McKinsey 1926-2026: 100 років фірми — опіоїди, MBS, ICE, Кремль

4 лютого 2021 року, Х’юстон, штат Техас. Генеральний прокурор Кен Пакстон оголошує суму, яку McKinsey & Company погодилася сплатити, щоб закрити справу: $573 мільйони у вигляді одноразового платежу 47 штатам, округу Колумбія і п’яти заморським територіям США. Без визнання провини. Без імен партнерів. Без жодного дня в’язниці. Через десять днів — ще $230 мільйонів індіанським племенам Сполучених Штатів. Через три роки — додаткова угода з федеральним Мін’юстом на $650 мільйонів і відстрочене обвинувачення проти двох колишніх старших партнерів. Загалом — близько $1,5 мільярда за консультації, які за оцінкою CDC, прямо допомогли вбити понад 800 тисяч американців від передозування опіоїдами з 1999 року.

«Фірма», як її кличуть випускники, заплатила менше, ніж заробляла за один квартал.

McKinsey & Company — найвпливовіший і найменш прозорий приватний партнерський бізнес планети. У 2026 році їй 100 років. За цей вік фірма формувала корпоративну Америку, перебудовувала економіку Радянського Союзу і Росії після 1991-го, писала Vision 2030 для Мухаммеда бін Салмана, рекомендувала Purdue Pharma «турбонадути» збут OxyContin, оптимізовувала бюджет ICE на адміністрації Трампа-1, обслуговувала Eskom у Південній Африці під час «державного захоплення» родиною Гупт, і досі тримає у портфелі понад 30 централізованих банків і десяток міністерств оборони. Усе це — за зачиненими дверима, з угодами про нерозголошення, з персоналом, який не дає інтерв’ю, з документами, які з’являлися публічно лише через судові підшивки, втрачені електронні листи і поодиноких викривачів.

Це матеріал про те, як одна бухгалтерська контора, заснована 1926 року професором Чиказького університету, перетворилася на тіньовий уряд, до якого черга з державних секретарів, монархів і генеральних директорів. І чому, попри Sackler, MBS, ICE й Eskom, McKinsey досі обслуговує понад двох третин компаній зі списку Fortune 500.

Що таке «Фірма» — і чому в неї немає одного обличчя

McKinsey не торгує акціями. Не публікує річний звіт. Не має зовнішніх інвесторів. Структура — приватне партнерство: близько 2 000 «партнерів» володіють фірмою, обирають з-поміж себе Глобального керуючого партнера (Global Managing Partner) на трирічний термін з правом одного перевиборення, і розподіляють прибуток за внутрішньою формулою, яку не публікують ніде. Виторг 2024 року, за оцінкою Financial Times, перевищив $16 мільярдів — більше, ніж бюджет ООН.

Бізнес-модель проста і безжальна. Молодого випускника MBA з Гарварду або Стенфорду наймають за стартову зарплату $200 тисяч на рік плюс бонус. Через 6-8 років він або стає партнером, або вилітає. Це називають «up or out» — рости або вилітати. Хто вилітає, рідко зникає: вони стають CEO Boeing, віцепрезидентами Goldman Sachs, президентами Світового банку, заступниками держсекретаря, прем’єр-міністрами. Це не випадковість. Це той самий «alumni network» — мережа випускників, яких фірма зберігає у власній базі і яких самі вона навчила говорити однією мовою: PowerPoint-слайди, ділова матриця 2×2, «hypothesis-driven» аналіз і фраза «погляньмо на це з висоти 30 000 футів».

За підрахунком журналістки Vanity Fair Дафф Макдональд, автора книги «The Firm» (2013), станом на середину 2010-х McKinsey виховала понад 70 діючих CEO компаній зі списку Fortune 500. Серед випускників — Шеріл Сендберґ (Facebook/Meta), Сатья Наделла (Microsoft, недовго), Філ Кондіт (Boeing), Луї Ґерстнер (IBM, RJR Nabisco), Том Кук (Apple, недовго в авіації McKinsey), Боббі Джиндал (губернатор Луїзіани), Чарльз Пеллегріні (експрезидент Італії, недовго), Джеймс МакНерні (Boeing/3M), Девід Кот (Honeywell), Лоуелл МакАдам (Verizon), Лі Скотт (Walmart). Цей список — недокладний; самі McKinsey відмовляються його ані підтверджувати, ані заперечувати.

«Якщо ваша робота — публічно служити людям, ви не маєте права таємно служити приватним клієнтам, чиї інтереси можуть з ними розходитися. McKinsey не може мати клієнтом і ICE, і компанію-постачальника CBP одночасно — це конфлікт у самому ядрі.»

Сенатор Елізабет Ворен, відкритий лист Глобальному керуючому партнерові McKinsey Бобу Стернфельзу, 22 червня 2022 року

Хронологія 1926-2026: сто років за п’ятнадцять рядків

1926. Джеймс О. МакКінсі, професор бухгалтерського обліку Чиказького університету, відкриває «James O. McKinsey & Company». Спершу — бухгалтерія для дрібних виробників.

1934-1937. McKinsey консультує Marshall Field’s, реструктуризує мережу універмагів. Засновник стає її CEO у 1935-му, помирає від пневмонії у листопаді 1937-го у 48 років. Партнерство розколюється.

1939. Марвін Бавер, юрист із Cleveland, відокремлюється з нью-йоркською частиною і будує те, що сьогодні зветься McKinsey: чіткий код одягу, «один голос», заборона на роботу з конкурентами одного клієнта, заборона на лобізм. Бавер очолює фірму до 1967-го і живе до 99 років.

1960-1970-ті. McKinsey стає еталоном для General Motors, AT&T, IBM. У 1968-му відкриває офіс у Лондоні, потім — Париж, Мюнхен. У 1970-му в фірмі служили 530 консультантів. У 2024-му — понад 45 000.

1991-1992. McKinsey відкриває офіс у Москві і починає працювати з урядом Бориса Єльцина та командою «реформаторів». Серед клієнтів — майбутній Газпром, майбутній Сбербанк, майбутній «Ростех».

1994-2003. Раджат Ґупта — перший Глобальний керуючий партнер не з європейсько-американського кореня. У 2011-му його засуджують у Нью-Йорку до двох років в’язниці за передачу інсайдерської інформації Раджу Раджаратнаму, голові хедж-фонду Galleon Group. McKinsey стверджуватиме, що це «приватна справа» Ґупти.

2009. Домінік Бартон, канадець, обраний Глобальним керуючим партнером. У його каденцію McKinsey починає масові контракти із Саудівською Аравією — спершу через MEED (Middle East Economic Digest), потім напряму з кабінетом MBS.

2018. Кевін Снідер обирається Глобальним керуючим партнером. На його каденцію припадає вибух розслідувань: New York Times, ProPublica, Bloomberg публікують серії про McKinsey-ICE, McKinsey-Saudi, McKinsey-Purdue, McKinsey-Eskom. Снідер стає першим Глобальним керуючим партнером у новітній історії, якого партнери відмовляються переобрати.

2021. Боб Стернфельз — новий MD. Лютий: $573 млн опіоїдної мирової угоди з 47 штатами США. Лютий: $230 млн індіанським племенам. Травень: $122,5 млн повертається у бюджет Південної Африки за справу Eskom.

2022. 24 лютого — Росія вторгається в Україну. 3 березня McKinsey оголошує «припинення нових проєктів у Росії». Через тиждень — повне закриття московського офісу. За 31 рік існування російського офісу через нього пройшло понад 1 200 локальних консультантів. Багато з них пізніше засвідчать, що працювали з Кремлем не за російські гроші, а через лондонські та амстердамські рахунки.

2023-2024. Скорочення на 1 400 співробітників — найбільше за історію. Стернфельз публічно визнає «надмірне зростання під час пандемії». Серед причин внутрішні джерела називають втрату великих контрактів через репутацію.

2024 грудень. Федеральний Мін’юст США оголошує: McKinsey платить $650 млн у межах угоди про відстрочене обвинувачення за роль у промоції OxyContin. Двоє колишніх старших партнерів — Мартін Елінг і Арнольд Рід — потрапляють під персональну федеральну справу. Це перший випадок особистого обвинувачення партнерів McKinsey за корпоративну послугу.

