Західні мікрочипи у російській зброї: ланцюг через Гонконг

Головне управління розвідки Міністерства оборони України внесло до відкритого реєстру War&Sanctions 189 зразків російської зброї, розібраних після боїв, і в переважній більшості з них знайшло іноземну електроніку; паралельне розслідування Committee for Freedom in Hong Kong Foundation задокументувало 227 компонентів франко-італійської STMicroelectronics, 128 деталей нідерландської NXP і 53 мікросхеми німецької Infineon у російських ракетах та дронах. Західні виробники офіційно припинили продажі в Росію у лютому 2022 року. Постачання не зупинилося — воно перемістилося через Гонконг.

Що знаходять у розібраних російських ракетах

Коли українські сапери і технічні експерти розбирають збитий «Шахед» або уламок крилатої ракети Х-101, вони фотографують кожну плату й переписують маркування чипів. Ці дані лягають у базу ГУР та в дослідження Київської школи економіки (KSE Institute). Картина, яку вони складають, повторюється з кожним новим зразком: російська зброя високої точності побудована на західних напівпровідниках.

За оцінками української воєнної розвідки, іноземні компоненти виявлено у 95% досліджених ракет і дронів, і 72% цих деталей вироблені американськими компаніями. Йдеться не про екзотику, а про масові мікроконтролери, радіочастотні модулі, аналого-цифрові перетворювачі й регулятори напруги — ті самі чипи, що стоять у пральних машинах, автомобілях і промислових контролерах по всьому світу. Саме їхня повсюдність робить контроль майже неможливим.

Дрони сімейства «Шахед» і «Герань», які Росія запускає по українських містах сотнями за ніч, номінально походять від іранської конструкції. Планер справді простий. Але навігація, керування й зв’язок — ні. Вони спираються на західні мікроконтролери та радіочастотні компоненти, без яких дрон не втримає курс. У новішій модифікації «Герань-5», яку російські заводи зібрали вже у 2025 році, дослідники знову знайшли ті самі західні чипи, попри три роки санкцій. Детальніше про еволюцію цієї зброї — у нашому розборі дронів «Шахед» і «Герань» та іранської дронової індустрії.

Технічно перетворення побутового чипа на елемент зброї виглядає буденно. Мікроконтролер загального призначення керує кермами й двигуном. Аналого-цифровий перетворювач Analog Devices обробляє сигнал із інерційних датчиків. Радіочастотний модуль тримає зв’язок із супутниковою навігацією — і саме тут критична залежність від функцій, зокрема підтримки російської системи ГЛОНАСС, зашитої у прошивку багатьох комерційних чипсетів. Без цієї електроніки «Шахед» перетворюється на некеровану модель літака, яка не долетить до цілі. Це пояснює, чому Росія готова платити багаторазову націнку посередникам: заміни західним компонентам у потрібній кількості й якості вона не має.

Найдорожча техніка залежить від імпорту не менше за дешеві дрони. У винищувачах Су-34, збитих над Україною, дві третини західних компонентів припадали на програмовані логічні матриці (FPGA) виробництва Intel та спеціалізовані інтегральні схеми Analog Devices. Ці ж бренди — Analog Devices, Texas Instruments, Microchip Technology, Onsemi, Intel, Xilinx — фігурують у переліках компонентів, знайдених у балістичних «Іскандерах», гіперзвукових «Кинджалах» і крилатих «Калібрах».

Серед європейських виробників найчастіше траплялася STMicroelectronics — компанія з франко-італійським корінням і штаб-квартирою у Швейцарії, чиї деталі з’явилися у базі 227 разів. За нею йдуть нідерландська NXP зі 128 згадками та німецька Infineon із 53 мікросхемами. Кожен із цих чипів колись законно вийшов із заводу в Європі чи Азії, пройшов через легального дистриб’ютора — і десь на цьому шляху звернув у бік Москви.

Важлива деталь: у переважній більшості це не спеціалізована військова електроніка, а комерційні компоненти масового ринку. Саме тому їх майже неможливо відсіяти на етапі продажу — той самий мікроконтролер законно купують тисячі промислових клієнтів у десятках країн. Росія платить за них націнку в рази вищу за роздрібну ціну, і ця премія покриває ризик посередника. Кожна перехоплена партія робить наступну дорожчою, але не зупиняє потік, поки попит із боку російського ОПК зберігається на рівні мільярдів доларів на рік.

Ланцюг через Гонконг: фірми-прокладки на сьомому поверсі

Механіка обходу проста за задумом і майже невловима на практиці. Виробник продає партію чипів авторизованому дистриб’ютору. Той перепродає її оптовику. Оптовик — трейдеру. Десь на третій-четвертій ланці з’являється компанія, зареєстрована в Гонконзі, Туреччині, ОАЕ чи материковому Китаї, єдина функція якої — переклеїти етикетку на посилці й приховати справжнього одержувача. Далі вантаж їде до Росії.

Гонконг став центральним вузлом цієї схеми. За даними Committee for Freedom in Hong Kong Foundation, за перші два роки після повномасштабного вторгнення до Росії через місто пройшло європейських компонентів на понад 190 мільйонів євро. Юрисдикція ідеальна для посередників: формально частина Китаю, але з окремою митницею, вільним обігом капіталу й репутацією глобального торгового хабу, де реєстрація фірми займає години.

Розслідування Follow the Money простежило один такий ланцюг у деталях. Московський оптовий постачальник ZooM (пов’язаний зі структурою «Снабінтер») за період з березня 2022-го по лютий 2024-го отримав від гонконгської Xin Quan Electronics 13 400 партій товару на 23 мільйони євро. Серед них — компонентів STMicroelectronics на 1,3 мільйона євро та деталей NXP на пів мільйона. Сам ZooM у документах хизувався складським запасом понад 400 тисяч найменувань. США внесли його до санкційного списку у серпні 2024 року.

Xin Quan Electronics потрапила під санкції США наприкінці 2024 року та Великої Британії, а вже у жовтні 2024-го компанію ліквідували — типовий життєвий цикл фірми-прокладки, яку закривають щойно вона засвітилася. Поруч працювала Chipgoo Electronics, яку США внесли до списку в жовтні 2024-го, а ЄС — у лютому 2025-го. На їхнє місце приходять нові.

Найкраще стійкість системи ілюструє мережа навколо гонконгської Woeroon Electronic Sourcing Limited, пов’язаної з власником на ім’я Шу Мі. За перші два воєнні роки структури цієї мережі відправили до Росії 542 партії продукції Infineon, 417 партій STMicroelectronics і 197 партій NXP. На момент публікації розслідування Євросоюз так і не вніс Woeroon до санкційного списку. Компанія продовжувала працювати, поки її конкурентів по черзі відключали.

Дослідники CFHK вказали на конкретну адресу — сьомий поверх будинку 135 по вулиці Bonham Strand біля фінансового кварталу Гонконгу. Там зареєстровані чотири фірми-прокладки, пов’язані, за даними звіту, з особами з російського оборонного сектору; через них пройшли мільйони чипів і сенсорів до підсанкційних російських підприємств. Загальний обсяг заборонених напівпровідників, що потрапили в Росію від початку повномасштабної війни, оцінюють приблизно у 4 мільярди доларів.

Схема не стоїть на місці. У грудні 2025 року журналісти описали фірму MAG Smart Solution Limited, зареєстровану в Гонконзі у вересні 2023-го — через півтора року після початку вторгнення — і керовану російським бізнесменом із Дубая. Вона постачала європейську електроніку російській оборонці вже після того, як перша хвиля санкцій нібито перекрила канали. Кожне закриття однієї ланки лише зміщує потік на наступну.

Частину роботи Росія переносить усередину союзної орбіти. Білоруський державний виробник «Інтеграл» — єдиний повноцінний завод мікроелектроніки на пострадянському просторі — розслідувачі неодноразово фіксували як канал легалізації західних компонентів: підприємство закуповує чипи через посередників, а потім постачає їх російській оборонній промисловості вже під власним маркуванням. Це дозволяє приховати первинне походження деталі й розірвати ланцюг, який вивів би слідчих на європейського виробника.

Масштаб задокументованого не залишає простору для версії про поодинокі витоки. OCCRP, Follow the Money, Reuters, Bloomberg і українські аналітики KSE незалежно один від одного вийшли на ту саму структуру: західний чип, азійський посередник, російський завод, українське місто під ударом. Витік внутрішніх файлів, описаний виданням United24, стисло сформулював поділ праці у цьому ланцюзі — Захід проєктує чипи, Китай їх постачає, Росія ними стріляє. Кожне окреме розслідування знаходить нові імена фірм, але схема залишається тією самою від 2022 року.

Гонконг не унікальний — він лише найзручніший. Паралельні канали проходять через Туреччину, Об’єднані Арабські Емірати, Казахстан, Вірменію та Грузію, де реєстрація торгової фірми з російським бенефіціаром не викликає питань. Митна статистика цих країн після лютого 2022 року фіксує різкі стрибки імпорту електроніки із ЄС і подальшого «реекспорту», обсяги якого не мають внутрішнього економічного пояснення. Схема з чипами дзеркалить те, що Росія робить із нафтою через тіньовий флот танкерів, а її еліти — через обхід персональних санкцій: там, де є прибуток і слабкий контроль, посередник знайдеться завжди.

Хто робить ці чипи — і що вони відповідають

Виробники напівпровідників відкидають будь-яку прямоту у цій історії й наполягають, що діють у межах закону. Texas Instruments — один із найчастіше згадуваних брендів у російських трофеях — сформулював позицію жорстко.

«TI рішуче засуджує використання наших чипів у російській військовій техніці та незаконне перенаправлення нашої продукції до Росії. Будь-які постачання чипів TI до Росії є незаконними й несанкціонованими. TI припинила продаж продукції в Росію та Білорусь у лютому 2022 року.»

Офіційна заява Texas Instruments щодо Росії

Компанія описує багаторівневу систему перевірки: звірка кожного клієнта й замовлення з базами підсанкційних осіб, інструменти управління ризиками, блокування підозрілих ордерів і вимога до дистриб’юторів дотримуватися експортного контролю. Analog Devices, ще один постійний фігурант трофейних переліків, зайняла подібну лінію оборони.

«Після вторгнення Росії в Україну й на виконання санкцій США та ЄС Analog Devices припинила діяльність у Росії. Будь-яке постсанкційне постачання до цих регіонів є прямим порушенням нашої політики й результатом несанкціонованого перепродажу або перенаправлення продукції ADI.»

Заява Analog Devices, 3 березня 2023 року

Формула повторюється майже дослівно у виробника за виробником: продажі припинено, будь-яка присутність деталей у Росії — це «сірий ринок» і чужа провина. Юридично це коректно. Практично — це визнання, що контроль компанії закінчується там, де починається перший перепродаж.

Проблема не в тому, що виробники прямо торгують із Москвою. Проблема — у сліпій зоні за межами першого продажу. Виробник контролює свого офіційного дистриб’ютора. Але дистриб’ютор має власних клієнтів, а ті — своїх. Економічний аналітик Київської школи економіки Лукас Рісінгер сформулював суть розриву прямо.

«Європейські виробники перевіряють лише те, що їхні дистриб’ютори не під санкціями. У них немає стимулу розслідувати дистриб’юторів своїх дистриб’юторів.»

Лукас Рісінгер, економічний аналітик KSE Institute, Київська школа економіки

Ця відмова від відповідальності за третю-четверту ланку і є конструктивним дефектом системи. Чип, проданий легально дистриб’ютору в Азії, через два перепродажі опиняється у фірмі, про яку виробник ніколи не чув, а звідти — у російському заводі. Формально жоден закон не порушено на першому кроці. Німецька Infineon, чиї 53 мікросхеми знайшли у російській зброї, тут показова: компанія з країни, що дає нашому виданню найбільшу частку читачів, і водночас один із європейських брендів, чиї деталі найчастіше течуть до Москви через гонконгську мережу Woeroon.

Виробники не безсилі технічно. Промоутери реформ вказують, що частину чипів можна було б зробити менш придатними для військового застосування — наприклад, відключити підтримку російської супутникової системи ГЛОНАСС у програмному забезпеченні мікросхем або обмежити функції, критичні для наведення. Але такі кроки коштують грошей і звужують ринок, а комерційного стимулу їх робити немає, поки регулятор не примусить.

Чому санкції не наздоганяють постачання

Санкційний механізм улаштований реактивно: спершу розслідувачі знаходять фірму-прокладку, потім її вносять до списку, потім вона закривається — а потік уже тече через нову. Юрист і автор звіту CFHK Семюел Бікетт вважає, що така точкова тактика приречена.

«Жоден із союзників України не запроваджує ефективних санкцій. Коли ви б’єте по окремих компаніях, гроші просто потечуть кудись інде.»

Семюел Бікетт, юрист, автор звіту Committee for Freedom in Hong Kong Foundation

Другий бар’єр — мізерні штрафи. Коли компанію ловлять на порушенні експортного контролю, покарання рідко перевищує кількасот тисяч доларів, що для гравців мільярдного ринку — операційна дрібниця. Бікетт порівнює це з рівнем, який реально змінив би поведінку.

«Штраф у 500 тисяч доларів — і нічого не станеться. Якщо це буде 500 мільйонів, ви побачите ефект.»

Семюел Бікетт, CFHK Foundation

Регулятори реагують повільно, але реагують. 23 квітня 2026 року Євросоюз ухвалив 20-й пакет санкцій проти Росії, який уперше зробив головним фокусом саме посередників у третіх країнах: під обмеження потрапили 60 структур, переважно в материковому Китаї та Гонконзі. Пакет прямо спирався на лютневий звіт Committee for Freedom in Hong Kong Foundation — рідкісний випадок, коли розслідування журналістів і правозахисників дослівно лягло в текст закону.

Міністерство фінансів США теж розширює списки: під санкції потрапили гонконгські Allparts Trading Limited та Align Trading Limited, які постачали мікроелектроніку підсанкційним російським структурам для виробництва зброї. Але кожне таке рішення — це постріл по мішені, яка вже змінила позицію. Woeroon працювала місяцями після того, як її зафіксували дослідники, бо ЄС не встиг або не захотів внести її до списку.

Ключова структурна діра — відсутність обов’язку «знай кінцевого одержувача» вздовж усього ланцюга. Поки виробник відповідає лише за першу ланку, а перевірка зупиняється на «дистриб’ютор не під санкціями», система програмно сліпа до всього, що відбувається далі. Заповнити цю діру можна лише регуляторним примусом до наскрізного відстеження — а він досі радше виняток, ніж правило.

Є й друга причина інерції — комерційна. Напівпровідники утворюють глобальний ринок на понад пів трильйона доларів на рік, і кожен додатковий рівень перевірки кінцевого одержувача уповільнює логістику й підвищує витрати. Виробники, які працюють на маржі та швидкості обороту, не мають підстав самі накладати на себе такий тягар, поки закон цього не вимагає. Німецький регулятор експортного контролю BAFA, американське Бюро промисловості й безпеки (BIS) та їхні європейські аналоги роками нарощують списки, але спираються на добровільну комплаєнс-звітність компаній — тобто на тих самих гравців, чиї деталі опиняються в російських ракетах.

Контроль над потоком компонентів — частина ширшої суперечки про те, наскільки держава може й повинна керувати технологічними ланцюгами. Ті самі уряди, що вимагають наскрізного відстеження чипів, водночас тиснуть на Big Tech заради доступу до шифрування і будують санкційну архітектуру проти Росії, ефективність якої важко виміряти. Спільний знаменник — розрив між політичною заявою і реальною спроможністю її виконати.

Фахівці з експортного контролю називають кілька конкретних важелів, які змінили б баланс. Перший — обов’язкові сертифікати кінцевого користувача на всю номенклатуру критичних чипів, із юридичною відповідальністю дистриб’ютора за їх достовірність. Другий — прив’язка штрафу до обороту, а не фіксована сума, щоб покарання відчував навіть мільярдний гравець. Третій — обмін митними даними в реальному часі між ЄС, США та Японією, аби різкий стрибок «реекспорту» через Астану чи Дубай спрацьовував як автоматичний сигнал тривоги. Жоден із цих інструментів не є технічно складним. Усі вони впираються в політичну волю й готовність бізнесу нести витрати, яких закон поки не вимагає.

Хронологія: як складали доказову базу

Розслідування західної електроніки в російській зброї — це не одна публікація, а тривала робота розвідки, аналітичних центрів і журналістів, чиї знахідки поступово перетворювалися на санкційні рішення.

Ця хронологія показує ритм війни за ланцюг поставок: розслідування випереджає санкції на місяці, санкції закривають конкретну фірму, а мережа відновлюється через нову юрисдикцію чи нового посередника. Наскрізного рішення, яке перекрило б потік системно, а не поштучно, у цій таблиці немає. За чотири роки війни санкційні органи навчилися швидше знаходити прокладки, але не навчилися випереджати їх — і поки перевага в часі залишається на боці посередників, кожна нова хвиля ракет несе стару західну електроніку.

Ця історія не знімає відповідальності з того, хто натискає пуск. Ракети й дрони по українських будинках запускає Росія, і жодна кількість гонконгських прокладок не робить її менш винною. Але коли Committee for Freedom in Hong Kong Foundation рахує щонайменше 722 українських цивільних, убитих зброєю із західними компонентами, а виробники обмежують свою відповідальність першою ланкою продажу — розрив між деклараціями про припинення торгівлі з Росією і реальним потоком чипів на 4 мільярди доларів перестає бути технічною деталлю. Це вимір того, наскільки експортний контроль Заходу відстає від власних заяв.

Наступний тест — виконання 20-го пакета ЄС проти 60 структур і те, чи внесуть регулятори до списків мережі на кшталт Woeroon, які досі працюють. Із приблизно 4 мільярдів доларів заборонених напівпровідників, що вже потрапили в Росію, жоден остаточний підрахунок перекритих каналів поки не оприлюднено. База ГУР із 189 зразками зброї продовжує поповнюватися після кожного нового обстрілу.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon