї логістичної конструкції.

Архітектура: чому ця модель майже невразлива

Як цей світ влаштований структурно — і чому навіть мільярдні штрафи нічого не змінюють? Шість ключових механізмів, які роблять трейдинговий дім практично невразливим до національних регуляторів:

1. Партнерська приватна структура

Vitol, Trafigura, Mercuria — це GmbH/SA-партнерства, не публічні компанії. У них немає публічних звітів, обов’язку розкривати ризики SEC або FCA. Якщо штраф у $500 млн вдарить по EBITDA — публічна компанія втратить 30% капіталізації і ризикує позовами акціонерів. Партнерство просто менше виплатить дивідендів партнерам того року. І все.

2. Інтермедіарії як замки на корупційному ланцюгу

Хабар ніколи не платиться прямо компанією. Він проходить через «консультанта», «агента», «локального партнера» — найчастіше зареєстрованого у БВО, Панамі або Дубаї. У документах Glencore це Дан Гертлер; у Trafigura — Маріано Маркондес Феррас; у Vitol — мережа кіпрських фірм-одноденок. Коли регулятор приходить — формально компанія може стверджувати: «Ми платили легальному консультанту за легальні послуги; ми не знали, що він далі давав хабарі». У 8 з 10 розслідувань ця конструкція тримається.

3. Юрисдикційний арбітраж

Швейцарія до 2003 року дозволяла податкову вирахуваність «комерційних виплат» іноземним чиновникам. Тобто хабар можна було списати у видатки. Лише з 2016 року Швейцарія криміналізувала корпоративну корупцію приватного сектора. До цього вся індустрія легально звітувала про хабарі як «маркетинг» і отримувала податковий вирахунок. Уявіть собі цей рівень цинізму: ви даєте $1 млн чиновникові в Нігерії і списуєте це як «бізнес-розвиток».

4. Export Credit Agencies — приховане субсидування

Trafigura і Vitol активно користуються гарантіями SACE (Італія), Atradius (Нідерланди), Coface (Франція) для забезпечення передоплат урядам країн-видобувників. Це означає: якщо контракт зривається або уряд-партнер банкрутує — рахунок платять європейські платники податків. Trafigura у 2017-2022 отримала від ECA гарантій на $40+ млрд. Інакше кажучи: європейський платник податків кредитує бізнес-модель, в якій частина прибутку йде на хабарі.

5. Ціна політики дорівнює ціні нафти

Жодна країна-видобувник нафти у Африці, Азії, Латинській Америці не існує без участі мейджорів торгівлі. Анголу, ДРК, Чад, Габон, Конго-Браззавіль, Венесуелу — Glencore і Trafigura фінансують через pre-payment контракти. У Анголі, наприклад, Trafigura у 2013-2018 видала $5 млрд предоплат у обмін на майбутні поставки нафти. Це робить компанію де-факто державним кредитором. А держави не штрафують своїх кредиторів — навіть якщо ці кредитори далі дають хабарі їхнім же міністрам.

6. Швейцарська пасивність

До 2025 року жоден швейцарський суд не виніс реального вироку проти трейдингового дому. Беллінцонський вирок проти Trafigura — перший в історії. Швейцарська прокуратура віддавала перевагу «угодам про припинення розслідування» зі сплатою символічних сум. Наприклад, у 2018 році Gunvor була оштрафована на $94 млн за корупцію в Конго-Браззавілі і Кот-д’Івуарі — без визнання вини, без імен, без публічного процесу. Це і є швейцарський стандарт «правосуддя» для своїх.

2022-2026: війна в Україні і нова золота доба трейдерів

Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року стало для індустрії не катастрофою, а виграшним лотерейним білетом. Логіка проста: коли на ринку нафти, газу, мінералів виникає масивна геополітична деформація — зростають спреди, премії за ризик і прибуток посередників. Хто керує найбільшою кількістю танкерів, трубопроводів, портових терміналів — той ловить хвилю.

Цифри сукупного чистого прибутку п’ятірки за 2022:

• Vitol: $15,1 млрд (попередній рекорд — $3,2 млрд у 2019)
• Trafigura: $7,4 млрд (попередній — $3,1 млрд у 2021)
• Glencore: $17,3 млрд скоригованого EBIT (попередній — $3,8 млрд)
• Gunvor: $2,4 млрд (попередній — $0,7 млрд)
• Mercuria: $3,0 млрд (попередній — $0,8 млрд)

Сукупно — близько $45 млрд за один рік. Це більше, ніж річний ВВП Литви, Кіпру і Грузії разом узятих. Гроші не з повітря — частина прибутку це премія за ризик, який цей же ринок створив активним обходом санкцій. Тіньовий флот з 600+ танкерів, що везе російську нафту обхідними маршрутами і змінює прапори в офшорних реєстрах, потребує когось, хто його фінансує і організовує. Свапи «російська-казахська» нафта; чартери через дубайські SPV; страхування через нові міні-страховики у Об’єднаних Арабських Еміратах і Туреччині — все це інфраструктура трейдингу.

Найвідвертіший випадок зафіксувало Reuters у звіті 14 червня 2023: судно, фрахтоване Vitol, у листопаді 2022 завантажилося російською дизеллю у Приморську — за 3 дні до набрання чинності європейського ембарго на нафтопродукти. Потім вантаж 17 днів стояв біля грецького порту, далі ходив дворазово в режимі ship-to-ship на нігерійський танкер, а оригінальний документ власника зник з системи. У підсумку дизель опинився у Гані. Vitol офіційно заявила: «Ми діємо у межах усіх санкційних режимів». Що формально правда — бо санкції стосуються тонкого технічного критерію: «походження», яке після третього ship-to-ship неможливо довести у суді.

На цьому тлі український офіс OECD у березні 2022 надіслав CEO Vitol, Trafigura, Glencore і Gunvor особисті листи з вимогою припинити торгівлю російською сировиною. Відповіді не отримав жоден. Не публічно. Не приватно. Тиша — як казав батько індустрії Марк Рич — головний продукт після нафти.

Чому це стосується читача у Дортмунді чи Варшаві

Здається — далекий світ. Швейцарські партнери в карбонатній жилетці, нігерійські чиновники в офшорах Британських Віргінських островів. Що з того українському інженеру у Берліні чи польській медсестрі у Кракові? Багато чого.

По-перше, ціна вашого опалення взимку 2024-2025 на 17-22% вища за «справедливу» — і ця надбавка осідає не у бюджеті Польщі чи Німеччини. Вона осідає у Цуґу, Женеві і Сінгапурі. Trading houses купують газ у спотовому форматі, у деривативах фіксують ціни на 18 місяців уперед, а взимку перепродають за пікові ціни країнам, які не встигли запастися. Це легально. Це аморально. Це — стандарт.

По-друге, кобальт у літій-іонній батареї вашого електромобіля з 70% імовірності прийшов з ДРК через Glencore. Хабарі, заплачені у 2007-2018 чиновникам Кіншаси, оплатив зрештою кінцевий споживач у Берліні чи Мюнхені. Глобальна корупція рідко зникає у моменті — її просто перекладають на споживача в наступних ланках вартості.

По-третє, якщо ви українець у діаспорі, мають вас цікавити особливо. Операція «Мідас», у якій НАБУ розкрило схему на $100 млн у енергетичному секторі України, має один спільний елемент з кейсами Glencore-Trafigura-Vitol: посередницькі фірми у БВО і Кіпрі, які перерозподіляли різницю між контрактною і реальною ціною. Українську корупцію часто описують як «свою», локальну. Це неправда: вона завжди має закордонний хвіст — і офшорна архітектура, що обслуговує українських Єрмаків і Міндічів, та сама, що обслуговує швейцарські трейдингові доми. Pandora Papers чітко показали: одна і та сама група юристів в Делавері й на БВО реєструє і Glencore-офшори, і офшори Зеленського.

По-четверте, війна в Україні фінансується з обох боків саме через ці компанії. Західна підтримка Києва — політична, але енергетичне постачання Європи й досі очно або заочно проходить через посередників, які водночас купують російську нафту через офшорні структури. Цю шизофренію точно описують EU Corruption Chronicle і кейс Газова мережа Путіна у Європі. Ваші податки і ваш рахунок за газ — у одній і тій самій системі, що оплачує російські ракети.

Що далі: 2026-2030 і перспектива нової золотої доби

Прогнозувати у цьому секторі — справа невдячна. Але декілька трендів видно вже зараз.

Перше: FCPA на паузі. Адміністрація Трампа 10 лютого 2025 виконавчим указом призупинила нові FCPA-розслідування на 180 днів і доручила переглянути доцільність застосування закону у поточній формі. Наступні розпорядження продовжили цю паузу. На практиці: американського нагляду над хабарництвом за кордоном немає до щонайменше 2027 року. Європейський аналог — Anti-Corruption Convention OECD — без американської підтримки робиться декларативним.

Друге: критичні мінерали. Кобальт, літій, рідкоземельні метали, мідь — їх потрібно у 4-7 разів більше до 2030-го для енергетичного переходу. Усю цю торгівлю контролюють ті ж самі п’ять компаній. Glencore у 2024 році розширив свої контракти з ДРК на 40%. Trafigura відкрила нові офіси у Демократичній Республіці Конго, Замбії, Чилі. Це означає, що корупційний риск зросте у геометричній прогресії — а наглядач спить.

Третє: російська спадщина. Lukoil продаватиме активи — питання тільки кому і за яким сценарієм. Якщо OFAC через рік відкриє ліцензію — Gunvor отримає скандинавську інфраструктуру за безцінь. Якщо ні — активи перейдуть до Saudi Aramco, Sinopec або консорціуму ОАЕ. У будь-якому варіанті — на ринку з’явиться новий гравець з активами, які де-факто були побудовані за російські гроші.

Четверте: швейцарська реформа. Після вироку Trafigura у Беллінцоні швейцарський парламент почав опрацьовувати поправки до Strafgesetzbuch, які зобов’язали б трейдингові доми проходити обов’язковий «human rights due diligence». Перше читання — заплановане на осінь 2026. Лобі індустрії — щонайменше CHF 11 млн на рік за оцінкою Transparency International Switzerland — навряд чи дозволить це швидко.

Кінцівка: п’ятеро в Цуґу і Женеві, котрі тримають половину світу

На 1,4 квадратних кілометрах Баара і Цуґа сидять 6500 співробітників Glencore. На вул. Шемен дю Шато-Бло, 30, у женевському передмісті Plan-les-Ouates — близько 4000 співробітників Trafigura. На вул. Сен-Леже, 6, у центрі Женеви — штаб Vitol. Це люди, які ухвалюють рішення про те, яка нафта поллється у нігерійський бак, чий кобальт опиниться у вашій Tesla, скільки заплатить чеська економіка за газ у грудні. Швейцарія голосує проти Європейського Союзу. Але швейцарська економіка побудована на здатності продавати назовні те, що офіційно ніколи не входить до Конфедерації.

Glencore визнав вину. Trafigura визнала вину двічі — у Бразилії і у Швейцарії. Vitol підписав deferred prosecution agreement з американцями. Gunvor заплатив у Швейцарії і у Канаді. Сукупно — $1,5 мільярда штрафів за 12 років. Сукупний прибуток цих чотирьох за 2022-2024 — приблизно $130 мільярдів. Ціна юстиції — 1,15%. Це не «вирок індустрії». Це річний податок на гру за власними правилами.

Поки FCPA на паузі, поки Швейцарія дозволяє «послідовно» розслідувати, поки кінцевий споживач у Дортмунді чи Львові платить на 20% більше за енергоносії — модель Marc Rich, тридцятилітнього втікача від ФБР, помилуваного Клінтоном напередодні власної смерті, працює як ніколи раніше. Бенефіціар не змінився — змінилися лише прізвища у списку партнерів. Хто наступний візьме акції Glasenberga, коли він остаточно вийде з гри? Хто продовжить лінію Уейнрайта, коли той вийде з в’язниці у листопаді 2027? Ці імена ще не звучали в новинах. Але звучатимуть. Звучить завжди.

Тиша — їхній головний продукт після нафти.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon