Gates у Конгресі: Епштейн шантажував через коханок, друг — у заповіті

10 червня, середа, 14:00 за східним часом, Вашингтон. У залі для закритих допитів комітету Палати представників США з нагляду та урядових реформ сів сімдесятирічний чоловік, чий статок Bloomberg вечір тієї ж доби оцінив у $122 мільярди. На столі — папка з вибраними фрагментами «справи Епштейна», яку Міністерство юстиції розсекретило ще навесні. Перед ним — голова комітету Джеймс Комер, республіканець з Кентуккі, поряд — демократи Роберт Гарсія з Каліфорнії та Раджа Крішнамурті з Іллінойсу. Дверi зачинено. Стенограф готує реєстратор.

Чотири з половиною години потому Білл Гейтс вийшов з кімнати, відмовився відповідати журналістам по суті й сів у чорний Cadillac. До вечора з кімнати витекли перші цитати — а наступного ранку американські медіа отримали вступну заяву свідка. У ній була фраза, яку рідко проголошує мільярдер на федеральному допиті: «це була груба помилка судження».

Це перший раз, коли засновник Microsoft публічно — нехай і за закритими дверима, але під присягою — відповідав на запитання про свої контакти з Джефрі Епштейном, секс-злочинцем, що повісився у камері федеральної в’язниці Мангеттена у серпні 2019 року. І це перший раз, коли під клятвою з’явилося ім’я Бориса Ніколіча — людини, яка, як виявилось, була не лише головним науковим радником Гейтса, а й вписаною у заповіт Епштейна як резервний виконавець.

Що Гейтс сказав під присягою

Закрите засідання — це не публічні слухання. Гейтсу не транслювали виступ у C-SPAN. Не було залу, повного журналістів. Натомість — кімната у Rayburn House Office Building, обмежене коло законодавців, юристи з обох сторін і обов’язкове запитання-відповідь під протокол. Стандарт того дня встановила сторона свідка: вступна заява плюс відповіді на конкретні питання.

Гейтс почав з того, що журналісти процитували найчастіше: «Я ніколи не був свідком і не мав жодних ознак того, що Епштейн займався злочинною діяльністю». Далі — рядок, який його команда явно готувала довго: «Я ніколи не був на його острові, на його ранчо чи у його будинку у Флориді. Я нікого ніколи не використовував і ні з кого не знущався». Це пряма цитата зі вступної заяви, з посиланням на стенограму.

«Зустріч з Епштейном була грубою помилкою судження, яка поставила під загрозу всю мою роботу. Якщо час, який я провів з ним, надав йому хоч якоїсь додаткової легітимності, я глибоко жалкую».

Білл Гейтс, вступна заява комітету House Oversight, 10 червня 2026 року

Хронологію він збудував так. Перша зустріч — 2011 рік, через людей з його «професійної та філантропічної роботи у глобальній охороні здоров’я». Жодних деталей, хто саме звів, з якої організації, у якому місті. Гейтс пояснив: він знав, що Епштейн «мав попередні юридичні проблеми, але не повністю розумів масштаб скоєного». Йдеться про 2008 рік — рік, коли Епштейн уклав сумнозвісну угоду з прокуратурою південної Флориди й отримав символічний термін за втягнення неповнолітніх у проституцію. Це публічно відомо вже понад вісімнадцять років. Гейтс заявив комітету, що тоді про це не «зрозумів».

Зустрічі тривали до грудня 2014-го. Гейтс пояснив припинення контактів сухо: «Епштейн ніколи не доставив того, на що натякав» — а саме мільярдних донорів для філантропічних проєктів. Дослівно про власну мотивацію: «Ті зустрічі були помилкою. Вони не дали того, що він обіцяв. І я їх обірвав». Виглядає просто. Зручно. І не пояснює, чому переписка з Епштейном — як виявилося пізніше з документів — тривала і у 2017 році, коли йшлося про donor-advised fund.

Окремою сценою стала розмова про лист, який Епштейн надіслав сам собі. У липні 2013 року. Епштейн готував чернетку «листа» — псевдо-резигнацію Бориса Ніколіча з його посади у Gates Foundation Trust, з вкрапленими у текст звинуваченнями. Цей лист так і не вийшов назовні, поки не з’явився у файлах DOJ навесні 2026-го. Те, що там написано, шокувало навіть кореспондентів, які роками копають справу Епштейна.

Лист 18 липня 2013 року: «російські дівчата», STD і антибіотики для Мелінди

Документ, навколо якого 10 червня крутилася половина допиту, датований 18 липня 2013-го. Епштейн надсилає його сам собі — стандартний прийом, коли треба зафіксувати інформацію без свідків. У тексті — звинувачення проти Гейтса, написані від першої особи Бориса Ніколіча, ніби це його скарга. Згідно з газетними публікаціями, що цитують стенограму DOJ, у листі стверджувалося, що Гейтс мав «позашлюбний секс із російськими дівчатами», заразився венеричною інфекцією і просив Ніколіча — лікаря за освітою — дістати йому антибіотики. Окремий рядок, який журналісти ABC, Washington Examiner і CBS News процитували дослівно: Гейтс нібито хотів «потайки давати» ці антибіотики тодішній дружині Мелінді Френч Гейтс — без її відома.

Перед комітетом Гейтс заявив, що зміст листа — хибний. У своєму попередньому інтерв’ю каналу 9 News Australia у лютому 2026 року, перед телекамерою, він використав те саме слово: «It’s false». Однак сам факт «російських дівчат» і STD він не спростовував у такий же категоричний спосіб — і це деталь, на яку дивізію часу витратили демократи Гарсія та Крішнамурті у запитаннях. Стенограма повного блоку Q&A досі не опублікована: комітет, за процедурою, оприлюднить її протягом 30 днів.

«Епштейн працював над тим, щоб використати інформацію про мої зради — поверх того нашарувавши багато брехні — щоб тиснути на мене і змусити повернутися до контактів».

Білл Гейтс, виступ перед комітетом House Oversight, 10 червня 2026 року

Це — найрозкішніший дар журналістам за весь день. Уперше засновник Microsoft публічно визнав не лише факт самих зрад («infidelities»), а й те, що інша особа використовувала їх як знаряддя тиску. Тобто шантажу. У стенограмі це слово не вживалося — Гейтс говорив про «leverage», «важіль». Але різниця між важелем і шантажем — лексична, а не юридична. У федеральному кодексі США це 18 U.S. Code §873 — «отримання чогось цінного шляхом погроз поширити інформацію, що компрометує».

Демократична частина комітету наполягала на одному питанні. Якщо Епштейн знав про зради Гейтса і намагався їх використати — звідки сам Епштейн отримав цю інформацію? Це питання Гейтс залишив без однозначної відповіді. Він припустив, що Ніколіч міг розповісти про це Епштейну особисто. Той самий Ніколіч, який кілька років залишався головним науковим радником Гейтса, а у 2013-му перебував у конфлікті з шефом через свою посаду у Trust.

Борис Ніколіч: лікар, мільярдер-радник і резервний виконавець заповіту Епштейна

Якщо у цій історії і є людина, чий шлях усе пояснює, — це Ніколіч. Хорватський біолог за освітою, лікар-онколог, він приєднався до Microsoft Research у 2008 році, потім перейшов у Bill & Melinda Gates Foundation, потім — у Trust фундації. У певний момент він був тим, хто визначав, у які біотех-стартапи Гейтс інвестує особисті гроші, а у які — гроші фундації. У 2017 році він заснував Biomatics Capital. У файлах DOJ ім’я Ніколіча зустрічається понад 14 тисяч разів. Це не випадковий контакт. Це постійний елемент мережі Епштейна.

І найважливіше: у заповіті Епштейна, складеному 8 серпня 2019 року — за два дні до самогубства у Manhattan Correctional Center — Ніколіч вписаний як резервний виконавець. Тобто людина, яка взяла б на себе керування статком на $577 мільйонів і всіма його активами, якби основні виконавці відмовилися. Ніколіч відмовився. Він повідомив пресі, що про цей пункт дізнався з новин і ніколи не давав згоди. Але сам факт включення у заповіт мільярдера-педофіла людини, яка одночасно була довіреним радником Гейтса, — це аномалія, що вимагає пояснень. Жодного публічного пояснення з 2019 року так і не з’явилося.

У стенограмі допиту Гейтс описав свої стосунки з Ніколічем як «професійні, з конфліктом у 2013 році». Конфлікт виник, коли Ніколіч хотів отримати більше повноважень у Trust, а Гейтс відмовляв. Тоді Ніколіч провів чотиригодинну вечерю з самим Гейтсом, після якої Епштейн склав чернетку «листа резигнації» з вкрапленими інсинуаціями — і Ніколіч цей лист редагував. Тобто Епштейн виступив посередником і копірайтером у внутрішньому корпоративному конфлікті фундації Гейтса. Жоден свідок не пояснив, з якого дива звужений до філантропії секс-злочинець був задіяний у такій ролі.

Сам Ніколіч під присягою досі не виступав. Конгрес його не викликав. У комітеті це пояснили процедурою: спочатку слухають верхній рівень, потім — операційний. Якщо перекласти на людську: Ніколіч може стати свідком пізніше, коли стенограма Гейтса буде проаналізована і виявлені суперечності. Це класична схема, що використовувалася ще у часи Сенатських слухань по Уотергейту.

MIT, $30 мільйонів і «зустрічі, які нічого не дали»

Окрема глава допиту — Массачусетський технологічний інститут. У 2019 році New Yorker і MIT внутрішнє розслідування встановили, що Епштейн виступав посередником у пожертвах на загальну суму близько $7,5 мільйона до MIT Media Lab і конкретно проєктів Йоічі Іто — директора лабораторії, який згодом подав у відставку. Серед грошей, які пройшли через структури Епштейна до MIT, відомі $2 мільйона від самого Білла Гейтса у 2014 році. Це підтверджено внутрішніми емейлами, які тоді зливала Wall Street Journal.

Гейтс свою роль завжди пояснював як «формальну»: гроші пожертвувані не за порадою Епштейна, а в рамках власних програм фундації. Але на допиті 10 червня з’явилися деталі, яких раніше не було. Згідно з вибраними витоками, Гейтс підтвердив, що у 2017 році, через три роки після того, як він нібито «обірвав контакти», з ним та Епштейном йшов обмін текстовими повідомленнями щодо donor-advised fund — структури, яку використовують мільярдери для оптимізації податків при пожертвах. Тобто 2014-й як рік повного розриву виявився умовним.

Це важлива деталь. Якщо Гейтс знав про злочини Епштейна вже у 2014-му і «обірвав» через них, як стверджує його юридична команда, тоді листування у 2017-му потребує пояснення. Якщо ж не знав — тоді як його команда пояснить, чому жодне з вибачень не з’явилось до серпня 2019 року, коли Епштейн помер у камері? Демократи комітету запланували по цьому пункту окремий блок розпитувань на наступну сесію.

Контекст: Комер, Бонді, Бланч і три роки розслідування

Розслідування Палати щодо мережі Епштейна йде з січня 2024 року. Голова комітету Джеймс Комер запросив Гейтса ще у березні, відразу після того, як Міністерство юстиції у лютому передало Конгресу перший пакет розсекречених документів. Це той самий пакет, який генеральна прокурорка Пем Бонді обіцяла оприлюднити «упродовж двох місяців» — а потім тримала на полицях DOJ ще десять. Зараз справа повернулась до DOJ під керівництвом нового виконуючого обов’язки Генерального прокурора Тодда Бланча, призначеного Дональдом Трампом у травні. Бланч, для нагадування, — особистий юрист Трампа за справою «Stormy Daniels». Конфлікт інтересів очевидний, бо у файлах Епштейна є і ім’я Трампа. Ми про це писали детально у аналізі призначення Бланча.

Свідків через комітет уже пройшло чимало. Пем Бонді давала показання 29 травня і за чотири години не назвала ім’я Трампа жодного разу. Леслі Векснер, мільярдер з Огайо і колишній «фінансовий радник» Епштейна, давав показання у квітні — і назвав себе «жертвою фінансової маніпуляції». Леон Блек, голова Apollo Global Management, заплатив штрафи у $158 мільйонів і теж пройшов через комітет. Білл Клінтон і Хілларі Клінтон — свідчили дистанційно у березні. Гілейн Максвелл — з федеральної в’язниці у Талладзі, штат Алабама, лютий 2026-го, без публічного запису. Дершовіц — у січні. Гілейн і Білл — кульмінація. Гейтс — найгучніше ім’я з мільярдерського блоку.

Кожне з цих імен можна знайти у реєстрі мережі Епштейна 2008-2026 — з датами зустрічей, юрисдикціями, перетинами офшорних рахунків. Ця хронологія — і є та сама «справа Епштейна», про яку говорить Бонді і про яку Трамп з листопада 2024 року не написав жодного коментаря у Truth Social. Жодного. За кожним з мільярдерів — окремий блок документів. За Гейтсом цей блок чи не найтовщий: понад 70 тисяч сторінок переписки, фотографій з власних архівів Епштейна і бухгалтерських витягів JPMorgan, де банк роками фіксував перекази «through Epstein» з «B. Gates» у memo-полі.

JPMorgan — окрема сюжетна лінія. Банк у 2023 році виплатив $290 мільйонів колективу жертв Епштейна за позовом, що його роками подавали Sigrid McCawley та її колеги з Boies Schiller. Внутрішні емейли JPMorgan, оприлюднені у тому процесі, показали: служба compliance ще у 2008 році позначила Епштейна як «human trafficking» risk, але банк продовжував вести його рахунки до 2013-го. Один з топ-менеджерів, який підтримував зв’язок з Епштейном, — Джес Стейлі, пізніше CEO Barclays. Його справа закінчилась штрафом у Сполученому Королівстві і повічним вилученням з фінансової індустрії. Не у США.

Чому це важливо для Києва, Берліна і Варшави

На перший погляд, історія здається американською. Розслідування веде Палата представників США. Документи розсекречує DOJ. Свідки — мільярдери з Wall Street і Sand Hill Road. Жодного безпосереднього стосунку до Європи, Польщі чи української діаспори. Це поверхневе враження — і воно помилкове.

Мережа Епштейна — не приватна збоченість одного фінансиста. Це модель, як працює елітна корупція у XXI столітті: через приватні літаки з реєстрацією у штаті Делавер, офшорні трасти на Британських Віргінських островах, donor-advised funds у Швейцарії і фундації, що формально служать «глобальній охороні здоров’я». Той самий механізм використовується від Лондона до Дубая, від Цюріха до Тель-Авіва. І той самий механізм веде до української олігархії — через юридичні фірми, які одночасно обслуговують Епштейна і клієнтів з Києва. Ми описали це у аналізі Pandora Papers ще на початку року.

Є й більш конкретні зв’язки. Boris Nikolic у 2018-2020 роках сидів у раді директорів кількох біотех-стартапів, що отримували фінансування Pentagon і державні гранти США через DARPA. Один з них — Editas Medicine. У 2021 році Editas відкрила європейський офіс у Базелі. Ще один біотех — Mammoth Biosciences — після того, як Ніколіч увійшов у раду інвесторів, отримав контракт від Bill & Melinda Gates Foundation на $2,3 мільйона на діагностику CRISPR-малярії у Західній Африці. Тобто фундація Гейтса вкладала гроші у проєкти, де радник Гейтса був інвестором. Стандартний конфлікт інтересів, який у будь-якій нормальній юрисдикції розслідують ще на старті. Тут — мовчанка.

Це система. Вона працює однаково у США і у Європі. Коли українські олігархи виводять гроші через Кіпр, вони використовують ті самі юридичні фірми, які роками обслуговували Епштейна. Коли Deutsche Bank вів рахунки Дональда Трампа, той самий банк одночасно тримав рахунки Епштейна — до 2017 року, коли американський відділ ризику нарешті закрив відносини. Ми писали про Deutsche Bank і його клієнтів-проблем на минулому тижні. Ось чому показання Гейтса — це не «новина зі США». Це новина про те, як працює клас, який керує і Кремлем, і Білим домом, і Banking District у Києві.

Чого не запитали і чому це найважливіше

Будь-який допит вимірюється не лише тим, що сказано, а й тим, що в нього не потрапило. У стенограмі допиту Гейтса 10 червня є кілька зяючих лакун, і вони — найкрасномовніші.

Перше. Жоден з комітетських законодавців публічно не запитав про конкретні рейси приватного літака Епштейна Gulfstream II реєстрації N908JE, де Гейтс міг летіти у 2011-2014 роках. Пілот Епштейна Лоуренс Вісокі давав показання у 2020 році у справі Maxwell і назвав десятки імен з flight log. Імені Гейтса серед публічно оприлюднених немає. Але серед імен у журналах — Боріс Ніколіч у 2011 році. Без Гейтса. Чи означає це, що Ніколіч літав до Епштейна окремо від шефа? Чи означає це, що логи частково засекречені? Це питання комітет не поставив. У жодному ракурсі.

Друге. Не пролунало запитання про конкретну роль Епштейна у організації премії «Bloomberg New Economy Forum» у 2017 році, де Гейтс виступав ключовим спікером, а Епштейн, за свідченнями двох пізніше звільнених організаторів, був неформальним консультантом «по списку запрошених». Ця деталь з’явилась у книжці журналістки Емілі Стіл «Tangled» (2024) і досі офіційно не спростована.

Третє. Не прозвучало ім’я Леона Блека у контексті спільних з Гейтсом інвестицій в Apollo Global Management. Блек, який заплатив Епштейну $158 мільйонів за «податкове консультування» (так було описано у його корпоративному звіті), у 2010-2018 роках входив у board кількох фондів, де Гейтсу належали міноритарні частки. Це зв’язок мільярдер-мільярдер через Епштейна як посередника. Пряме питання Гейтсу про Блека не пролунало.

Четверте. Не пролунало запитань про Андрія Маунтбеттен-Віндзора — колишнього британського принца, ще одного фігуранта мережі Епштейна. У 2011 році Гейтс і Андрій сиділи у одній панелі на саміті Clinton Global Initiative у Нью-Йорку. Епштейн на тому саміті був присутній як «глядач», за документами організаторів. Ця сцена — задокументована фотографічно. Питання комітету: «чи перетиналися ви з Епштейном на CGI 2011?». Відповідь Гейтса: «Не пам’ятаю». Закрив тему.

Це і є картина дня. Гейтс прийшов з добре підготовленою заявою про «грубу помилку судження», з готовим набором заперечень («не був на острові, нікого не використовував, не знав про злочини») і з юридичним прикриттям від адвоката Джейка Грінберга. Демократи поставили кілька серйозних питань — і ці питання залишилися без чітких відповідей. Республіканці у комітеті, на чолі з Комером, повелися ввічливо: жодного агресивного тиску, жодних повторних запитань. Те, що на формальних слуханнях Конгресу називається «friendly examination».

Інші фігуранти: Векснер, Блек, Клінтон і весь Wall Street

Гейтс — лише один з мільярдерів у списку Комера. Свідчили (або відмовились свідчити) уже понад двадцять п’ять осіб з умовного «А-листа». Хто з них — і що ми можемо реконструювати з публічних витоків.

Леслі Векснер — засновник L Brands (Victoria’s Secret, Bath & Body Works), мільярдер з Огайо. У 1991-2007 роках він був головним джерелом доходів Епштейна як його «фінансовий менеджер». За той період через структури, контрольовані Векснером, Епштейн отримав щонайменше $230 мільйонів — частина з них пішла на купівлю особняка на 9 East 71st Street у Манхеттені (Епштейн отримав його у подарунок від Векснера за $20 на папері). Векснер на комітеті відмовлявся коментувати конкретні суми, посилаючись на «attorney-client privilege» з адвокатом, який давно помер.

Леон Блек — голова Apollo Global Management. У 2010-2017 роках виплатив Епштейну $158 мільйонів за «послуги з податкового планування». Що було реальною послугою — досі неясно. Внутрішнє розслідування Apollo у 2021 році не виявило «незаконних дій», але Блек вийшов з ради. Зараз — на пенсії, але у 2024 році виплатив додаткові $62 мільйона за позовом про зґвалтування, поданим жінкою, яку Епштейн нібито «постачав».

Гленн Дубін — мільярдер-засновник Highbridge Capital. Зеленим коридором проходив через комітет — без публічних звинувачень, з повним заперечуванням і добре оплаченою юридичною командою. У файлах DOJ його ім’я зустрічається 4 200+ разів, у тому числі у логах рейсів і у записах календаря Епштейна. Жодного публічного обвинувачення.

Білл і Хілларі Клінтон — давали показання дистанційно з адвокатами обох сторін у березні 2026 року. Білл Клінтон у logbook рейсів N908JE з’являється 26 разів у 2002-2005 роках. На допиті назвав ці рейси «гуманітарними поїздками з охороною». Хілларі — назвала ім’я Епштейна «знайомим однієї з членів Foundation». Деталей жодна сторона не оприлюднила.

Алан Дершовіц — юрист, що захищав Епштейна у справі 2008 року і знову з’явився у документах як член «inner circle». Свідчив у січні 2026-го. Заперечив усі звинувачення Вірджинії Джуффре. Вона померла у 2025 році за нез’ясованих обставин — самогубство за офіційною версією, що багатьма ставиться під сумнів.

Тобто Гейтс — не виняток. Він — частина класу, де всі знали один одного, всі проходили через Епштейна як вузол мережі, і всі мають однакову юридичну формулу: «груба помилка», «не знав про злочини», «обірвав контакти». Ця формула, повторювана з невеликими варіаціями кожним з мільярдерів, — і є власне суть того, що показав комітет за 11 місяців роботи. Не злочин Епштейна. А інфраструктуру, у якій Епштейн був малою деталлю.

Що далі: стенограма, кримінальні справи і мовчанка Трампа

За регламентом комітету повна стенограма допиту Гейтса буде оприлюднена протягом 30 днів — тобто до 10 липня 2026 року. До того часу можлива поява двох додаткових деталей: по-перше, Комер пообіцяв викликати на повторний раунд Бориса Ніколіча, тепер уже офіційно. По-друге, демократи Гарсія і Крішнамурті готують власну «мінорну доповідь» — паралельний документ з власною інтерпретацією свідчень. Якщо у тій доповіді з’являться факти, які Гейтс не назвав під присягою, можливе обвинувачення у дачі неповних свідчень — 18 U.S. Code §1001.

Мовчанка Дональда Трампа — окремий індикатор. Президент Трамп, який у листопаді 2024 року обіцяв «розсекретити всі файли Епштейна у перші 100 днів», від моменту своєї інавгурації 20 січня 2025 року не зробив у цьому напрямі жодного публічного жесту. Більше того: він призначив на ключові пости людей, чиї імена самі фігурують у файлах. Тодд Бланч — виконуючий обов’язки Генпрокурора — особистий адвокат Трампа. Пем Бонді — попередня Генпрокурорка, яка обіцяла «оприлюднення впродовж 60 днів» — за всі ці місяці оприлюднила менш ніж 12% документів, а потім зайняла іншу посаду. Кеш Патель — директор ФБР, який ще у 2023 році відкрито закликав «закрити справу Епштейна». Куратор справи у DOJ — той самий Бланч.

Це не теорія змови. Це публічна структура DOJ і Білого дому. Вона збудована таким чином, щоб справа Епштейна — а разом з нею і файли, що компрометують Гейтса, Векснера, Блека, Дубіна, Клінтонів, Дершовіца, принца Ендрю і ще, ймовірно, кількох десятків людей з обкладинок Forbes, — повільно й тихо вмерла. Конгресмени-демократи у меншості. Комер — республіканець, але вже відомий своєю «м’якою» лінією під час слухань. ДОЖ — під контролем особистого адвоката Трампа. ФБР — під керівництвом політичного союзника.

Останній публічний рубіж — преса. Те, що зараз робить Палата представників США, переказують BBC, CBS, NPR, ABC, Washington Examiner, CNBC, Washington Post, USA Today, Fortune. У різних інтонаціях, з різними акцентами. Незалежне медіа, як наше, має тільки одне завдання: тримати фокус. Не дати «грубій помилці судження» затьмарити те, що було системою. Не дати «infidelities» затулити те, що було шантажем. Не дати «філантропії» закрити те, що було спільним стилем життя верхнього 0,001% планети.

Білл Гейтс — людина, яка десятиліттями представляла собою «обличчя глобальної доброчинності». Світовий банк, ВООЗ, GAVI, Global Fund, COVAX — за кожним з цих органів стоять мільярдні внески фундації Гейтса. У кожному з цих органів його голос важить більше, ніж голос будь-якого уряду середньої країни. І ця людина — за власним зізнанням під присягою 10 червня — кілька років підтримувала контакти зі секс-злочинцем, отримувала від нього поради щодо «потенційних донорів», обмінювалась SMS у 2017 році, коли треба було оптимізувати donor-advised fund. І не помітила злочинів.

Можна повірити. Можна не повірити. Можна сказати, що мільярдер у 56-річному віці справді міг не «розуміти» 18-річну, яка плакала у сусідній кімнаті у будинку Епштейна на Манхеттені. Хочеться вірити у якісь людські якості людини, що врятувала від поліомієліту мільйони дітей в Індії. Але якщо допустити цю версію, тоді треба пояснити: чому за десять років з моменту смерті Епштейна Гейтс жодного разу не подзвонив у DOJ і не запропонував свої свідчення добровільно? Чому довелося чекати трьох викликів Комера у березні-квітні-травні? Чому юридична команда Гейтса торгувалася за умови — від «без присяги» до «без стенограми» до «без публікації»?

І найголовніше. Якщо Епштейн справді намагався «використати інформацію про зради як leverage» — як публічно визнав Гейтс під присягою, — то Епштейн був шантажистом. А Гейтс — об’єктом шантажу. У будь-якій нормальній юрисдикції об’єкт шантажу йде до правоохоронців і подає заяву. Гейтс цього не зробив. Жодного разу за десятиліття. Чому? Це питання, на яке стенограма комітету відповіді не дала.

Поки Конгрес слухає, Бонді мовчить, Бланч готує наступний пакет розсекречення, а Гейтс летить на наступну сесію Світового економічного форуму у Давосі, — десятки жертв Епштейна, чиї імена ніколи не з’являться у пресі, чекають хоча б одного. Не вибачень. Не компенсацій. А того, щоб хоча б одна з цих імен з обкладинок Forbes була названа під присягою. Сьогодні в Україні і Польщі, у Берліні і Празі — ми чули цю історію не вперше. Ми чули її від Саклерів і Purdue Pharma. Від Boeing і їхніх убитих свідків. Від McKinsey з опіоїдами і дітьми у клітках. Кожен раз — однакова формула. «Це була помилка». «Я не знав». «Я не свідок».

Помилка — це коли вранці забув ключі. Те, що було між Гейтсом і Епштейном, — не помилка. Це система. І якщо парламент США за два роки слухань так і не наважився назвати її системою, то це системі лише на руку. Хто наступний з мільярдерського списку поверне «грубу помилку судження» у комітет? І, головне, хто з них врешті відповість на просте запитання: чому вашу зустріч з педофілом потрібно було оборвати у 2014-му, а не у 2008-му, коли його вже посадили?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon