
16 березня 2008 року, неділя, 19:14 за нью-йоркським часом. Jamie Dimon, голова JPMorgan Chase, підписує угоду про купівлю Bear Stearns — банку, який за тиждень до того коштував $20 мільярдів — за $236 мільйонів. Через шість днів ціна підніметься до $1,2 мільярда. Федеральний резерв при цьому пообіцяв покрити втрати по неліквідним активам на суму до $30 мільярдів. У вересні того ж року Dimon отримає ще один подарунок: Washington Mutual, найбільший банк-банкрут в історії США. JPMorgan заплатить за активи $1,9 мільярда — і поглине банк, який FDIC коштував би мінімум $31 мільярд.
За три тижні JPMorgan отримала ще $25 мільярдів з фонду TARP — той самий фонд, який Конгрес створив, щоб «врятувати банки від колапсу». Dimon публічно скаржився, що його змусили взяти ці гроші. Приватно — використав їх для злиття.
Це початкова точка одного з найбільших розслідувань легалізованої корпоративної кримінальності XXI століття. За 18 років правління Dimon JPMorgan заплатила понад $40 мільярдів штрафів і виплат по позовах — за маніпуляції ринками, відмивання грошей для злочинців, ігнорування Madoff, обслуговування Епштейна, продаж токсичних іпотечних паперів, порушення санкцій проти Ірану й Куби. За той же період — стала найбагатшим банком планети з активами $4,3 трильйона. Сам Dimon у 2024-му отримав $39 мільйонів компенсації і має статок $2,9 мільярда за оцінкою Forbes.
Це не історія про «погані яблука» в системі. Це історія про систему.
- Як з'явилась імперія: Sandy Weill, Citigroup і парадокс 2004 року
- 2008 — рік, коли криза стала бізнес-моделлю
- Епштейн — 13 років VIP-клієнтом
- Madoff — 15 років червоних прапорів за ,6 мільярда
- London Whale, спуфінг, мортгеджі — каталог штрафів
- OFAC: як Іран отримав 32 000 унцій золота через JPMorgan
- Даймон і Київ: мільярдів боргу та «вісь зла»
- Економіка штрафу: мільярдів як стаття витрат
- Чи буде наслідник: режим CEO до 2030?
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
Як з’явилась імперія: Sandy Weill, Citigroup і парадокс 2004 року
Jamie Dimon народився 13 березня 1956 року в Нью-Йорку, в родині грецьких іммігрантів-фінансистів. Батько Theodore працював stockbroker’ом в Shearson, дід Panos — банкіром в Афінах. Після Harvard Business School у 1982-му Jamie приєднався до Sandy Weill — людини, яка зібрала фінансовий супермаркет Citigroup через серію поглинань 1990-х років. У 1998-му їхній спільний проєкт — Travelers Group — поглинув Citicorp. Це створило перший «too big to fail» банк постдерегуляційної ери.
У листопаді того ж року Weill звільнив Dimon без пояснень. За три дні. Без вихідної допомоги. Багато років пізніше Dimon скаже Bloomberg: «Це було як ножем у спину. Але саме тоді я зрозумів, що буду CEO власного банку — без партнерів».
Шанс прийшов через два роки. У березні 2000 року Dimon став CEO Bank One — четвертого за розміром банку США з активами $260 мільярдів і складною мережею проблемних кредитів. До 2004-го він перетворив Bank One на доходну машину. 1 липня 2004 року JPMorgan Chase оголосила злиття з Bank One за $58 мільярдів. Через 18 місяців Dimon став CEO об’єднаного банку. До 31 грудня 2026-го — на момент написання — він не випустив штурвал з рук.
Це найдовший термін CEO серед усіх «системно значущих» банків США. Deutsche Bank змінив п’ять CEO за той самий період. Goldman Sachs — чотири. Citigroup — шість. Dimon керує один. І це частина моделі.
2008 — рік, коли криза стала бізнес-моделлю
14 березня 2008 року Bear Stearns був за добу від банкрутства. Резерви скінчилися. Контрагенти масово відмовлялися кредитувати банк. Голова ФРС Ben Bernanke і міністр фінансів Henry Paulson провели екстрений селекторний з’їзд Wall Street у п’ятницю ввечері. У понеділок ринок мав відкритися — і обвалити всю фінансову систему. Потрібен був покупець. Серед усіх великих банків лише Dimon погодився.
Початкова ціна — $2 за акцію. Bear коштував $172 за акцію на початок року. Через тиждень акціонери Bear почали бунтувати. 24 березня угоду переписали: $10 за акцію. ФРС зобов’язалась проспонсорувати $30 мільярдів неліквідних активів Bear через нову структуру Maiden Lane LLC. JPMorgan взяв на себе перший $1 мільярд втрат. Решта — на платників податків.
«Якщо я можу купити Bear Stearns по дві долари, то я отримаю безкоштовно те, що вони побудували за 85 років. Цього не повториться більше ніколи».
Jamie Dimon, ремарка інвесторам, конференц-дзвінок JPMorgan, 17 березня 2008
Він мав рацію. 25 вересня FDIC закрив Washington Mutual — найбільший банк-банкрут в історії США з активами $307 мільярдів. JPMorgan заплатив $1,9 мільярда за вибрані активи. Кредитори WaMu — отримали нуль. Сама FDIC ухвалила це рішення, бо JPMorgan погодився взяти на себе токсичні іпотеки і кредитні картки, які інакше коштували б державному страховому фонду $31 мільярд.
За два поглинання JPMorgan став володарем найбільшої роздрібної банківської мережі США, $1,8 трильйона додаткових депозитів і — найважливіше — репутації «рятувальника системи». Це закріпило статус «too big to fail» юридично. У жовтні 2008-го Paulson викликав до Treasury дев’ять CEO найбільших банків і змусив усіх взяти TARP. Dimon отримав $25 мільярдів готівкою — під 5% річних. Це було дешевше, ніж позичати на відкритому ринку в той момент. JPMorgan повернув гроші у червні 2009-го з прибутком для держбюджету $1,7 мільярда — і цей момент Dimon щоразу нагадує. Замовчуючи решту схеми.
Через п’ять років, у листопаді 2013-го, Міністерство юстиції оголосило $13 мільярдів мирної угоди з JPMorgan за продаж токсичних іпотечних паперів напередодні кризи. У документі прокурори встановили: банк навмисно вводив інвесторів в оману щодо якості цінних паперів, які продавав. $9 мільярдів — готівкою. $4 мільярди — «допомога» позичальникам, яких сам банк і обманув. Це був найбільший штраф в історії американського банкінгу — який тримав цей рекорд до 2014-го.
Епштейн — 13 років VIP-клієнтом
Jeffrey Epstein став клієнтом JPMorgan у 2000 році. Залишився ним до 2013-го — через п’ять років після того, як зізнався в Флориді в 2008-му у вимаганні проституції від неповнолітньої. Через цей рахунок проходили десятки мільйонів доларів готівкою щомісяця. Внутрішні попередження банку — ігнорувались. Compliance-department декілька разів ескалював справу до керівництва. Керівництво відповіло одним прізвищем: Jes Staley.
Staley очолював приватний банкінг JPMorgan. Між 2008 і 2012 роками він обмінявся з Епштейном понад тисячею електронних листів. Сотні з них стали доказами в позовах 2022-2023 років. У листах Staley називав Епштейна «найдорожчим другом», «глибокою душею», «однією з найважливіших дружби в моєму житті». Один з листів, наведений у позові уряду Віргінських островів США: Staley у червні 2010-го, через два роки після конвікту Епштейна, писав про відвідання Little Saint James — приватного острова у Карибах — та про «диснеївських принцес», яких він там зустрів.
«Усі троє дівчат — досконалі. Той острів — рай. Все це, без перебільшення, було як зустріч з диснеївськими принцесами».
Jes Staley, лист Jeffrey Epstein, 30 червня 2010, з матеріалів позову Government of U.S. Virgin Islands v. JPMorgan Chase Bank, N.A.
У червні 2023-го JPMorgan заплатив $290 мільйонів позивачкам у груповому позові жертв Епштейна. У вересні того ж року — ще $75 мільйонів уряду Віргінських островів. Сам Staley публічно стверджував, що про злочини Епштейна не знав. У жовтні 2023-го JPMorgan і Staley дійшли «конфіденційної» угоди. Сума не оголошена. Документи з його роллю — закриті за згодою сторін.
До цього додамо червневі покази Bill Gates у Конгресі. 10 червня 2026-го засновник Microsoft визнав, що Епштейн його шантажував через коханку — і що залишив його ім’я в заповіті. Це нова фаза розкриття мережі. JPMorgan — банк, який цю мережу обслуговував — досі не дав жодних додаткових пояснень. Повна хроніка Епштейн-мережі з клієнтами і протоколами тут. Dimon як CEO підписав внутрішнє розпорядження продовжити обслуговування Епштейна після 2008 року особисто. Цей документ був представлений у позові U.S. Virgin Islands як «Exhibit 47» — і його ніхто з керівництва банку дотепер не пояснив публічно.
Madoff — 15 років червоних прапорів за $2,6 мільярда
Bernard Madoff відкрив рахунок у JPMorgan у 1986 році. Через цей рахунок — головний операційний рахунок Madoff Investment Securities — проходили усі гроші клієнтів його Ponzi-схеми. До моменту арешту 11 грудня 2008-го схема втратила $64,8 мільярда «облікової вартості» інвестицій. Фактичні втрати клієнтів — $17,5 мільярда. JPMorgan тримав рахунок Madoff майже 23 роки.
Кожен рік внутрішнього аудиту банку фіксував «незрозумілу» структуру оборотів на рахунку. У 1998-му compliance-team підняв питання про необхідність подати Suspicious Activity Report (SAR). Відповідь керівництва: «не наша справа аналізувати бізнес-модель клієнта». У 2008-му аналітик JPMorgan у Лондоні Eva Castillo надіслав внутрішній меморандум: «зростання активів Madoff не має жодного логічного пояснення». Меморандум потрапив до архіву. SAR подали лише 28 жовтня 2008-го — у Лондоні, не у США. Тоді ж JPMorgan вилучив особисті кошти топ-менеджерів зі feeder-fund Madoff. Клієнтів — не попередили.
7 січня 2014 року прокурор Південного округу Нью-Йорку Preet Bharara оголосив угоду: $2,6 мільярда. З них $1,7 мільярда — DOJ, $350 мільйонів — Office of the Comptroller of the Currency, $543 мільйона — приватні позови клієнтів Madoff. JPMorgan визнав порушення Bank Secrecy Act. Жодну особу — не притягнено до кримінальної відповідальності.
«Як інституція JPMorgan зазнала катастрофічної невдачі. Банк ігнорував червоні прапори у Madoff п’ятнадцять років. Це провал не однієї людини — це провал культури».
Preet Bharara, прокурор Південного округу Нью-Йорку, прес-конференція DOJ, 7 січня 2014
Угода була deferred prosecution agreement — відкладений вирок. Через два роки чисто виконаних умов справу автоматично закрили. Жодних кримінальних звинувачень. Жодних звільнень. Dimon у заяві для преси назвав це «можливістю рухатись вперед».
London Whale, спуфінг, мортгеджі — каталог штрафів
Травень 2012-го. Лондонський підрозділ Chief Investment Office JPMorgan — підрозділ, який мав хеджувати ризики банку — втратив $6,2 мільярда на деривативних позиціях. Основний трейдер — Bruno Iksil, прозваний «лондонським китом» за обсяги торгівлі. Втрату спочатку приховували. Dimon у квітні 2012-го публічно назвав сигнали ринку «бурею в склянці». Через місяць — змушений був визнати реальність на конференц-дзвінку для інвесторів.
19 вересня 2013 року регулятори оголосили об’єднаний штраф $920 мільйонів: $300 млн — Office of the Comptroller of the Currency, $200 млн — SEC, $200 млн — Федеральний резерв, $220 млн — британська FCA. Iksil не був засуджений — він співпрацював зі слідством. Двоє його колег — Javier Martin-Artajo і Julien Grout — отримали обвинувачення, але втекли з юрисдикції США. Дотепер не екстрадовані. Дотепер на свободі. Iksil у 2017-му дав інтерв’ю Le Monde, у якому стверджував, що його позиції були «навмисно демонізовані» керівництвом — і що про усі деталі знали п’ять рівнів менеджменту над ним.
Через сім років — новий каталог злочинів. 29 вересня 2020 року JPMorgan підписав deferred prosecution agreement з DOJ за $920,2 мільйона — рекорд для справ про спуфінг. Розслідування встановило: трейдери банку маніпулювали ринками дорогоцінних металів (золото, срібло) і казначейських облігацій США протягом восьми років — з 2008 по 2016. Сотні тисяч так званих «спуфінгових» ордерів — заявки, які виставлялись і скасовувались для штучного руху ціни. Кошти йшли як з рахунків клієнтів, так і з самого банку.
- $436,4 млн — кримінальний штраф DOJ
- $311,7 млн — відшкодування потерпілим
- $172 млн — конфіскація прибутків від маніпуляцій
- Двоє трейдерів — Michael Nowak і Gregg Smith — у серпні 2022-го визнані винними у racketeering за статтею RICO. Це перший раз, коли банкірам Wall Street пред’явлено звинувачення, традиційно зарезервовані для організованої злочинності
Dimon у заяві для співробітників назвав цей епізод «неприйнятним» — і зберіг свою посаду й бонус.
OFAC: як Іран отримав 32 000 унцій золота через JPMorgan
25 серпня 2011 року Office of Foreign Assets Control оголосив тоді найбільший в історії штраф за порушення санкцій американським банком: $88,3 мільйона. Список порушень читається як «who is who» санкційних режимів США:
- Куба: з 12 грудня 2005 по 31 березня 2006 — 1 711 переказів на суму $178,5 мільйона на користь кубинських юридичних осіб. JPMorgan визнав, що знав про порушення режиму Cuban Assets Control Regulations і свідомо проводив операції.
- Іран: 24 травня 2006 — переказ 32 000 тройських унцій золота вагою близько 905 кілограм і вартістю $20,56 мільйона на користь банку в Ісламській Республіці Іран. Bank Markazi — центральний банк Ірану — отримав золото попри пряму заборону санкцій.
- Іран-2: 22 грудня 2009 — кредитна угода $2,9 мільйона на торговельну операцію за участі судна, афілійованого з IRISL (Islamic Republic of Iran Shipping Lines) — компанією під санкціями за участь у програмі балістичних ракет.
- Судан і Ліберія: переклади на користь юридичних осіб, які знаходились під замороженням активів.
У жовтні 2018-го — ще один OFAC-штраф: $5,26 мільйона за 87 нових порушень. Цього разу — Cuban Assets Control Regulations, Iranian Transactions and Sanctions Regulations, і навіть Weapons of Mass Destruction Proliferators Sanctions Regulations. Жодного банкіра — не притягнено особисто. JPMorgan водночас брав активну участь у структуруванні замороження $300 мільярдів російських активів у Euroclear після 2022 року — і отримував комісійні з обох боків санкційної архітектури.
Це і є модель. Заробляєш на санкційному режимі, обходячи його. Штраф — менший за прибуток. Платиш — і продовжуєш.
Даймон і Київ: $25 мільярдів боргу та «вісь зла»
JPMorgan — найважливіший іноземний банкір української держави. З 2010 року банк допоміг Києву залучити понад $25 мільярдів суверенного боргу на міжнародних ринках. У 2015-2017 роках провів реструктуризацію зовнішнього боргу — операцію, яка списала Україні близько $3 мільярдів номінальної заборгованості, але прив’язала суверенні зобов’язання до ВВП-варрантів. Цей інструмент почав «вистрілювати» з 2021 року, коли ВВП країни перевищив пороги для виплат, — і коштуватиме бюджету України десятки мільярдів за наступні два десятиліття. Іронія: чим швидше відновлюється економіка — тим більше Київ платитиме власникам ВВП-варрантів, серед яких JPMorgan і його клієнти.
Після початку повномасштабної війни — банк координував із BlackRock створення Ukraine Investment Framework, фонду на $15 мільярдів для відновлення. Також у 2023 році Vince La Padula, голова Wealth Solutions JPMorgan, провів закриту візит до Києва для «оцінки економічного збитку». Подробиці зустрічей з керівництвом «Нафтогазу», «Укренерго» і Міністерства фінансів — не оприлюднені. Невдовзі після цієї поїздки JPMorgan почав активно консультувати приватні фонди з купівлі українських державних облігацій з дисконтом — тих самих, які банк сам же і випустив.
16 січня 2024 року, Давос. Володимир Зеленський провів закриту зустріч з Dimon. Тема: залучення інвестицій великого американського капіталу. Dimon публічно вийшов з зустрічі з відомою фразою «I’m Jamie Dimon from JPMorgan Chase. God bless you» — звертаючись до української делегації. У жовтні того ж року на конференції Institute for International Finance він сформулював свою позицію максимально жорстко.
«Росія, Китай, Іран, Північна Корея — це вісь зла. Вони працюють кожен день над тим, щоб зробити гірше західному світу і Америці. Ми не можемо допустити поганого результату в Україні. Ядерне поширення — найбільший ризик, з яким зустрівся людський рід».
Jamie Dimon, конференція IIF, 24 жовтня 2024
Це красиві слова. Але вони не відповідають на просте питання: чому той самий банк, який «не може допустити поганого результату» в Україні — у вересні 2026-го фігурує в матеріалах розслідування Pandora Papers як обслуговуючий банк двох офшорних структур, бенефіціарами яких є особи з найближчого кола української влади?
Як той самий банк, який оголошує Іран «віссю зла» — у 2011-му переказав центральному банку Ірану майже тонну золота? Як той самий Dimon, який «підтримує Україну», — у 2014-му уклав deferred prosecution agreement у справі Madoff і знову — у 2020-му у справі спуфінгу — без жодного особистого наслідку?
Відповідь проста і неприємна: JPMorgan грає на обох боках кожного конфлікту. Це не моральна позиція. Це бізнес-модель. Так само, як BlackRock, Vanguard і State Street володіють $30 трильйонами і одночасно є акціонерами оборонних компаній і миротворчих фондів — JPMorgan тримає рахунки для всіх сторін. Що більше війн — то більше прибутку.
Економіка штрафу: $40 мільярдів як стаття витрат
За даними дослідницької організації Good Jobs First, з 2000 року JPMorgan виплатив понад $40 мільярдів у штрафах і виплатах по позовах. Це найбільша сума серед усіх банків світу. Список тільки за останні 12 років:
- 2013 — $13 млрд за токсичні mortgage-backed securities
- 2013 — $920 млн за London Whale
- 2014 — $2,6 млрд за Madoff
- 2015 — $307 млн за порушення Investment Advisers Act
- 2015 — $1,55 млрд за маніпуляції валютним ринком (FX rigging)
- 2016 — $264 млн за порушення FCPA — наймання дітей китайських чиновників («Sons and Daughters Program»)
- 2020 — $920 млн за спуфінг металів
- 2023 — $290 млн за обслуговування Епштейна (груповий позов жертв)
- 2023 — $75 млн за USVI v. JPMorgan
- 2024 — $98 млн за порушення antitrust на ринку Treasury auctions
- 2026 — $151 млн за оманливі розкриття інвесторам
За той же період чистий прибуток JPMorgan склав понад $500 мільярдів. У 2024 році банк побив свій же рекорд: $58,5 мільярда чистого прибутку — найбільший річний показник в історії американського банкінгу. Штрафи становлять близько 8% від накопиченого прибутку. Це не покарання. Це регуляторна комісія за право продовжувати бізнес-модель.
Dimon у 2024 році отримав $39 мільйонів — на $3 мільйони більше, ніж у 2023-му. Його сім’я тримає 7,5 мільйона акцій JPMorgan вартістю $2,3 мільярда на жовтень 2025. Forbes оцінює загальний статок у $2,9 мільярда. Як McKinsey 100 років продавала «оптимізацію» — від опіоїдної кризи до контрактів MBS — і платила штрафи лише як комісію, так і JPMorgan вирахувала: ризик ув’язнення дорівнює нулю, ризик персонального покарання — нульовий, штрафи — оподатковуваною статтею витрат.
Чи буде наслідник: режим CEO до 2030?
На січень 2025-го Dimon мав 68 років. Усі попередні плани переходу влади провалились: Daniel Pinto, Mary Erdoes, Marianne Lake — топ-кандидати — все ще працюють під ним. У лютому 2025-го рада директорів JPMorgan офіційно подовжила його контракт «принаймні до 2030 року». Це означатиме 25 років на посту CEO — феноменальний строк, який поставить Dimon в один ряд з Sumner Redstone і Rupert Murdoch.
Кожен рік цього строку Dimon отримуватиме від $35 до $40 мільйонів. Кожен рік банк генеруватиме від $40 до $60 мільярдів прибутку. Кожен рік буде новий штраф — на сотні мільйонів або одиничні мільярди. І кожен рік ця система буде юридично виправдана діалектикою: «банк настільки великий, що його руйнація обвалить світову економіку, тому не можемо притягати до кримінальної відповідальності».
Це і є та сама архітектура, яку Wirecard викрив у європейському варіанті — лише з тією різницею, що німецький банк ETN зник, а Marsalek втік до Москви. JPMorgan — занадто великий, щоб зникнути. BIS — банк банків — закріпив цю архітектуру глобально через систему «глобально системно значущих банків» (G-SIB), де JPMorgan входить до групи з найвищим рейтингом капітальних резервів. Це формальне визнання: банк не дозволять розвалитися.
Жодне правило не змінилось після 2008-го. Жоден закон не запобігає повторенню. Dodd-Frank Act 2010 року — найбільша реформа фінансового сектора в історії США — був системно ослаблений за період правління Трампа з 2017 по 2021 рік. Друга адміністрація Трампа з січня 2025-го продовжує цей процес. Volcker Rule, який обмежував proprietary trading банків, — фактично паралізований через виключення. Реєстраційні вимоги для повторних офшорних транзакцій — ослаблені.
Хто платить за усе це? Не Dimon. Не Pinto. Не Erdoes. Платник податків — у формі рятувальних пакетів, які гарантовано прийдуть наступного разу. Пенсіонер з Огайо — через манипуляції ринком, які зменшують його дохідність. Український борговий зобов’язаний — через комісійні, які входять у вартість позики. Жертва Епштейна — через те, що банк продовжував обслуговувати її ката тринадцять років. Кубинська медсестра, заблокована від отримання іноземної допомоги через санкції, які JPMorgan допоміг обійти заможному дядьку.
Jamie Dimon стане найбагатшим банкіром в історії незалежно від того, чи зміниться щось. Питання у іншому. Скільки ще $40-мільярдних рахунків ми готові оплачувати — поки не визнаємо: «too big to fail» означає «too big to prosecute». А це означає, що закон у фінансовому секторі США перестав існувати як механізм. Залишилась лише ціна.
І ціну цю встановлює сам банк.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon






3 thoughts on “JPMorgan і Даймон 2000-2026: Епштейн, Мадофф і $40 млрд штрафів”
Comments are closed.