2026 (червень). Стернфельз обраний на другий термін у липні 2024-го. Фірма публічно інвестує у штучний інтелект «QuantumBlack AI» і відкриває новий департамент «Geopolitical Risk» — на ринку зростаючого попиту на консультантів санкційних режимів і деглобалізованого ланцюга постачання.

Опіоїдна криза: як McKinsey «турбонадувала» збут OxyContin

У 2009-2014 роках McKinsey виконала для Purdue Pharma щонайменше 75 окремих доручень. Документи, розсекречені під час банкрутства Purdue 2019 року, показують конкретні рекомендації, надані фірмою. Одна із записок 2013 року, підписана партнером Мартіном Елінгом, рекомендувала «турбонадути» (turbocharge) продажі OxyContin до 40 мг, бо «це найбільш маржинальна доза». Інша записка 2017 року пропонувала Purdue платити аптечним мережам CVS і Walgreens по $14 850 «за кожен фатальний випадок передозування або розвиток залежності у пацієнтів, яким призначали OxyContin». Ця ідея — pay-for-outcome навпаки — обговорювалася на внутрішній нараді 17 липня 2017 року. Її пізніше відхилили — як публічно стверджує McKinsey, з міркувань іміджу.

«Це найжахливіша записка, яку я бачив у двадцятиріччі читання корпоративних документів. Йшлося не про “як зменшити шкоду”, а про “як заробити на ній додатково”.»

Майк Мур, колишній генеральний прокурор Міссісіпі і провідний переговорник опіоїдних мирових угод, інтерв’ю NYT, 4 лютого 2021 року

У лютому 2019-го, через місяць після того, як федеральні прокурори почали активно копати під Purdue, McKinsey партнери Елінг і Рід обмінялися електронними листами про потребу «evaluate disposing of records» — оцінити можливість знищення документів. Це і стало основою криміналу 2024 року. У грудні 2024-го McKinsey відмовилася від процесу і пішла на угоду — $650 мільйонів і п’ятирічне «зовнішнє моніторування».

Окремий розслідувальний матеріал про родину Sackler та архітектуру опіоїдної кризи 1952-2026 — у нашому пілар-матеріалі «Саклери 1952-2026: $7,4 млрд за 1,3 млн смертей». McKinsey — другий рівень цієї історії: інтелектуальна обслуга, без якої Purdue не мала би методології розгону продажів.

Цифри жертв CDC за 1999-2024: понад 800 тисяч смертей від опіоїдного передозування. У 2023-му одну добу від фентанілу в США помирали в середньому 224 людини. Це більше, ніж загинуло американських солдатів за всі роки В’єтнамської війни — щомісяця.

Саудівська Аравія: як McKinsey ідентифікувала дисидентів MBS

5 жовтня 2018 року New York Times публікує матеріал, який стане одним із найважчих ударів по репутації McKinsey за сторіччя. Місяцем раніше, у вересні, журналіст-дисидент Джамаль Кашоггі ще був живий. 2 жовтня його вб’ють у консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі. А у внутрішньому документі McKinsey за 2018 рік, підготовленому для урядового аналітичного центру Саудівської Аравії, фірма ідентифікувала трьох конкретних активістів у Twitter, чия критика програми Vision 2030 і фіскальної політики «формує негативний наратив»:

• Омар Абдулазіз — саудівський дисидент-блогер у Канаді, близький друг Кашоггі, чий мобільний пізніше виявиться зараженим Pegasus-шпигуном NSO Group.
• Халід аль-Алкамі — саудівський активіст, заарештований у вересні 2018-го, через місяць після публікації звіту McKinsey.
• Анонімний акаунт, чию особу McKinsey не зміг встановити; його брат був заарештований і його родина опинилася під забороною виїзду.

McKinsey пізніше випустила заяву: «Ми вжахнуті, що матеріал, призначений для внутрішнього benchmark-аналізу, міг бути використаний для будь-яких цілей, окрім тих, які описано в брифі». У офіційній заяві слова «вибачаємося» немає.

Контракти McKinsey з Саудівською Аравією — це Vision 2030 (макроплан перебудови економіки під MBS), NEOM (місто-проєкт за $500 мільярдів), Public Investment Fund (PIF — суверенний фонд $925 мільярдів станом на кінець 2025-го) і десятки міністерств. За оцінкою Bloomberg, на 2022 рік близько 600 консультантів McKinsey постійно перебували у Ер-Ріяді — це майже п’ята частина персоналу фірми у MENA-регіоні. Окрема хроніка імперії MBS і його зв’язків з Західними консалтерами — у нашому пілар-матеріалі «MBS 2017-2026: Ritz, Кашоггі, NEOM — імперія за $925 млрд».

ICE і Trump-1: як «оптимізували» їжу для затриманих

3 грудня 2019 року ProPublica і New York Times публікують спільне розслідування Айана МакДональда і Іена Ердброка про роботу McKinsey з Immigration and Customs Enforcement у 2017-2018 роках. Контракт на $20,2 мільйона мав на меті «підвищити операційну ефективність» агенції. Що це означало в реальності, описано в електронних листах, отриманих за FOIA-запитами:

McKinsey рекомендувала ICE скоротити витрати на їжу і медичне обслуговування затриманих мігрантів — щоб «знайти економію» в зоні низького політичного ризику. Деталі цих рекомендацій настільки розлютили чиновників самої ICE, що один із керівників, Геннрі Лусеро, у внутрішньому імейлі написав: «ці консультанти не розуміють, що ми взагалі тут робимо». Інший чиновник ICE — Мет Альбенс — наполіг, щоб McKinsey припинила пропонувати скорочення нагляду за центрами утримання.

Контракт також рекомендував прискорити депортації за рахунок зменшення кількості перевірок у судах, що, як зазначив у листі один інженер ICE, «безпосередньо суперечить установленому конституційному захисту». McKinsey пізніше заявила, що «ніколи не радила знижувати медичну допомогу». Документи показують протилежне.

«Знижки на їжу, на медичне обслуговування, на нагляд — це класичне McKinsey. Вони бачать тіла як рядки в Excel.»

Анонімний колишній партнер McKinsey, цитований у книзі «When McKinsey Comes to Town» Уолта Богдановича і Майкла Форсайта, жовтень 2022

Цікаво, що в той самий період McKinsey консультувала і компанію CoreCivic — одного з найбільших приватних операторів імміграційних в’язниць у США. Тобто фірма консультувала державу, як платити менше приватному оператору, і одночасно консультувала приватного оператора, як виторговувати у держави більше. Класична схема обертових дверей, на якій «Фірма» зробила історичне ім’я. McKinsey стверджує, що «китайська стіна» між командами працювала. Документів про її існування публічно немає.

Південна Африка: Eskom, Гупти і «державне захоплення»

У 2015-2016 роках McKinsey уклала контракти з державною південноафриканською електрокомпанією Eskom на «оптимізацію тарифу». Партнером — місцева фірма Trillian Capital Partners. У 2018 році Південна Африка з’ясовує, що Trillian належала родині Гупт — трьом братам, які за оцінкою Зондо-комісії фактично керували урядом президента Джейкоба Зуми протягом 2009-2017 років. Зондо-комісія опублікувала свою остаточну доповідь у 2022-му. Її 5 500 сторінок — найдетальніший публічно доступний документ про те, що в Південній Африці називають «state capture» — захоплення держави.

McKinsey у 2018-му повернула в бюджет ПАР 1,07 мільярда рандів (приблизно $122 мільйони за тогочасним курсом). Глобальний керуючий партнер Кевін Снідер особисто прилетів до Кейптауна вибачитися — мабуть, єдиний випадок у новітній історії, коли голова McKinsey вибачався публічно і поіменно. Фірма стверджує, що про зв’язки Trillian з Гуптами не знала. Зондо-комісія написала прямо: «недостатньо переконливо для тверджень McKinsey, що жодного боргового зобов’язання уникнути не вдалося».

Eskom досі функціонує у режимі регулярних блекаутів («loadshedding») — наслідок тих самих десятиліть «оптимізації» і виведення мільярдів через підставні структури. У 2023-му ПАР мала рекордні 332 дні з вимкненим струмом. Це інша частина того ж самого порядку — корпоративна допомога у пограбуванні державної інфраструктури. Близький паралельний приклад трейдерів сировинами розкрито у нашому пілар-матеріалі «Glencore, Trafigura, Vitol: хабарі і санкції 2010-2026».

Москва, Газпром, Сбербанк: 31 рік у Росії

У 1991 році, коли Радянський Союз ще формально існував, McKinsey відправляє до Москви команду на чолі з консультантом Хорхе Дельгадо. Перший постійний офіс відкривається у січні 1992-го. До 2022 року через нього пройдуть понад 1 200 локальних співробітників і десятки експатів. Клієнти першого десятиліття — Газпром (макроекономічне планування), Сбербанк (реструктуризація), Інкомбанк (банкрутство), Норильський нікель (стратегія експорту), пізніше — «Ростех», Yandex, «Лукойл», МТС, «Магніт», Х5 Retail Group.

У 2017-му McKinsey навіть отримала контракт на консультацію для «Курчатовського інституту» — головного російського ядерного центру. Контракт описували евфемізмом «стратегічна модернізація», конкретики офіційно не розкривали.

3 березня 2022-го McKinsey оголошує «припинення обслуговування російських клієнтів». Закриття офісу затягується до серпня. Понад 700 співробітників, переважно росіян, отримали вихідну і пропозицію перевезення до Дубаю, Стамбула або Алмати. За даними Bloomberg, частина команди далі обслуговувала російські держкомпанії з-за кордону — через лондонські й амстердамські проєкти, де «російський проєкт» формально не значився, а «глобальна стратегія для енергетичного клієнта» — значилася.

McKinsey це публічно заперечує. Подальші розслідування FT і Reuters частково підтвердили серйозні підстави для сумнівів. Це не перший випадок: BIS, головний наглядач за центральними банками, у 2022-2024 роках теж виявив схожі обхідні шляхи через офшорні юрисдикції. Архітектура цих шляхів — у нашому пілар-матеріалі «BIS: банк банків і архітектура CBDC».

«За 31 рік присутності McKinsey стала частиною інфраструктури, на якій тримався режим. Це не була нейтральна “стратегічна допомога” — це був постійний експорт ноу-хау туди, де його використовували проти власних громадян, а пізніше — проти України.»

Сергій Гурієв, колишній ректор Російської економічної школи, нині професор Sciences Po, інтерв’ю The Atlantic, 12 квітня 2022 року

Boeing, Wells Fargo, Enron: список корпоративних катастроф

Якщо взяти найбільші корпоративні катастрофи США за останні три десятиліття — McKinsey була у кімнаті в більшості з них.

Boeing. Серед старших менеджерів, які приймали ключові рішення про 737 MAX — щонайменше троє були вихідці з McKinsey. Внутрішня культура «cost-cutting», яка призвела до катастроф Lion Air (29 жовтня 2018, 189 жертв) і Ethiopian Airlines (10 березня 2019, 157 жертв), — це багатодесятилітня історія, частково сформована McKinsey-логікою «глобальної ефективності виробництва». Деталі цієї історії — у пілар-матеріалі «Boeing 1997-2026: 346 жертв MAX, мертві викривачі, DOJ».

Wells Fargo. У 2002-2017 McKinsey була ключовим консультантом банку. Саме її методологія «high-pressure cross-selling» — продаж декількох продуктів одному клієнту з агресивними внутрішніми KPI — стала підґрунтям скандалу з 3,5 мільйонами фейкових рахунків, які співробітники Wells Fargo відкривали без відома клієнтів. У 2020 році банк сплатив $3 мільярди федерального штрафу. McKinsey була названа у внутрішній доповіді банку, але уникла прямих санкцій.

Enron. Колишній McKinsey-партнер Джеффрі Скіллінг очолив Enron у 1997-му. У 2001-му Enron колапсує — найбільше до тогочасне корпоративне банкрутство в історії США. Скіллінга засуджують до 24 років в’язниці, скорочують до 14, виходить 2019-го. McKinsey ніколи публічно не визнавала жодного зв’язку з культурою фінансових маніпуляцій, яка була ядром Enron. Стенфордська бізнес-школа продовжує викладати кейс Enron як приклад «креативного фінансового інжинірингу McKinsey-school».

Allstate, AIG, Anglo American, Valeant Pharmaceuticals. Список можна продовжувати. Кожен великий публічний скандал американського і британського корпоративного світу XXI століття має McKinsey-слід — рідко прямо вирішальний, завжди методологічно структурний.

Конкуренти, контр-наратив і чому McKinsey досі тут

Об’єктивності заради: McKinsey не один. Boston Consulting Group і Bain & Company — інша частина «Великої трійки» стратегічного консалтингу — мають свої скандали. Deloitte, EY, PwC, KPMG — «велика четвірка» аудиту — мають свої. Власне, частина критики «Фірми» — частина культурного зрушення проти всього сектора, який Меллорі Гаєр у книзі «The Big Con» (2023) назвала «трильйонодоларовою індустрією, яка робить уряди дурнішими». Гаєр і її співавтор Розалінд Карр-Хілл аргументують, що приватний консалтинг паразитує на спадку приватизації державних послуг.

Сама McKinsey відповідає простими фактами. У 2024 році фірма обслуговувала 75% компаній зі списку Fortune 500. У понад 40 країнах її контракти з урядом перевищували $10 мільйонів. Боб Стернфельз у вересневому інтерв’ю Financial Times 2024 року заявив:

«Ми не приймаємо клієнтів через гроші. Ми приймаємо клієнтів через вплив. Якщо це не приносить впливу, ми не беремося. У цьому секторі є моральні зони, у які ми не входимо.»

Боб Стернфельз, Глобальний керуючий партнер McKinsey & Company, Financial Times, 18 вересня 2024 року

Сторонній спостерігач може запитати: якщо у McKinsey справді є «моральні зони», то чому Purdue Pharma, ICE-затримання, Eskom і саудівські дисидентські списки знаходилися ВСЕРЕДИНІ цих зон, а не зовні? Це не риторика. Це питання, яке у 2024-2026 продовжують ставити випускники Гарвардської бізнес-школи, у якій McKinsey традиційно рекрутувала четвертину випуску. Кількість заявок до McKinsey з Гарварду 2024 року впала на 23% порівняно з 2019-м. У Стенфорді — на 31%. Це найрізкіше падіння за п’ятдесят років.

Інший контр-аргумент: значна частина роботи McKinsey є нудною, технічною і нескандальною — оптимізація ланцюгів постачання, реструктуризація IT, інтеграція після злиттів. Скандали — це 2-3% портфеля. Але саме ці 2-3% — рідкісний випадок, коли громадськість має шанс зазирнути всередину «Фірми». Якщо в цих 2-3% — Sackler, MBS, ICE та Eskom, то логічно запитати, що відбувається в інших 97%, які ми не бачимо.

2026 і далі: ШІ, геополітика і нова мова

Стернфельз будує McKinsey-2030 навколо двох ставок. Перша — QuantumBlack AI, поглинутий стартап з обробки даних, який тепер є власним AI-департаментом фірми з близько 1 200 інженерами. Друга — Geopolitical Risk Practice, який очолив колишній радник Білого дому Метт Поттінджер у січні 2025-го. Ідея: продавати корпораціям «consulting» про те, як виживати у деглобалізованому світі тарифів, санкцій, war-economy і CBDC.

Це не випадково. Сучасний бізнес-світ стрімко переформатовується довкола трьох трендів: (1) повернення промисловості ближче до дому («friendshoring»), (2) запровадження цифрових валют центральними банками із вбудованим спостереженням за платежами, (3) масове використання штучного інтелекту в управлінні корпораціями. На кожному з цих трендів McKinsey хоче бути першим радником. Контури того, як влаштована архітектура цифрового нагляду, ми розбираємо у «Chat Control: як ЄС хоче сканувати ваш Signal» і «Palantir 2003-2026: ICE, ЦАХАЛ, ЗСУ, NHS — імперія Тіля».

Палантир, до речі, перебуває з McKinsey у дивному танці. Обидві фірми обслуговують ICE, Пентагон, NHS Британії та десятки міністерств. Палантир продає програмне забезпечення для збирання і кореляції даних. McKinsey продає методологію того, як цими даними керувати. Разом — це повний пакет: «що збирати» і «що з цим робити». Якщо McKinsey колись напише методичку «як впровадити Chat Control у європейські держави» — а вона має для цього усі компетенції — нам не вдасться навіть прочитати цей документ. Він просто з’явиться у формі бюрократичних реформ, яких ніхто не зрозуміє, поки наслідки не стануть видимими.

Інший близький партнер — «Велика трійка» інституційних інвесторів, які тримають акції більшості клієнтів McKinsey: BlackRock, Vanguard, State Street. Їхня архітектура — наша окрема пілар-публікація «Big Three: BlackRock-Vanguard-State Street і $30 трлн влади». McKinsey не керує цими капіталом, але є посередником-перекладачем між власниками капіталу і операційним менеджментом компаній. Це третій кут трикутника, який спостережники владних мереж називають «invisible architecture of corporate America».

Що це означає для читача-емігранта

Якщо ви, як і більшість наших читачів, живете у Дортмунді, Варшаві або Чикаго, то McKinsey ніколи не стукала у двері вашого дому. Але вона стукала у двері вашого роботодавця, вашого банку, вашої лікарні, вашого міністерства оборони, вашого пенсійного фонду. Якщо ви працюєте в одному з близько 75% компаній Fortune Global 500 — ваші процеси оптимізував той самий джуніор, який щойно закінчив Гарвард. Якщо ви приймали ОксіКонтін після операції у 2010-2018 роках, ваш рецепт частково написала записка McKinsey.

Це не теорія змови. Це нормальна архітектура XXI століття: глобальний приватний консалтинг переписав ландшафт західної економіки за один людський вік. І зробив це так, що жодна демократія планети не має над ним інструментів нагляду. Парламенти не голосують за консалтингові контракти. Журналісти не отримують звітів McKinsey. Виборці не знають, кого консультант рекомендував звільнити з державної служби або яку аптеку відсортувати.

На наших очах формується новий тип влади — «advisory state», де ключові рішення про публічне життя приймаються поза парламентськими залами, у бутиках на Парк-авеню, з PowerPoint-слайдами у 24 пункти і фінальною матрицею 2×2. Це і є той самий тіньовий уряд, про який п’ятдесят років тому говорили лівацькі памфлети — тільки тепер він має сайт, лого і прес-службу.

Чи можна щось зробити? Можна. Парламенти Канади і Великобританії вже мають комітети, які вимагають публікувати усі консалтингові контракти з урядом на суму понад певну межу. Європейський парламент готує аналогічну директиву, ймовірно ухвалить її у 2027-му. Юридичні фірми у США починають подавати персональні позови проти партнерів консалтингу, а не самої фірми — це обходить проблему «корпоративної відповідальності без імен». Журналісти-розслідувачі публікують все більше витоків. Випускники бізнес-шкіл відмовляються йти у консалтинг із моральних мотивів. Це працює — повільно, негарно, але працює.

Сторічна історія «Фірми» закінчиться тоді, коли ціна за роботу з McKinsey стане публічно неприйнятною для політиків, як це сталося із Wirecard для Європейської комісії. Хроніку того колапсу ми описали в матеріалі «Wirecard 2002-2026: Марсалек, ГРУ і €1,9 млрд що зникли». Аналогія не пряма: Wirecard була шахрайством, McKinsey — легальним бізнесом. Але траєкторія від «нерозголошуваних послуг для еліт» до «публічного скандалу і втрати клієнтів» — однакова.

Поки що, у червні 2026-го, McKinsey досі є McKinsey. Бухгалтерська контора 1926 року, яка стала тіньовим урядом світу. Хто наступний у списку відомих клієнтів — і хто буде в наступному ProPublica-розслідуванні?

Ставлю невеличку: відповідь з’явиться раніше, ніж McKinsey відсвяткує своє 110-річчя.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon